Рішення № 139985333, 21.09.2026, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

21.09.2026

Справа № 494/1683/26

Провадження № 2/494/1269/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2025 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання Авдєєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/1683/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

07.07.2026 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ВЕНЕРА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

07.07.2026 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана для розгляду судді Римар І.А.

Суд також вважає заначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями, повітряними тривогами на території Одеської області, а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.

Ухвалою суду від 10.07.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.07.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 31.10.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.03.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №279866 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладено в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора. Сума виданого кредиту 8000.00 грн., строк кредиту 90 днів, відсоткова ставка 0.72% на добу. 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "Фінансова Компанія "ВЕНЕРА ФІНАНС" укладено договір факторингу №19122025/1, згідно умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» передає ТОВ "Фінансова Компанія "ВЕНЕРА ФІНАНС" за плату належні йому права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №19122025/1, ТОВ "Фінансова Компанія "ВЕНЕРА ФІНАНС" набуло права грошової вимоги до відповідача. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9843.20 грн., яка складається з: 8000.00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1843.20 грн. прострочена заборгованість за відсотками; 0.00 грн. послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 договору. Згідно з умовами договору позичальник зобов`язується повернути кошти, сплатити відсотки за користування позикою та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором та сплачені ним при поданні заяви до суду судові витрати.

21.09.2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15500.00 грн. (а.с.).

У судове засідання 21.09.2026 року представник позивача не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за його відсутності (а.с.5 зворотній бік).

Відповідач в судове засідання 21.09.2026 року не з`явилась, однак 27.07.2026 року до суду надіслала відзив на позовну заяву, вказала, що не заперечує щодо факту отримання нею кредитних коштів, зазначила, що в процесі виконання кредитного договору нею здійснювались платежі на погашення кредитної заборгованості, при цьому значна частина коштів зарахована кредитором на погашення нарахованих процентів. Кредитором не здійснено належного перерахунку заборгованості, тому неможливо встановити фактичний розмір заборгованості. ОСОБА_1 зазначила, що є дружиною військовослужбовця, таким чином нарахування їй процентів за користування кредитом та штрафних санкцій суперечить нормі закону та є неправомірним. Позивач фактично намагається стягнути заборгованість за розрахунком, який не відповідає фактичному стану розрахунків. Оскільки позовні вимоги є необгрунтованим та не підтвердженими належним розрахунком, підстав для стягнення судових витрат немає. У зв`язку з вказаним ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, розгляд справи проводити за її відсутності (а.с.51-53).

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, у зв`язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви представника позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Врахувавши думку представника позивача та думку відповідача, викладені ними в їх письмових заявах, відзив на позов відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.03.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №279866 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладено в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора. Сума виданого кредиту 8000.00 грн., строк кредиту 90 днів, відсоткова ставка 0.72% на добу (а.с.17-22).

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "Фінансова Компанія "ВЕНЕРА ФІНАНС" укладено договір факторингу №19122025/1, згідно умов якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» передає ТОВ "Фінансова Компанія "ВЕНЕРА ФІНАНС" за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.23-25).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України зі змінами та доповненнями (далі ЦК України): «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

П.1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

ТОВ "Фінансова Компанія "ВЕНЕРА ФІНАНС" свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надавши відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника, котрий позичальник вказав в особистому кабінеті.

Відповідач умови договору не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 9843.20 грн., яка складається з: 8000.00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1843.20 грн. прострочена заборгованість за відсотками; 0.00 грн. послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 договору (а.с.10).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина перша статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частни першої статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ТОВ "Фінансова Компанія "ВЕНЕРА ФІНАНС" свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу позику у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконувала.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: «Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів…».

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками слід зазначити наступне.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частина 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 04.07.2025 року та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.04.2021 року вбачається, що чоловіком відповідача ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (а.с.61 зворотній бік-63).

Довідкою з військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.01.2026 року №08/6 підтверджується, що ОСОБА_2 дійсно являється військовослужбовцем з 25.03.2022 року, перебуває на військовій службі по теперішній час (а.с.57).

Таким чином, для відповідача діє передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона нараховувати позивачем проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції за невиконання кредитних зобов`язань.

Твердження ОСОБА_1 про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, а також її вимога про перерахунок кредитної заборгованості, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявна виписка з особового рахунка за кредитним договором. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем також не надано.

З огляду на вищевказане суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромнеобхідно задовольнити частково та стягнути з останньої на користь позивача прострочену заборгованість лише за сумою кредиту у розмірі 8000 грн. 00 коп.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15500 грн 00 коп, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст.137ЦПК, України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги (а.с.15-16); акт про отримання правової допомоги (а.с.67 зворотній бік); квитанція про оплату правової допомоги (а.с.69).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 15500.00 грн. не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 9843 грн. 20 коп. Судом стягнуто 8000 грн. 00 коп., тобто позовні вимоги задоволені на 81.27% (8000.00 х 100 : 9843.20). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2163 грн. 73 коп. (2662,40 х 81.27 %).

Керуючись статями 10, 11, 169, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, статями 526, 530, 1046,1048-1050 ЦК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703) заборгованість за договором №279866 від 30.03.2025 року в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703) суму сплаченого судового збору в розмірі 2163 (дві тисячі сто шістдесят три) гривні 73 копійки. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Венера Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

У зв`язку з надмірним навантаженням, повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.09.2026 року.

Суддя І.А. Римар