Рішення № 140004122, 21.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 182/3620/26

Номер провадження 2/541/2129/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у м. Миргороді в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

В провадженні Миргородського міськрайнного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 01.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №00370-07/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 14 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору.

23.12.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00370-07/2024 від 01.07.2024, що становить 33 600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 000,00 грн; заборгованість за процентами - 12 600,00 грн; заборгованість за пенею/штрафом - 7 000,00 грн.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00370-07/2024 від 01.07.2024 в розмірі 33 600,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, та витрати на правничу допомогу 8 000,00 грн.

Представник позивача в позовній заяві просив розглянути цивільну справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.07.2026 справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 72).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.07.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано докази по справі. (а.с. 73)

19.08.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач частково визнає позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 00370-07/2024 від 01.07.2024 року, однак не погоджується з їх розміром, вважаючи нарахування відсотків та штрафів необґрунтованим і таким, що суперечить вимогам закону. Зокрема, представник вказує, що з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки та здійснених відповідачем платежів, заборгованість має становити 21 840 грн (13 650,00 грн тіла кредиту та 8 190,00 грн відсотків), тоді як стягнення заборгованості за тілом кредиту на суму 350,00 грн та за відсотками на суму 4 410,00 грн є безпідставним. Окрім того, відповідач заперечує проти стягнення заборгованості за пенею та штрафом у розмірі 7 000,00 грн, посилаючись на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які під час дії воєнного стану звільняють позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Також у відзиві зазначено, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, у зв`язку з чим просить зменшити їх розмір до 3 000,00 грн і здійснити розподіл судових витрат пропорційно до задоволених і відхилених вимог, а також стягнути на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

01.09.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких сказано, що позивач вважає аргументи відповідача у відзиві безпідставними та спрямованими на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором. Кредитні кошти в розмірі 14 000,00 грн були успішно перераховані на банківську картку відповідача, реквізити якої остання самостійно вказала при укладенні договору, що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙ ТЕК», а нарахування відсотків здійснювалося виключно в межах визначеного договором строку кредитування і є наслідком несвоєчасного виконання зобов`язань. Крім того, позивач наполягає на обґрунтованості та розумності понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача всю суму заборгованості й судові витрати.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №00370-07/2024, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 14 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту - 01.07.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити частинами відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 28.10.2024. За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 1,50% на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Даний договір, заявка-анкета клієнта на отримання фінансового кредиту та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора W3250.

ТОВ «Стар Файненс Груп» свої зобов`язання за договором про надання кредиту виконало, та надало споживачу грошові кошти в розмірі 14 000,00 грн шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_2 .

Згідно листа АТ «Універсал Банк» наданого на виконання ухвали суду від 23.07.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 01.07.2024 було зараховано грошові кошти в сумі 14 000,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, відповідно до наданого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Стар Файненс Груп» за кредитним договором №00370-07/2024 від 01.07.2024, станом на 03.03.2026, становить 33 600,00 грн, яка складається з: 14 000,00 грн - тіло; 12 600,00 грн - прострочені відсотки; 7 000,00 - штрафи.

23.12.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» (клієнт) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор), було укладено договір факторингу №23122024, у відповідності до умов цього договору, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимога (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23122024 від 23.12.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00370-07/2024 від 01.07.2024 в сумі 33 600,00 грн, з яких: 14 000,00 грн - основний борг за кредитом; 12 600,00 грн - заборгованість по відсотках; 7 000,00 - заборгованість по пеням/штрафам.

11.05.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу, вих. №24057466.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7 та 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог законодавства; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзацом другим частини 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є належним чином укладеним та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з усіма його істотними умовами, передбаченими вимогами чинного законодавства, та погодився з ними.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Отже, судом встановлено, що 01.07.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №00370-07/2024 і відповідач отримала кредит в розмірі 14 000,00 грн.

Сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитом.

Також, з досліджених доказів по справі судом встановлено, що позивач правомірно набув права вимоги за кредитним договором №00370-07/2024 від 01.07.2024, боржником за якими є відповідач.

Пред`являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.07.2024 № 00370-07/2024, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасила, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту та зі сплати процентів, штрафу/пені.

Вирішуючи питання про стягнення тіла кредиту та процентів за кредитним договором, суд приходить до наступних висновків.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100 %, де

ДПС денна процентна ставка;

ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК загальний розмір кредиту;

t строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів 2,5 %;

протягом наступних 120 днів 1,5 % (п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживе кредитування»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, оскільки договір про надання фінансового кредиту №00370-07/2024 між сторонами було укладено 01.07.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», нарахування відсотків має здійснюватися відповідно до положень статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу 01.07.2024 надано кредит у розмірі 14 000,00 грн строком на 120 днів, тобто до 28.10.2024, із визначеною договором денною процентною ставкою 1,5 %.

