Рішення № 140010812, 24.09.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/608/26

Провадження № 2/581/467/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

14 серпня 2026 року представник позивача звернувся до суду із позовом, мотивуючи вимоги тим, що 22 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір №9563591, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 10000 грн. 24 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору позивач просив стягнути з відповідача виниклу заборгованість на загальну суму 27600 грн, що складається із заборгованості за основним зобов`язанням 10000 грн, заборгованості по комісії за надання кредиту 1500 грн, заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 11200 грн, заборгованості за неустойкою 4900 грн, сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від сторін до суду не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У поданому відзиві представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Відповідач не визнає дійсність договору та додатків, нібито підписаних одноразовим ідентифікатором №789810. Порядок його використання не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Одноразовий ідентифікатор не є КЕП чи належним аналогом власноручного підпису. Неможливо встановити кому саме і в який спосіб він надсилався та хто його використав. Позивач не довів факт підписання договору саме відповідачем, як і факт перерахування коштів на його особистий картковий рахунок. Щодо стягнення комісій за надання та обслуговування кредиту зазначає, що договором передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1500 грн, яка нараховується за ставкою 15% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту та комісії та обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (окрім останнього періоду). Проте позивач не зазначив переліку додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено ці комісії, та не погодив їх зі споживачем. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», такі умови є нікчемними.

Крім того, вказує на незаконність нарахування пені та штрафних санкцій, посилаючись на Закон України №2120-IX від 18 березня 2022 року, згідно з яким у період дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитом. Також вказує, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем і учасником бойових дій, посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», під час дії особливого періоду, який настав 18 березня 2014 року, військовослужбовцям не нараховуються проценти за користування кредитом та штрафні санкції.

Заявлена позивачем сума витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8000 грн є неспівмірною, завищеною та необґрунтованою (складає 28,99% від ціни позову). Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін через систему «Електронний суд», тому адвокат позивача не здійснює фактичного представництва в судових засіданнях. Вимоги не відповідають критеріям реальності та розумності, визначеним статтею 137 ЦПК України.

Представник позивача у поданій відповіді на відзив не погоджується з доводами відповідача та зазначив, що 22 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №9563591 на суму 10000 грн. Договір було підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора з смс-повідомлення, що відповідно до закону прирівнюється до письмової форми, а сам відповідач був належним чином ознайомлений з усіма умовами кредитування та правилами надання фінансових кредитів. На підтвердження видачі коштів надано електронне платіжне доручення №138898819 від 22 серпня 2024 року, яке містить усі обов`язкові реквізити первинного документа відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, факт надання кредиту підтверджується відповіддю банку на клопотання про витребування доказів від 25 серпня 2026 року, де зафіксовано факт емісії картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї 10000 грн у день укладення договору. Щодо стягнення одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн (15% від суми), позивач вказує, що її встановлення узгоджується із Законом України «Про споживче кредитування», дана умова була добровільно прийнята відповідачем при підписанні договору та не була визнана судом недійсною. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що сума в розмірі 8000 грн є обґрунтованою, співмірною зі складністю справи та підтвердженою належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

22 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» було укладено електронний договір №9563591 про надання споживчого кредиту, згідно із яким відповідач отримав кредит в розмірі 10000 грн та зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити комісії та проценти за користування кредитом а також виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 7-12, 17 зворот).

Строк кредиту 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 22 серпня 2024 року (дата надання кредиту) (п. 1.3. договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом 2 серпня 2025 року.

Комісія за надання кредиту становить 1500 грн, яка нараховується за ставкою 15 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1).

Відповідно до підпункту 1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) становить 30800 грн., що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до пункту 1.5.4. проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складає 0 грн.

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_2 .

Згідно з п. 2.2.2. договору комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту нараховується кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 4 днів.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з графіком платежів, що є додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту №9563591 від 22 серпня 2024 року, загальна вартість кредиту складає 42300 грн, з яких: 10000 грн сума кредиту, 30800 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 1500 грн комісія за надання кредиту, розрахунковий період складає 345 днів, періодичність платежів зі сплати процентів та комісії кожні 15 днів (а.с. 13).

Додатком № 2 до договору про споживчий кредит №9563591 від 22 серпня 2024 року є заява на отримання кредиту, якою ОСОБА_1 звертається до позивача з проханням надати йому кредит на визначених умовах (а.с. 14).

Додатком до договору є паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що датою надання інформації є 22 серпня 2024 року та інформація є актуальною протягом двох днів з дати надання інформації (а.с. 15-16).

Згідно з платіжним дорученням №138898819 від 22 серпня 2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 10000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору №9563591 (а.с. 18).

Відповідно до інформації №БТ/Е-36552 від 19 серпня 2026 року, наданої АТ «УніверсалБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , у період з 28 серпня 2024 року на картковий рахунок № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти у сумі 10000 грн (а.с. 53-57).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №9563591 від 22 серпня 2024 року за період з 22 серпня по 21 грудня 2024 року нараховано 27600 грн боргу, з яких 10000 грн - борг по тілу кредиту, 1500 грн по комісії за надання кредиту, 11200 грн по комісії за обслуговування кредиту, 4900 грн по штрафу (а.с. 18 зворот).

24 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення вимоги №113-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору №19563591 (а.с. 19 зворот- 24).

Права вимоги переходять до нового кредитора у дату здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній у п.7.1. цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (п. 6.2.3. договору).

З копії платіжної інструкції №9561 від 24 грудня 2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» 1555179,49 грн плати згідно договору відступлення прав вимоги №113-МЛ від 24 грудня 2024 року (а.с. 30 зворот-31).

На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №9563591 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №113-МЛ від 24 грудня 2024 року, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 27600 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 10000 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 1500 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 11200 грн, заборгованість за штрафом 4900 грн (а.с. 31 зворот).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №9563591 від 22 серпня 2024 року станом на 15 липня 2026 року нараховано 27600 грн боргу, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 10000 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту 1500 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 11200 грн, заборгованість за штрафом 4900 грн (а.с. 19).

Відповідно до військового квитка серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 26 квітня 2023 року мобілізований до лав ЗСУ (а.с. 66-73).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Висновки суду по суті спору.

Судом установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути позику, комісію за користування нею, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, позику не повернув, комісію не сплатив.

Надалі на підставі укладеного договору факторингу право вимоги про повернення коштів, отриманих в кредит, перейшло до позивача.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно та належним чином, та з урахуванням переходу права вимоги про повернення боргу за кредитним договором на підставі договору факторингу до позивача, то суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача розміру несплаченої заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 10000 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (штрафу), суд зазначає наступне.

Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває станом на день ухвалення рішення.

З урахуванням вищевикладених положень є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 4900 грн, оскільки вони нараховані після 24 лютого 2022 року, тобто під час дії режиму воєнного стану.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У справі, що розглядається, установлено, що умовами підпунктів 1.5.1. та 1.5.2. договору про споживчий кредит від 22 серпня 2024 року передбачені комісія за надання кредиту в розмірі 1500 грн, яка нараховується за ставкою 15 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту та комісії за обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 14 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів.

Аналіз підпунктів 1.5.1. та 1.5.2. указаного договору свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця та/або посередника, які пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які позивачем встановлена комісія у розмірі 1500 грн, яка нараховується за ставкою 15% від суми кредиту та комісія, що нараховується за ставкою 14 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що положення підпунктів 1.5.1. та 1.5.2. договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки підпункти 1.5.1. та 1.5.2. договору про споживчий кредит, яким установлений обов`язок сплати комісії за надання кредиту в розмірі 1500 грн, яка нараховується за ставкою 15% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту та комісії за обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 14 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, є нікчемними, суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

З урахуванням вищевикладених положень є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1500 грн та комісії за обслуговування кредиту у розмірі 11200 грн.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

В цій частині обґрунтованими є відповідні доводи представник відповідача.

Водночас доводи про недійсність договору та додатків спростовуються матеріалами справи, питання про стягнення процентів позивачем не ставиться.

Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини вимог.

Позов задоволено на 36 % (27600 грн 100%, 10000 грн 36%), а значить витрати по сплаті судового збору становлять 958,49 грн (2662,40 грн 100%, 958,46 грн 36%) та повинні бути стягнуті із відповідача на користь позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частин 1 4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано:

копію ордера серія ВС №1408806 від 20 жовтня 2025 року про надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком М.І. (а.с. 35 зворот),

копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 1 липня 2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29 вересня 2012 року, акт №Д/30616 від 15 липня 2026 року, яким передбачено, що вартість послуг на професійну допомогу за договором №0107 від 1 липня 2025 року становить 8000 грн (а.с. 33 зворот, 35-36).

Беручи до уваги складність справи, яке є справою незначної складності, обсяг виконаних адвокатом робіт по підготовці позову та процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін, часткове задоволення позовних вимог (на 36%), враховуючи при визначенні суми відшкодування реальність адвокатських витрат (дійсність та необхідність), розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір цих витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 1800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» виниклу заборгованість за кредитним договором №9563591 від 22 серпня 2024 року у розмірі 10000 грн - заборгованість за основною сумою боргу.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафу) та комісій за обслуговування і надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 958,46 грн судового збору та 1800 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя О. В. Кузьмінський