Рішення № 139994498, 23.06.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/6208/26

Єдиний унікальний номер 205/6208/26

Провадження № 2/205/4429/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» направило поштою до Новокодацького районного суду міста Дніпра позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, який зареєстрований канцелярією суду 12 травня 2026 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 18 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 05 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Інвест Фінанс» було укладено кредитний договір № 10002297512, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 5 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,25 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. 11 травня 2021 року між ТОВ «Інвест Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 11052021, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 10002297512 від 05 вересня 2020 року. Відповідач умови кредитного договору не виконала, кошти не повернула, тому станом на 11 травня 2021 року розмірі 18 387 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 13 387 грн. 50 коп. 29 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7467154, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредитні кошти у розмірі 4 500 грн. строком на 30 днів і сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % за кожен день користування та комісію у розмірі 26,71 % від суми кредиту. Відповідач зобов`язання не виконала, кошти не повернула, відсотки не сплатила, тому станом на 23 грудня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 715 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 13 грн. 05 коп., заборгованості за пенею у розмірі 1 201 грн. 95 коп. та пені у розмірі 9 000 грн. 23 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 23122025/2, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 7467154 від 29 липня 2025 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Сіроко Фінанс». Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 10002297512 від 05 вересня 2020 року у розмірі 18 387 грн. 50 коп., заборгованість за кредитним договором № 7467154 від 29 липня 2025 року у розмірі 14 715 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 грн. Представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у своїй заяві до суду справу просила розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнала в частині основного боргу.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 вересня 2020 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Інвест Фінанс» було укладено договір № 10002297512 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачеві було видано кредит у розмірі 5 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 1,25 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. (а.с. 24-29, 30-31).

11 травня 2021 року між ТОВ «Інвест Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 11052021, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 10002297512 від 05 вересня 2020 року (а.с. 32-34, 36, 37).

29 липня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7467154, відповідно до умов якого відповідачеві було надано кредитні кошти у розмірі 4 500 грн. строком на 30 днів і сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % за кожен день користування та комісію у розмірі 26,71 % від суми кредиту (а.с. 7-9).

29 липня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» було перераховано на картковий рахунок відповідача кошти у розмірі 4 500 грн. (а.с. 11).

23 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 23122025/2, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 7467154 від 29 липня 2025 року, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Сіроко Фінанс» (а.с. 14-15, 17, 18).

Відповідач умови кредитних договорів не виконала, внаслідок чого, як стверджує позивач, заборгованість за кредитним договором № 10002297512 від 05 вересня 2020 року станом на 11 травня 2021 року склала 18 387 грн. 50 коп. (а.с. 38) та заборгованість за кредитним договором № 7467154 від 29 липня 2025 року станом на 23 грудня 2025 року становить 14 715 грн. (а.с. 12).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 10002297512 від 05 вересня 2020 року у розмірі 13 387 грн. 50 коп., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних в цій частині.

Позичальник, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Інвест Фінанс», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.

Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру відсотків за користування кредитом із 13 387 грн. 50 коп. до розміру тіла кредиту у сумі 5 000 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 9 000 грн. за кредитним договором № 7467154 від 29 липня 2025 року, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та наразі не скасовано.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Отже, враховуючи, що на момент укладення договору та розгляду справи на території України діє воєнний стан, кредитодавець не мав права нараховувати відповідачу неустойку (пеню, штрафи), а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 9 000 грн. слід відмовити.

У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, відповідач свої зобов`язання не виконує, то позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 10002297512 від 05 вересня 2020 року у розмірі 10 000 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 5 000 грн., та заборгованість за кредитним договором № 7467154 від 29 липня 2025 року у розмірі 5 715 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 13 грн. 05 коп., та заборгованості за комісією у розмірі 1 201 грн. 95 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судовий збір.

Позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 328 грн. (а.с. 1).

З урахуванням того, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 579 грн. 92 коп. (15 715 грн. х 3 328 грн. / 33 102 грн. 50 коп. = 1 579 грн. 92 коп.).

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» складає 17 294 грн. 92 коп. (15 715 грн. + 1 579 грн. 93 коп. = 17 294 грн. 92 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, місцезнаходження за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4) заборгованість за кредитним договором кредитним договором № 10002297512 від 05 вересня 2020 року у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень, та заборгованість за кредитним договором № 7467154 від 29 липня 2025 року у розмірі 5 715 (п`ять тисяч сімсот п`ятнадцять) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 13 (тринадцять) гривень 05 коп. та заборгованості за комісією у розмірі 1 201 (одна тисяча двісті одна) гривень 95 коп., а також судовий збір у розмірі 1 579 (одна тисяча п`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 92 коп., а всього 17 294 (сімнадцять тисяч двісті дев`яносто чотири) гривні 92 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: