Рішення № 140001068, 22.09.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/1528/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Ромазан Л.С., за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Теребовлі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №217079 від 10.12.2021, судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.12.2021 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 217079. Відповідно до п.1.1 вказаного договору товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 3 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Пунктами 1.2,1.3 договору також передбачено, що кредит надається строком на 21 день, тобто до 30.12.2021, за користування кредитом позичальник зобов"язався сплатити товариству 1295% річних від суми кредиту в розрахунку 3,5% (процентів) на добу, тип процентної ставки фіксована, без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Таким чином, ОСОБА_1 10.12.2021 уклав із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» кредитний договір №217079 і йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3 000,00 грн. Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач свої зобов"язання не виконав.

19.04.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №217079 від 10.12.2021.

14.09.2023 первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «ЗАЙМЕР» на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підтверджується долученими до позову доказами.

Згідно із договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") становить 11 430,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 3 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 2 205,00 грн.; заборгованість за комісіями 450,00 грн.; заборгованість за пенею становить 5 775,00 грн.

Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов`язань, позивач просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, а також задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» докази. Запитувана інформація надійшла до суду 03.09.2026.

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви вказав про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення судом не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день, час та дату слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання повістки про виклик до суду. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подав.

Тому суд відповідно до статті 280 ЦПК України вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України постановив здійснювати розгляд справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 10.12.2021 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №217079. ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» направлено ОСОБА_1 електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор CL3172, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору №217079 від 10.12.2021, який також знаходився у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця. Відповідно до умов кредитного договору його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Згідно із п.1.1 договору товариство надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 3 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається строком на 21 день, тобто до 30.12.2021, строк дії договору 21 день, договір діє до повного його виконання сторонами, клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору за користування кредитом клієнт зобов"язався сплатити товариству 1295% річних від суми кредиту в розрахунку 3,5% (процентів) на добу, тип процентної ставки фіксована, без письмової згоди клієнта товариство не вправі збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Згідно із пунктом 1.4 договору кредит надано клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Крім того, пунктом 1.5 вказаного договору передбачено, що за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язався сплатити товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

З відомостей АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та виписки по картці слідує, що за період з 10.12.2021 по 10.12.2021 на картку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), зараховано кошти на суму 3 000,00 грн.

Таким чином, відповідач уклав кредитний договір №217079 від 10.12.2021 із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та йому перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3 000,00 грн.

Відповідачем належним чином не виконані кредитні зобов`язання, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитним договором.

В подальшому, 19.04.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладений договір факторингу №568/ФК-24, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №217079 від 10.12.2021.

14.09.2023 року первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «ЗАЙМЕР» на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підтверджується долученими до справи доказами.

Згідно із договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") становить 11 430,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 3 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 2 205,00 грн.; заборгованість за комісіями 450,00 грн.; заборгованість за пенею 5 775,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, права вимоги за кредитним договором №217079 від 10.12.2021, укладеним відповідачем із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість на загальну суму 11 430,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 становить 11 430,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 3 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 2 205,00 грн.; заборгованість за комісіями 450,00 грн.; заборгованість за пенею 5 775,00 грн.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав будь-яких доказів в розумінні положень ст.76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач та не направив суду жодних заперечень щодо позовних вимог. Існування заборгованості за тілом кредиту та відсотками у зв`язку з користуванням кредитними коштами не спростовано, власного розрахунку суду не надано.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредит, однак своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі не виконав, суд вважає за необхідне стягнути з нього заборгованість за вказаним кредитним договорам в частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 2 205,00 грн., що у загальному розмірі становить 5 205,00 грн.

Що стосується вимоги про стягнення комісії за надання кредиту у сумі 450,00 грн., суд зазначає, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитному договорі №217079 від 10.12.2021, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 450,00 грн., яка нараховується за ставкою 15% відсотків від суми кредиту.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №217079 від 10.12.2021 у відповідача наявна заборгованість за комісією, яка становить 450,00 грн.

Проте, суд звертає увагу, що в кредитному договорі, який складається з індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №217079 від 10.12.2021, додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №217079 від 10.12.2021, в тому числі пункт 1.5 договору не містять зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не надало доказів наявності, переліку послуги, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу і погодження її зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі №727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі №582/202/22.

За таких обставин, пункт кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемним, а тому вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованою пенею у розмірі 5 775,00 грн., суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Звертаючись з позовними вимогами, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просило також стягнути з відповідача заборгованість за пенею за період з 31.12.2021 по 23.02.2022 в розмірі 5 775,00 грн.

У пунктах 15,18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, згідно із п.6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого КМ України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Оскільки нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором №217079 від 10.12.2021 починається з 31.12.2021, відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, як під час дії карантину, так і під час дії воєнного стану, а відтак відсутні підстави для стягнення заявленої в позовних вимогах нарахованої пені у розмірі 5 775,00 грн.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованою пенею необхідно відмовити.

Беручи до уваги, що відповідач не з`явився у судове засідання та докази на спростування доводів позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №217079 від 10.12.2021 в цій частині.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням вимог статті 141 ЦПК України та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову (45,54%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно: судового збору в розмірі 1 212,46 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 732,40 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 141, 258-259, 263-265, 272, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №217079 від 10.12.2021 у розмірі 5 205 (п`ять тисяч двісті п`ять) грн. 00 коп., з яких 3 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 205,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» сплачений судовий збір в розмірі 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 46 коп. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) грн. 40 коп.

Копію рішення направити позивачу та відповідачу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/11, м. Бровари, Київська область, ЄДРПОУ: 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: Л.С. Ромазан