Рішення № 139994915, 21.09.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3770/26

2/214/4099/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Авдєєва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження цивільну справу №214/3770/26 за позовною заявою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank, -

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Швець А.В. звернулась до суду з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в якій просить суд: стягнути ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» №б/н від 11.04.2022, у загальному розмірі 77 604,86 грн., що складається з: загального залишку заборгованості за тілом кредиту 68 532,03 грн.; заборгованості за пенею 9 072,83 грн.; покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустило новий проект monobank мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, тобто через онбординг (встановлення ділових відносин з клієнтом, що відбувається у тому числі дистанційно шляхом: відео верифікації працівником банку дистанційно; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через бюро кредитних історій, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом).

Віддалена ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/monobank.ua/terms. Кредит надається у формі поновлюваного кредитного ліміту / кредитної лінії, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.

Так, 11.04.2022 відповідач ОСОБА_1 через встановлення мобільного додатка monobank звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим електронним підписом, створеним за результатом криптографічного перетворення електронних даних, підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, позичальник підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши позичальникові можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, визначених договором, в межах встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є картка № НОМЕР_1 . Однак, позичальник не сплачував своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, тим самим допустив порушення виконання покладених на нього зобов`язань.

У результаті цього станом на 06.02.2026 у відповідача ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість у загальному розмірі 77 604,86 грн. Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», тому за захистом прав представник, діючи в інтересах банку, звернувся до суду.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_1 06.05.2026 через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог у частині стягнення пені та інших нарахувань, які, на його думку, не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначав, що заявлена позивачем до стягнення пеня у розмірі 9 072,83 грн. нарахована безпідставно, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту звільняється, зокрема, від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), а неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24.02.2022, підлягають списанню кредитодавцем.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 посилався на недоведеність факту належного погодження ним умов договору в частині встановлення відповідальності за порушення зобов`язань та нарахування пені й інших платежів. Зокрема, зазначав, що наданий позивачем Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» не містить його підпису, не підтверджує факту ознайомлення саме з відповідною редакцією зазначених Умов та не містить належних доказів приєднання відповідача до них у встановленому законом порядку. У зв`язку з цим відповідач ОСОБА_1 вважав, що зазначений витяг не може підтверджувати погодження сторонами умов щодо відповідальності позичальника, а тому АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не доведено належними доказами правомірність нарахування пені та інших платежів.

На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 щодо необхідності належного підтвердження ознайомлення позичальника з умовами договору та його згоди з ними.

Також відповідач ОСОБА_1 просив суд перевірити наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині основної заборгованості у розмірі 68 532,03 грн., зокрема на предмет можливого включення до нього комісій, капіталізованих процентів або інших платежів, нарахування яких, на його думку, не передбачено належним чином погодженими сторонами умовами договору. З огляду на викладене відповідач ОСОБА_1 просив суд прийняти відзив до розгляду та врахувати наведені у ньому доводи під час ухвалення рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 9 072,83 грн., а в разі задоволення позову - стягнути виключно суму фактично отриманих ним коштів без урахування пені, штрафів та інших платежів, нарахування яких, на його переконання, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на натсупне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 11.04.2022 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (Monobank). Відповідно до умов анкети-заяви банк відкрив позичальникові розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок «Картка Чорна». Кредитні кошти було зараховано на платіжну картку № НОМЕР_1 . В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтвердила та зобов`язалася виконувати його умови.

Також, у п.4 анкети-заяви до договору від 11.04.2022 відповідач ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (за цифрово-словесним шифром, зазначеним у заяві), що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом власноручного підпису.

До позовної заяви банк додав витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», затверджених рішенням Правління банку, редакція набрала чинності з 27.11.2021, та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank.

Положеннями ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

За змістом ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст.3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, враховуючи, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, викладене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін. Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

У позовній заяві представник АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зазначає, що 11.04.2022 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У зазначеній анкеті-заяві міститься застереження про те, що відповідач разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між сторонами договір про надання банківських послуг. Також анкета-заява містить підтвердження відповідача про ознайомлення та погодження із зазначеними документами, які, за твердженням позивача, були надані йому для ознайомлення.

Разом з тим надані до матеріалів справи Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. З огляду на їх змінний характер такі Умови не можуть вважатися складовою кредитного договору щодо погодження сторонами його істотних умов, а також будь-яких інших умов кредитування, зокрема тих, що передбачають збільшення вартості кредиту або розширення прав та обов`язків сторін.

