Рішення № 140008023, 22.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5699/26

Провадження № 2/127/1577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді СичукаМ.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 28 серпня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця creditkasa.com.ua було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1440-4057.

Позивач зазначає, що договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця. Підписання договору відповідачем здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора A8832.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 3500 грн строком на 365 днів, із базовим періодом 10 днів, процентною ставкою 1,00 % на день та комісією за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту.

Крім того, 29 серпня 2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої відповідачу надано додаткові кошти у кредит у розмірі 1100 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти через систему LiqPay на платіжний інструмент, зазначений відповідачем під час оформлення кредиту.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів не виконав.

За твердженням позивача, станом на 19 січня 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 1440-4057 від 28 серпня 2024 року становить 20 882,40 грн, з яких: 4600 грн заборгованість за кредитом, 14612,40 грн заборгованість за нарахованими процентами, 690 грн заборгованість за комісією та 980 грн заборгованість за штрафами.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 20 882,40 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу ОСОБА_1 було направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Вказане поштове відправлення отримано відповідачем особисто, що підтверджується його особистим підписом на повідомленні про вручення.

Відзив на позовну заяву, заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Позивач у позовній заяві не заперечував проти розгляду справи за його відсутності та можливого ухвалення рішення за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене та положення статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що 28 серпня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1440-4057.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені та погоджені сторонами, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Порядок укладення електронних договорів визначений Законом України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття такої пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або домовленості сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або іншого аналога власноручного підпису, погодженого сторонами.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 дійшов висновку, що електронний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», є належною формою договору та породжує для сторін взаємні права й обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач під час укладення Договору про надання кредиту № 1440-4057 від 28 серпня 2024 року використав одноразовий ідентифікатор A8832, чим підтвердив своє волевиявлення на укладення договору.

За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 3500 грн.

29 серпня 2024 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої відповідачу було надано додаткові кредитні кошти у розмірі 1100 грн.

Таким чином, загальний розмір фактично наданих відповідачу кредитних коштів становить 4600 грн.

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується документами про їх перерахування через платіжну систему LiqPay на платіжний інструмент, зазначений відповідачем під час оформлення кредиту.

Відповідно до вимог статей 76, 77 та 89 ЦПК України суд оцінює надані позивачем документи як належні, допустимі, достовірні та достатні докази фактичного надання відповідачу кредитних коштів.

При цьому будь-яких доказів, які б свідчили про недостовірність наведених у зазначених документах відомостей або спростовували факт здійснення відповідних платіжних операцій, відповідачем суду не надано.

Отже, оцінюючи усі наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів та виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення і сплати процентів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а порядок та розмір їх сплати визначаються договором.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом такого зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, після отримання кредитних коштів у відповідача виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти у порядку і строки, визначені договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що станом на 19 січня 2026 року заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 4600 грн, а заборгованість за процентами за користування кредитом становить 14612,40 грн.

Вказаний розрахунок відповідає умовам кредитного договору, відповідачем не спростований належними доказами та не містить арифметичних суперечностей, а тому суд визнає його обґрунтованим.

З огляду на встановлені обставини справи та відсутність доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів і сплати процентів у повному обсязі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 4600 грн заборгованості за тілом кредиту та 14612,40 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Щодо вимог про стягнення комісії у розмірі 690 грн суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що умовами кредитного договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 15 відсотків від суми кредиту.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно повідомляти йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір сплачених платежів та іншу інформацію щодо виконання договору.

Положеннями зазначеної статті також передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які передбачають оплатність інформації, що повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що встановлення кредитодавцем комісій за дії, які не є самостійною послугою для споживача або здійснюються кредитодавцем у власних інтересах, суперечить вимогам законодавства про споживче кредитування та не створює для позичальника обов`язку щодо їх сплати.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що заявлена до стягнення комісія у розмірі 690 грн є оплатою конкретної, окремої та фактично наданої відповідачу послуги.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення зазначеної комісії.

Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 980 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, у зв`язку з чим при вирішенні питання про відповідальність позичальника за порушення кредитного зобов`язання підлягають застосуванню спеціальні норми законодавства про споживче кредитування.

Суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Крім того, положеннями законодавства у сфері споживчого кредитування встановлено спеціальне регулювання відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

З огляду на характер заявленої позивачем вимоги про стягнення штрафу як заходу відповідальності за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд не вбачає правових підстав для його стягнення.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4600 грн 00 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 14612 грн 40 коп., а всього 19212 грн 40 коп.

В частині стягнення 690 грн комісії та 980 грн штрафу слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначена норма процесуального закону встановлює принцип пропорційності розподілу судових витрат залежно від результатів вирішення спору, а тому у випадку часткового задоволення позову судовий збір підлягає стягненню не в повному обсязі, а пропорційно до тієї частини вимог, яку суд визнав обґрунтованою.

Як убачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 20882 грн 40 коп., яка складалася із заборгованості за тілом кредиту у сумі 4600 грн 00 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 14612 грн 40 коп., комісії у сумі 690 грн 00 коп. та штрафу у сумі 980 грн 00 коп.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4600 грн 00 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 14612 грн 40 коп., а всього 19212 грн 40 коп.

Таким чином, позов задоволено на суму 19212 грн 40 коп. із заявлених 20882 грн 40 коп., що становить 92,01 % від загального розміру заявлених позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2449 грн 57 коп.

Керуючись ст. 12, 76, 77, 78, 79, 81, 141, 211, 223, 263, 265, 285, 289 ЦПК України, ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання кредиту № 1440-4057 від 28 серпня 2024 року в загальному розмірі 19212 (дев`ятнадцять тисяч двісті дванадцять) гривень 40 копійок, яка складається з 4600 (чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту; 14612 (чотирнадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень 40 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2449 (дві тисячі чотириста сорок дев`ять) гривень 57 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 273 ЦПК України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 22 вересня 2026 року.

Суддя: