Ухвала суду № 140002129, 17.09.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1843/25

Номер провадження 6/728/65/26

У Х В А Л А

ПРО ВИЗНАННЯ ВИКОНАВЧОГО ДОКУМЕНТА ТАКИМ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ВИКОНАННЮ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Кирути Л.І.,

а також

заявника (боржника) не з`явився,

стягувача не з`явився,

представник стягувача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС (вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371), боржник ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

до Бахмацького районного суду (далі також Суд) 21.08.2026 звернувся ОСОБА_1 (далі також Заявник, Боржник) із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, за змістом якої Заявник просить визнати виконавчий лист, виданий 05.12.2025 Судом у справі № 728/1843/25 (провадження № 2/728/665/25) про стягнення з Боржника на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС (далі також Стягувач, ТОВ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС) заборгованості за кредитним договором від 14.01.2022 № 2445400 у розмірі 25 568,00 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень 00 коп.), яка складається із основної заборгованості у розмірі 15 300,00 грн (п`ятнадцять тисяч триста гривень 00 коп.) та нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги 10 268,00 грн (десять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 00 коп.), а також 2 271,48 грн (дві тисячі двісті сімдесят одну гривню 48 коп.) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору і 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою, таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того, у зв`язку з фактичним стягнення коштів просив вирішити питання про стягнення на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвалою Суду від 25.08.2026 № 728/1843/25 (провадження № 6/728/65/26) вищезгадану заяву прийнято до розгляду, призначено проведення судового засідання з її розгляду по суті на 17.09.2026 о 09 год 30 хв.

У призначене судове засідання 17.09.2026 о 09 год 30 хв учасники провадження, які були повідомлені належним чином про дату час та місце його проведення, не з`явилися, уповноважених представників не направили, що, з урахуванням положень частини третьої статті 432 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України) не перешкоджає розгляду заяви.

При цьому Заявником, 31.08.2026 через модуль ЄСІТС Електронний Суд подано заяву від 28.08.2026 б/н, за змістом якої останній повідомляв, що вимоги заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, підтримує у повному обсязі та просив провести судове засідання з розгляду її по суті, без його участі.

З урахуванням наведеного вище, у зв`язку з не явкою усіх учасників провадження у призначене судове засідання, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування поданої заяви Заявник вказував, що на виконанні у приватного виконавця Палігіна О.П. перебувало виконавче провадження № 80070406 з примусового виконання виконавчого листа Бахмацького районного суду Чернігівської області, виданого у цивільній справі № 728/1843/25 про стягнення з нього коштів на користь ТОВ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС.

Також зазначав, що 10.03.2026 в межах зазначеного виконавчого провадження з його рахунку в АТ ПУМБ було примусово стягнуто (списано) грошові кошти у загальному розмірі 31 907,07 грн.

Наголошує, що з травня 2024 року по теперішній час є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується Довідкою військової частини (Форма № 5) та посвідченням УБД серії НОМЕР_2 .

Таким чином, розгляд справи, видача виконавчого документа, відкриття виконавчого провадження та безпосереднє примусове стягнення грошових коштів відбулися під час його активної військової служби в період дії воєнного стану.

Зазначав, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду проценти за користування кредитом, штрафні санкції, пеня не нараховуються.

Відповідно, примусове стягнення коштів, що складаються з відсотків, комісій та штрафів, нарахованих під час його служби, є протиправним та грубо порушує його права і державні гарантії.

Наголошував, що з огляду на його спеціальний правовий статус військовослужбовця, виконавчий лист у справі № 728/1843/25 є таким, що не підлягає виконанню, а стягнуті за ним кошти підлягають поверненню.

Як на правову підставу своїх вимог Заявник посилалася на пункт 7 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі також Закон № 1404-VІІІ), згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, а також статтю 432 ЦПК України, якою врегульовано процедуру розгляду судом відповідної заяви.

Дослідивши матеріали заяви, з`ясувавши обставини справи, Суд приходить до таких висновків.

Так, Судом встановлено, що згідно з рішенням суду від 25.09.2025 у справі № 728/1843/25 (провадження № 2/728/665/25) частково задоволено позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС заборгованість за кредитним договором від 14.01.2022 № 2445400 у розмірі 25 568,00 грн, яка складається із основної заборгованості у розмірі 15 300,00 грн та нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги в розмірі 10 268,00 грн, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено, а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На виконання зазначеного судового рішення за заявою Позивача, Судом 05.12.2025 видано виконавчий лист у цивільній справі № 728/1843/25, який у подальшому був звернутий до примусового виконання в межах виконавчого провадження ВП № 80070406.

Вирішуючи питання визнання виконавчого листа у цивільній справі № 728/1843/25 таким, що не підлягає виконанню Суд враховує, що відповідно до статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Виконавчий документ це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов, як підстава для їх виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Частиною другою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на Суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі знайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Заявник наголошує, що за рішенням Суду від 25.09.2025 № 728/1843/25 з нього були стягнуті 31 907,07 грн, але з огляду на його спеціальний правовий статус військовослужбовця, вони не повинні були стягуватися.

У цьому контексті Суд відмічає, що кредитний договір між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС та ОСОБА_1 був укладений 14.01.2022. Відповідно до умов Договору про споживчий кредит та Паспорт про споживчий кредит кредитор зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит у сумі 17 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути отриману суму кредиту не пізніше, ніж через 30 днів, дата повернення кредиту 14.01.2022 та сплатити проценти за час фактичного користування кредитними коштами за фіксованою процентною ставкою у 2 відсотки за кожен день користування кредитом в межах строку кредитування, а саме до 14.01.2022 включно, на випадок продовження строку кредитування (автопролонгація не може перевищувати 120 днів) застосовується стандартна процентна ставка у 5 відсотків за кожен день користування кредитом.

Однак відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17 березня 2014 року та триває до цього часу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц вказано:

закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Водночас статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені положення законодавства, дійшов правильного висновку про те, що позивачу як військовослужбовцю Збройних сил України проценти та штрафні санкції за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц зазначено, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 вказано, що проценти (плата) за користування кредитом були нараховані ОСОБА_1, який є військовослужбовцем, в особливий період, тому, відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» не підлягали ним до сплати, а здійснені платежі за період виконання умов договору мали зараховуватись на погашення заборгованості за тілом кредиту.

Як вбачається з наданих Заявником документів, а саме довідки від 18.08.2026 № 891 виданої командиром військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 , Відповідач проходить військову службу з 09.05.2024 по теперішній час.

Відповідно Суд приходить до висновку, що заборгованість, яка була предметом розгляду у даній справі лише в частині нарахованих процентів підпадає під сферу дії пункту 15 статті 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, норма якого є імперативною, обов`язковою для застосування і не залежать від волі кредитора.

За таких обставин, нарахування та стягнення 10 268,00 грн (десяти тисяч двісті шістдесят восьми гривень 00 коп) процентів на дату відступлення права вимоги за кредитним договором від 14.01.2022 № 2445400, на переконання Суду є безпідставними.

У відповідності до частини четвертої статті 432 ЦПК України про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 432 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, стягувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС, боржник ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати виконавчий лист, виданий 05.12.2025 Бахмацьким районним судом у справі № 728/1843/25 (провадження № 2/728/665/25) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС заборгованості за кредитним договором від 14.01.2022 № 2445400 у розмірі 25 568,00 грн (двадцять п`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень 00 коп.), яка складається із основної заборгованості у розмірі 15 300,00 грн (п`ятнадцять тисяч триста гривень 00 коп.) та нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги 10 268,00 грн (десять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 00 коп.), а також 2 271,48 грн (дві тисячі двісті сімдесят одну гривню 48 коп.) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору і 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою, таким, що не підлягає виконанню у частині нарахованих процентів на дату відступлення права вимоги у розмірі 10 268,00 грн (десять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 00 коп.).

3. У задоволенні інших вимог відмовити.

4. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС (вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 268,00 грн (десять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 00 коп).

Ця ухвала у відповідності до вимог статті 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня проголошення цієї ухвали.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.М. Сороколіт