Ухвала суду № 140002344, 19.08.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/5082/26

Провадження №4-с/751/35/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

у складі: головуючого-судді Яременко І. В.

при секретарі Решетник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича, стягувач: Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля В.О. від 13.05.2026 у виконавчому провадженні № 80721873 про стягнення з неї витрат виконавчого провадження у сумі 311,45 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 25.08.2025 Новозаводським районним судом м. Чернігова видано судовий наказ у справі № 751/6620/25 за заявою КП «Теплокомуненерго» ЧМР про стягнення з неї коштів (заборгованості) за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.10.2023 по 20.03.2025 у сумі 10 421,40 грн та судового збору в сумі 302,80 грн. 17.04.2026 приватний виконавець відкрив виконавче провадження № 80721873. Також стосовно неї були застосовані певні заходи щодо примусового стягнення боргу арешт банківських рахунків та списання коштів на користь стягувача. На підставі її заяви, судовий наказ було скасовано ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.05.2026. 13.05.2026 приватний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 311,45 грн. Оскільки 13.05.2026 приватний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення будь-яких витрат з боржника, в тому числі витрат виконавчого провадження вважає протиправним.

Ухвалою судді від 19.06.2026 скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні.

08.07.2026 від представника приватного виконавця Коваля В.О. адвоката Коверзнева Д.В. на адресу суду надійшли пояснення, згідно яких просить у задоволенні скарги відмовити повністю та стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця 2000,00 грн витрат на правову допомогу (а.с. 22-40). Зазначає, що КП «Теплокомуненерго» звернулося з заявою від 11.03.2026 про примусове виконання судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь заборгованості за послуги з постачання теплової енергії 4817,72 грн, послуги з постачання гарячої води у сумі 4856,77 грн, втрат від інфляційних процесів у сумі 629,73 грн, 3% річних у сумі 117,18 грн та судового збору у умі 302,80 грн. 10.04.2026 відкрито виконавче провадження № 80721873. Цього ж дня винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. У ході примусового виконання рішення на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти, стягнуті з боржника у загальному розмірі 1 408,30 грн. Зазначені кошти були розподілені приватним виконавцем відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», 997,14 грн перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу, 99,71 грн у рахунок основної винагороди приватного виконавця, 311,45 грн у рахунок витрат виконавчого провадження. 13.05.2026 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.05.2026 судовий наказ № 751/6620/25 від 28.05.2025 було скасовано. На момент відкриття виконавчого провадження судовий наказ був чинним, відповідав вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягав примусовому виконанню. Відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем здійснено відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», за місцем проживання боржника, зазначеним у судовому наказі. Постановою від 10.04.2026 про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження було визначено їх склад та здійснено детальний розрахунок у загальному розмірі 311,45 грн відповідно до вимог п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень. У ході здійснення виконавчого провадження зазначені кошти були фактично стягнуті з боржника та розподілені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Після закінчення виконавчого провадження приватним виконавцем 13.05.2026 винесена постанова про стягнення витрат виконавчого провадження. Таким чином, постанова від 10.04.2026 містить розрахунок мінімальних витрат виконавчого провадження, тоді як постанова від 13.05.2026 є процесуальним рішенням про їх стягнення.

12.08.2026 на виконання ухвали суду від 19.06.2026 від приватного виконавця Коваля В.О. надійшли копії матеріалів виконавчого провадження (а.с. 45-64).

Скаржник у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд скарги у її відсутність, скаргу просить задовольнити.

Представник стягувача у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд скарги у її відсутність.

Суб`єкт оскарження у судове засідання не з`явився, від його представника адвоката Коверзнева Д.В. надійшла заява про розгляд скарги у їх відсутність, у задоволенні скарги просять відмовити.

Суд у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 450 ЦПК України проводить судове засідання у відсутності учасників справи.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.08.2025 Новозаводським районним судом м. Чернігова видано судовий наказ № 751/6620/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Теплокомуненерго» ЧМР заборгованості за отриману послугу з постачання теплової енергії в сумі 4 817 грн 72 коп за період з 01.10.2023 по 20.03.2025, втрат від інфляційних процесів у сумі 286 грн 15 коп та 3% річних у сумі 55 грн 24 коп; заборгованості за отриману послугу з постачання гарячої води в сумі 4 856 грн 77 коп за період з 01.10.2023 по 20.03.2025, втрат від інфляційних процесів у сумі 343 грн 58 коп та 3% річних у сумі 61 грн 94 коп, судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у сумі 302 грн 80 коп, який підприємством пред`явлено до примусового виконання (а.с. 25)

10.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80721873 з примусового виконання судового наказу № 751/6620/25, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 15.10.2025 (а.с. 48).

10.04.2026 приватним виконавцем Ковалем В.О. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1072,42 грн (а.с. 49).

10.04.2026 приватним виконавцем Ковалем В.О. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 311,45 грн, з яких: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 71,85 грн, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) 84,90 грн, винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 42,85 грн, плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн, винесення постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця 42,85 грн (а.с. 50).

10.04.2026 приватним виконавцем Ковалем В.О. винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 51).

У ході примусового виконання рішення на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли грошові кошти, стягнуті з ОСОБА_1 у загальному розмірі 1 408,30 грн. Зазначені кошти були розподілені приватним виконавцем: 997,14 грн перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу, 99,71 грн у рахунок основної винагороди приватного виконавця, 311,45 грн у рахунок витрат виконавчого провадження (а.с. 33, 34, 52, 56зв.).

Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.05.2026 судовий наказ від 25.08.2025, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова по справі № 751/6620/25 скасовано (а.с. 57).

13.05.2026 приватним виконавцем Ковалем В.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80721873 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 59зв.).

На підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», 13.05.2026 приватним виконавцем Ковалем В.О. винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, розрахунок яких міститься в постанові про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 58).

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

При цьому, згідно ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року №1300/29430 (далі - Наказ №2830/5), зокрема, до частин першої, другої та дев`ятої розділу І до видів витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону №1404-VIII плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Пунктом 2 Розділу VI «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.202125 №512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, суд доходить висновку, що вказані витрати виконавчого провадження приватним виконавцем понесені з моменту відкриття виконавчого провадження і до його закінчення, а тому постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 13.05.2026, винесена приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В.О. у ВП № 80721873 є правомірною та прийнята у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на викладене у задоволенні скарги слід відмовити.

Відповідно до ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на скаржника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Правнича допомога приватному виконавцю надавалася на підставі договору про надання правової допомоги №1069625 від 01.07.2024 та додаткової угоди до договору № 751/5082/26 від 06.07.2026 ФОП ОСОБА_2 , відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 06.07.2026 сума послуг складає 2000 грн (а.с. 35-38).

З огляду на викладене, суд, з урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, вважає необхідним стягнути зі скаржника на користь приватного виконавця понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 133, 137, 258-260, 354, 355, 447-1, 449-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича, стягувач: Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини ухвали, протягом того ж строку з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І. В. Яременко