Ухвала суду № 140001412, 21.09.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/10677/25

н/п 1-кп/766/2876/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

(повний текст)

21.09.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції, Ізмаїльський СІЗО),

захисника адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції, власні засоби зв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080200001382 від 17.06.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 111 Кримінального кодексу України (далі КК України),

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.06.2025 року (справа №487/4149/25, провадження №1-кс/487/3010/25) надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62025080200001382 від 17.06.2025 року.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.06.2025 року (справа №487/4149/25, провадження №1-кс/487/3011/25) стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

11.07.2025 року у вказаному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт, який направлено до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.07.2025 року у вказаному кримінальному проваджені призначено підготовче судове засідання на 30.09.2025 року об 08 год. 45 хв.

Обвинувачений у судові засідання призначені на 30.09.2025, 24.11.2025, 09.12.2025, 02.03.2026, 01.04.2026 не з`явився, повідомлений у спосіб передбачений Кримінальним процесуальний кодексом України (надалі КПК України).

28.05.2026 року обвинуваченого було затримано в м. Одесі в порядку ст. 208 КПК України на підставі вказаної ухвали слідчого Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.06.2025 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.05.2026 року застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.07.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.06.2026 року продовжено відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.08.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.08.2026 року продовжено відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.10.2026 року включно, без визначення розміру застави.

21.09.2026 року прокурор звернувся до Суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого на строк 60 днів без визначення розміру застави.

І. Позиція сторони обвинувачення

Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, який вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення.

Враховуючи, що за результатами судового розгляду обвинуваченого може бути притягнуто до кримінальної відповідальності із застосуванням до нього покарання, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у виді, зокрема, довічного ув`язнення, є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від явки до органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

З цих підстав прокурор вважає, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Також, на думку прокурора, обвинувачений може здійснювати вплив на свідків з метою зміни спотворення їх показань чи відмови від давання показань. Ризик незаконного впливу на свідків має місце, оскільки допитані у кримінальному провадженні особи на цей час дали показання, які підтверджують причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому обвинуваченому відомі установчі дані свідків та їх місця проживання, а тому з метою недопущення незаконного на них впливу, більш м`який запобіжний захід не дасть змогу запобігти цьому ризику.

За таких обставин прокурор вважає, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Окрім викладеного, прокурор звертає увагу на обставини, за яких вчинялося кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , а саме співпраця з представниками держави-агресора в умовах воєнного стану. Отже, обвинувачений, перебуваючи на волі в умовах збройної агресії російської федерації проти України та ведення бойових дій, може повернутися до співпраці з представниками держави-агресора та вчиняти інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України.

Отже, прокурор стверджує, що наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

3 огляду на вищевикладене, прокурор вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують тримання його під вартою, а більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

ІІ. Позиція сторони захисту

Захисник проти клопотання прокурора заперечував, стверджуючи, що аргументи прокурора щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України щодо можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого є лише припущенням без підкріплення зазначених обставин належними і допустимими доказами. Що стосується застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи положення частини шостої ст. 176 КПК України, поклався на розсуд суду.

Обвинувачений також проти клопотання прокурора заперечував. З посиланням на вимоги статей 193, 194 КПК України обвинувачений переконував, що має місце його порушення права на захист, оскільки він не має можливості досліджувати докази документи, показання, які є підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як прокурором не надано до клопотання, що розглядається, таких доказів і документів. Тому не має можливості побудувати свій захист. Крім того, прокурором не надано доказів того, що свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Також обвинуваченим наведено інші аргументи, які, на його думку, свідчать про порушення прокурором його права на захист і просив Суд забезпечити це право.

ІІІ. Мотиви Суду

Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

Суд в ухвалі від 25.06.2026 року виклав позицію щодо змісту стандарту доказування «обґрунтована підозра» і необхідності дотримання цього стандарту під час вирішення клопотання про застосування чи продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченої.

Суд також в зазначеній ухвалі вказав, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і спростовують припущення прокурора щодо можливих неправомірних та недобросовісних вчинків обвинуваченого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.

Оцінюючи наявність ризику, як імовірнісну категорію, Суд не вирішує кримінальне провадження по суті та не робить висновки про доведеність вини, а має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію (порушення), яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому та на підставі цього Суд має ухвалити рішення, яке стосується дотримання прав та інтересів учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, а також дотримання високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Що стосується зауважень обвинуваченого стосовно порушення його права на захист, то Суд звертає увагу на таке.

При розгляді клопотання будь-якої сторони кримінального провадження Суд керується принципом змагальності сторін кримінального провадження, зміст якого викладений в ст. 22 КПК України і полягає в тому, що сторона обвинувачення і сторона захисту самостійно обстоюють свої правові позиції, права, свободи і законні інтереси засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

В цьому контексті Суд покликається на рішення Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії», в якому ЄСПЛ визначив, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. Водночас такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Натомість, крім наголошення щодо недоведеності прокурором ризиків, сторона захисту не надала доказів, які б спростували навіть ті доводи, припущення, аргументи тощо з боку сторони обвинувачення, що зазначені у клопотанні щодо наявності ризиків, які сторона захисту вважає необґрунтованими.

Наразі доводи сторін кримінального провадження під час розгляду клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно обвинуваченого залишаються не змінними.

У пункті 93 постанови від 02.07.2026 року Велика Палата Верховного Суду нагадала, що правова визначеність є невід`ємним елементом правовладдя (верховенства права) - одного з фундаментальних принципів, на яких ґрунтується правова система України відповідно до статті 8 Конституції України. Принцип правової визначеності передбачає, зокрема, що норми права мають застосовуватися послідовно та передбачувано, а особа, яка звертається до суду або стосовно якої здійснюється провадження, повинна мати можливість розумно передбачати результат розгляду справи за конкретних обставин (постанова ВП ВС від 02 липня 2026 року справа № 990SCGC/11/26 провадження № 11-156сап26).

Отже, Суд послідовно дотримується своєї позиції, вважаючи, що мотиви рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого є обґрунтованими і вичерпними, виходячи зі аргументів і доводів сторін кримінального провадження.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою ст. 111 КК України, об`єктивною стороною якого є вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану. Тому, на думку Суду, є очевидним, що в умовах воєнного стану, в м. Херсон, суспільний інтерес в даному випадку полягає в максимальній ізоляції обвинуваченої від суспільства і звичайного способу життя, під час якого він вчинив цей злочин, задля безпеки суспільства і унеможливлення вчинення обвинуваченим повторних злочинів на шкоду інтересам України.

Крім того, Суд погоджується з прокурором, що мають місце ризики, що зазначені в клопотанні і Суд вважає їх обґрунтованими з підстав зазначених прокурором.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а імперативна норма частини шостої ст. 176 КПК України не дозволяє Суду застосувати інший, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

ВИСНОВКИ СУДУ

Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.

Водночас у Суду є розумний сумнів, який не спростований стороною захисту, що в разі звільнення обвинуваченого з-під варти (отримання ним свободи), останній дотримається (виконає) свої обов`язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК України. При цьому, на переконання Суду, право обвинуваченого на захист дотримано, аргументи на заперечення сторони захисту, що викладені у цій ухвалі і є, на думку Суду, достатніми для доведення до сторін кримінального провадження правової позиції Суду при вирішенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу.

Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З цих підстав,

керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 197, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.

2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.05.2026 року, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «19» листопада 2026 року включно, без визначення застави.

3. Ухвала підлягає негайному виконанню.

4. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

5. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддяОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3