Рішення № 140000236, 23.09.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/6806/26

Провадження 2-о/465/304/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Чорного І.Я.

з участю секретаря судового засідання Блистіва Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , видним 12 травня 2026 року, в якому місцем її смерті зазначено: російська федерація, Запорізька область, м. Мелітополь, про що 12.05.2026 складено актовий запис про смерть № 170269900000101315006, місце державної реєстрації 99000001 Територіальний відділ РАЦС міста Мелітополя та Мелітопольського району Управління РАЦС Запорізької області, місце видачі свідоцтва НОМЕР_2 Територіальний відділ РАЦС міста Мелітополя та Мелітопольського району, Управління РАЦС Запорізької області, дата видачі 12 травня 2026 року.

Згідно довідки про смерть № С-02446 ОСОБА_2 , виданої 12 травня 2026 року Територіальним відділом РАЦС міста Мелітополя та Мелітопольського району Управління РАЦС Запорізької області, зазначено, що датою її смерті є ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті російська федерація Запорізька область, м. Мелітополь, причина смерті: Набряк головного мозку G93.6, інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій 163.3, інші форми хронічної ішемічної хвороби серця 125.8. Актовий запис № 170269900000101315006 від 12 травня 2026 року, складено Територіальним відділом РАЦС міста Мелітополя та Мелітопольського району Управління РАЦС Запорізької області.

Той факт, що ОСОБА_2 є матір`ю заявниці, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 22 грудня 1989 року, де прізвище заявниці значиться ОСОБА_3 , ім`я ОСОБА_4 , по-батькові ОСОБА_5 . В даному свідоцтві батьком заявниці значиться ОСОБА_6 , матір`ю ОСОБА_7 . Зазначає, що після одруження 22 листопада 2002 року матері заявниці ОСОБА_7 було присвоєно прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 22 листопада 2002 року. Окрім того вказує, що 12 червня 2010 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та останній було присвоєно прізвище ОСОБА_9 .

Відтак, необхідним є встановлення факту смерті ОСОБА_2 , оскільки іншого способу зареєструвати та отримати свідоцтво про смерть її матері - немає. Враховуючи вищевикладене, просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Мелітополь, Запорізької області, Україна, у віці 72 років.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, представник останньої адвокат Детинич П.І., через канцелярію суду подав заяву, у якій вказує що заяву підтримує з підстав, наведених у ній та просить таку задоволити. Вказав, що мати заявниці ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території.

Представник заінтересованої особи Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, проте належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали поданої заяви у справі, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Мелітополь, Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 виданого 22.12.1989 у якому батьками заявниці зазначено: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого 22.11.2002 Відділом РАГС Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області, після укладення шлюбу, матері заявниці ОСОБА_7 було змінено прізвище на « ОСОБА_3 ».

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого 12.06.2010 Відділом РАЦС по місту Мелітополю Мелітопольського міського управління юстиції Запорізької області, після укладення шлюбу, заявниці ОСОБА_11 було змінено прізвище на « ОСОБА_9 ».

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , видним 12.05.2026 Територіальним відділом РАЦС міста Мелітополя та Мелітопольського району Управління РАЦС Запорізької області, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцем її смерті зазначено: російська федерація, Запорізька область, м. Мелітополь, про що 12.05.2026 складено актовий запис про смерть № 170269900000101315006, місце державної реєстрації 99000001.

Згідно довідки про смерть НОМЕР_7 , видної 12.05.2026 Територіальним відділом РАЦС міста Мелітополя та Мелітопольського району Управління РАЦС Запорізької області, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті: Набряк головного мозку G93.6, інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій 163.3, інші форми хронічної ішемічної хвороби серця 125.8. Актовий запис № 170269900000101315006 від 12 травня 2026 року.

До заяви також долучено копію довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи від 23.04.2026 № 1330-5004027982, видана ОСОБА_1 , фотографію з місця захоронення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме зображено фото могили на кладовищі із надгробною табличкою із зазначеними анкетними даними.

Відповідно до відмови у проведенні державної реєстрації смерті Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції №141/23.25-23 від 03.06.2026 вказано, що ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України у зв`язку з тим, у наданих нею документах був відсутній оригінал лікарського свідоцтва про смерть, що слугувало причиною для відмови у проведенні державної реєстрації.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Стаття 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» містить поняття тимчасово окупованої території України, до якої відноситься у тому числі й сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжено і на даний час.

Загальновідомим фактом, який не підлягає доведенню, є те, що станом на день розгляду справи, територія Запорізької області є частково окупована, зокрема й м.Мелітополь.

За положеннями ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Проте, оцінюючи надані заявницею документи про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та росії (Mozer v. the Republic of Moldova and russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Судом встановлено, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть та подальшої реалізації її прав, пов`язаних зі смертю її матері.

У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За таких певних обставин та в сенсі наведених норм, суд доходить висновку про обґрунтованість заяви та вважає можливим встановити факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території.

Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задоволити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Мелітополь, Запорізької області, Україна, у віці 72 років.

Франківському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зареєструвати смерть вказаної особи на підставі даного рішення.

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 33286125, адреса: м.Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 29.

Суддя І.Я. Чорний