Рішення № 139981094, 23.09.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

23.09.2026

Справа № 482/396/24

Номер провадження 2/482/428/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Баранкевич В.О., за участю секретаря судового засідання Зуб С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса, Миколаївської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивував тим, що 08.09.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 4743557 про надання споживчого кредиту. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 10000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Крім того 17.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 17.01/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і до відповідача. Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено на електронну адресу. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена та складає 32800,00 грн., яка, в свою чергу, складається із тіла кредиту у сумі 10000,00 грн. та нарахованих відсотків у сумі 22800,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача разом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заяву, в якій просив про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином, у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, повідомленою про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, про причини неявки не повідомляла, будь-яких заяв чи клопотань не подавала, правом надання відзиву не скористалася.

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність сторін, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

08.09.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №4743557 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір).

Згідно з умовами Кредитного договору, зокрема п.п. 1.3, сума кредиту (загальний розмір) складає 10000,00 гривень. Строк кредиту 30 днів.

Отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 10000,00 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 підтверджується довідкою про перерахування коштів, що свідчить про виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов`язань, взятих на себе за кредитним договором.

Разом з тим відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору знижена процентна ставка становить 1,805 % в день та застосовується якщо Споживач у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк. Споживач, як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного поверненнія кредиту (до дати пролонгації (не включно), але в буль-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою

08.10.2021 відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5415,0 грн. В зв`язку з чим у відповідності п.1.4 та п.4.2 Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів (до 07.11.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90 % в день.

07.11.2021 року відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав та не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, у зв`язку з чим, у відповідності до п. 4.3 Кредитного договору такий було автопролонговано, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів із стандартною процентною ставкою 1,90% на день.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунок заборгованості) станом на 09.02.2024 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 4743557 від 08.09.2021, розмір якої складає 32800,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10000,00 гривень, за процентами 22800,00 гривень.

17.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 17.01/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі і до відповідача. Про відступлення права грошової вимоги відповідача було повідомлено на електронну адресу. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена та складає 32800,00 грн., яка, в свою чергу, складається із тіла кредиту у сумі 10000,00 грн. та нарахованих відсотків у сумі 22800,00 грн.

Згідно з п. 1.2 вказаного вище договору факторингу права вимоги до боржників переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей

Отже до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу, акту прийому-передачі реєстру боржників, витягу з реєстру боржників, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4743557 від 08.09.2021, розмір якої складає 32800,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10000,00 гривень, за процентами 22800,00 гривень.

У позові ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у загальному розмірі 32800,00 грн., з яких: 10000,00 грн. сума кредиту, 22800,00 грн. нараховані проценти.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не оспорюється та не спростований.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 4743557 від 08.09.2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

На підставі вказаних норм, враховуючи, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, суд доходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості у загальному розмірі 32800,00 грн., з яких: сума кредиту 10000,00 грн., нараховані проценти 22800,00 грн.

З урахуванням норм ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,41 грн.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 по справі № 910/9714/22 виснував, що під час вирішення заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів наголошує, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства, так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268).

Надання професійної правничої допомоги позивачу підтверджується договором № 10/07-2023 про надання правової допомоги від 10.07.2023 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М., звітом від 09.02.2024 року про надання правової допомоги згідно із договором № 10/07-2023 від 09.02.2024 року, платіжною інструкцією від 13.02.2024 року № 3411 про перерахування позивачем адвокату 10000,00 грн. за послуги із аналізу, складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з того, що такі витрати підтверджені належними доказами, є співмірними із складністю даної справи та клопотання про їх зменшення не подано іншою стороною, а тому відсутні передбачені ст. 137 ЦПК України підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором № № 4743557 про надання споживчого кредиту від 08.09.2021 року, яка становить 32800,00 (тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. і складається із 10000,00 грн. заборгованості за кредитом, 22800,00 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822) 2422,41 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 41 копійка) грн. судового збору.

Стягнути з з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822) 10000,00 (десять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.О.Баранкевич