Рішення № 139998340, 21.09.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5021/26

Провадження № 2/646/3819/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Соболь Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» адвокат Журавльов С.Г., звернувся до суду з первісною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 95-044-869-2-21-Г від 10.09.2021, у розмірі 63957,26 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 14297,52 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена)- 5259,35 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 44400,39 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позову, представник позивача вказував на те, що 10.09.2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем укладено договір № 95-044-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами), приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

У подальшому Банк свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі, а Позичальник кредит одержав.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким останній набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача. 27.12.2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з позивачем договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до додатку № 1 якого «Друкований Реєстр Боржників» перейшло і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 95-044-869-2-21-Г від 10.09.2021.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року провадження у вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи провести без його участі.

Також позивачем 24.07.2026 подано до суду додаткові пояснення, в яких останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 95-044-869-2-21-Г від 10.09.2021 у розмірі 19556,87 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 14297,52 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена)- 5259,35 грн.

Представник відповідача Яресько Т.В. 01.07.2026 подав до суду відзив на позов, в якому зазначив про те, що відповідач не заперечує факт укладення 10.09.2021 року Кредитного договору №95- 044-869-2-21-Г з АТ «МЕГАБАНК», а також факту отримання кредитних коштів за цим договором. Водночас відповідач не визнає заявлений позивачем розмір заборгованості, оскільки, на його думку, розрахунок заборгованості є неправильним та включає комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 44400,39 грн, правомірність нарахування якої відповідач заперечує. Зазначає, що укладеним сторонами Кредитним договором не визначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлено щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості.

Крім того, Кредитний договір не визначає, у чому саме полягає послуга з обслуговування кредитної заборгованості, її зміст, обсяг, порядок та періодичність надання, результат для споживача, а також за яку саме дію чи сукупність дій кредитодавця відповідач мав щомісяця сплачувати комісійну винагороду у розмірі 3,30% від суми кредиту. Ураховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності й переліку таких послуг, а також їх погодження зі споживачем при укладенні Кредитного договору, представник відповідача вважає, що положення Кредитного договору щодо обов`язку відповідача щомісяця сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також, як убачається з наданих позивачем банківських виписок, відповідач здійснив платежі на погашення заборгованості за Кредитним договором на загальну суму 45099,00 грн. При цьому частина фактично сплачених відповідачем коштів була спрямована банком на погашення комісійної винагороди, нарахованої на підставі, на думку відповідача, нікчемних умов Кредитного договору. Відповідачем здійснено контррозрахунок заборгованості за Кредитним договором з урахуванням нікчемності умов щодо сплати комісійної винагороди, виключення відповідних сум комісії з розрахунку заборгованості та зарахування фактично здійснених платежів у рахунок дійсних складових кредитного зобов`язання процентів та тіла кредиту.

За результатами зазначеного контррозрахунку представник відповідача вказує, що відповідач визнає позовні вимоги частково у розмірі 13355,31 грн. На думку відповідача, після виключення комісії та правильного розподілу фактично здійснених платежів залишок заборгованості за Кредитним договором становить 13355,31 грн, з яких 12961,12 грн заборгованість за тілом кредиту та 394,19 грн заборгованість за процентами.

Як зазначено вище, 24.07.2026 представником позивача подано до суду додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог на суму заборгованості зі сплати комісії (у тому числі простроченої) у розмірі 44400,39 грн. Крім того, позивач зазначає, що власноручним підписом Клієнт підтвердив своє ознайомлення з Кредитним договором, у тому числі з його юридичними наслідками. Банк, у свою чергу, належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання, надавши кредитні кошти у розмірі, визначеному Кредитним договором, та на погоджених сторонами умовах. Розмір, порядок та строки сплати комісійних платежів були прямо визначені Кредитним договором та погоджені сторонами при його укладенні.

Також у додаткових поясненнях позивач зазначає, що боржник не вправі в односторонньому порядку змінювати призначення платежу, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, на думку позивача, здійснюючи платежі, відповідач виконував конкретно визначене Кредитним договором зобов`язання зі сплати комісії, а не зобов`язання з повернення частини тіла кредиту чи сплати процентів. Таким чином, позивач вважає, що сплачені відповідачем суми комісії були виконанням самостійного грошового зобов`язання, передбаченого Кредитним договором. Вони не є частиною тіла кредиту чи відсотків, не можуть бути довільно перекваліфіковані та не підлягають автоматичному зарахуванню у рахунок погашення основного боргу.

Тому, враховуючи зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 95-044-869-2-21-Г від 10.09.2021 у розмірі 19556,87 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 14297,52 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена)- 5259,35 грн.

При цьому, відповідач не надав до суду будь-яких заперечень чи заяв щодо розгляду судом саме уточнених позовних вимог у зменшеному розмірі.

Суд, приймаючи до уваги часткове визнання позовних вимог відповідачем, зменшення позовних вимог заявником, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність доказів, які містяться в матеріалах справи, приходить до таких висновків.

10.09.2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем укладено договір № 95-044-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами), приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

У розділі 2 «Умови та порядок надання кредиту», сторони погодили конкретні умови, на яких позичальнику надавався кредит, зокрема: тип кредиту кредит, строк кредиту з 10.09.2021 до 09.09.2026, загальний розмір кредиту 46500,00 грн, процентна ставка за користування кредитом 10,00% річних, орієнтовна реальна річна процентна ставка 83,19%, орієнтовна загальна вартість кредиту 151791,69 грн, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 3,30%, розмір щомісячного платежу, грн., який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно останнього робочого дня звітного місяця 2527,60 грн, процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний в п.2.2. Договору 90% річних.

Згідно з п. 1 Кредитного договору, підписанням Кредитного договору Позичальник беззастережно та безвідклично підтвердив: ? прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції (оферти) АТ «МЕГАБАНК» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua; ? згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх Додатків до Договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати; ? укладання з Банком Договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у Місці інформування Позичальника та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини Договору, підписанням якої Позичальник приєднується до Договору в цілому.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти (далі Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси Банку готівкою (п. 1.4 Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1, 3.1.2 Кредитного договору).

Сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердив, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п. 5.4 Кредитного договору).

За умовами п. 8.2 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 09.09.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 8.3 Кредитного договору, закінчення строку Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Кредитного договору.

У подальшому Банк свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник Кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом Відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором № 95-044-869-2-21-Г від 10.09.2021 року станом на 03.09.2024 становить 63957,26 грн, що складається з: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 14297,52 грн; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена)- 5259,35 грн; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) - 44400,39 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що між сторонами у письмовій формі укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти, які останній отримав. Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечувався, а тому суд дійшов висновку, що обставина отримання відповідачем кредитних коштів на умовах, визначених договором, є доведеною.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким останній набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача.

27.12.2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з позивачем договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до додатку № 1 якого «Друкований Реєстр Боржників» перейшло і право вимоги до відповідача за кредитним договором № 95-044-869-2-21-Г від 10.09.2021.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимогами цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.

Зважаючи, що умови договору про відступлення права вимоги виконано сторонами, вартість, обумовлена договором, сплачено ТОВ «ФК «Єврокредит», в судовому порядку вказаний правочин не оскаржено, суд вважає, що позивач набув право вимоги до відповідача на законних підставах.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту.

Щодо нарахованої первісним кредитором заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочених), суд приходить до наступних висновків.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст.1 та ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на вказане, положення кредитного договору № 95-044-869-2-21-Г від 10.09.2021 про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Враховуючи встановлену судом нікчемність положень Кредитного договору щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, а також з огляду на надані позивачем банківські виписки, зменшений розмір позовних вимог позивача та його складові, суд встановив, що відповідачем на виконання зобов`язань за Кредитним договором фактично сплачено 45099,00 грн. Оскільки частину цих коштів первісним кредитором було зараховано в рахунок погашення комісійної винагороди, яка не підлягає стягненню як така, що нарахована на підставі нікчемних умов договору, при визначенні залишку заборгованості підлягають врахуванню фактично сплачені відповідачем кошти в рахунок дійсних зобов`язань за Кредитним договором - повернення основної суми кредиту та сплати процентів.

Відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку заборгованості, з урахуванням виключення сум комісійної винагороди та зарахування фактично здійснених платежів у рахунок погашення основної суми кредиту та процентів, загальний залишок заборгованості, з яким погодився відповідач становить 13355,31 грн, з яких 12961,12 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 394,19 грн - заборгованість за процентами. Зазначений контррозрахунок позивачем не спростовано, доказів на підтвердження іншого розміру заборгованості за основною сумою кредиту та процентами, з урахуванням виключення нікчемної комісії, суду не надано. За таких обставин суд приходить до висновку, що належним та обґрунтованим є розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором у сумі 13355,31 грн, яка складається із 12961,12 грн - заборгованості за основною сумою кредиту та 394,19 грн - заборгованості за процентами, у зв`язку з чим саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1818,15 грн (68,29%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи також належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

До аналогічних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано до суду: копію договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, копію акта приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12099879 від 05.01.2026 у сумі 11200,00 грн, з яких: проведення юридичного та фінансового аналізу Боржника 1200,00 грн та складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з Боржника 10000,00 грн.

Разом з тим, суд враховує, що дана справа є типовою справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а обсяг досліджених доказів є незначним. Крім того, АО «АЛЬЯНС ДЛС» неодноразово надавало правничу допомогу позивачу ТОВ «ФК Єврокредит» у аналогічних спорах щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11200,00 грн є завищеним та не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності з предметом спору, у зв`язку з чим підлягає зменшенню. При цьому судом враховано також клопотання сторони відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи та обсягом наданих послуг. За таких обставин заявлений розмір витрат підлягає зменшенню.

Тому, суд вважає співмірним та справедливим розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 6000,00 грн.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволені частково (68,29%), тому, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4097,40 грн (6000 грн*68,29%/100%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідача, суд приходить до наступного висновку.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідача надано до суду: копію договору № 24205 про надання правової допомоги від 22.06.2026, додаток № 1 до договору від 22.06.2026, розрахункову квитанцію про отримання гонорару №22/06/26 від 22.06.2026 на суму 12000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) від 26.06.2026 згідно договору № 24205 про надання правової допомоги від 22.06.2026 на суму 12000,00 грн, акт приймання-передачі послуг №1 від 26.06.2026 на суму 12000,00 грн.

Разом з тим, з урахуванням характеру спору, його незначної складності, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та незначного обсягу досліджених доказів, суд вважає заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та співмірності. При цьому суд враховує, що компенсації підлягають не будь-які понесені стороною витрати у заявленому нею розмірі, а витрати, які є необхідними для розгляду конкретної справи та співмірними з її складністю, обсягом наданих послуг і результатом розгляду.

Крім того, суд, при визначенні розміру витрат, які підлягають компенсації, враховує також клопотання сторони позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідача у зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

За таких обставин суд вважає співмірним та справедливим розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що остаточні заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 68,29%, витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено, що становить 31,71 %.

Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1902,60 грн (6000,00 грн*31,71 %/100%).

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Уточнені (зменшені) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ: 40932411) заборгованість за кредитним договором № 95-044-869-2-21-Г від 10.09.2021 у розмірі 13355 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 31 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ: 40932411) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4097 (чотири тисячі дев`яносто сім) гривень 40 копійок та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять) гривень 15 копійок.

У задоволенні іншої частини вказаних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ: 40932411) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1902 (одна тисяча дев`ятсот дві) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ: 40932411, адреса місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, оф. 105.

Представник позивача: адвокат Журавльов Станіслав Георгійович, РНОКПП: НОМЕР_2 , свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №5817 видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 04.07.2024, поштова адреса: 49005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, Дніпро, Соборний р-н, вул. Сімферопольська, буд. 21, оф. 411,

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Яресько Тарас Віталійович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 04071, м. Київ, а/с 2.

Суддя Д.Є. Серпутько