Згідно з графіком платежів позичальник мала сплатити 30.07.2024 платіж в розмірі 6 300,00 грн, 29.08.2024 платіж в розмірі 6 300,00 грн, 28.09.2024 платіж в розмірі 6 300,00 грн та 28.10.2024 платіж в розмірі 6 300,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2024 здійснено платежі на суму 6 300,00 грн. та 29.08.2024 здійснено платежі на суму 6 300,00 грн.

За період з 01.07.2024 по 30.07.2024, тобто за 30 днів користування кредитними коштами, розмір процентів становить: 14 000 грн ? 1,5 % ? 30 днів = 6 300,00 грн.

Таким чином, внесений 30.07.2024 платіж у розмірі 6 300,00 грн повністю покриває нараховані за цей період проценти.

За період з 31.07.2024 по 20.08.2024, тобто за 21 днів, проценти підлягають нарахуванню за максимально допустимою законом ставкою 1,5 %: 14 000 грн ? 1,5 % ? 21 днів = 4 410,00грн.

За період з 21.08.2024 по 29.08.2024, тобто за 9 днів, проценти підлягають нарахуванню за ставкою 1 %: 14 000 грн ? 1 % ? 9 днів = 1 260,00 грн.

Отже, за період з 31.07.2024 по 29.08.2024 загальна сума процентів становить 5 670,00 грн.

Із внесеного 29.08.2024 платежу у розмірі 6 300,00 грн зазначена сума повинна була бути спрямована на погашення процентів, а 630,00 грн на погашення основної суми кредиту.

Таким чином, після здійснення платежу 29.08.2024 залишок основної суми кредиту становить: 14 000 грн 630 грн = 13 370,00 грн.

За період з 30.08.2024 по 28.10.2024, тобто за 60 днів, проценти підлягають нарахуванню за максимальною денною процентною ставкою 1 %: 13 370 грн ? 1 % ? 60 днів = 8 022,00 грн.

Отже, з урахуванням здійснених відповідачем платежів та встановленого законом обмеження денної процентної ставки, сума нарахованих за весь період користування кредитом процентів становить 19 992,00 грн (6 300 грн + 5 670 грн + 8 022 грн).

З огляду на викладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача за кредитним договором №00370-07/2024 від 01.07.2024 підлягає стягненню 13 370,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 8 022,00 грн - заборгованість за відсотками, а в загальній сумі 21 392,00 грн.

Водночас суд доходить висновку про безпідставність вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за пенею та/або штрафами, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, який триває донині.

Позивачем нарахована пеня/штрафи в розмірі 7 000,00 грн, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені/штрафу в розмірі 7 000,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1 695,15 грн (63,67%) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг № 215 від 11.05.2026 року та детальний опис наданих послуг від 11.05.2026 року.

Згідно з ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відтак, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов висновку відшкодувати позивачу 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з пропорційності предмету спору та необґрунтованості заявлених вимог.

Представником відповідача у відзиві заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень. На підтвердження вказаних витрат, відповідачем суду надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5588 від 14 квітня 2023 року, договір про надання правничої допомоги від 30 липня 2026 року, ордер на надання правничої допомоги № 1532054 від 19 серпня 2026 року, додаткова угода від 06 серпня 2026 року, платіжна інструкція № 60КЕ-2273-ВР1М-МТК4 від 04.08.2026, платіжна інструкція № К9КР-Е5Н5-С53Е-А4ЕЗ від 15.08.2026, акт приймання передачі наданих послуг від 26.08.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 30 липня 2026 року, платіжна інструкція № МР70-7В7Т-41КА-7АТ9 від 16.09.2026.

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 137 ЦПК України, якою визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не містять великої кількості документів для підготовки відзиву, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, часткове задоволення позовних вимог, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені відповідачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про стягнення з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. виходячи з пропорційності предмета спору та необґрунтованості заявлених вимог.

При цьому суд враховує характер та обсяг фактично наданої правничої допомоги, час, необхідний для виконання відповідної роботи, відсутність складних правових питань, які б вимагали значного обсягу юридичної роботи, а також результат розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 4 000,00 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання, як ВПО: в АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх, заборгованість за кредитним договором від 01.07.2024 року №00370-07/2024 в розмірі 21 392 (двадцять одна тисяча триста дев`яносто дві) гривні 00 копійок, з яких: 13 370,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 022,00 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання, як ВПО: в АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) гривень 15 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання, як ВПО: в АДРЕСА_2 , судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський