Ухвала суду № 139979473, 23.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

23 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/702/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали по справі за заявою боржникаБОРЖНИК: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

за участі представників учасників у справі про неплатоспроможність:

від кредитора: не з`явився

від боржника: ОСОБА_1 (особисто)

У попередньому засіданні 23.09.2026 прийняла участь арбітражний керуючий Белінська Н.О.

Ухвала постановляється після перерви, оголошеної у попередньому засіданні 23.09.2026 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

У попередньому засіданні 23.09.2026, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочену ухвалу.

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 16.07.2026 ОСОБА_1 (надалі боржник) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2026 була прийнята до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Белінську Н.О.; визначено дату проведення попереднього засідання суду 23 вересня 2026 року; клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити; проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

06 серпня 2026 року на офіційному веб-порталі Судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (№ 80177).

08 вересня 2026 року, у встановлений законом процесуальний строк (з урахуванням передбачених ст.116 Господарського процесуального кодексу України правил обчислення процесуальних строків (документ сформований в системі 07.09.2026)), через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 07.09.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 5 395,02 грн, 5 324,80 грн судового збору та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених грошових вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування ними згідно з Договором №10083629 про надання споживчого кредиту від 04.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2026 постановлено:

заяву 07.09.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» прийняти та приєднати до матеріалів справи;

призначити розгляд заяв в попередньому засіданні на 23 вересня 2026 року;

викликати для участі в судовому засіданні керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Н.О., повноважних представників Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та боржника. Повідомити керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Н.О., Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та боржника, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду заяви про визнання кредиторських вимог до боржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» належним чином було повідомлено про дату, час та місце проведення призначеного на 23.09.2026 попереднього засідання, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздрукованою з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд», однак процесуальним правом на участь у ньому не скористалося.

22.09.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло повідомлення від 22.09.2026 №02-1322/10359 арбітражного керуючого Белінської Н.О. про часткове визнання керуючим реструктуризацією вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», а саме: у сумі 3 235,02 грн (1 963,00 грн борг по тілу кредиту, 1 272,02 грн борг по процентам), а також 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; грошові вимоги у розмірі 2 160,00 грн (штраф) арбітражним керуючим не визнаються з огляду на норми п. 18 розділу «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Цивільного кодексу України.

До початку попереднього засідання 23.09.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області подані додаткові пояснення від 22.09.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА», зі змісту яких вбачається, що товариство не погоджується з твердженнями арбітражного керуючого Белінської Н.О. щодо відсутності підстав для визнання грошових вимог в частині 2 160,00 грн штрафу, оскільки умовами Договору №10083629 про надання споживчого кредиту від 04.05.2026 (п.6.4) сторони визначили штраф як погоджений засіб забезпечення виконання зобов`язання; крім того, товариство вважає, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає договірну неустойку і не створює загального безстрокового списання кожного договірного штрафу за будь-яким договором через сам факт воєнного стану.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників у справі про неплатоспроможність, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

За змістом ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду. Розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам. Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

Статтею 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій, зокрема зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» заявлено грошові вимоги в сумі 5 395,02 грн (1 963,00 грн борг за тілом кредиту, 1 272,02 грн борг за процентами, 2 160,00 грн штраф).

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;

грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» в сумі 3 235,02 грн (1 963,00 грн борг за тілом кредиту, 1 272,02 грн борг за процентами) ґрунтуються на нормах матеріального права та підтверджуються поданими доказами та розрахунками: Договором № 10083629 про надання споживчого кредиту від 04.05.2026 (з додатком); листом від 27.08.2026 № 20260827-51 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК»; розрахунком заборгованості.

Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» в сумі 2 160,00 грн (штраф) судом відхиляються, виходячи з наступного:

згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи нарахування заявником штрафу у розмірі 2 160,00 грн було здійснено на підставі п. 6.4 Договору № 10083629 про надання споживчого кредиту від 04.05.2026.

Разом з тим, положеннями п. 18 розділу «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, востаннє Законом України від 14.07.2026 №4928-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Як вже було вказано вище, заборгованість ОСОБА_1 виникла на підставі Договору № 10083629 про надання споживчого кредиту від 04.05.2026, тобто у період дії в Україні воєнного стану, а тому в силу прямої вказівки закону боржник звільняється від обов`язку сплати на користь товариства штраф (відповідна сума підлягає списанню останнім).

З огляду на вищенаведене відповідні заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» судом відхиляються. При цьому, суд зауважує заявнику на те, що за загальним правилом в даному випадку Цивільний кодекс України має перевагу перед Законом України «Про споживче кредитування», оскільки останній суперечить кодексу в межах однієї сфери (сфери, яка регулює питання наявності підстав для відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язання по поверненню кредитних коштів).

Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» в розмірі 2 000,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Водночас, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи письмових доказів 01.05.2026 між Адвокатським бюро «КАЛАЧИК ТА ПАРТНЕРИ» (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «АУРУМ» (Клієнт) був укладений Договір про надання правничої (правової) допомоги №11/2026, за умовами якого Адвокатське бюро взяло на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов`язався сплатити гонорар у порядку та строки обумовлені Сторонами відповідно до умов Договору суму гонорару, визначену у розрахунку гонорару, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Адвокатське бюро відповідно до узгоджених Сторонами доручень, зокрема, складає необхідні документи, позовні заяви у т.ч. процесуального характеру, предметом яких є врегулювання правовідносин між Клієнтом та особою, яка буде виступати учасником таких правовідносин; представляє інтереси Клієнта в судах загальної юрисдикції в господарських справах протягом строку дії цього Договору, у т.ч. з правом підпису та подання всіх необхідних документів від імені Клієнта.

Цей Договір набирає чинності з 01.05.2026 і діє до 31.12.2026. У разі відсутності письмового повідомлення за 14 календарних днів до закінчення дії Договору він вважається пролонгованим на тих же умовах на наступні 12 місяців.

За правову допомогу, передбачену Договором, Клієнт сплачує Адвокатському бюро винагороду (гонорар), розрахований у акті обсягу наданої правничої (правової) допомоги.

За надання правової допомоги, передбаченої Договором, Клієнт сплачує Адвокатському бюро суму гонорару у розмірі 2000,00 грн за подання 1 (однієї) заяви з грошовими вимогами до боржника замовників Клієнта до Господарського суду відповідної області.

Цей Договір укладено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

07.09.2026 сторонами був складений та підписаний Акт про надання правничої (правової) допомоги до Договору № 11/2026 від 01.05.2026, яким підтвердили, що Адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі № 927/702/26 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .

Перелік наданих послуг та опис:

зміст виконаних робіт аналіз документів Клієнта, договорів, факторингових угод, виписок; обсяг/результат опрацювання всіх наданих матеріалів; витрачений час 1 год; вартість 500,00 грн;

зміст виконаних робіт аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника; обсяг/результат встановлення обґрунтованості вимог; витрачений час 1 год; вартість 500,00 грн;

зміст виконаних робіт підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст.45-47, 122 КУПБ та подання до суду; обсяг/результат заяву складено; витрачений час 2 год; вартість 1 000,00 грн.

Загальна вартість послуг 2 000,00 грн.

Сторони підтвердили, що послуги виконані в повному обсязі, у строки та відповідно до Договору №11/2026.

Клієнт не має претензій до обсягу та якості наданих послуг.

Арбітражним керуючим Белінською Н.О. та боржником заперечення щодо визначеного Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» розміру відповідних витрат висловлені не були.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище свідчить про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у ч. 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі «Чоліч проти Хорватії» суд зазначив (п. 77), що згідно з практикою Європейського суду з прав людини скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі «Генеральний будівельний менеджмент проти України» Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Оцінивши заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих Адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, суд дійшов висновку про можливість покладення на боржника понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в сумі 2 000,00 грн.

Частина 1 ст. 2 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

Відповідно до частини першої статті 64 КУзПБ кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому в першу чергу задовольняються витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (пункт 1 частини першої цієї статті Кодексу).

Згідно із частиною другою статті 133 КУзПБ витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною першою статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).

Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст. 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться: 1) у справі про банкрутство - до вимог першої черги (частина перша статті 64 КУзПБ); 2) у справі про неплатоспроможність - до витрат, що відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (частина друга статті 133 КУзПБ).

Відповідні висновки місцевого господарського суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15 та у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 908/100/21.

З урахуванням приписів ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредиторські вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості:

7 324,80 грн (5 324,80 грн судовий збір, 2 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу) позачергово;

3 235,02 грн (1 963,00 борг за кредитом, 1 272,02 грн борг за процентами) II черга задоволення вимог кредиторів.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» суд дійшов висновку про можливість її часткового задоволення з наведених вище підстав.

Керуючись ст. 1, 2, 45, 47, 122, 123, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.197, 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90-А; код 41078230) в розмірі 3 235,02 грн (1 963,00 борг за кредитом, 1 272,02 грн борг за процентами), а також 5 324,80 грн судового збору та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90-А; код 41078230) в розмірі 2 160,00 грн (штраф).

Включити до реєстру вимог кредиторів вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90-А; код 41078230) в розмірі 3 235,02 грн (1 963,00 борг за кредитом, 1 272,02 грн борг за процентами II черга задоволення вимог кредиторів), а також 5 324,80 грн судового збору та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу позачергово.

Зобов`язати керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Н.О. протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів, організувати та провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.

Зобов`язати конкурсного кредитора з правом вирішального голосу розглянути проект плану реструктуризації боргів боржника та прийняти рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Судове засідання призначити на 21 жовтня 2026 року о 11 год. 00 хв. у приміщенні господарського суду за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 307.

Клопотання ОСОБА_1 та арбітражного керуючого Белінської Н.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити.

Проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Копії цієї ухвали надіслати кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90-А), боржнику ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та арбітражному керуючому Белінській Н.О. (21050, м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, 38, кім. 304).

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повна ухвала складена 23.09.2026.

Дата набрання ухвалою законної сили 23.09.2026.

Суддя А.С.Сидоренко