Рішення № 139982358, 23.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2026 року Справа № 280/7630/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Управління місцевих соціальних програм Запорізької міської ради

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Департаменту соціального захисту населення Управління місцевих соціальних програм Запорізької міської ради (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову від 21.01.2026 № 05.01-07/67 Департаменту соціального захисту населення Управління місцевих соціальних програм Запорізької міської ради у оформлені та видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»;

- зобов`язати Департаменту соціального захисту населення Управління місцевих соціальних програм Запорізької міської ради взяти на облік ОСОБА_1 як внутрішньо переміщену особу, оформити і видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з дати подачі ним заяви від 07.01.2026 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» та внести відповідні відомості в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що вона мешкала у квартирі за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїм чоловіком, донькою (яка є власником цієї квартири), її зятем та онуками, як одна родина. Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України зазначена квартира була зруйнована та на сьогоднішній день проживати в ній неможливо. Чоловіком позивачки було укладено договір оренди квартири за адресою АДРЕСА_2 , в якій на сьогоднішній день проживає вся родина. У зв`язку з цим позивач звернулась до відповідача із заявою взяття її на облік внутрішньо переміщених осіб та надання відповідної довідки. Листом від 21.01.2026 №05.01-07/67 відповідач повідомив про відсутність підстав для взяття позивача на облік внутрішньо переміщених осіб у зв`язку з тим, що житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 позивачу не належить як власнику. З такою відмовою позивач не згодна, вказує на те, що члени родини, які спільно проживають з власником пошкодженого майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, мають право на отримання довідки внутрішньо переміщеної особи. Просить задовольнити позовні вимоги.

28.07.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/7630/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 10.08.2026 за вх. №45505. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що за наслідком розгляду заяви позивача було прийнято рішення у формі листа від 21.01.2026 №05.01-07/67 про відмову у взятті на облік внутрішньо переміщених осіб та видачу відповідної довідки на підставі абзацу 15 пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі Порядок № 509). Вказано, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не належить ОСОБА_1 на праві власності, а зареєстрованим місцем проживання Позивача є інша адреса ( АДРЕСА_3 ). Згідно з абз. 15 п. 2 Порядку № 509 на отримання довідки мають право особи, житлові приміщення яких знищені або пошкоджені внаслідок збройної агресії РФ, що підтверджується відповідним актом обстеження або відомостями Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій. Проте для надання статусу ВПО та видачі довідки особа повинна надати докази того, що саме пошкоджене/зруйноване майно було її офіційним або законно підтвердженим місцем проживання на момент настання страхового/надзвичайного випадку. Вважає неналежними та недопустимими надані позивачем докази проживання в квартирі за адресою АДРЕСА_1 у вигляді довідки ОСББ «Іванова 81-А» від 12.09.2025 № 4 та інші документи. Посилання позивача на статтю 405 Цивільного кодексу України відповідач вважає безпідставними, оскільки приватноправове право користування житлом не створює автоматичних підстав для надання публічно-правового статусу ВПО без відповідних державних реєстраційних документів. У задоволенні позовної заяви просить суд відмовити.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

07.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до Департаменту із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та надання відповідної довідки. внутрішньо переміщених осіб та надання відповідної довідки

Листом від 21.01.2026 №05.01-07/67 позивачу було відмовлено у зв`язку з тим, що житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не належить позивачу (абз. 15 п. 2 Порядку № 509).

Не погоджуючись із відмовою відповідача про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, вважаючи її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання обліку та забезпечення соціальних гарантій внутрішньо переміщеним особам гарантується чинним законодавства України, а саме Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 2 Закону №1706-VII встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Пунктом 1 Порядку № 509 визначено, що він регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) та застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про адміністративну процедуру.

Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

На отримання довідки мають право особи, житлові приміщення яких знищені або пошкоджені (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується відповідним актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), та неповнолітні діти, які отримали паспорт громадянина України, незалежно від наявності (відсутності) реєстрації місця проживання, якщо інформацію про них внесено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (пункт 2 Порядку №509).

Підстави для відмови у видачі довідки наведені в п. 8 Порядку № 509, серед яких:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Тотожні за змістом приписи щодо підстав для відмови у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи наведені у ч. 10 ст. 4 Закону 1706-VII.

Отже, з урахуванням зазначених норм законодавства, підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 Закону №1706-VIІ, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від12.09.2018 у справі №310/8280/16-а, у постанові від 06.03.2018 у справі №234/8701/17, у постанові від 22.11.2018 у справі № 265/3453/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наданими позивачем документами, зокрема паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 22.11.2001 Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області, вбачається, що її зареєстроване місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Водночас позивачем стверджується, що вона фактично проживала у квартирі за адресою АДРЕСА_1 та надає довідку ОСББ «Іванова 81-А» від 12.09.2025 № 4, згідно якої вона дійсно проживала за такою адресою з 01.09.2016 до 30.08.2025, моменту зруйнування будинку внаслідок збройної агресії РФ.

Також матеріали справи містять копію акта комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації житлового будинку за адресою АДРЕСА_4 від 30.08.2025, згідно якого квартира АДРЕСА_5 внаслідок збройної агресії Російської Федерації визнана частково знищеною та значно пошкодженою в результаті пожежі, а тому визнана непридатною для проживання.

Згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з державного реєстру речових прав №442088350 квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на підставі права власності ОСОБА_2 .

Матеріали справи свідчать про те, що власник квартири за адресою АДРЕСА_1 є донькою позивача.

Суд дослідивши наявні в справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини, вважає, що обставини, які є підставою для взяття особи на облік внутрішньо переміщеної особи, мають бути підтвердженими офіційними документами уповноважених органів.

У даному випадку позивач не підтвердила належним чином фактичне проживання за адресою АДРЕСА_1 , яке внаслідок збройної агресії Російської Федерації було зруйновано.

Наявна в матеріалах справи довідка ОСББ «Іванова 81-А» від 12.09.2025 № 4 не може вважатись належним доказом фактичного проживання позивача, оскільки до повноважень об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не відноситься встановлення фактичного місця проживання.

Також факт володіння донькою позивача зруйнованою квартирою не може підтверджувати проживання позивача в ній.

У спірному випадку належним доказом проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 є реєстрація місця проживання за цією адресою у встановленому законодавством порядку, або встановлення факту проживання за відповідною адресою у судовому порядку за сукупністю наявних доказів.

В свою чергу, встановлення факту проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 виходить за межі розгляду даної справи та предметної юрисдикції адміністративного суду.

За таких обставин, відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у взятті на облік внутрішньо переміщених осіб та надання відповідної довідки.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту соціального захисту населення Управління місцевих соціальних програм Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, вул. Вячеслава Зайцева, буд. 14; код ЄДРПОУ 37573438) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 23.09.2026.

Суддя М.С. Лазаренко