Щодо долученого до матеріалів справи Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» паспорт споживчого кредиту є документом, який надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит з метою виконання кредитодавцем переддоговірного інформаційного обов`язку.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 дійшов висновку, що паспорт споживчого кредиту підтверджує лише факт виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних кредитних пропозицій, однак сам по собі не підтверджує погодження сторонами істотних умов договору про споживчий кредит та не є документом, у якому фіксується волевиявлення сторін щодо укладення такого договору. Крім того, долучений до матеріалів справи Паспорт споживчого кредиту не містить підпису відповідача ані у власноручній, ані в електронній формі. Графа «Підпис споживача» є незаповненою, що виключає можливість вважати цей документ підтвердженням погодження відповідачем викладених у ньому умов кредитування.

У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу на необхідність розмежування форми правочину та способу підтвердження виконання кредитодавцем переддоговірного обов`язку щодо надання споживачу інформації. Ознайомлення споживача з паспортом споживчого кредиту та навіть його підписання не свідчить про укладення договору про споживчий кредит та не підтверджує дотримання його письмової форми, оскільки паспорт споживчого кредиту не містить погодженого сторонами змісту договору та не фіксує їх взаємного волевиявлення.

З огляду на це Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постановах від 26.12.2019 у справі № 467/555/19, від 18.11.2020 у справі № 313/346/20 та від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, у яких паспорт споживчого кредиту визнавався складовою кредитного договору за умови його підписання позичальником. Позивач посилався на те, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується підписанням анкети-заяви та погодженням зазначених документів у мобільному застосунку monobank шляхом використання електронного підпису.

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачу були направлені саме ті Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту, які долучені позивачем до позовної заяви, а також доказів їх отримання та підписання відповідачем із використанням електронного підпису відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо дати та часу направлення відповідачу зазначених документів, їх отримання, відкриття або підписання в мобільному застосунку. За таких обставин суд позбавлений можливості дійти висновку, що відповідач була ознайомлена саме з редакцією Умов, Тарифів та Паспорта споживчого кредиту, на які посилається позивач як на складові кредитного договору. Відтак відсутні правові підстави вважати зазначені документи невід`ємною частиною кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.

Предметом позову АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 11.04.2022 в межах укладеного договору відповідачу ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 та надано платіжну картку, з використанням якої відповідач мав можливість здійснювати операції в межах установленого кредитного ліміту.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст.624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Як визначено ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Матеріалами справи підтверджується, що банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого кредитного ліміту. Водночас відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором. Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 06.02.2026 загальний розмір заборгованості за договором становить 77 604,86 грн., з яких 68 532,03 грн. - заборгованість за кредитом; 0,00 грн - заборгованість за процентами; та

9 072,83 грн. - заборгованість за пенею.

При цьому суд зобов`язаний перевірити не лише арифметичну правильність наданого розрахунку, а й правову підставу кожної складової заявленої до стягнення заборгованості, зокрема встановити, чи передбачено відповідний платіж умовами укладеного сторонами договору та чи відповідає його нарахування вимогам законодавства.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 послався на те, що наданий банком АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить його підпису, а тому, на його думку, не підтверджує факту ознайомлення саме з відповідною редакцією Умов та погодження умов щодо відповідальності за порушення зобов`язань.

Суд враховує, що відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Водночас сам по собі факт відсутності власноручного підпису позичальника на кожному з документів, які відповідно до умов договору становлять його невід`ємну частину, не є достатньою підставою для висновку про непогодження таких умов, якщо іншими належними та допустимими доказами підтверджується факт укладення договору, приєднання до його умов та користування кредитними коштами на передбачених договором умовах.

У даній справі Анкета-заява від 11.04.2022 містить положення про те, що разом з Умовами та правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту вона складає договір про надання банківських послуг, а підписанням Анкети-заяви відповідач підтвердив ознайомлення з відповідними документами та зобов`язання виконувати їх умови.

Отже, суд має оцінити зазначені документи не ізольовано, а у взаємному зв`язку з Анкетою-заявою, доказами відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту, здійснення відповідачем ОСОБА_1 операцій із використанням платіжної картки та розрахунком заборгованості.

При цьому суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, на який посилається відповідач ОСОБА_1 , щодо необхідності встановлення обставин погодження сторонами істотних умов кредитного договору та належного підтвердження того, що позичальник приєднався саме до тих умов, на які посилається кредитодавець. Разом з тим наведений правовий висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин цієї справи та поданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що Анкета-заява містить безпосереднє посилання на документи, які становлять договір про надання банківських послуг, а також підтвердження відповідачем факту ознайомлення з ними. Відповідач ОСОБА_1 , у свою чергу, не заперечує факту підписання Анкети-заяви, відкриття рахунку та отримання можливості користуватися кредитними коштами. Таким чином, доводи відповідача про те, що відсутність його підпису безпосередньо на витягу з Умов автоматично виключає можливість визнання таких умов частиною укладеного договору, самі по собі не спростовують факту укладення кредитного договору б/н від 11.04.2022 та не звільняють суд від необхідності оцінити всі подані докази в їх сукупності.

Разом з тим саме на АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» покладається обов`язок довести, що конкретна редакція Умов, положення якої покладено в основу нарахування спірної пені, була чинною на момент приєднання відповідача ОСОБА_1 до договору та була доведена до його відома у спосіб, передбачений законом та договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_1 було надано можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач здійснював операції з використанням платіжної картки. Згідно з розрахунком АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» залишок заборгованості за кредитом становить 68 532,03 грн. Відповідач ОСОБА_1 у відзиві заперечував проти цього розміру та просив суд перевірити, чи не включені до суми основної заборгованості комісії, капіталізовані проценти або інші платежі, нарахування яких не було належним чином погоджено сторонами.

Разом з тим з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 06.02.2026 заборгованість за процентами визначена позивачем у розмірі 0,00 грн., а заявлена до стягнення сума 68 532,03 грн. визначена саме як залишок заборгованості за кредитом.

За відсутності доказів того, що зазначена сума включає платежі іншої правової природи, які не були погоджені сторонами, та з урахуванням доказів фактичного використання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів суд вважає доведеним факт наявності основної заборгованості у відповідному розмірі.

Таким чином, суд вважає, що надані АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувався кредитними коштами, наданими йому банком у вигляді встановленого кредитного ліміту, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто в повному обсязі станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за пенею у розмірі 9 072,83 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану, а також протягом 30 днів після його припинення чи скасування, позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Також передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані з 24.02.2022 за прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами, підлягають списанню кредитодавцем. З огляду на встановлені обставини справи, неустойка у даній справі нарахована у період дії воєнного стану, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для її стягнення з відповідача.

При цьому умови договору, якими передбачено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, не можуть застосовуватися всупереч імперативним приписам закону, чинним у відповідний період.

Приймаючи до уваги, що пеня нарахована відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану, введеного з 24.02.2022 та який триває на момент розгляду справи, суд враховує, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання. За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею, у зв`язку з чим у цій частині позову слід відмовити.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про нарахування інших платежів та складових заборгованості, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого позивачем АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» розрахунку, заборгованість за процентами станом на 06.02.2026 визначена у розмірі 0,00 грн., тоді як заявлена до стягнення основна сума заборгованості становить 68 532,03 грн.

Умовами договору передбачено порядок нарахування процентів за користування кредитом, а також порядок погашення кредиту та процентів. Водночас у разі заявлення до стягнення відповідної суми банк повинен підтвердити її склад та правову природу первинними і розрахунковими документами.

З урахуванням наданих доказів суд не встановив підстав для висновку про те, що сума 68 532,03 грн. включає окремі комісії чи інші платежі, які не є складовою фактично використаної та неповернутої суми кредиту. Отже, доводи відповідача ОСОБА_1 в цій частині не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту не виконав у повному обсязі, чим порушив вимоги кредитного договору, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.04.2022 у загальному розмірі 68 532,03 грн.

Оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачем ОСОБА_1 заявленої заборгованості, власного контррозрахунку у випадку незгоди із заявленим боргом відповідач суду не надав, тому суд приходить до переконання про необхідність задоволення позову у цій частині.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з огляду на ухвалення рішення на користь позивача із частковим задоволенням позовних вимог, понесені АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору (сплаченого із застосуванням коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням позову в електронній формі) підлягають покладенню на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 2 351,17 грн., що становить 88,31%.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 274, 277, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг Monobank задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» №б/н від 11.04.2022, станом на 06.02.2026, у загальному розмірі 68 532,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 2 351,17 грн. судового збору пропорційно частині задоволених вимог.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання:

АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано без проголошення 21 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко