Ухвала суду № 139997937, 09.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-2141/10

Провадження № 6/643/58/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Юшиної К.С.,

представника заявника - адвоката Аваляна Є.В. (в режимі відеоконференції),

боржника - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту», боржник: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГ КОМПАНІЯ ПАНТБЕЛ», стягувач Акціонерне товариство «ОТП Банк», заінтересовані особи: Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСТЕР-ФІНАНС»,

про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Маніту», в особі представника адвоката Аваляна Є.В., звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій просить замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у виконавчому провадженні №44120380 з примусового виконання виконавчого листа №2-2141/10, виданого 09.03.2010 Московським районним судом м. Харкова, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГ КОМПАНІЯ ПАНТБЕЛ» заборгованості за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008 у сумі 1597880,01 грн, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту».

Заяву мотивовано тим, що внаслідок послідовного відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008 від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (договір про відступлення права вимоги від 29.04.2010), від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» (договір факторингу №12/04/2024 від 12.04.2024) та від ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» до ТОВ «ФК «Маніту» (договір факторингу №01/04/2025 від 01.04.2025) заявник набув усієї сукупності прав первісного кредитора, у тому числі права бути стороною (стягувачем) у виконавчому провадженні.

Ухвалою суду від 28.10.2025 заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Боржник ОСОБА_1 подав заперечення проти заяви та додаткові письмові пояснення, в яких просив у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на такі доводи.

Матеріали справи не містять самого договору цесії (факторингу) від 2829.04.2010, реєстру кредитних договорів та акта приймання-передачі, а відтак перехід права вимоги від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не доведений належними та допустимими доказами.

Вказував про порушення ст. 517 ЦК України, що заявник не довів передання йому разом із кредитним договором рішення суду та виконавчого листа №2-2141/10 від 09.03.2010.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не залучено до участі у розгляді заяви, виконавче провадження №44120380 було завершене, а його поновлення державним виконавцем 20.02.2025 без відповідної ухвали суду є незаконним.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання після його повернення стягувачеві 20.08.2018 сплив 20.08.2021 і судом не поновлювався, клопотання про поновлення строку заявником не подавалось. Заміна сторони у виконавчому провадженні за таких обставин призведе до «штучного» продовження строку примусового виконання та порушення принципу юридичної визначеності.

Також п. 3.9 договору факторингу №01/04/2025 від 01.04.2025 було передбачено, що відступлення права вимоги здійснюється за згодою боржника, якої ОСОБА_1 не надавав.

Договір факторингу та акт приймання-передачі документації підписані з використанням факсиміле, що заборонено п. 12.10 цього ж договору, а додаткова угода від 25.05.2025, якою зазначені пункти змінено із наданням їй зворотної дії у часі, суперечить ч. 3 ст. 631 ЦК України. Ціна договору факторингу (200,00 грн) не відповідає вимогам розумності та свідчить про формальність його оплатності. Довіреності на ім`я ОСОБА_2 , який підписав договори від імені товариств, до матеріалів справи не долучені; про заміну кредитора боржника належним чином не повідомлено, кореспонденція надсилалась на адресу, за якою він не зареєстрований і не проживає; тривала бездіяльність стягувача свідчить про зловживання правом, а зобов`язання боржника за кредитним договором на цей час є натуральним і не може бути захищене у примусовому порядку.

На обґрунтування своєї позиції боржник послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10, постанови Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №711/10368/2012, від 02.11.2021 у справі №905/306/17, від 01.02.2023 у справі №2-3266/11 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17.

Заявник у додаткових поясненнях проти доводів боржника заперечував, зазначивши, що правонаступництво ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008 встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили; виконавче провадження №44120380 є відкритим і перебуває на стадії виконання, а питання про його поновлення заявником перед судом не порушується. Посилання боржника на правові висновки Верховного Суду, сформульовані в інших фактичних обставинах, є безпідставними.

Позиції учасників справи викладені у поданих ними заявах по суті та письмових поясненнях та підтримані в ході судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.02.2010 у справі №2-2141/10 позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено та стягнуто солідарно з

ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГ КОМПАНІЯ ПАНТБЕЛ» на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008 у сумі 1 597 880,01 грн. Ухвалою Московського районного суду

м. Харкова від 17.02.2011 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.

На виконання зазначеного рішення 09.03.2010 видано виконавчий лист №2-2141/10.

29.04.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги (договір купівлі-продажу кредитного портфеля), за яким до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008 та договором поруки №SR-SME 701/253/2008 від 03.07.2008.

21.07.2014 Московським (нині Салтівським) відділом державної виконавчої служби у

місті Харкові на підставі заяви ПАТ «ОТП Банк», поданої 17.07.2014, відкрито виконавче провадження №44120380 з примусового виконання виконавчого листа №2-2141/10 від 09.03.2010.

Постановою державного виконавця від 20.08.2018 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення).

Постановою в.о. начальника відділу Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.02.2025, винесеною за результатами перевірки законності виконавчого провадження в порядку ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.08.2018 скасовано та зобов`язано державного виконавця привести виконавчі дії у порядок, встановлений цим Законом. Постановами того ж посадовця від 20.02.2025 виконавче провадження №44120380 передано до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові та прийнято до виконання.

12.04.2024 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу №12/04/2024, за умовами якого до фактора перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008. У п. 5.2 договору зазначено, що загальний розмір заборгованості боржника, право вимоги щодо якої відступається, визначено за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.02.2010 у справі №2-2141/10 і з урахуванням здійснених погашень становить 1217213,05 грн. У розділі 2 договору підставою набуття клієнтом права вимоги названо договір купівлі-продажу кредитного портфеля від 29.04.2010, укладений із ПАТ «ОТП Банк». Передання документації оформлено актом приймання-передачі від 12.04.2024.

01.04.2025 між ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «ФК «Маніту» (фактор) укладено договір факторингу №01/04/2025, за умовами якого до заявника перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за тим самим кредитним договором у розмірі заборгованості, визначеної рішенням суду від 04.02.2010 у справі №2-2141/10, що з урахуванням здійснених погашень становить 1215243,05 грн, а також укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки №SR-SME 701/253/2008 від 03.07.2008. Передання документації оформлено актом приймання-передачі від 01.04.2025. Розрахунки за договором підтверджуються платіжними інструкціями №338 від 03.04.2025 та №42 від 03.04.2025, а також випискою АТ «Кредобанк» по рахунку ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» за 03.04.2025.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) має статус «припинено».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на 09.04.2026 виконавче провадження №44120380 перебуває у стані «Зупинено»; постанову про зупинення винесено 23.12.2025 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі зверненням заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником.

Вирішуючи питання по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін, а заміна кредитора у зобов`язанні на стадії виконання судового рішення не змінює змісту зобов`язання, а лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Щодо доводів боржника про недоведеність переходу права вимоги від АТ «ОТП Банк» до

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суд зазначає таке.

Ці обставини визнані самим боржником. Так, у запереченнях проти заяви ОСОБА_1 зазначив, що «29 квітня 2010 року за договором відступлення прав вимоги (цесії) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримало від АТ «ОТП Банк» право вимоги за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008, за договором поруки №SR-CME 701/253/2008 від 03.07.2008, за рішенням Московського районного суду міста Харкова від 04.02.2010 року по справі №2-2141/10 в сумі 1597880,01 грн. до ОСОБА_1 (боржника) та ТОВ «Стройторг Компанія ПАНТБЕЛ» (поручитель)», а також що «в той же день ТОВ «ОТП Факторинг» від АТ «ОТП Банк» передано також всі права нового іпотекодержателя за договором іпотеки №PM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008 року». Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. За таких умов доводи боржника про недоведеність переходу права вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є суперечливими та не можуть бути прийняті судом, адже ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці (venire contra factum proprium).

Крім того, зазначені обставини встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили: рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2015 у справі №643/15247/15-ц та рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08.10.2020 у справі №643/13902/19, у якому ОСОБА_1 брав участь як третя особа, а висновки якого були предметом перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій. Посилання боржника на те, що предметом розгляду у справі №643/15247/15-ц було звернення стягнення на предмет іпотеки, а не стягнення заборгованості за кредитним договором, висновків суду не спростовує: іпотека має похідний (акцесорний) характер, а відтак встановлення судом права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008 ґрунтувалося на встановленні факту набуття цим товариством права вимоги за основним зобов`язанням.

Реальність набуття ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прав кредитора підтверджується і фактичною реалізацією цих прав: актом приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 08.07.2021 у виконавчому провадженні №65078723, складеним при примусовому виконанні виконавчого листа №643/13902/19 від 30.03.2021, стягувачем за яким є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а стягнення звернуто в рахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008.

Подальші ланки переходу права вимоги підтверджені письмовими доказами договором факторингу №12/04/2024 від 12.04.2024 з актом приймання-передачі документації, договором факторингу №01/04/2025 від 01.04.2025 та договором відступлення права вимоги за договором поруки від 01.04.2025 з актом приймання-передачі документації, а також доказами їх оплати. При цьому в кожному з договорів обсяг відступленого права вимоги визначено саме за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.02.2010 у справі №2-2141/10, що усуває будь-які сумніви щодо тотожності відступленої вимоги та вимоги, яка є предметом примусового виконання. Таким чином, вимоги правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17, на який посилається боржник, щодо надання доказів переходу права вимоги на кожному етапі такої передачі, заявником дотримані.

Доводи боржника про недотримання вимог ст. 517 ЦК України та непередання заявнику оригіналу виконавчого листа суд відхиляє. Обов`язок первісного кредитора передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, є обов`язком у відносинах між первісним та новим кредитором; його неналежне виконання не впливає на момент переходу права вимоги, який визначається умовами договору, і не є підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження. Більше того, з наведеної самим боржником відповіді Салтівського ВДВС від 19.12.2025 №322364 вбачається, що 11.03.2025 на запит державного виконавця оригінал виконавчого листа №2-2141/10 від 09.03.2010 надійшов до відділу саме від представника ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС», що підтверджує фактичне передання документів по ланцюгу відступлення права вимоги.

Незалучення до участі у розгляді заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є перешкодою для вирішення питання по суті, оскільки зазначена юридична особа припинена, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а вимоги ст. 442 ЦПК України не пов`язують вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження з обов`язковою участю всіх попередніх кредиторів. Права боржника цим не зачіпаються.

Центральними у запереченнях боржника є доводи про сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та про незаконність фактичного поновлення виконавчого провадження державним виконавцем шляхом скасування в.о. начальника відділу Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.02.2025 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.08.2018.

Оцінюючи вказаний аргумент боржника, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий лист №2-2141/10 від 09.03.2010 було пред`явлено до виконання 17.07.2014, за наслідками чого 21.07.2014 відкрито виконавче провадження №44120380. Постанова про відкриття виконавчого провадження ніким не оскаржувалась і є чинною.

Постанову державного виконавця від 20.08.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу скасовано постановою в.о. начальника відділу від 20.02.2025.

Вказана постанова у встановленому законом порядку не скасована, протиправною не визнана, а відтак є чинною і породжує правові наслідки. Наслідком скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є відновлення виконавчого провадження у тому стані, в якому воно перебувало до її винесення, тобто виконавчий документ вважається таким, що не повертався стягувачу, а виконавче провадження №44120380 таким, що не завершене та продовжує перебувати на виконанні. За таких обставин питання про повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання та про поновлення пропущеного строку в порядку ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у цій справі не виникає, а тому відсутність відповідного клопотання заявника, на чому наголошує боржник, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.

Наведене підтверджується і актуальними даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень: станом на 09.04.2026 виконавче провадження №44120380 перебуває у стані «Зупинено» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі зверненням до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником. Зупинення вчинення виконавчих дій можливе виключно у відкритому (незавершеному) виконавчому провадженні, а підставою зупинення є саме розгляд цієї заяви, що також свідчить про наявність усіх передумов для процесуального правонаступництва. Надана боржником роздруківка результатів пошуку в АСВП від 18.10.2024 зі статусом «Завершено» зазначеного не спростовує, оскільки відображає стан виконавчого провадження до винесення постанов від 20.02.2025.

Правові висновки, на які посилається боржник, сформульовані в інших, відмінних від цієї справи, фактичних обставинах. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10 (провадження №14-197цс21) та у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №2-3266/11 предметом дослідження було питання заміни сторони у закінченому виконавчому провадженні, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу і строк його повторного пред`явлення сплив, у зв`язку з чим суд мав вирішувати питання про поновлення відповідного строку. У справі, що розглядається, виконавче провадження є відкритим і триває. У постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №711/10368/2012 підставою для відмови була відсутність допустимих доказів перебування виконавчого документа на виконанні, тоді як у цій справі такі докази наявні (постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2014, постанови від 20.02.2025, відомості ЄДРВП станом на 09.04.2026). Висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17 про можливість заміни сторони виконавчого провадження за наявності відкритого виконавчого провадження у цій справі, навпаки, підтверджує обґрунтованість заяви.

Водночас суд враховує, що предметом розгляду в порядку ст. 442 ЦПК України є виключно питання процесуального правонаступництва. Перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та посадових осіб органу державної виконавчої служби, у тому числі постанов від 20.02.2025, здійснюється в іншому порядку за скаргою сторони виконавчого провадження відповідно до ст. 447-1, 448 ЦПК України, і не може підмінятися запереченнями, заявленими під час розгляду заяви про заміну сторони. Боржник не позбавлений права скористатися цим способом захисту.

Доводи боржника про відсутність його згоди на відступлення права вимоги суд визнає безпідставними. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Під договором у розумінні цієї норми мається на увазі договір, з якого виникло зобов`язання, тобто кредитний договір №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008; на наявність у ньому заборони відступлення права вимоги без згоди позичальника боржник не посилається і доказів цього не надає. Пункт 3.9 договору факторингу №01/04/2025 є умовою договору, стороною якого ОСОБА_1 не є, і стосується відносин між клієнтом і фактором.

Доводи щодо використання факсимільного відтворення підпису при укладенні договору факторингу №01/04/2025 та акта приймання-передачі документації, а також щодо надання додатковій угоді від 25.05.2025 зворотної дії у часі всупереч ч. 3 ст. 631 ЦК України, за своїм змістом є доводами про недійсність (неукладеність) відповідних правочинів. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори факторингу №12/04/2024 від 12.04.2024, №01/04/2025 від 01.04.2025 та додаткова угода від 25.05.2025 у судовому порядку недійсними не визнані, доказів звернення боржника з відповідним позовом суду не надано. Вирішення спору про дійсність правочину виходить за межі процесуального питання, яке розглядається в порядку ст. 442 ЦПК України, і може бути предметом окремого позовного провадження.

З цих же підстав суд відхиляє доводи про недолучення до матеріалів справи довіреностей на ім`я ОСОБА_2 . Реквізити нотаріально посвідчених довіреностей наведені у текстах договорів, підписи представників скріплені печатками юридичних осіб, а сторони договорів приступили до їх виконання, що підтверджується платіжними інструкціями та банківською випискою; за таких обставин відсутні підстави вважати правочини вчиненими неуповноваженими особами (ст. 241 ЦК України). Боржник, не будучи стороною цих договорів, не наділений правом заперечувати обсяг повноважень представників їх сторін.

Посилання боржника на невідповідність ціни договору факторингу вимогам розумності також не спростовує факту переходу права вимоги. Відповідно до ст. 627, 632 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, у тому числі його ціни; розмір плати за відступлення права грошової вимоги не є ознакою, від якої закон ставить у залежність настання наслідків, передбачених ст. 512, 514 ЦК України. Крім того, факт оплати підтверджений платіжними документами.

Твердження про неналежне повідомлення боржника про заміну кредитора не має наслідком відмову у задоволенні заяви. За ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, які полягають у тому, що виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Отже, неповідомлення боржника не впливає ані на дійсність відступлення, ані на можливість процесуальної заміни сторони. До того ж заявником надано докази направлення боржнику копій заяви та доданих до неї документів, а про розгляд справи судом ОСОБА_1 обізнаний, реалізував свої процесуальні права шляхом подання заперечень, додаткових пояснень і клопотань.

Не заслуговують на увагу і доводи про набуття зобов`язанням боржника характеру натурального та про зловживання стягувачем своїми правами. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим і підлягає виконанню на всій території України. Рішення суду від 04.02.2010 у справі №2-2141/10 не виконане, виконавче провадження триває, а тому підстав вважати відповідне зобов`язання таким, що не може бути захищене у примусовому порядку, немає. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін, а виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява №18357/91, § 40).

Суд також враховує, що заміна кредитора у зобов`язанні на стадії виконання судового рішення не збільшує обсягу відповідальності боржника, не змінює змісту та умов зобов`язання і не погіршує його становища, оскільки для правонаступника всі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку він замінив (ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Усі заперечення, які боржник мав проти первісного кредитора, він зберігає і проти нового кредитора (ст. 518 ЦК України).

Розмір заборгованості, яка залишилася непогашеною і підлягає стягненню, у межах цього провадження судом не встановлюється; перехід прав до нового кредитора відбувається в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. 514 ЦК України), а визначення суми, що підлягає стягненню, з урахуванням здійснених погашень, належить до компетенції органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріальне правонаступництво ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» у зобов`язанні, встановленому рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.02.2010 у справі №2-2141/10, знайшло своє підтвердження, виконавче провадження №44120380 є відкритим, а тому наявні передбачені ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для заміни сторони виконавчого провадження стягувача її правонаступником, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 260, 353, 354, 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження стягувача Акціонерне товариство «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, місцезнаходження: вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033) її правонаступником Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» (код ЄДРПОУ 42585871, місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 1, к. 66-16) у виконавчому провадженні №44120380 з примусового виконання виконавчого листа №2-2141/10, виданого 09.03.2010 Московським районним судом м. Харкова, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙТОРГ КОМПАНІЯ ПАНТБЕЛ» заборгованості за кредитним договором №CM-SME 701/253/2008 від 03.07.2008.

Копію ухвали направити учасникам справи та до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА