Рішення № 140011192, 22.09.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1195/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., за участю секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позовна заява мотивована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі - ТОВ «Свеа Фінанс») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №8991121 від 13.10.2024 у розмірі 18358 грн., яка складається з 5898 грн. заборгованості за тілом, 7560 грн. заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 4900 - штраф.

Також просить стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2662,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом перерахунку на її банківську карту.

Однак відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання.

У подальшому ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача. ТОВ «Свеа Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Відповідач не виконала свого зобов`язання щодо повернення коштів та сплати відсотків ні на рахунки попереднього кредитора, ні на рахунки позивача ТОВ «Свеа Фінанс».

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 09.07.2026 відкрито провадження в справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві просить справу розглядати за її відсутності, щодо винесення заочного рішення не заперечила.

Відповідач належно повідомлявся про дату, час і місце судового засідання (шляхом надіслання на адресу реєстрації відповідача, однак поштова кореспонденція не була вручена адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою»), однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за її відсутності чи про відкладення розгляду справи не подавав.

Враховуючи норми п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Ухвалою суду від 22.09.2026 прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, із посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

13.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8991121 у формі електронного документа, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За умовами кредитного договору сума кредиту складає 6 000 грн, строк кредиту 360 днів, дата повернення кредиту 08.10.2025 (п. 1.1. 1.4. Договору).

Згідно з п.1.5. договору загальні витрати за кредитом складають 18498,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 24498,00 грн.

Відповідно до п.1.5.1. договору комісія за надання кредиту: 18,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,30 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

За даними п.1.5.2. договору комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 18480,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п.1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно з п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн (п.1.5.4. договору).

Відповідно до п.2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 6 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на її платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням №141437741 від 13.10.2024.

За даними розрахунку заборгованості за договором станом на дату складання розрахунку із врахуванням нарахувань, погашень та списань, заборгованість ОСОБА_1 становить 18358 грн, яка складається з: 5898 грн. заборгованості за тілом, 7560 грн. заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 4900 - штраф.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, відповідачем було сплачено:

- штраф у розмірі 700 грн. 20.02.2025;

- комісію за обслуговування - 5880 грн. (7 разів по 840 грн.)

Відповідно до договору факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025, акту прийому-передачі реєстру боржників до вказаного договору, платіжної інструкції №10108 від 30.06.2025 про оплату згідно з договором факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025 та реєстру боржників право вимоги за кредитним договором №8991121 від 13.10.2024 перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс» у розмірі заборгованості 18358 грн, яка складається з 5898 грн. заборгованості за тілом, 7560 грн. заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, 4900 грн. заборгованість за штрафом.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконала, кредитні кошти не повернула.

ІV. Оцінка суду

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача ТОВ «Свеа Фінанс» за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «Мілоан».

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Суд встановив, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кошти, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Кредитні кошти були перераховані відповідачу на її карту, яку вона вказала у оговорі. Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Мілоан» суд вважає доведеним.

Дослідженні судом платіжне доручення про переказ коштів за кредитним договором та розрахунок заборгованості підтверджують видачу відповідачу кредитних коштів, та наявність заборгованості.

Вказані обставини відповідач не заперечила, доказів на спростування зазначеного не надала.

Отже відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернула кредитні кошти, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Таким чином, враховуючи, що позичальник не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, суд доходить висновку, що позов в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу/пені за невиконання/ неналежне виконання зобов`язання в сумі 4900 грн.

Неустойкою, штрафом, пенею, за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Водночас, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася, та такий триває по теперішній час.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22 та від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Заявлена до стягнення сума штрафу, пені нарахована за період, у якому на території України введено воєнний стан.

Зважаючи на вказане, підстави для стягнення з відповідача вказаної суми, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні.

Водночас, судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості за кредитом, відповідачем було сплачено штраф у розмірі 700 грн. 20.02.2025, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що сплачені кошти підлягають зарахуванню в суму заборгованості по тілу кредиту, заявлених до стягнення.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 7560 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесене щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату відповідачем щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості передбачена і в графіку платежів.

Договором передбачено визначення Комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості, встановленої пунктом 1.5.2), а саме - білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті Позичальника тощо.

Отже, пунктом 1.5.2 договору встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості, яка не містить конкретизації послуг. Визначення даних послуг як "білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті Позичальника тощо", не є чіткими чи вичерпними для визначення комісії законною, а також є загальними та неповними, без деталізації обсягу, користі для позичальника чи конкретних дій.

Крім того слово "тощо" в даному кредитному договорі робить перелік відкритим і невизначеним, що не відповідає вимогам вказаного Закону. Такий пункт договору не обґрунтовує комісію як оплату реальних послуг.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, з огляду на висновки Верховного Суду, а тому його положення щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування в розмірі 7560,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Водночас, судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості за кредитом, відповідачем було сплачено комісії за обслуговування 5880 грн. (7 разів по 840 грн.), в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що сплачені кошти підлягають зарахуванню в суму заборгованості по тілу кредиту, заявлених до стягнення.

Оскільки сплачені відповідачем суми комісії за обслуговування (5880 грн.) та штрафу (700 грн.) перевищують суму заборгованості, заявленої до стягнення за тілом кредиту (5898 грн.), це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його складення.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 23.09.2026.

Суддя С. В. Васільєв