Ухвала суду № 139982828, 23.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

23 вересня 2026 року м. Київ № 320/37394/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ РОК ГРУП"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування наказу від 09.09.2026 №430, в частині

анулювання спеціального дозволу на користування надрами №7453,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ РОК ГРУП" з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №430 від 09.09.2026 «Про припинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4753 від 22.10.2008, № 6778 від 24.01.2024 (додаток до наказу Державної служби геології та надр України №430 від 09.09.2026 «Про припинення дії спеціальних дозволів на користування надрами») наданий ПП «Шедевр» - АТ» код ЄДРПОУ 33861819.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної служби геології та надр України №430 від 09.09.2026 «Про припинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 4753 від 22.10.2008, № 6778 від 24.01.2024 наданих ПП «Шедевр» - АТ» код ЄДРПОУ 33861819.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повідомив, що 28.10.2005 було зареєстровано ПП «ШЕДЕВР-АТ», основним видом діяльності підприємства є: добування піску, гравію, глин і каоліну (код КВЕД 08.12.). Підприємство постійно займається даним видом діяльності. 22.10.2008 ПП «ШЕДЕВР-АТ» отримало спецдозвіл № 4753 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України строком на 20 років, тобто до 28.10.2028 року. 24.01.2024 ПП «ШЕДЕВР-АТ» отримало через процедуру аукціону спецдозвіл №6778 Держгеонадр України строком дії 20 років, тобто до 24.01.2044 року. 14.04.2026 ПП «ШЕДЕВР-АТ» було перетворене у ТОВ «ШЕДЕВР-АТ» про що зроблено запис у ЄДРПОУ № 1010591450000000607, а 15.05.2026 найменування правонаступника було змінено на ТОВ «ВАЙТ РОК ГРУП», в усіх реєстраційних діях збережено код підприємства ЄДРПОУ 33861819.

09.09.2026 Державною службою геології та надр України видано наказ № 430 «Про припинення дії спеціальних дозволів на користування надрами». Відповідно до додатка до наказу припинено дію спеціальних дозволів №4753 від 22.10.2008, на видобування піску, гіпсу, Вікнянське родовище Чернівецької області та № 6778 від 24.01.2024 на видобування гіпсу, Чорнопотінське родовище Чернівецької області, на підставі пункту 3 частини другої статті 26 Кодексу України про надра.

Наказ Держгеонадр №430 набрав чинності з дня видання тобто з 09.09.2026, та передбачає припинення робіт протягом десяти робочих днів. Отже, діяльність підприємства підлягає зупиненню, тобто з 19.09.2026 підприємство фактично зупиняє свою діяльність та не зможе в повному обсязі функціонувати, незважаючи на те, що з спірним наказом №430 заявник не згоден та оскаржує його в судовому порядку. У додатку до Наказу №430 зазначено супровідний лист Товариства від 14.08.2026 № 23/08-2026. Водночас із наявних у Товариства документів не вбачається, що Держгеонадрами окремо вирішено питання про можливість поновлення пропущеного строку, надало оцінку причинам неналежного способу подання, доказам втрати первинного відправлення та співмірності застосуванню санкції у вигляді анулювання спецдозволів.

Також, ТОВ "ВАЙТ РОК ГРУП" зазначає, що через припинення дії спеціального дозволу на користування надрами за наказом Держгеонадра від 09.09.2026 № 430 відповідачем можуть бути вчинені дії з відчуження права користування надрами на користь третьої особи, що позбавить ТОВ "ВАЙТ РОК ГРУП" можливості реалізувати власний законний інтерес у здійсненні господарської діяльності.

Разом з тим, позивачем зазначено, що в разі визнання протиправними дій Держгеослужби щодо прийняття спірного наказу від 09.09.2026 №430 та за умови відчуження ділянки надр добросовісному набувачеві, єдиним засобом захисту прав ТОВ «Вайт Рок Групп» буде судовий процес про відшкодування завданих державним органом збитків, що матиме затяжний характер, призведе до додаткових витрат та не захистить інтерес, що полягає у видобуванні корисних копалин на ділянках родовища.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви представника позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.09.2021 у справі № 3Д/460/20, де, серед іншого, йдеться посилання і на іншу судову практику Верховного Суду.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частини 6 статті 151 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Таким чином, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Комітет Міністрів Ради Європи (далі - КМРЄ) у параграфі І та ІІ Рекомендацій від 13.09.1989 №R(89)8 «Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах» (on provisional court protection in administrative matters) наголосив, що заявник може просити суд або інший компетентний орган вжити заходи тимчасового захисту від адміністративного акта; надаючи особі тимчасовий захист, суд бере до уваги всі обставини та інтереси; такі заходи можуть вживатися зокрема, у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо аргументи заявника на перший погляд (prima facie) спростовують правомірність такого акта.

КМРЄ у пункті «d» глави 5 «Ефективність судового розгляду» Рекомендацій (2004)20 «Про судовий перегляд адміністративних актів» (on judicial review of administrative acts), прийнятих 15.12.2004, також вказав, що суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження.

Водночас Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) притримується позиції, згідно з якою заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (рішення ЄСПЛ від 17.05.2016 у справі «Джиніч проти Хорватії» (Dћiniж v. Croatia), № 38359/13, пункти 61-62; рішення ЄСПЛ від 16.03.2021 у справі «Карагасаноглу проти Туреччини» (Karahasanoglu v. Turkey), заяви №21392/08 та 2 інші, пункти 144-153).

Отже, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 640/6840/20 та від 16.01.2023 у справі № 640/1995/22.

Водночас суд зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Судом із поданої заявником заяви про забезпечення позову вбачається, що її зміст полягає в тому, що через припинення дії спеціального дозволу на користування надрами за оскаржуваним наказом відповідачем можуть бути вчинені дії з відчуження права користування надрами на користь третьої особи, що позбавить позивача можливості реалізувати власний законний інтерес у здійсненні господарської діяльності.

Спірний наказ від 09.09.2026 № 430, на переконання ТОВ "ВАЙТ РОК ГРУП", прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства.

Разом з тим, ТОВ «Вайт Рок Групп» стверджує, що ухвалене на його користь рішення суду може бути знівельоване відповідачем. Так, в разі визнання протиправними дій Держгеослужби щодо прийняття спірного наказу від 09.09.2026 №430 та за умови відчуження ділянки надр добросовісному набувачеві, єдиним засобом захисту прав ТОВ «Вайт Рок Групп» буде судовий процес про відшкодування завданих державним органом збитків, що матиме затяжний характер, призведе до додаткових витрат та не захистить інтерес, що полягає у видобуванні корисних копалин на ділянках родовища.

Так, приписами статті 26 Кодексу України про надра Держгеонадра наділена дискреційними повноваженнями щодо припинення дії спеціального дозволу на користування надрами, що є частиною реалізації державної політики у сфері надрокористування.

Тому, на думку суду, для підприємства припинення дії спецдозволу це не просто втрата одного документа, а припинення правової підстави для користування конкретною ділянкою надр, і таке припинення фактично зачіпає майнове право надрокористувача. З моменту припинення дії спецдозволу підприємство не має права продовжувати видобування в межах відповідної ділянки надр.

Отже, дискреційні повноваження Держгеонадр щодо припинення дії спеціального дозволу на користування надрами не є абсолютними і підлягають судовому контролю на предмет їх відповідності принципам пропорційності та адекватності.

Водночас такі повноваження Держгеонадр є дискреційними, оскільки орган має право оцінювати обставини та приймати рішення відповідно до закону. При цьому заходи забезпечення позову повинні забезпечувати ефективність судового захисту прав заявника.

Ураховуючи зазначене, на переконання суду, у даному випадку наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи правові наслідки рішення про припинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, виконання якого може створити комплекс правових наслідків, зокрема пов`язаних з наданням спеціального дозволу на користування надрами іншій особі, що у разі задоволення позову ТОВ «Вайт Рок Групп» про скасування спірного наказу відповідача позбавить заявника можливості реалізувати власний законний інтерес у здійсненні діяльності з користування надрами.

Водночас зупинення дії спірного наказу носить тимчасовий характер, не є тотожним його скасуванню та не є фактичним вирішенням спору по суті.

Аналогічний правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 27.08.2025 №138зп-25/160.

Поряд із цим суд також бере до уваги висновки Конституційного Суду України: у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/20033 у справі №1-12/2003 про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд враховує Рекомендації NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Верховний судом в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, було зазначено, що у випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Судом також враховано висновок Верховного Суду викладеного у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, в частині того, що "необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14- 729цс19) зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами, дійсно, виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Значення інституту забезпечення позову в КАС України полягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Суд зауважує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 300/6853/23.

Невжиття судом заходів забезпечення позову тягне за собою обов`язок позивача, незважаючи на незгоду зі спірними приписами та їх оскарження у судовому порядку, виконати вимоги таких приписів з огляду на продовження їх дії навіть у випадку оскарження у судовому порядку.

На переконання суду, наведені заявником доводи є достатніми для висновку про існування реального ризику істотного ускладнення ефективного захисту його прав у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Слід зауважити, що під час розгляду питання доцільності вжиття заходів забезпечення позову суд не перевіряє остаточно обґрунтованість кожного із доводів позивача у контексті предмета позову, однак оцінює їх із погляду наявності ризику ускладнення ефективного захисту.

Оцінюючи співмірність заходів забезпечення позову, суд враховує, що зупинення дії оскаржуваного наказу безпосередньо пов`язано з предметом позову, оскільки саме правомірність цього індивідуального акту підлягає перевірці у даній справі.

При цьому обраний спосіб забезпечення позову не є тотожним задоволенню позовних вимог, не скасовує спірні приписи та не вирішує спір по суті, а має на меті надання заявнику тимчасового захисту задля збереження правовідносин між сторонами у тому стані, в якому вони існували до виникнення спірних обставин.

Такий захід спрямований на збереження status quo та недопущення настання наслідків, які можуть істотно утруднити реальне виконання майбутнього рішення суду. Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.03.2025 у справі №300/6853/23.

Не вбачаєтся, що вжиття зазначеного заходу на цій стадії створить для відповідача чи інших осіб такі негативні наслідки, які за своїм обсягом переважатимуть ті наслідки, які можуть настати для позивача у разі його невжиття. Натомість невжиття заходів забезпечення позову в умовах, коли один з приписів передбачає перебудову об`єкта, а інший зупинення робіт, може спричинити суттєве втручання у фактичний та майновий стан позивача ще до того, як суд надасть оцінку правомірності спірних приписів.

З урахуванням наведеного, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснив оцінку доводів заявника, зважаючи на розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заяви забезпечення позову, та встановив підстави, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача оскаржуваним наказом, а також у чому полягає неможливість здійснення господарської діяльності.

Суд визнає обґрунтованими твердження заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного наказу в частині до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

При цьому, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища суб`єкта господарювання до винесення остаточного рішення у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ РОК ГРУП" про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію наказу Державної служби геології та надр України №430 від 09.09.2026 «Про припинення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині анулювання спеціальних дозволів на користування надрами № 4753 від 22.10.2008 та № 6778 від 24.01.2024 виданих Приватному підприємству «ШЕДЕВР-АТ» (код ЄДРПОУ 33861819), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Ухвала набирає чинності з 23.09.2026 і підлягає негайному виконанню на підставі частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала може бути пред`явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", у строк до 23.09.2029.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ РОК ГРУП"

(59400, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Заставна вул. Буковинського Віча,

буд. 13, код ЄДРПОУ 33861819)

Боржник: Державна служба геології та надр України

(03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, код ЄДРПОУ 37536031)

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жук Р.В.