Ухвала суду № 139988830, 07.09.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29342/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026000000000274 від 03.03.2026,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42026000000000274 від 03.03.2026, яке вилучене 28.05.2026 під час обшуку житлового приміщення за адресою проживання ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон iPhone 11, модель MHDG3FS/A, S/N НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що зазначене майно відповідає ознакам, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, підлягає арешту.

До початку судового засідання прокурор групи прокурорів ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив долучити до матеріалів справи копію доручення про проведення огляду вилученого телефону.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд справи його відсутність. Наголосив, що обшук було проведено у травні 2026 року, за такий тривалий час орган досудового розслідування міг його оглянути та зняти необхідну інформацію.

Вивчивши клопотання прокурора, заперечення представника власника майна та дослідивши долучені до них документи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України (далі - ГСУ) здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42026000000000274 від 03.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

З матеріалів клопотання вбачається, що службові особи ТОВ «Носівка Агролідер» (код ЄДРПОУ 44261768) та ПрАТ «Носівкасервіс» (код ЄДРПОУ 03058514), вступивши в змову зі службовими особами ДП «Чайка» (код ЄДРПОУ 31245250) (далі - ДП) з залученням підконтрольних осіб налагодили стійкий протиправний механізм фактичного безоплатного користування державними сільськогосподарськими землями вказаними приватними підприємствами.

Також встановлено, що у період 2024 - 2025 років фактичний бенефіціарний власник ТОВ «Носівка Агролідер» та ПрАТ «Носівкасервіс» ОСОБА_7 уклав ряд договорів з директором ДП «Чайка» ОСОБА_8 на надання послуг з обробки та засіву державних сільськогосподарських земель, без сплати за послуги останнім, чим було штучно сформовано заборгованість ДП перед зазначеними приватними підприємствами.

В подальшому, на стадії збору врожаю, службові особи ДП реалізовували сільськогосподарську продукцію на користь ТОВ «Носівка Агролідер» та ПрАТ «Носівкасервіс» як «незавершене виробництво сільськогосподарської продукції» на суму боргу перед останніми, що призвело до нанесення збитків ДП у розмірі приблизно 109 млн грн.

У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні 28.05.2026 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 , за адресою, яка згідно відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на нерухоме майно, на праві спільної часткової власності у рівних частинах належить ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 11, модель MHDG3FS/A, S/N НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 .

28.05.2026 постановою слідчого зазначені вище предмети у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами.

На даний час прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В контексті зазначеної у клопотанні прокурора мети накладення арешту, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, застосування якого допускається виключно за умови доведення стороною обвинувачення наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації чи конфіскації як виду покарання, або арешт є необхідним для забезпечення інших цілей, визначених законом. При цьому відповідно до вимог ст. 173 КПК України саме на прокурора покладається обов`язок довести необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів клопотання, мобільний телефон був вилучений ще у травні 2026 року, однак станом на час звернення з клопотанням про накладення арешту його огляд органом досудового розслідування не проведено. На підтвердження необхідності проведення такого огляду стороною обвинувачення долучено лише доручення про його проведення, яке саме по собі не підтверджує фактичного здійснення відповідної процесуальної дії та наявності у телефоні відомостей, що мають значення для кримінального провадження.

При цьому стороною обвинувачення не наведено належного обґрунтування причин, з яких з моменту вилучення мобільного телефону у травні 2026 року і до моменту розгляду клопотання у вересні 2026 року його огляд не проведено, незважаючи на посилання на необхідність дослідження його вмісту.

Таким чином, фактичні обставини кримінального провадження та надані матеріали не дають слідчому судді можливості дійти висновку, що на цей час існує реальна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт зазначеного майна, а не лише абстрактна можливість отримання у подальшому певної інформації внаслідок його огляду.

Крім того, посилання сторони обвинувачення на необхідність збереження мобільного телефону як речового доказу є передчасним. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Водночас матеріали, подані слідчому судді, не містять фактичних даних, які б свідчили про те, що саме цей мобільний телефон зберіг на собі сліди кримінального правопорушення або містить конкретні відомості, що мають доказове значення для цього кримінального провадження, а саме по собі посилання на необхідність проведення огляду мобільного телефону та наявність відповідного доручення не є достатнім для підтвердження підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення на нього арешту.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено необхідності накладення арешту на мобільний телефон, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_12