Рішення № 139983387, 23.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 рокусправа № 380/14570/26Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними та скасування висновку та наказів, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати висновок (постанову) військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким Позивач визнаний придатним до військової служби під час мобілізації;

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України;

-скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яким Позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та поставлений на всі види забезпечення;

-зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити Позивача з військової служби.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що починаючи з 2003 року, позивач належить до релігійного об`єднання Свідків Єгови.

Позивач зазначив, що загальновідомим і юридично визнаним на національному та міжнародному рівні є той факт, що Свідки Єгови широко відомі тим, що є релігійною групою, яка притримується принципів пацифізму, та їх віровчення не дозволяють її членам проходити військову службу, носити воєнну форму та брати в руки зброю.

Позивач наголосив, що він у 18-ти річному віці, керуючись власними релігійними переконаннями та вимогами свого сумління, які не дозволяють проходження військової служби, не став ухилятися від виконання конституційного обов`язку, а реалізував передбачене законом право на заміну військової служби альтернативною (невійськовою) службою. Проходив авльтернативну (невійськову) службу.

У жовтні 2025 року позивач вступив до Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра за спеціальністю G7 «Автоматизація, комп`ютерно-інтегровані технології та робототехніка» за денною формою здобуття освіти. Відповідно до наказу про зарахування від 20 жовтня 2025 року № 21-кс навчання позивача розпочалося 21 жовтня 2025 року та має тривати до 30 червня 2028 року, що підтверджується довідкою закладу освіти та витягом з Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

14 червня 2026 року приблизно о 16:00 годині позивача було затримано працівниками Національної поліції України у смт Солотвино Закарпатської області та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент затримання позивач мав належним чином оформлену та чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку зі здобуттям освіти, що підтверджувалося відповідними відомостями в електронному військово-обліковому документі «Резерв+».

Як зазначив позивач, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , він неодноразово повідомляв службових осіб про те, що є охрещеним членом Релігійної організації Свідків Єгови в Україні та з 16 серпня 2011 року здійснює служіння як старійшина (єпископ) збору.

Крім того, як заявив позивач, він намагався подати на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 письмову заяву про заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, однак у прийнятті зазначеної заяви йому було відмовлено без будь-яких законних підстав. Після завершення зазначених дій позивача було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а звідти, - до військової частини № НОМЕР_5 Національної гвардії України, де розпочато оформлення його як військовослужбовця.

Позивач стверджував, що під час затримання, представники відповідача 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не складали жодного процесуального документу, протоколу про адміністративне затримання тощо; не документувалося і не фіксувалося багатогодинне утримання позивача в приміщенні Відповідача 1; утримуючи позивача, відповідач 1 відмовляв йому у видачі будь-якої повістки: як для проходження ВЛК, так і на призов на військову службу під час мобілізації; позивачу також було відмовлено в реєстрації заяви про відмову від військової служби; при цьому позивачу ніколи не видавався військовий квиток, та він не ознайомлювався із наказом про свою мобілізації (призов на військову службу) чи наказом про зарахування до списків особового складу військової частини.

Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 22.07.2026 суддя постановила відкрити спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_4 , подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з тих підстав, що право на свободу світогляду і віросповідання, гарантоване статтею 35 Конституції України, не є абсолютним та може бути обмежене законом у випадках, визначених Конституцією України. Тобто відповідач 1 не мав правових підстав для заміни військової служби під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою або прийняття будь-якого іншого рішення, яке не передбачене чинним законодавством України.

Стосовно мобілізаційних заходів, то відповідач 1 вказав, що діяв відповідно до вимог законодавства.

Просить у позові відмовити.

Відповідач 2, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та зазначив, що позивач цілеспрямовано та умисно приховує від суду той факт, що ним, як діючим військовослужбовцем Національної гвардії України, призваним по мобілізації, через 14 днів після його мобілізації було вчинено протиправні дії, які містять в собі ознаки кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану).

Крім того, відповідач 2 вказав, що відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 15.06.2026 №118 мтд солдата ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначеного на посаду курсанта 2-го навчального відділення 2-го навчального взводу 1-ї навчальної роти навчального батальйону (ВОС 100218П), 15 червня 2026 року було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Таким чином вказаний наказ є розпорядчим документом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ виключно щодо зарахування позивача, як уже діючого військовослужбовця , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та на всі види забезпечення 15 червня 2026 року . отже, на переконання відповідача 2, спірний наказ є таким, що відповідає законодавству України. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008.

Відповідач 2 зауважив, що що позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця у повній відповідності до норм чинного законодавства; процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відповідач 2 переконаний, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу частини.

Просить у позові відмовити.

У відповіді на відзив відповідача 2 позивач наголосив, що предметом спору у цій справі є не питання належного оформлення військовою частиною внутрішнього наказу про зарахування позивача до списків особового складу саме по собі, а законність виникнення правової підстави, на якій такий наказ був виданий. Просить позов задовольнити.

Суд встановив такі обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , 14 червня 2026 року, близько 01 години 20 хвилин, був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку прикордонного знаку №297 в межах прикордонної смуги, на околиці населеного пункту Біла Церква (територія Тячівського району, Закарпатської області) на відстані 100 метрів від державного кордону, під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб.

14 червня 2025 року інспектором прикордонної служби було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №342251 від 14.06.2026 року за фактом вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Після оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення Позивача було передано працівникам Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, які з метою уточнення його військово-облікових даних супроводили ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені обставини підтверджуються довідкою від 14.06.2026 №12/1/7088. На виконання вимог розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.09.2025 року №115057/С ОСОБА_1 було взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 уточнив свої військово-облікові дані та повідомив про бажання замість проходження військової служби під час мобілізації в особливий період проходити альтернативну (невійськову) службу, посилаючись на те, що є ОСОБА_3 та належить до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю.

14.06.2026 позивач заявив, що бажає проходити військову службу, і подав відповідну заяву яку було власноручно ним підписано.

14.06.2026 року військовозобов`язаного ОСОБА_1 було направлено для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач пройшов медичний огляд «Позаштатною постійно діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 », за результатом якого його визнано придатним до військової служби, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №12/1/7089 від 14.06.2026 року (протокол №2026-0614-2038-5997-7 від 14.06.2026 р.) та карткою медичного огляду та обстеження від 14.06.2026 року. Після медичного огляду ОСОБА_1 вручено повістку з метою призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та мобілізаційне розпорядження, однак, він відмовився від отримання повістки з метою призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та контрольного талону мобілізаційного розпорядження №1, про що складено Акт про відмову від підпису №8805 від 14.06.2026 року.

Позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_6 , що підтверджується витягом із наказу №1384 від 15.06.2026 року.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 15.06.2026 №118 мтд солдата ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначеного на посаду курсанта 2-го навчального відділення 2-го навчального взводу 1-ї навчальної роти навчального батальйону (ВОС 100218П), 15 червня 2026 року було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

29.06.2026 року о 12:10 при переміщенні особового складу до військової частини НОМЕР_7 під час планової зупинки у АДРЕСА_4 було виявлено відсутність військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 НГУ солдата ОСОБА_2 поблизу міста Вінниця, Вінницька область.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 29.06.2026 №2721 було призначено службове розслідування для з`ясування причин та умов, що призвели до самовільного залишення військової частини або місця служби солдатом ОСОБА_1 29 червня 2026 року. Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 30.06.2026 №129 мтд вирішено виключити з усіх видів забезпечення: курсанта 2-го навчального відділення 2-го навчального взводу 1 -ї навчальної роти навчального батальйону солдата ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), який самовільно залишив розташування військової частини та безпідставно відсутній , з 29 червня 2026 року

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів стосовно проведення мобілізації, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина3 статті 1 Закону № 2232-XII).

За приписами частини 1 статті 33 Закону № 2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону № 2232-XII, загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 33 Закону № 2232-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також Порядок №1487).

Порядок №1487 визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

За приписами частини третьої статті 22 Закону №3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Постановою Кабінету Міністрів України 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Порядок №560 визначає:

механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 20 Порядку №560, з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів.

Відповідно до пункту 21 Порядку №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За правилами пункту 22 Порядку №560, резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

Резервісти та військовозобов`язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.

При цьому, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (пункт 23 Порядку №560).

Відповідно до пункту 24 Порядку №560, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Зазначені вище норми законодавства свідчать про те, що військовозобов`язані мають обов`язок за викликом (повісткою) районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки прибути за місцем виклику з метою, зокрема, уточнення своїх персональних даних, а у разі неприбуття з поважних причин у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти), є Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951-VIII).

За правилами статті 1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

Відповідно до частин 8-9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Як встановив суд, позивач, 14 червня 2026 року, близько 01 години 20 хвилин, був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку прикордонного знаку №297 в межах прикордонної смуги, на околиці населеного пункту Біла Церква (територія Тячівського району, Закарпатської області) на відстані 100 метрів від державного кордону, під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб.

14 червня 2025 року інспектором прикордонної служби було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №342251 від 14.06.2026 року за фактом вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Після оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення Позивача було передано працівникам Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, які з метою уточнення його військово-облікових даних супроводили ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені обставини підтверджуються довідкою від 14.06.2026 №12/1/7088. На виконання вимог розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.09.2025 року №115057/С ОСОБА_1 було взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 уточнив свої військово-облікові дані та повідомив про бажання замість проходження військової служби під час мобілізації в особливий період проходити альтернативну (невійськову) службу, посилаючись на те, що є ОСОБА_3 та належить до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю.

14.06.2026 позивач заявив, що бажає проходити військову службу, і подав відповідну заяву яку було власноручно ним підписано.

14.06.2026 року військовозобов`язаного ОСОБА_1 було направлено для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач пройшов медичний огляд позаштатною постійно діючою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , за результатом якого його визнано придатним до військової служби, що підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №12/1/7089 від 14.06.2026 року (протокол №2026-0614-2038-5997-7 від 14.06.2026 р.) та карткою медичного огляду та обстеження від 14.06.2026 року.

Після медичного огляду ОСОБА_1 вручено повістку з метою призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та мобілізаційне розпорядження, однак, він відмовився від отримання повістки з метою призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та контрольного талону мобілізаційного розпорядження №1, про що складено Акт про відмову від підпису №8805 від 14.06.2026 року.

Позивача було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_6 , що підтверджується витягом із наказу №1384 від 15.06.2026 року.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 15.06.2026 №118 мтд солдата ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період з ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначеного на посаду курсанта 2-го навчального відділення 2-го навчального взводу 1-ї навчальної роти навчального батальйону (ВОС 100218П), 15 червня 2026 року було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Щодо тверджень позивача про те, що у нього була відстрочка від призову на період мобілізації, у зв`язку із навчанням у Бахмутському фаховому коледжі транспортної інфраструктури, то суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, то позивач дійсно є здобувачем освіти у Бахмутському фаховому коледжі транспортної інфраструктури з 21.10.2025 до 30.06.2028.

Разом з тим, сама по собі ця обставина не дає підстав для висновку про наявність у позивача відстрочки від призову на період мобілізації. Ця обставина свідчить про те, що позивач міг реалізувати відповідне право, звернувшись до органу військового управління із відповідною заявою та підтвердними документами.

Також, з матеріалів справи не видно, щоб позивач звертався про надання відстрочку від призову станом на 14.06.2026.

Крім того, станом на цю ж дату відсутні докази розгляду такої зави та прийнятого рішення.

Суд зауважує, що частина 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» покладає на призовників, військовозобов`язаних, резервістів в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади обов`язок особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Докази вчинення відповідних дій у визначений законом спосіб позивачем не надано, що доводить відсутність у відповідача належної та підтвердженої інформації про наявність у позивача права на відстрочку від призову.

Стосовно тверджень позивача про те, що починаючи з 2003 року, він належить до релігійного об`єднання Свідків Єгови, а загальновідомим і юридично визнаним на національному та міжнародному рівні є той факт, що Свідки Єгови широко відомі тим, що є релігійною групою, яка притримується принципів пацифізму, та їх віровчення не дозволяють її членам проходити військову службу, носити воєнну форму та брати в руки зброю, відтак позивач не може бути військовозобов`язаним, то суд зазначає таке.

Статтею 35 Конституції України гарантовано кожному право на свободу світогляду і віросповідання.

При цьому стаття 35 Конституції України не належить до переліку конституційних прав і свобод, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

Отже, право на свободу світогляду і віросповідання, гарантоване статтею 35 Конституції України, не є абсолютним та може бути обмежене законом у випадках, визначених Конституцією України.

Так, Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі №601/2491/22 зазначив, що (…)Право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей. Ані положення Пакту, ані положення Конвенції прямо не передбачають права людини відмовитися від виконання військового обов`язку з міркувань совісті, у тому числі з мотивів релігійних переконань, і не унормовують порядок його реалізації. Таким чином, жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання свого конституційного обов`язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави від військової агресії з боку іноземної країни. (…)

Таким чином, під час дії воєнного стану та проведення загальної мобілізації релігійні переконання не є самостійною підставою для звільнення особи від виконання військового обов`язку або для заміни військової служби під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою.

Тому відповідач 1 не наділений повноваженнями самостійно створювати чи застосовувати механізм заміни військової служби під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою за відсутності прямого нормативно-правового регулювання.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач визнаний придатним до військової служби, не мав відстрочки від призову на особливий період під час мобілізації, не перебував на спеціальному обліку, то суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача 1 щодо мобілізації позивача.

Інші твердження позивача, як-от: що під час затримання, представники відповідача 1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , не складали жодного процесуального документу, протоколу про адміністративне затримання тощо; не документувалося і не фіксувалося багатогодинне утримання позивача в приміщенні Відповідача 1; утримуючи позивача, відповідач 1 відмовляв йому у видачі будь-якої повістки: як для проходження ВЛК, так і на призов на військову службу під час мобілізації; позивачу також було відмовлено в реєстрації заяви про відмову від військової служби; при цьому позивачу ніколи не видавався військовий квиток, та він не ознайомлювався із наказом про свою мобілізації (призов на військову службу) чи наказом про зарахування до списків особового складу військової частини, - ґрунтуються виключно на словах позивача і не підтверджені жодними доказами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача 1 під час мобілізації позивача.

Стосовно вимоги про скасування висновку ВЛК, то у її задоволенні суд відмовляє з підстав відсутності у заявах по суті обґрунтування такої та не наданням позивачем доказів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII, початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з пунктом 82 Порядку №560 наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи); командиром військової частини, керівником розвідувального органу або визначеним ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, Головою СБУ, його заступниками чи керівником підрозділу, органу, закладу, установи СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи СБУ).

Пункт 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» містить вичерпний перелік підстав, за якими військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану.

Особа, що проходить військову службу звільняється з неї наказом про звільнення військовослужбовця з військової служби.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстерсержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до абзацу 1 пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Тобто, виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини відбувається після прийняття посадовою особою, що наділена правом звільняти з військової служби, рішення про його звільнення з військової служби.

Позивач не надав суду доказів на обґрунтування підстав звільнення його з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Отже, відповідач не мав законних підстав для звільнення позивача зі служби.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати не розподіляються відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпровський р-н, територіальна громада Миколаївська, автодорога Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький), 948КМ+206М, код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними та скасування висновку та наказів, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.09.2026

Суддя Лунь З.І.