Рішення № 139997872, 23.09.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/1662/26

Провадження № 2/302/639/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 30 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит № 103791100, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 100,00 грн зі сплатою процентів, комісії та інших платежів, передбачених договором. За твердженням позивача, кредитний договір укладено відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про споживче кредитування» шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Представник позивача зазначив, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку, зазначену відповідачем під час оформлення кредиту. Водночас відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Крім того, представник позивача зазначив, що 28 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги за кредитним договором № 103791100 від 30 вересня 2023 року. У зв`язку з укладенням зазначеного договору позивач набув статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні.

За твердженням позивача, станом на 05 січня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 40 612,10 грн, з яких:

?10 100,00 грн прострочена заборгованість за основною сумою кредиту;

?29 502,10 грн прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом;

?1 010,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Представник позивача також зазначив, що з метою досудового врегулювання спору відповідачу 29 грудня 2025 року було направлено письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак вона залишилася без виконання.

Посилаючись на положення статей 11, 16, 207, 512514, 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг», представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103791100 від 30 вересня 2023 року у загальному розмірі 40 612,10 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою визначено, що розгляд, формування та зберігання матеріалів справи здійснюються у змішаній формі паперовій та електронній.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27 травня 2026 року Міжгірський районний суд Закарпатської області ухвалив заочне рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103791100 від 30 вересня 2023 року у розмірі 40 612,10 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

26 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

У заяві відповідач просив скасувати заочне рішення та продовжити розгляд справи, посилаючись на те, що він не був належним чином повідомлений про її розгляд, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, надати докази та реалізувати інші процесуальні права. Крім того, відповідач висловив заперечення щодо факту укладення кредитного договору, належності його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, переходу до позивача права вимоги за спірним зобов`язанням, а також правильності визначення розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Представник позивача подав письмові додаткові пояснення, у яких заперечив проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення, зазначивши, що кредитний договір був укладений відповідно до вимог законодавства в електронній формі, відповідач належним чином пройшов процедуру ідентифікації та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти були перераховані на зазначений ним рахунок, а право вимоги правомірно перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги. У зв`язку з цим позивач просив залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 липня 2026 року заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2026 року у справі № 308/1662/26 скасовано. Суд постановив продовжити розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 серпня 2026 року витребувано від Акціонерного товариства «А-БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: щодо емітування на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , платіжної картки № НОМЕР_2 , а також виписку про рух коштів за картковим рахунком, відкритим до зазначеної платіжної картки, за період з 30 вересня 2023 року по 05 жовтня 2023 року із відображенням часу зарахування кредитних коштів у сумі 10 100,00 грн.

На виконання зазначеної ухвали до суду надійшла відповідь Акціонерного товариства «А-БАНК», згідно з якою платіжна картка № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_3 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Також банк надав виписку про рух коштів за вказаним картковим рахунком за період з 30 вересня 2023 року по 05 жовтня 2023 року, з якої вбачається, що 30 вересня 2023 року на рахунок відповідача було зараховано 10 100,00 грн із призначенням платежу «Переказ на карту» від ТОВ «МІЛОАН».

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Разом із тим, з урахуванням принципів змагальності сторін, рівності учасників судового процесу перед законом і судом, а також з метою забезпечення права відповідача на ефективний захист та реалізацію права бути почутим, суд під час вирішення спору по суті надає оцінку доводам і запереченням, викладеним відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення, а також доводам, наведеним позивачем у додаткових письмових поясненнях, оцінюючи їх у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За таких обставин, враховуючи відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з їх повідомленням (викликом), суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, дослідив подані письмові докази, оцінив їх у сукупності відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України та дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення спору по суті.

Судом установлено, що 30 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит № 103791100, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 100,00 грн. Укладення договору здійснено шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти були перераховані на зазначену відповідачем платіжну картку № НОМЕР_2 .

28 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 103791100 від 30 вересня 2023 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 05 січня 2026 року заборгованість відповідача за Договором про споживчий кредит № 103791100 від 30 вересня 2023 року становить 40 612,10 грн, з яких: 10 100,00 грн прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 29 502,10 грн прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 010,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронного чи іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Згідно з частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Правові засади укладення електронних договорів визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є одним із передбачених законом способів підписання електронного правочину.

Матеріалами справи підтверджено, що 30 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредит № 103791100 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Заперечуючи проти позову, відповідач у заяві про перегляд заочного рішення зазначав, що кредитний договір ним не укладався, електронним підписом одноразовим ідентифікатором він його не підписував, а тому між сторонами не виникло договірних правовідносин.

Суд не приймає зазначені доводи з огляду на таке.

Наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують не лише оформлення електронного договору, а й його фактичне виконання кредитодавцем. Зокрема, відповідно до відповіді Акціонерного товариства «А-БАНК» платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку згідно з матеріалами справи були перераховані кредитні кошти, емітована саме на ім`я ОСОБА_1 . Із наданої банком виписки також убачається, що 30 вересня 2023 року на зазначений картковий рахунок було зараховано 10 100,00 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» із призначенням платежу «Переказ на карту».

Таким чином, матеріали справи підтверджують як належність платіжної картки відповідачу, так і фактичне отримання ним кредитних коштів саме від первісного кредитодавця на виконання умов спірного договору.

При цьому будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про неправомірне використання персональних даних відповідача третіми особами, оформлення кредиту без його волевиявлення, звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою чи оскарження укладеного договору з підстав його неукладеності або недійсності, матеріали справи не містять, а відповідач таких доказів суду не надав.

За таких обставин самі по собі твердження відповідача про неукладеність кредитного договору без їх належного доказового підтвердження не спростовують поданих позивачем доказів існування кредитних правовідносин та фактичного надання кредитних коштів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок їх одержання визначаються договором.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом установлено, що первісний кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 100,00 грн. Водночас відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших передбачених договором платежів належним чином не виконав.

Доказів повного погашення кредитної заборгованості, сплати нарахованих процентів або доказів, які б свідчили про неправильність здійсненого позивачем розрахунку в частині основної суми кредиту та договірних процентів, відповідач суду не надав.

Хоча після скасування заочного рішення відповідач відзиву на позов не подав, суд оцінив викладені ним у заяві про перегляд заочного рішення заперечення у сукупності з усіма наявними у справі доказами. За результатами такої оцінки більшість наведених відповідачем доводів не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, за винятком заперечень щодо правомірності стягнення комісії за видачу кредиту, які суд визнав обґрунтованими з мотивів, наведених нижче.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення 10 100,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 29 502,10 грн заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованими, підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами і підлягають оцінці судом з урахуванням також заявлених вимог щодо комісії та інших платежів.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту у розмірі 1 010,00 грн суд зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи зазначену вимогу, посилається на умови Договору про споживчий кредит № 103791100 від 30 вересня 2023 року, якими передбачено обов`язок позичальника сплатити комісію за видачу кредиту.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Разом із тим сама по собі наявність у договорі умови про сплату комісії не свідчить про безумовну правомірність її стягнення.

Зміст наведених норм свідчить про те, що кредитодавець, заявляючи вимогу про стягнення комісії, повинен довести, що така комісія є платою за окрему послугу, яка фактично надавалася споживачу, а не за дії, що становлять виконання кредитодавцем власних обов`язків при укладенні та виконанні кредитного договору.

Із матеріалів справи не вбачається, що комісія у розмірі 1 010,00 грн встановлена за надання відповідачу будь-якої окремої самостійної послуги, відмінної від безпосереднього надання кредиту. Позивачем не надано доказів того, які саме додаткові послуги були фактично надані відповідачу, у чому вони полягали, коли та в якому обсязі були надані, а також яким чином визначено їх вартість.

Надання кредиту, перевірка даних позичальника, оформлення кредитного договору, відкриття кредитної лінії, перерахування кредитних коштів та інші дії, необхідні для укладення і виконання кредитного договору, є складовими діяльності кредитодавця щодо виконання власних договірних обов`язків і не можуть розглядатися як окремі послуги, за які із споживача може справлятися додаткова плата.

Суд також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, відповідно до якого умови договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за дії, які не є самостійною послугою для споживача, а пов`язані з виконанням кредитодавцем власних обов`язків за договором або законом, не відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Сам по собі факт передбачення комісії умовами кредитного договору та включення її до загальної вартості кредиту не звільняє позивача від обов`язку довести правову природу цієї комісії та факт надання відповідачу відповідної окремої послуги.

Оскільки таких доказів позивачем суду не надано, суд доходить висновку, що вимога про стягнення з відповідача 1 010,00 грн заборгованості за комісією за видачу кредиту є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором про споживчий кредит № 103791100 від 30 вересня 2023 року в частині:

?10 100,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту;

?29 502,10 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 010,00 грн заборгованості за комісією за видачу кредиту слід відмовити.

Суд також надає оцінку доводам відповідача, викладеним у заяві про перегляд заочного рішення.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на неукладеність кредитного договору, відсутність належних доказів його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, недоведеність переходу права вимоги до позивача, неправильність визначення розміру заборгованості, а також непропорційність нарахованих процентів.

Зазначені доводи судом перевірено та оцінено у сукупності з усіма наявними у справі доказами відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, факт укладення кредитного договору підтверджується електронним договором, паспортом споживчого кредиту, матеріалами щодо оформлення кредиту та доказами перерахування кредитних коштів відповідачу. Крім того, відповіддю Акціонерного товариства «А-БАНК» підтверджено, що платіжна картка, на яку були перераховані кредитні кошти, емітована саме на ім`я відповідача, а 30 вересня 2023 року на відповідний картковий рахунок фактично зараховано 10 100,00 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН».

Матеріали справи також містять Договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28 лютого 2024 року, Реєстр боржників до нього та інші документи, які підтверджують перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором № 103791100 від 30 вересня 2023 року. Відтак твердження відповідача про недоведеність правонаступництва позивача спростовуються дослідженими судом доказами.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо неправильності визначення розміру заборгованості та непропорційності нарахованих процентів.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджується, що під час укладення кредитного договору сторонами були погоджені всі його істотні умови, зокрема розмір кредиту, строк користування ним, процентна ставка, порядок нарахування процентів та загальна вартість кредиту для споживача, що відображено у Договорі про споживчий кредит та Паспорті споживчого кредиту.

Сам по собі значний розмір нарахованих процентів порівняно із сумою отриманого кредиту не є підставою для відмови у їх стягненні, якщо такі проценти нараховані відповідно до погоджених сторонами умов договору та вимог закону.

При цьому відповідач не заявляв вимог про визнання кредитного договору чи окремих його умов недійсними, не посилався на обставини, які відповідно до закону можуть бути підставою для визнання договору недійсним або окремих його положень нікчемними, а також не надав власного розрахунку заборгованості чи будь-яких доказів неправильності здійснених позивачем нарахувань.

Відповідно до статей 12, 13 та 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість доводи відповідача мають загальний характер та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд не встановив арифметичних помилок чи нарахування процентів поза межами погоджених сторонами умов кредитного договору. Водночас суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення комісії за видачу кредиту, оскільки позивач не довів, що вона є платою за окрему послугу, фактично надану відповідачу, що й зумовило часткову відмову у задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у заяві про перегляд заочного рішення, знайшли своє підтвердження лише в частині безпідставності стягнення комісії за видачу кредиту. В іншій частині вони спростовуються дослідженими судом доказами, не підтверджені належними та допустимими доказами та не впливають на висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтями 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за умови їх документального підтвердження та з урахуванням критеріїв співмірності, зокрема складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на їх виконання, значення справи для сторони та ціни позову.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис виконаних робіт, відповідно до яких загальна вартість наданої правничої допомоги становить 8 000,00 грн.

Заперечуючи проти стягнення зазначених витрат, відповідач у заяві про перегляд заочного рішення вказував, що подані документи не підтверджують належним чином понесення саме у цій справі витрат у заявленому розмірі, не містять платіжних документів із зазначенням конкретного боржника чи номера кредитного договору, а також свідчать про шаблонний характер підготовлених процесуальних документів, у зв`язку із чим просив відмовити у їх стягненні або зменшити їх розмір.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що матеріали справи містять належні докази існування між позивачем та адвокатом договірних відносин щодо надання професійної правничої допомоги саме у цій справі. При цьому відповідно до частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати, а й витрати, які сторона має сплатити відповідно до умов укладеного договору. Тому сам по собі факт відсутності платіжного документа не свідчить про відсутність підстав для компенсації таких витрат.

Разом із тим суд враховує доводи відповідача щодо неспівмірності заявленої суми витрат.

Спір у цій справі є типовим спором про стягнення заборгованості за кредитним договором, правове регулювання якого є усталеним, а позовна заява та інші процесуальні документи мають переважно стандартизований характер. Розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судових дебатів та без участі представника позивача у судових засіданнях. Водночас сам по собі шаблонний характер окремих процесуальних документів не свідчить про відсутність наданої правничої допомоги, оскільки адвокат здійснював підготовку процесуальних документів, аналіз матеріалів справи та забезпечував представництво інтересів позивача.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, обсягу фактично виконаної представником позивача роботи, відсутності підвищеної складності справи, принципів розумності, необхідності та співмірності суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн є завищеним.

Тому, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг фактично виконаної представником позивача роботи, відсутність підвищеної складності справи, а також керуючись критеріями розумності, необхідності та співмірності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, до 4 000,00 грн.

На переконання суду, зазначений розмір витрат є достатнім для компенсації позивачу необхідних витрат на професійну правничу допомогу, відповідає обсягу фактично виконаних адвокатом робіт, характеру та складності цієї справи, а також забезпечує справедливий баланс між правом сторони на відшкодування понесених судових витрат і недопущенням покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря.

Позивач просив стягнути з відповідача 40 612,10 грн заборгованості. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у сумі 39 602,10 грн, що становить 97,5139 % від заявленого розміру позовних вимог.

З урахуванням положень частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають стягненню:

?2 596,22 грн судового збору;

?3 900,56 грн витрат на професійну правничу допомогу (4 000,00 грн ? 97,5139 %).

У решті витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 89, 133, 137, 141, 258259, 263265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, рахунок IBAN НОМЕР_4 в Акціонерному товаристві «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 103791100 від 30 вересня 2023 року у розмірі 39 602,10 грн (тридцять дев`ять тисяч шістсот дві гривні 10 копійок), яка складається з: 10 100,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 29 502,10 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 в частині стягнення 1 010,00 грн заборгованості за комісією за видачу кредиту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 596,22 грн (дві тисячі п`ятсот дев`яносто шість гривень 22 копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 900,56 грн (три тисячі дев`ятсот гривень 56 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Пухальський С. В.