Рішення № 140010736, 21.09.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4030/26

Провадження № 2/456/2411/2026

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Яніцька М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

за участі:

відповідача ОСОБА_1

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представниця позивача покликається на те, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори: 08.09.2021 кредитний договір №1001967962001, за яким позичальнику надано кредит у сумі 25000 грн.; 28.12.2021 кредитний договір №1002059471101, за яким позичальнику надано у сумі 20000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.03.2026 склала: по кредитному договору від 08.09.2021 № 1001967962001 - 39262.27 грн., з яких: 19246.12 грн. заборгованість за кредитом; 5.47 грн. заборгованість процентами; 20010.68 грн. заборгованість за комісією; по кредитному договору від 28.12.2021 № 1002059471101- 26707.84 грн., з яких: 16159.03 грн. заборгованість за кредитом; 4.56 грн. заборгованість процентами; 10544.25 грн. заборгованість за комісією. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 19.03.2026 склала 65970.11 грн.

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001967962001 від 08.09.2021, сторони погодили, що позичальник зобов`язується сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Ці умови були узгоджені позичальником шляхом підписання відповідних документів. Підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua.

У зв`язку з вищенаведеним представниця позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у сумі 65970.11 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2662, 40 грн.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Представниця позивача у судове засідання не прибула, однак звертаючись до суду із позовом просила розглядати справу без її участі.

Відповідач у судовому засіданні заборгованість за кредитними договорами по тілу кредиту визнав, однак заперечив щодо суми нарахованих процентів.

Заяви, клопотання учасників справи.

Не поступало.

Процесуальні дії у справі.

16.07.2026 суд, з метою визначення підсудності справи, здійснив дії по визначенню місця реєстрації відповідача у Єдиному державному демографічному реєстрі та скерував запити до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України, Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Стрийської міської ради.

Ухвалою від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

З`ясувавши обставини, на які представниця позивача посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, суд доходить такого висновку.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

08.09.2021 ОСОБА_1 підписав заяву №1001967962001 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої сума кредиту 25000, 00 грн., строк кредиту: 36 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3, 99 %, розмір процентної ставки: 0,01 % річних.

Згідно паспорта споживчого кредиту, підписаного між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , сума кредиту становить 25000, 00 грн. Строк кредитування 36 місяців. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3, 99 %, розмір процентної ставки: 0,01 % річних.

28.12.2021 ОСОБА_1 підписав заяву №1002059471101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якої сума кредиту 20000, 00 грн., строк кредиту: 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2, 99 %, розмір процентної ставки: 0,010 % річних.

Згідно паспорта споживчого кредиту, підписаного між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , сума кредиту становить 20000, 00 грн. Строк кредитування 24 місяці. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2, 99 %, розмір процентної ставки: 0,010 % річних.

20.03.2026 за вих. № КНО-44.2.2/10102 директор департаменту стягнення кредитів АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звертався до ОСОБА_1 з письмовою вимогою щодо виконання зобов`язання та погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до платіжної інструкції № TR.52020654.83759.8810 від 08.09.2021, АТ «ПУМБ» перераховано кошти у розмірі 25000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 за договором № 1001967962001.

Згідно платіжної інструкції № TR.54923484.121473.8810 від 28.12.2021, АТ «ПУМБ» перераховано кошти у розмірі 20000,00 грн. на рахунок ОСОБА_1 за договором № 1002059471101.

Відповідно до розрахунку заборгованості АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 1001967962001 від 08.09.2021, станом на 19.03.2026, сума заборгованості ОСОБА_1 за сумою кредиту становить 19246.12 грн., заборгованість за процентами - 5.47 грн., заборгованість за комісією - 20010.68 грн.

Згідно розрахунку заборгованості АТ «ПУМБ» за кредитним договором № № 1002059471101 від 28.12.2021, станом на 19.03.2026, сума заборгованості ОСОБА_1 за сумою кредиту становить 16159.03 грн., заборгованість за процентами - 4.56 грн., заборгованість за комісією - 10544.25 грн.

АТ «ПУМБ» на підтвердження заборгованості ОСОБА_1 надало виписку по особовому рахунку з 08.09.2021 по 19.03.2026 та виписку по особовому рухунку з 28.12.2021 по 19.03.2026.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно положень ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 08.09.2021 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001967962001, відповідно до якого сума кредиту 25000, 00 грн., строк кредиту: 36 місяців, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 3, 99 %, розмір процентної ставки: 0,01 % річних.

28.12.2021 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1002059471101, відповідно до якого сума кредиту 20000, 00 грн., строк кредиту: 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості: 2, 99 %, розмір процентної ставки: 0,010 % річних.

Враховуючи, що в заявках №1001967962001 від 08.09.2021 та №1002059471101 від 28.12.2021 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, зазначено анкетні дані ОСОБА_1 , паспортні дані, адреса проживання, номер телефону, заявки ним підписані особисто, в суду відсутні сумніви в тому, що саме ним були укладені кредитні договори з АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Слід зазначити, що відповідач у судовому засіданні заборгованість за кредитними договорами по тілу кредиту визнав, однак заперечив щодо суми нарахованих процентів.

Суд звертає увагу, що на момент укладення кредитних договорів №1001967962001 від 08.09.2021 та №1002059471101 від 28.12.2021, відповідач не звертався до кредитодавця із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договорів, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованих редакцій договорів, тим самим фактично погодився із всіма умовами таких договорів, в тому числі і з тими, що визначають підстави сплати процентів, комісії та їх розміру. Більше того, відповідач, ознайомившись з умовами кредитних договорів, мав реальну можливість відмовитися від укладення таких, однак на момент їх підписання вимог щодо незаконності умов договорів не заявляв.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Отже суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача також і заборгованості за комісією.

Суд приходить до висновку, що між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитних договорів №1001967962001 від 08.09.2021 та №1002059471101 від 28.12.2021, такі правочини створюють презумпцію їх правомірності, у зв`язку з чим кредитні договори є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ними мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов цього договору, натомість відповідач не виконав зобов`язань за цими договорами, допущену заборгованість за ними у встановленому порядку та сумі не погашено.

Резюмуючи, суд висновує, що позовні вимоги, сформовані про стягнення заборгованості за кредитними договорами, підлягають задоволенню у повному обсязі. Відтак, з відповідача на користь позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» підлягає до стягнення заборгованість в загальній сумі 65970, 11 грн. з яких сума заборгованості по кредитному договору №1001967962001 від 08.09.2021 становить 39262,27 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 19246,12 грн., заборгованість по процентам 5,47 грн., заборгованість за комісією 20010, 68 грн. та сума заборгованості по кредитному договору №1002059471101 від 28.12.2021 становить 26707,84 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 16159,03 грн., заборгованість по процентам 4,56 грн., заборгованість за комісією 10544,25 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які представниця позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 2662, 40 грн.

На підставі статей 207, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючисьстаттями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829; вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) заборгованість у сумі 65970,11 грн. з яких сума заборгованості по кредитному договору №1001967962001 від 08.09.2021 становить 39262,27 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 19246,12 грн., заборгованість по процентам 5,47 грн., заборгованість за комісією 20010, 68 грн., сума заборгованості по кредитному договору №1002059471101 від 28.12.2021 становить 26707,84 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 16159,03 грн., заборгованість по процентам 4,56 грн., заборгованість за комісією 10544,25 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн., а всього 68632,51 (шістдесят вісім тисяч шістсот тридцять дві гривні п`ятдесят одна копійка) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 24.09.2026

Головуючий суддя В. М. Бораковський