Рішення № 139979450, 17.09.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Справа № 926/401/25

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, секретар судового засідання Озоровська А.Б.

розглянувши матеріали

учасники справи:

від прокурора - Самокіщук М.Ю.

від позивача - Лопачук В.М.

від третьої особи - Бойко А.В.

від відповідача - не з`явився

за позовом Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до відповідача: Тереблеченська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області

про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації речових прав з одночасною зміною цих прав

І. Стислий виклад позовних вимог

Чернівецька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулася до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації із позовною заявою до Тереблеченської сільської ради (з урахуванням уточнення позовних вимог) про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернівецької ОВА у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 площею 2,5293 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Чернівецького району Чернівецької області за Тереблеченською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Тереблеченської сільської ради (код 04418423) на підставі рішення державного реєстратора Глибоцької селищної ради Чернівецької області Чорної Н.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2023, номер запису 52103994, з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації та зміною категорії і цільової призначення спірної земельної ділянки на землі Землі оборони із цільового призначення (код згідно з КВЦПЗ 15.03) для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України.

Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення №262-10/21 від 18.11.2021 Про прийняття земель державної власності у комунальну власність Тереблеченська сільська рада прийняла у комунальну власність земельну ділянку за кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га.

Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону встановлено, що вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель оборони та знаходиться в межах прикордонної смуги, тож протиправно передана в комунальну власність.

За таких обставин прокурор вважає, що державна реєстрація речового права комунальної власності на зазначену земельну ділянку підлягає скасуванню з одночасною зміною цього права на право державної власності за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації.

Третя особа в поясненнях на позов від 21.02.2025 та від 26.02.2025 зазначила, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Не розроблення та не затвердження окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Оскільки землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, земельна ділянка з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га. незаконно зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві комунальної власності за Тереблеченською об`єднаною територіальною громадою в особі Тереблеченської сільської ради (код ЄДРПОУ 04418423).

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України.

Законом № 232-IX від 29.10.2019, аналогічною нормою доповнено ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України, а саме: «у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів».

До Переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони (додаток до постанови) входять Вижницький, Дністровський, Чернівецький райони Чернівецької області.

Тобто, станом на теперішній час нормативні розміри прикордонної смуги визначені Кабінетом Міністрів України завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону. При цьому контрольованими прикордонними районами є Вижницький, Дністровський, Чернівецький райони Чернівецької області де встановлено прикордонний режим.

При цьому, у межах прикордонної смуги військовим частинам Державної прикордонної служби надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 року № 971 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 р. за № 1468/32920), орган охорони державного кордону має право оформлювати та мати в постійному користуванні земельні ділянки в межах визначеної ділянки відповідальності, необхідні для будівництва та утримання інженерно-технічних та фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, військових містечок, а також інших об`єктів для розміщення органів (підрозділів) Держприкордонслужби.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га розташована між державним кордоном та лінією прикордонних інженерних споруджень, яка внесена до Державного земельного кадастру за номером 7321085400:01:006:0003 (Витяг з реєстру речових прав №393244952 від 02.09.2024), відтак знаходиться у прикордонній смузі.

Питання передачі спірної земельної ділянки яка знаходяться в межах прикордонної смуги в комунальну власність з НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України не погоджувалось.

Відповідач у відзиві на позов від 11.04.2025 зазначає, що при зверненні у позовній заяві помилково прирівняні землі оборони до усіх земельних ділянок, розміщених у межах прикордонної смуги, а також ототожнено землі, на яких розміщені військові частини або прикордонні загони, із земельними ділянками, які можуть надаватися у постійне користування.

Однак така позовна вимога, враховуючи підстави позову, не відповідає вимогам ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є неналежним та неефективним способом захисту, оскільки не забезпечить захисту порушеного права.

У даній справі підлягає встановленню наявність спору щодо усього комунального майна (спірної земельної ділянки) чи його частини, та, відповідно, чи підлягає задоволенню позовна вимога про скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а також чи обраний прокурором спосіб захисту не спричинить втручання у право Тереблеченської сільської ради на майно, щодо якого немає спору.

Обставини, якими прокурор обґрунтовує свої доводи щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони, не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи, які не містять належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити, що спірна земельна ділянка повністю чи частково розміщена у прикордонній смузі, а також розміщення на земельній ділянці за кадастровим номером 7321085400:01:006:0003 прикордонних інженерних споруджень, про які стверджує прокурор.

Відповідач окремо звертає увагу на уточнення позовних вимог шляхом їх доповнення вимогою, якою позивач просить суд змінити категорію із цільове призначення спірної земельної ділянки. Зі її змісту не вбачається за можливе визначити обставини (підстави позову), якими позивач її обґрунтовує, а також їх нормативно-правову кваліфікацію (правові підстави позову).

При цьому, з огляду на суть спірних правовідносин, у даному випадку відсутній спір про право, а на натомість є ознаки публічно-правового спору.

Відтак, при зверненні до суду з даною позовною вимогою не дотримано правил предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, встановлених статтями 20, 21 ГПК України, що є підставою для закриття провадження у цій частині відповідно до ст.231 ГПК України.

У даній справі підлягає з`ясуванню, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Чернівецької обласної державної (військової) адміністрації з вищевказаною позовною вимогою. Це право пов`язане з моментом, коли саме повноважному органу, а саме Чернівецькій обласній (військовій) адміністрації стало відомо або могло стати відомо про таке порушення та чи є у нього поважні причини для поновлення строку на звернення за захистом прав.

Враховуючи наведені вище доводи відповідач просить у задоволенні позову прокурора відмовити повністю у зв`язку з недоведеністю та безпідставністю заявлених позовних вимог.

ІІ. Рух справи у суді

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою від 07.02.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), підготовче судове засідання призначив на 04.03.2025.

14.03.2025 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог шляхом викладення пункту 4 позовної заяви в наступній редакції: усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернівецької ОВА у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 площею 2,5293 га, що розташована у межах прикордонної смуги на території Чернівецького району Чернівецької області за Тереблеченською сільською об`єднаною територіальною громадою в особі Тереблеченської сільської ради (код ЄДРПОУ 04418423) на підставі рішення державного реєстратора Глибоцької селищної ради Чернівецької області Чорної Н.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.09.2023, номер запису 52103994, з одночасною зміною права державної власності на вказану земельну ділянку за державою в особі Чернівецької обласної військової (державної) адміністрації та зміною категорії і цільової призначення спірної земельної ділянки на землі Землі оборони із цільовим призначення (код згідно з КВЦПЗ 15.03) для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України.

27.03.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі №902/122/24.

Протокольною ухвалою від 27.03.2025 суд задовільнив заяву про зміну позовних вимог (уточнення), продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 17.04.2025, встановлено відповідачу строк до 11.04.2025 для подання відзиву на позов, позивачу протягом 5 днів з дня отримання відзиву на подання відповіді на відзив.

17.04.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (в новій редакції) до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах у справі №902/122/24.

17.04.2025 представник відповідача звернувся з клопотанням про залишення позовної заяви з уточненими вимогами без руху, оскільки фактично позивач доповнив позовні вимоги новими вимогами про зміну категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, тобто змінив предмет позову.

Ухвалою суду від 17.04.2025 за клопотанням прокурора розгляд справи відкладено на 06.05.2025.

Ухвалою від 06.05.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання про залишення позову без руху, зупинив провадження у справі №926/401/25 до розгляду Великою Палатою Верхового Суду та оприлюднення повного тексту судового рішення у справі №902/122/24.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №926/401/25 за апеляційною скаргою Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06 травня 2025 року.

21.07.2025 від представника Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі 926/401/25, у зв`язку з тим, що 02.07.2025 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №902/122/24.

Ухвалою суду від 22.07.2025 розгляд питання про поновлення провадження відкладено до повернення матеріалів справи №926/401/25 до Господарського суду Чернівецької області після завершення апеляційного провадження.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2025 ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 06.05.2025 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

02.09.2025 матеріали судової справи №926/401/25 повернулися до суду, у зв`язку з чим провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 02.10.2025.

02.10.2025 від прокурора надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 02.10.2025 підготовче судове засідання відкладено на 20.10.2025.

Ухвалою суду від 20.10.2025 задоволено клопотання Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про призначення судової земельно-технічної експертизи, призначено проведення судової земельно-технічної експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

24.11.2025 на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшли матеріали справи №926/401/25 разом з клопотанням судових експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових документів, необхідних для проведення земельно-технічної експертизи (вх. №3841), у яких просять суд протягом 45 календарних днів надати належним чином оформлену та пронумеровану в паперовому вигляді, сформовану по об`єктно та в хронологічному порядку:

- документацію із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0003 (лінії прикордонних інженерних споруд) із обов`язковим зазначенням її каталогу координат в системі СК-63;

- відомості на межу державного кордону України в частині розташування об?єкта дослідження (земельної ділянки за кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 площею 2,5293 га) з каталогом координат в системі СК-63;

- технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 площею 2,5293 га в повному обсязі та з обов?язковим зазначенням її каталогу координат в системі СК-63.

Ухвалою суду від 10.12.2025 поновлено провадження, призначено судове засідання для розгляду клопотання судових експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових документів та зобо`язано прокурора, позивача та третю особу надати витребувані документи.

18.12.2025 від третьої особи надійшла заява про долучення до матеріалів справи диску DVD-R з наявними на ньому засвідчуваними копіями документів.

Ухвалою суду від 18.12.2025 відкладено судове засідання з розгляду клопотання судових експертів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових документів на 13.01.2026.

24.12.2025 представник третьої особи на стороні позивача подав до суду заяву про долучення доказів (вх. №5380).

У судовому засіданні 13.01.2026 прокурор надав технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 площею 2,5293 га, отриману шляхом доступу до електронної справи Державног7о земельного кадастру.

Ухвалою суду від 13.01.2026 прийнято та долучено до матеріалів справи надані ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) документи (№5380 від 24 грудня 2025 року та №5288 від 18.12.2025) у паперовій формі на 394 аркушах та DVD-диск; прийнято та долучити до матеріалів справи надані Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону (вх. №144 від 13.01.2026) у паперовій формі; погоджено строк проведення призначеної у справі № 926/401/25 судової земельно-технічної експертизи у термін понад 90 календарних днів; провадження у справі №926/401/25 зупинено на період проведення судової експертизи до одержання її результатів та направлено матеріали справи №926/401/25 для проведення судової експертизи до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

14.01.2026 матеріали справи №926/401/25 направлені до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

18.05.2026 від судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи з повідомленням про неможливість надати висновок комісійної судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою від 02.06.2026 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 18.06.2026.

До початку підготовчого судового засідання 18.06.2026 від представника позивача та представника відповідача надійшли клопотання про проведення судового засідання без їх участі.

Ухвалою від 18.06.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 09.07.2026.

У судових засіданнях 09.07.2026 та 24.07.2026 суд оголошував перерви.

У судовому засіданні 08.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого у зв`язку із складністю справи призначив на 17.09.2026.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У судовому засіданні 17.09.2026 суд проголосив скорочене рішення.

III. Фактичні обставини справи, встановлені судом

15.12.2010 між Тереблеченською сільською радою (орендодавець) та приватним підприємцем Старчук Людмилою Олексіївною (орендар) укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га, яка розташована на території Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області. Договір укладено на 25 років.

Тереблеченська сільська об`єднана територіальна громада Чернівецького району Чернівецької області утворена в рамках адміністративно-територіальної реформи 2015 року. Так, до складу громади увійшли Синьовецька та Тереблеченська сільські ради Глибоцького району, які 04.08.2016 ухвалили рішення про добровільне об`єднання громад.

Рішенням №262-10/21 X сесії VIII скликання Тереблеченської сільської ради Чернівецької області від 18.11.2021 прийнято земельні ділянки державної власності у комунальну власність, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га, яка розташована на території Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

18.09.2023 державним реєстратором Глибоцької селищної ради Чернівецької області Чорною Н.Г. здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 за Тереблеченською об`єднаною територіальною громадою в особі Тереблеченської сільської ради (код ЄДРПОУ 04418423).

Рішенням XXVI сесії VIII скликання Тереблеченської ради від 16.02.2024 достроково розірвано договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, укладений між Тереблеченською сільською радою та Старчук Людмилою Олексіївною.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.02.2024 державним реєстратором Глибоцької селищної ради Чорною Наталією Георгіївною прийнято рішення № 71920135 про припинення іншого речового права (щодо оренди вказаної земельної ділянки).

Згідно наявного в матеріалах справи викопіюванням з програмного модуля Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га розташована на місцевості між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень, яка внесена до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 7321085400:01:006:0003.

Листом від 17.12.2024 Чернівецька обласна військова адміністрація повідомила Чернівецьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону, що нею жодних розпорядчих документів щодо розпорядження вищевказаною земельною ділянкою не приймались.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності та розташована між державним кордоном України та лінією інженерно-прикордонних споруд.

IV. Позиція суду

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України Про прокуратуру:

- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);

- прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону на адресу Чернівецької обласної військової адміністрації скеровано лист № 30.58/02-2962ВИХ-24 від 09.12.2024, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною військовою адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на повернення земельної ділянки.

У відповідь на вищевказаний лист Чернівецька обласна військова адміністрація листом від 17.12.2024 №4835-24 повідомила Чернівецьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів держави шляхом звернення з позовною заявою щодо скасування у судовому порядку державної реєстрації права власності та повернення у державну власність вищевказаної земельної ділянки.

27.01.2025 Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону на адресу Чернівецької обласної військової адміністрації скеровано лист № 30.58/02-211ВИХ-25 яким повідомлено, що прокуратурою буде подано позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Чернівецької ОВА до Тереблечанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, що відноситься до земель оборони.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисту порушених державних інтересів, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 ...Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

З урахуванням наведених правових позицій Великої Палати Верховного Суду вищевказані фактичні обставини спірних правовідносин вказують на наявність виключних підстав, передбачених положеннями статтями 23 Закону України Про прокуратуру, для звернення прокурора з цією позовною заявою до суду.

Щодо суті позовних вимог

Відповідно до ч.1 ст.77 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) землями оборони визнаються земельні ділянки, призначені для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також для розміщення господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток) належать державі та функції з управління корпоративними правами держави у статутних капіталах яких здійснюють зазначені органи, за винятком господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, набуті в результаті примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Відповідно до ч.2 ст.77 ЗК України землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно од ч.3 ст.77 ЗК України навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів.

Відповідно до ч.1, ч.2 статті 22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Відповідно до ч.3 статті 22 Закону України «Про державний кордон України» у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України.

Відповідно до ч.1, ч.2 статті 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим» (в редакції, чинній станом на дату звернення прокурора з позовом і станом на дату постановлення оскаржуваного рішення) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Таким чином, прикордонна смуга не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1199 «Про контрольовані прикордонні райони» затверджено Перелік міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.

До вказаного Переліку, в редакції постанови № 890 від 04.08.2021 та постанови №104 від 28.01.2026, відносяться Вижницький, Дністровський, Чернівецький райони Чернівецької області.

У вказаних контрольованих прикордонних районах запроваджено прикордонний режим.

Як встановлено з матеріалів справи, спірна земельна ділянка розташована на території Тереблеченської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів. Відстань облаштування лінії прикордонних інженерних споруд від лінії державного кордону визначається органами Державної прикордонної служби (пункт 21 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147).

Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (пункт 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147).

Контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена в межах території району, міста, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється Державною прикордонною службою, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів (пункт 2 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою КМУ №1147).

Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №454/2498/19.

Щодо вирішення питань про розпорядження земельною ділянкою за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст.22 Закону України «Про державний кордон України» та п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим».

Як встановлено з матеріалів справи, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561 розташована в контрольованому прикордонному районі між лінією державного кордону та лінією основних інженерних споруд, тобто в межах прикордонної смуги, відтак спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та відповідно до статей 77, 84 ЗК України може перебувати лише у державній власності, а з урахуванням вимог ст.122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою належать виключно Чернівецькою обласною військовою адміністрацією.

Оскільки землі в межах прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ і належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, то на земельну ділянку з кадастровим номером 7321085400:01:006:0561, площею 2,5293 га, незаконно зареєстровано право комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем Тереблеченською сільською радою чернівецької області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №902/122/24 дійшла висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів вздовж державного кордону України, належать до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже, мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що із матеріалів справи неможливо встановити, що спірна земельна ділянка повністю чи частково розміщена у прикордонній смузі, а також розміщення на ній прикордонних інженерних споруджень виходячи з наступного.

У п.125 п.127 постанови від 02.07.2025 у справі №902/122/24 Велика Палата Верховного Суду, надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо недоведення прокурором обставин розташування земельних ділянок або їх частини у нормативно визначених межах державного кордону, прикордонної смуги або земель оборони, зазначила, що під час надання земельної ділянки без проєкту землеустрою з встановлення прикордонної смуги потрібно здійснювати з огляду на її нормативні розміри, встановлені статтею 22 Закону № 1777-XII та пунктом 1 Постанови № 1147. Якщо немає окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги, то це не підтверджує її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та визначені фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Положення статті 22 Закону № 1777-XII та пункту 1 Постанови № 1147 наведено у тексті цієї постанови вище. Зокрема, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 «Про прикордонний режим» установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Спірна земельна ділянка розташована в контрольованому прикордонному районі, в якому встановлено прикордонний режим, в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, розташованих на смузі земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні військової частини.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №444/1011/20 викладено правові висновки, відповідно до яких законодавчо врегульовано, що прикордонна смуга не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Земельні ділянки, що перебувають в межах прикордонної смуги перебувають у державній власності, щодо них діє особливий режим використання, оскільки такі земельні ділянки мають статус земель оборони.

При цьому, військовим частинам Державної прикордонної служби України надається у постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону та спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги, тобто лінія прикордонних інженерних споруд, відстань облаштування якої від лінії державного кордону визначається органами Державної прикордонної служби.

Водночас, імперативне визначення в Земельному кодексі України розмірів земельних ділянок, що надаються у постійне користування не свідчить, що зазначені зони не можуть бути збільшені або утворені в іншому розмірі з урахуванням вже існуючої системи інженерних споруд.

Земельні ділянки, розташовані в межах прикордонної смуги, можуть перебувати виключно у державній власності, не можуть передаватися у приватну власність або в користування іншим особам, крім випадків, встановлених законом, оскільки їх правовий режим характеризується особливим значенням для забезпечення державної безпеки та охорони державного кордону. Передача цих земель у користування чи володіння іншим суб`єктам суперечить встановленому правовому режиму та може створювати загрози для національної безпеки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справах №903/1311/23 та №903/1324/23 та від 11.02.2025 у справі №903/1322/23, ухвалених у подібних правовідносинах.

Крім цього, наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №902/122/24 в якій, зокрема, сформовано загальний принцип стосовно того, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, належать до земель оборони, які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.

Щодо способу захисту.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Велика Палата Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №902/122/24 виклала наступні правові висновки щодо способів захисту прав держави у подібних правовідносинах.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.)

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить позивачу права володіння його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, зокрема, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)].

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту [аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово викладала висновки, відповідно до яких якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)].

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов (п.104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №902/122/24).

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19.

В даній справі прокурор з посиланням на ст. 391 ЦК України просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернівецької ОВА у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння. Зайняття земельних ділянок, зокрема, фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки (див. пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц з урахуванням його уточнення, наведеного у пункті 71 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

Отже, володіючий власник земельної ділянки, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правомочності самостійно користуватись та розпоряджатись своєю ділянкою, може ефективно захистити своє порушене право, звернувшись до суду з негаторним позовом.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 399 ЦК України право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (аналогічний висновок викладено у постановах Велико Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц та від 13.07.2022 у справі №199/8324/19).

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (як уповноваженої особи на управління землями державної форми власності) Чернівецької обласної військової адміністрації поза його волею, суд вважає, що захист порушеного права держави має здійснюватися не за правилами статті 391 ЦК України (негаторний позов) шляхом усунення перешкод власнику - державі в особі Чернівецької ОВА у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку, а шляхом пред`явлення віндикаційного позову на підставі статей 387 ЦК України.

Однак прокурор позовну вимогу про витребування спірної земельної ділянки не заявив.

За таких обставин справи суд виснує, що обраний прокурором спосіб захисту не є належним та ефективним.

Оскільки обрання прокурором неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, у задоволенні позову про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернівецької ОВА у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації речового права комунальної власності на земельну ділянку суд відмовляє, адже задоволення такого позову не дозволить державі ефективно відновити свої порушенні права володіти спірним майном.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з наведених вище підстав, впливу не мають.

V. Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку судовий збір залишити за прокурором.

Керуючись статтями 2, 12, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв