Ухвала суду № 139994537, 22.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/9549/20

Номер провадження 1-кп/205/761/26

Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний №205/9549/20 Провадження №1-кп/205/761/26

У Х В А Л А

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження №12020045690000555 від 29.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_4

в режимі відеоконференції:

обвинуваченого ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.11.2020 року приблизно о 09 годині 38 хвилин, перебуваючи у торгівельному залі магазину ТОВ «АТБ-Маркет» «Магазин-167», який розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Івана Мазепи, 51Д, побачив на торгівельній вітрині майно магазину, а саме: віскі 0,5 л. Jameson 40% об. ск/бут., у кількості 1 шт., який він визначив як об`єкт свого злочинного посягання.

В цей момент у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, цього ж дня, тобто 29.11.2020 року у проміжок часу з 09 годин 38 хвилин до 09 годин 44 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у приміщенні торгівельного залу магазину «Магазин-167» ТОВ «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: м.Дніпро, пр. Івана Мазепи 51Д, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, та вони є таємними для оточуючих, взяв з вітрини майно магазину, а саме: віскі 0,5 л. Jameson 40% об. ск/бут., у кількості 1 шт., вартістю 423 гривень 88 копійок.

Після чого, доводячи злочинний умисел до кінця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримуючи викрадене майно при собі, намагався покинути місце скоєння кримінального правопорушення, перетнувши зону касового контролю та не розрахувавшись за товар, тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки останнього було зупинено охоронцем вищевказаного магазину.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , намагався спричинити ТОВ «АТБ-Маркет» матеріальний збиток, згідно висновку експерта судово-товарознавчої експертизи №3974 від 30.11.2020 року на загальну суму 423 гривень 88 копійок.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК відповідно п. 4-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що вартість майна, яке ОСОБА_3 намагався викрасти не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановлених на 01 січня 2020 року, а тому, з урахуванням змін до закону України про кримінальну відповідальність, кримінальне провадження підлягає закриттю.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , не заперечував проти закриття провадження на підставі п. 4-1 ст. 284 КПК, зазначивши, що йому зрозумілі підстави та процесуальні наслідки закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності закону яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння та те, що вказані підстави для закриття кримінального провадження є нереабілітуючими.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , з огляну на наступне.

Так, судом встановлено, що на час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_3 , діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

З 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024 (далі Закон № 3886-ІХ).

Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції, якою збільшено розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який застосовується для визначення кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення.

При цьому, суд враховуючи правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суд, який мітиться у Постанові від 07.10.2024 року у справ № 278/1566/21, виходить з того, що Закон № 3886-ІХ є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169розділуIV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту169.1.1 пункту 169.1 статті 169розділуIV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2020 в сумі 2102 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2020 році складала 1051 грн. (2102грн. х 50%).

Таким чином, відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185, 190 КК, у 2020 році становила 2102 грн.

Разом з цим, вартість майна, у спробі заволодіння яким обвинувачується ОСОБА_3 становить 423 гривні 88 копійок, тобто, не перевищує суми двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, встановленої на день вчинення обвинуваченим інкримінованого йому діяння.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК).

Отже, має місце декриміналізація, а саме діянь, які полягають у таємному викраденні чужого майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить на момент інкримінованого діяння 2102 грн, а відтак суд доходить висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_3 , діяння, оскільки вартість майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Частиною сьомою статті 284 КПК передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1ст. 479-2 КПК).

Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК.

Так частиною 1 статті 5 КК визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Тому наведені зміни в законодавстві, які пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.

Положення п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за шахрайство, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження за вказаними вище обвинувальними актами за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК та позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження було понесено процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи №3974 від 30.11.2020.

Вирішуючи питання про розподіл процесуальних витрат суд виходить з такого.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ККС ВС від 02 липня 2025 року у справі №202/7821/24, наявність факту понесення органом досудового розслідування процесуальних витрат, пов`язаних зі здійсненням кримінального провадження, не може бути підставою для стягнення їх з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК через втрату чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Таким чином, суд вважає, що процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні не можуть бути стягнуті з обвинуваченого ОСОБА_3 та мають бути віднесені на рахунок держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом в порядку ст. 100 КПК.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 5 КК, 26, п. 4-1, 7 ч. 1 ст. 284, ч. 2 ст. 284, ст. 285-288, 182, 372, 376, 479-2 КПК, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора ОСОБА_4 задовольнити.

Кримінальне провадження №12020045690000555 від 29.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.

Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи №3974 від 30.11.2020 у розмірі 150 гривень віднести на рахунок держави.

Речові докази, якими визнано:

?віскі 0,5 л. Jameson 40% об. ск/бут., у кількості 1 шт., який повернуто на відповідальне зберігання представнику потерпілого вважати повернутим за належністю;

?диск помаранчевого кольору з відеофайлами з назвами «1», «2», «3», «4» залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.

Суддя: ОСОБА_1