Ухвала суду № 140001691, 23.09.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/36/26

Провадження № 1-кп/681/31/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023240000000113 від 06.03.2023 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полонне Хмельницької області, українця, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в:

До Полонського районного суду Хмельницької області 15.01.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023240000000113 від 06.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 313 КК України, ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_8 за ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.

23.09.2026 прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів у складі організованої групи, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Крім того, стороною захисту подано клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який - цілодобовий домашній арешт або визначення розміру застави.

Свою позицію сторона захисту мотивувала тим, що досудове розслідування завершене, обвинувачений має зізнавальну позицію, тривалий час перебуває під вартою та сумлінно виконує процесуальні обов`язки. Захисник наголошував на наявності у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, вищої освіти, позитивних характеристик, відсутності судимостей, а також здійсненні ним догляду за матір`ю (особою з інвалідністю 3 групи) та бабусею (особою з інвалідністю 2 групи). Окремо захист вказував, що інші учасники організованої групи перебувають під дією альтернативних запобіжних заходів, а сама лише тяжкість злочину, відповідно до практики ЄСПЛ, не може бути єдиною підставою для тривалого тримання під вартою, оскільки ризики з часом істотно зменшилися або стали абстрактними.

Заслухавши думки учасників судового провадження, всебічно та повно дослідивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та відмову в задоволенні клопотання сторони захисту з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів. Згідно з обвинувальним актом, він створив та очолив організовану злочинну групу з метою систематичного збуту наркотичних засобів та психотропних речовин (амфетаміну та канабісу) у великих та особливо великих розмірах. Крім того, він обвинувачується у незаконному зберіганні прекурсорів в особливо великих розмірах, а також незаконному поводженні з вогнепальною зброєю та боєприпасами. Строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово продовжувався, востаннє - до 26.09.2026.

Вирішуючи питання про доцільність чергового продовження строку тримання під вартою, суд враховує, що судовий розгляд даного кримінального провадження триває, він є складним та об`ємним з огляду на кількість обвинувачених та епізодів.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що тривалий час перебування під вартою, належна процесуальна поведінка та наявність соціальних зв`язків автоматично нівелюють ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Належне виконання процесуальних обов`язків є законодавчою вимогою до обвинуваченого, а не винятковою обставиною. Аналізуючи наявність ризиків станом на день розгляду клопотання у сукупності з обставинами справи, суд констатує, що вони не відпали та не зменшилися до того рівня, який би дозволив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Зокрема, ризик переховування від суду продовжує існувати. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Незважаючи на міцні соціальні зв`язки та зізнавальну позицію, на яку посилається захист, тяжкість ймовірного покарання залишається суттєвим стримуючим фактором. Усвідомлення невідворотності тривалого позбавлення волі у поєднанні з наближенням судового розгляду до завершальних стадій об`єктивно продовжує створювати для обвинуваченого реальний психологічний мотив для втечі.

Надзвичайно актуальним залишається ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших обвинувачених. Кримінальні правопорушення вчинялися у складі організованої групи, де ОСОБА_4 , згідно з обвинувальним актом, виконував роль організатора. Цей статус об`єктивно передбачає наявність авторитету та важелів впливу на інших співучасників. Посилання захисника на те, що інші обвинувачені перебувають під більш м`якими запобіжними заходами, не є підставою для звільнення ОСОБА_4 , оскільки при обранні запобіжного заходу суд враховує індивідуальну роль особи (організатор злочинної групи). Враховуючи, що порядок дослідження доказів ще не вичерпано, а ключові свідки безпосередньо судом не допитувались, перебування ОСОБА_4 на волі (навіть під домашнім арештом) створює пряму загрозу схиляння ним інших осіб до узгодження позицій, зміни або відмови від показань.

Крім того, зберігається ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення інших кримінальних правопорушень. Специфіка інкримінованих злочинів (безконтактний збут через месенджери, використання електронних гаманців та методів суворої конспірації) свідчить про те, що для продовження злочинної діяльності обвинуваченому достатньо мати доступ до засобів зв`язку та мережі Інтернет. З огляду на відсутність у нього легального джерела доходів та систематичний характер інкримінованої діяльності (з 2023 по 2025 роки), існує висока ймовірність відновлення протиправних дій заради збагачення. Застосування цілодобового домашнього арешту не унеможливлює використання засобів зв`язку та не забезпечує належної ізоляції, здатної запобігти цьому ризику.

Оцінюючи тривалість тримання під вартою крізь призму практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішень у справах «Харченко проти України», «Смірнова проти Росії», «Бузаджи проти Республіки Молдова»), суд враховує, що тримання під вартою не може ґрунтуватися виключно на абстрактних ризиках чи самій лише тяжкості покарання. Проте, у даному кримінальному провадженні наявні конкретні, належним чином обґрунтовані суспільні інтереси - необхідність захисту суспільства від розповсюдження наркотичних засобів організованою групою та забезпечення належного здійснення правосуддя. Ці інтереси на даному етапі судового розгляду беззаперечно переважають право особи на свободу, а наявність у ОСОБА_4 соціальних зв`язків та хворих родичів, за всієї їх значущості, не здатна повною мірою нівелювати встановлені високі ризики.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, про які просить сторона захисту, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та унеможливити його незаконні контакти чи продовження злочинної діяльності.

Щодо клопотання сторони захисту про визначення розміру застави, суд керується п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з яким суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Враховуючи підвищену суспільну небезпеку інкримінованих діянь, їх вчинення у складі організованої групи, статус організатора, обсяги вилучених наркотичних засобів та факт одночасного незаконного поводження з вогнепальною зброєю, суд вважає за доцільне відмовити у визначенні ОСОБА_4 розміру застави при продовженні строку тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 314-315, 331, 372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор» до 20 листопада 2026 року включно.

Розмір застави ОСОБА_4 не визначати.

Ухвала діє по 20 листопада 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання до ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор».

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України та не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 23.09.2026.

Суддя ОСОБА_12