Рішення № 139979203, 22.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2409/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торіо" (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Лісна, буд. 6) про стягнення 175007,80 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торіо" про стягнення 175007,80 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 124547,39 грн., пеня у розмірі 2188,29 грн., 3% річних у розмірі 10267,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 38005,12 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 щодо оплати вартості спожитої теплової енергії у період з 01.10.2023 по 27.03.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

13.07.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №17073) разом із доданими документами, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, розгляд справи вирішено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи на підставі частини 5 статті 252 ГПК України. Разом з тим, звернуто увагу, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, відповідач зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.

Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Враховуючи зазначене, сторони зобов`язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Отже, процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що станом на дату відкриття провадження у даній справі, позивач зареєстрував електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до зареєстрованого електронного кабінету позивача, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Беручи до уваги, що станом на дату відкриття провадження у справі відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі згідно вимог положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 20.07.2026 було надіслано засобами поштового зв`язку на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яку вручено відповідачу, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 по справі №922/2409/26 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

Разом з тим, 04.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано повідомлення про надання адвокату доступу до справи за допомогою електронного кабінету користувача ЄСІТС (вх. №19051).

05.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №19183), в якому просить суд долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи та у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. Крім того, просить суд судові витрати у вигляді судового збору покласти на позивача, стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області витрати на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

У вказаній заяві по суті справи зазначено та підтверджено, що відповідач є власником нежитлового вбудованого приміщення в житловому багатоквартирному будинку, розташованого за адресою: Харківська обл., м. Лозова, бульвар Шевченка (колишня вул. Жовтнева), буд. 8, н/п 2, площею 254,8 кв.м., а також нежитлового вбудовано-прибудованого приміщення в житловому багатоквартирному будинку, розташованого за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 33-б, площею 228,5 кв. м. Стверджує, що об`єкти нерухомості не належать до житлового фонду, а були запроектовані та збудовані саме як окремі нежитлові приміщення комерційного характеру, які мають власні поштові адреси, відокремлені входи безпосередньо з вулиці, не мають цифрової нумерації квартир багатоквартирних будинків, не з`єднані внутрішньо з під`їздами чи сходовими клітинами відповідних будинків.

Таким чином, стверджує, що відповідач та особи, які користуються належними йому нежитловими приміщеннями, фактично не використовують місця загального користування житлової частини будинку для доступу до належних їм приміщень, оскільки доступ до них здійснюється виключно через окремі входи ззовні будинку. Позивач не надав доказу того, що при визначенні частки теплової енергії, віднесеної на відповідача, були враховані особливості розташування спірних нежитлових приміщень, їх конструктивне відокремлення від житлової частини будинку, наявність окремих входів, а також їх функціональне призначення. Позивач стверджує, що відповідач має сплачувати частку витрат на опалення місць загального користування будинку. Однак позивач не довів факту наявності опалення таких місць у спірних будинках.

Позивач посилається на укладення індивідуального (публічного) договору про надання послуг з централізованого опалення з 01.11.2021, опублікованого, за його словами, на сайті міської ради. Посилаючись на виникнення між сторонами договірних правовідносин на підставі публічного індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, позивач не надав доказів, які б підтверджували: факт офіційного оприлюднення індивідуального договору саме 01.11.2021; офіційне джерело його оприлюднення; редакцію договору, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин; дату набрання договором чинності; чи вносилися до нього зміни та в який спосіб вони були оприлюднені; яка саме редакція договору є підставою для здійснених позивачем нарахувань, повідомлення споживачів про оприлюднення договору або внесення до нього змін.

Позивач не надав доказу, що відповідач був належним чином повідомлений про зміну моделі договірних відносин або про запровадження індивідуального публічного договору. Відповідач не користувався послугами централізованого опалення, самостійно забезпечував опалення приміщення за рахунок природного газу та обґрунтовано вважав, що між ним та КП "Теплоенерго" відсутні будь-які договірні відносини щодо постачання теплової енергії.

Таким чином, відповідач правомірно виходив із того, що після відключення належного йому нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та облаштування автономної системи газового опалення між ним та КП "Теплоенерго" відсутні договірні правовідносини щодо постачання теплової енергії до його приміщення. Підтверджено, що після введення в дію з 01.05.2019 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII законодавцем істотно змінено модель договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг, зокрема запроваджено механізм публічних договорів приєднання та новий порядок розподілу витрат між співвласниками будинку. Публічний договір набуває чинності лише за умови його належного оприлюднення та після спливу встановленого законодавством строку. Отже, саме виконавець комунальної послуги повинен довести дотримання всієї процедури укладення такого договору, оприлюднення відповідного договору, дату набрання ним чинності, редакцію договору, що діяла у спірний період, та виникнення договірних правовідносин із конкретним споживачем. Позивач не надав суду доказу того, що відповідачу направлялися повідомлення про запровадження нової моделі договірних відносин, копія публічного договору, повідомлення про внесення змін до нього, рахунки на оплату або інші документи, які б підтверджували обізнаність відповідача щодо виникнення відповідних грошових зобов`язань, а тому, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку зі сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Позивач не довів фактичної наявності опалення місць загального користування та правильності розрахунку частки витрат, яка нібито підлягає сплаті відповідачем. Матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували правильність здійснених позивачем нарахувань. Вважає, що позивач не надав належних доказів щодо наявності у спірних будинках вузлів комерційного обліку теплової енергії, їх технічних характеристик, місця встановлення та показань, які були використані саме для здійснення спірних нарахувань. Підтверджено, що методика №315 передбачає визначення загального обсягу спожитої теплової енергії, що здійснюється за показаннями вузла комерційного обліку, а за його відсутності або несправності - за спеціальним розрахунковим порядком.

Крім того, зазначено, що позивач просить суд стягнути з відповідача не лише основну суму заборгованості, а й пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати, посилаючись на порушення останнім строків виконання грошового зобов`язання. Такі вимоги є передчасними та необґрунтованими, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами факт виникнення прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Звернуто увагу, що згідно умов пункту 33 наданого позивачем Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 листопада 2021 р. виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. Відповідно, відповідач мав отримати рахунки не пізніше, ніж за 10 днів до дати їх сплати. Позивач не надав доказів отримання відповідачем таких рахунків чи вимог. Без фактів надсилання та отримання рахунків суд не може з`ясувати момент виникнення боргу і, відповідно, час прострочення. За таких обставин позивач не довів момент, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Відповідач дізнався про існування заявленої позивачем заборгованості лише після отримання копії позовної заяви та матеріалів справи. До цього часу позивачем не було доведено факту належного повідомлення відповідача про здійснені нарахування та необхідність їх сплати.

В якості додатків до відзиву на позовну заяву подано наступні документи: заяву про розподіл судових витрат, трекінг відправлень, ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.07.2026 разом з конвертом, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги №3107/26-ПД-01 від 31.07.2026, додаткова угода №1 від 03.08.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги №3107/26-ПД-01 від 31.07.2026, квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТ №8246261 від 05.08.2026.

10.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №19547), в якій позивач просить суд долучити відповідь на відзив на позовну заяву до матеріалів справи та позов задовольнити. Вважати заявлені відповідачем у відзиві на позовну заяву витрати на правову допомогу неспівмірними та необґрунтованими.

В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідач помилково визначає факти "неналежності до житлового фонду", "задіяння внутрішньобудинкових місць загального користування", "фактичне невикористання місць загального користування житлової частини будинку" як підстави для нездійснення нарахувань за послугу постачання теплової енергії. Належні відповідачу нежитлове вбудоване приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, бульвар Шевченка (колишня вул. Жовтнева), буд. 8, н/п 2, та нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 33-б, є складовою частиною багатоквартирних житлових будинків.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг".

Отже, основною підставою для надання та отримання житлово-комунальних послуг, однією з яких є послуга з постачання теплової енергії, законодавство визначає право власності на житлове чи нежитлове приміщення багатоквартирному будинку чи документально підтверджене право користування ними, без урахування особливостей їх розташування чи функціонального призначення.

Зазначено, що абзац 3 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189 передбачає, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг". 01.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830", якою, серед іншого, затверджено форму Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Згідно частини 5 статті 13 закону України №2189 у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Інформація щодо переходу на нові договірні відносини, як і посилання на типові договори, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, оприлюднювались від 14.07.2021.

Публікація Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, зроблена на веб-сторінці КП "Теплоенерго", яка розміщена на веб-сайті "Лозівський комунальний портал" за посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo, в розділі "Повідомлення" в публікації від 01.11.2021. Публікацію договору, що є публічним договором приєднання, як і довідкової інформації про види договірних відносин було здійснено на офіційному сайті Лозівської міської ради Харківської області lozovarada.gov.ua в розділі "Оголошення" від 01.11.2021.

Позивачем зазначено, що працівниками КП "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області, за дорученням КП "Теплоенерго", протягом листопада 2021 року здійснювалось адресне рознесення бланку заяви-приєднання до Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з коротким описом змін в договірних відносинах з підприємством. Додатково надавалась розгорнута інформація для публікації на сайті 05745.com.ua, та у неодноразових виступах директора та фахівців КП "Теплоенерго" в телевізійних новинах ТРК Лозова. Тобто процедуру оприлюднення було проведено належним чином, відповідно до передбачених законодавством вимог. По закінченню 30-денного терміну після опублікування на сайті Лозівської міської ради та на сайті підприємства, з 01.12.2021 набув чинності Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та відповідає формі Типового договору. З цієї дати по дату звернення до суду зміни до вказаного договору не вносились.

Наголошено, що первинна редакція договору є чинною та є підставою для проведення нарахувань за послугу з постачання теплової енергії. Особливих умов чи вимог щодо укладання договорів про надання послуги з постачання теплової енергії для власників житлових чи нежитлових приміщень, в яких облаштовано індивідуальне опалення, законодавством не передбачено. На таких споживачів також розповсюджуються положення договору, що є публічним договором приєднання, та нараховується плата за послугу з постачання теплової енергії в частині опалення місць загального користування (далі МЗК) та допоміжних приміщень, забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та опалення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення, що прокладені у цих приміщеннях (у разі відсутності ізоляції), та плата за абонентське обслуговування. Оскільки діючий договір є публічним, його оформлення в паперовому вигляді здійснюється лише при зверненні споживача про це до виконавця послуг. Відповідач не звертався до позивача для оформлення договору в письмовому вигляді.

На підставі абзацу 1 частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" №2119-VIII та абзацу 3 пункту 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі Правила №830), визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону №2119 - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному ст. 10 Закону №2119. Відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 10 Закону №2119, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Наразі це - Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 в чинній редакції.

Нормами Розділу І Методики №315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV Методики №315, беручи до уваги наявність чи відсутність вузлів розподільного обліку теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях, наявність чи відсутність проекту будинку, результатів енергоаудиту. При цьому у жодному випадку на виконавця розподілу послуги з постачання теплової енергії, яким є позивач, не покладається обов`язку забезпечити наявність таких даних та документів, це є правом споживачів послуги.

Позивачем наголошено, що за відсутності проекту на будинок та результатів енергоаудиту, відповідно до п. 7 розділу IV Методики №315, обсяг теплової енергії може бути визначений розрахунково за наведеною в тому ж пункту формулою. Так, пункт 8 розділу IV Методики №315 передбачає, що за відсутності у виконавця даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку. Визначений обсяг, відповідно до п. 9 цього ж розділу, додатково корегується із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будинку, а потім розподіляється між усіма приміщеннями співвласників будівлі, включаючи приміщення з автономним опаленням, пропорційно до їх площ. Керуючись саме цим положеннями Методики №315, по причині відсутності вузлів розподільного обліку теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях в будинках, де розміщені нежитлові приміщення відповідача, ненадання позивачу від управителя чи мешканців (споживачів послуги) проекту багатоквартирних будинків №8 по бульвару Шевченка та №33-б на мікрорайоні 3, результатів енергоаудиту, даних щодо площ МЗК, допоміжних приміщень, обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, визначається спрощено, як частка від загального обсягу споживання в розрахунковому місяці, та додатково корегується із застосуванням визначеного коефіцієнту. Тому є хибною думка відповідача, що розподіл обсягів спожитої послуги з постачання теплової енергії є можливим лише за наявності всіх вихідних показників, оскільки законодавець передбачив кілька варіантів для цього, що враховують як наявність, так і відсутність відповідної документації. У разі отримання відповідних документів, розподіл обсягів спожитої послуги визначатиметься відповідно від отриманих даних.

Звертає увагу, що на підставі положень, викладених в п. 1 ч. 7 ст. 14 Закону №2189, в абз. 3 п. 6 та абз. 2 п. 7 Правил №830, пункти 8 та 9 діючого договору передбачають, що виконавець послуги забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Контроль якісних та кількісних характеристик послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки. Тому питання відповідача про функціонування внутрішньобудинкової системи теплопостачання знаходиться поза зоною відповідальності позивача. Як і питання облаштування чи користування в МЗК приладами опалення. Пункт 11 розділу IV Методики №315 передбачає вирішення питання встановлення раніше демонтованих приладів опалення у МЗК та допоміжних приміщеннях шляхом їх відновлення виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком, не покладаючи жодних обов`язків на виконавця послуги з постачання теплової енергії.

Щодо питання про площу будівлі, всіх житлових та нежитлових приміщень зазначено, що абз. 2 п. 10 розділу І Методики №315 передбачає, що у разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення. Тобто позивач, не порушуючи визначеної норми, користується наявною інформацією про загальну площу приміщень, отриману з визначених джерел інформації. Також є потреба наголосити, що багатоквартирні житлові будинки, невід`ємними частинами яких є нежитлові приміщення відповідача, обладнані вузлами комерційного обліку, інформацію про технічні характеристики яких, їх покази та враховані (розподілені) обсяги споживання наведено в "Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту".

Детальні розрахунки розподілу обсягів спожитої теплової енергії по будинках та по нежитлових приміщеннях відповідача надаються. Таким чином, наведені дані підтверджують правильний та обґрунтований розподіл обсягів спожитої теплової енергії відповідно до вимог та положень Методики №315.

Так, наприклад, розрахунок вартості послуги з постачання теплової енергії у березні 2026 року по нежитловому приміщенню відповідача за адресою: Харківська область, м. Лозова, бульвар Шевченка, буд. 8, н/п 2: 1) загальний обсяг теплової енергії, спожитої будинком у березні 2026 року, визначений за показами ПКО,- 21,24 Гкал. 2) відповідно до норм Методики визначається частка обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення: для 5-поверхових будинків 25%, які додатково коригуються коефіцієнтом, який вираховується як 1+доля площ приміщень з індивідуальним опаленням у будинку: загальна площа всіх приміщень будинку 2017,3 м2, у т.ч. 353,5 м2 приміщень з індивідуальним (автономним) опаленням; відсоток частки на загальнобудинкові потреби з урахуванням коефіцієнту для вказаного будинку - 29,3809%. Відтак, частка обсягу на загальнобудинкові потреби 21,24 Гкал * 29,3809% = 6,24049 Гкал, яка розподіляється між всіма співвласниками будинку. 3) Для н/п 2, з площею приміщення 254,8 м2, частка загальнобудинкові потреби складає: 6,24049 Гкал: 2017,3 м2 х 254,8 м2 = 0,78822 Гкал, 4) тариф станом на березень 2026 року - 4841,10 грн/Гкал. Вартість послуги з постачання теплової енергії вказаною адресою склала: 0,78822 Гкал * 4841,10 грн/Гкал = 3815,85 грн.

Також, наприклад, у березні 2026 р. по нежитловому приміщенню відповідача за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 33-б (приміщення колишнього гастроному): 1) загальний обсяг теплової енергії, спожитої будинком у березні 2026 року, визначений за показами ПКО,- 79,56633 Гкал. 2) відповідно до норм Методики визначається частка обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення: для 9-поверхових будинків 20%, які додатково коригуються коефіцієнтом, який вираховується як 1+доля площ приміщень з індивідуальним опаленням у будинку: загальна площа всіх приміщень будинку 9324,3 м2, у т.ч. 560,6м2 приміщень з індивідуальним (автономним) опаленням; відсоток частки на загальнобудинкові потреби з урахуванням коефіцієнту для вказаного будинку - 21,2024 %; відтак частка обсягу на загальнобудинкові потреби 79,56633 Гкал * 21,2024% = 16,87001 Гкал, яка розподіляється між всіма співвласниками будинку. 3) для н/п відповідача, з площею приміщення 228,5 м2, частка загальнобудинкові потреби складає: 16,87001 Гкал: 9324,3 м2 х 228,5 м2 = 0,41341 Гкал, 4) тариф станом на березень 2026 року - 4841,10 грн/Гкал обсягу на вартість послуги з постачання теплової енергії вказаною адресою склала: 0,41341 Гкал *4841,10 грн/Гкал = 2001,37 грн.

Водночас щодо недоведеності виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та безпідставності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат зазначено, що відповідно до частини 1 статті 9 Закону №2189, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За умовами п. 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається: з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Відповідно до п. 32 договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Згідно з п. 33 договору, виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до п. 34 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Рахунки споживачам щомісяця протягом опалювального сезону передаються працівниками абонентного відділу КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області нарочно або надсилаються простим поштовим відправленням. У позивача відсутня інформація щодо отримання всіх рахунків протягом періоду, заявленого в позовній заяві, відповідачем особисто. В свою чергу, надсилати споживачам рахунки поштовим відправленням з повідомленням про вручення, що підтверджувало б їх отримання, позивач не має можливості через брак коштів. Копії рахунків за послугу з постачання теплової енергії, спожиту за адресою місцезнаходження нежитлового приміщення відповідача за час її надання в період з 01.10.2023 по 27.03.2026, є в матеріалах справи та надсилались відповідачу разом з копією заяви про усунення недоліків позовної заяви.

З огляду на підтверджену викладеними вище та наведеними в тексті позовної заяви і додатках обґрунтуваннями, правильність визначення підстав виникнення грошового зобов`язання, його розміру, визначену договором дату виникнення обов`язку зі сплати, дату настання прострочення, розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є належним і достовірним, а суми, заявлені до стягнення доведеними.

Щодо недоведеності факту надання послуг та правильності визначення обсягу теплової енергії зазначено, що нежитлові приміщення відповідача є невід`ємними частинами житлових будинків. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказані будинки подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в окремих приміщеннях будинку не свідчить про те, що теплова енергія не споживається.

Власники житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, а тому зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку, відповідно до частки майна в ньому. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення якраз і належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку і є його невід`ємною частиною. З огляду на викладене, беручи до уваги факти, викладені в позовній заяві, та надані докази, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, результати здійсненого розподілу обсягів спожитої теплової енергії та проведені нарахування правильними та такими, що підлягають оплаті.

Зауважує, що відзив на позовну заяву подано адвокатом Добровольським О.В. без долучення документів на підтвердження повноважень (ордера, довіреності або безпосередньо договору (чи витягу з нього), де чітко визначена ця особа всупереч ст. 165 ГПК та ст. 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Представником відповідача було надано додаткову угоду №1 від 03.08.2026 до договору №3107/26-ПД-01 про надання правової (правничої) допомоги від 31.07.2026, укладену між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Справар" без основного договору про надання (правової) правничої допомоги та без підтвердження повноважень безпосередньо адвоката Добровольського О.В. у справі №922/2409/26. Тобто ця додаткова угода сама по собі не підтверджує ані повноважень адвоката, ані наявності чинних договірних відносин, оскільки додаткова угода є похідною і втрачає сенс без базового договору.

17.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №20141), в яких просить суд долучити заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву до матеріалів справи, позов задовольнити. Крім того, просить судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування, зокрема, зазначено, що факт права власності на нежитлове приміщення не доводить автоматично факту надання конкретному приміщенню послуги у заявленому обсязі та правильності конкретної суми нарахування. Правила №830 дійсно передбачають, що визначений вузлом комерційного обліку обсяг теплової енергії у будівлі може включати, зокрема, обсяги на опалення житлових та нежитлових приміщень, МЗК та функціонування внутрішньобудинкових систем. Але сам факт визначення загального обсягу теплової енергії в будинку не означає, що вся ця енергія може бути автоматично віднесена на конкретне приміщення без належного розподілу відповідно до Методики.

Пункт 24 Правил №830 прямо передбачає, що розподіл між споживачами здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, а за їх відсутності пропорційно опалюваній площі (об`єму) відповідно до Методики розподілу. Тому вважає для стягнення коштів із ТОВ "Торіо" необхідно довести: який саме обсяг теплової енергії відповідно до передбаченого законом алгоритму припадає саме на приміщення ТОВ "Торіо" і чому саме ця сума підлягає оплаті.

Позивач посилається на те, що з 01.12.2021 нібито набув чинності публічний договір приєднання. Однак саме по собі посилання на факт публікації тексту договору не звільняє позивача від обов`язку довести: належне оприлюднення саме тієї редакції договору; дотримання процедури, передбаченої законом; дату, з якої договір вважається укладеним; поширення відповідних умов на ТОВ "Торіо"; зміст умов щодо нежитлових приміщень; порядок формування платежів; відповідність фактичних нарахувань умовам договору. Відповідач не стверджує, що відсутність паперового договору автоматично припиняє будь-які правовідносини. Предметом спору є не формальна наявність або відсутність паперового примірника, а доведеність виникнення грошового зобов`язання в тому розмірі, який заявлений до стягнення. Позивач посилається на Методику №315 та зазначає, що у разі відсутності певних вихідних даних він має право застосовувати спрощений розрахунок. Методика №315 дійсно передбачає можливість застосування розрахункових способів визначення окремих показників. Однак, це не означає, що позивач звільняється від обов`язку довести застосування відповідної формули та кожного її вихідного показника. Позивач зазначає, що багатоквартирні будинки обладнані вузлами комерційного обліку. Водночас наявність вузла комерційного обліку підтверджує лише загальний обсяг теплової енергії, спожитої будинком, але не автоматично обсяг, який повинен бути віднесений на приміщення відповідача. Саме тому законодавство і передбачає окремий порядок розподілу.

Позивач стверджує, що розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правильним. Однак ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення основного боргу. Якщо позивач не доведе: існування основного грошового зобов`язання; його розмір; дату виникнення; строк виконання; факт прострочення, то відсутні належні правові підстави і для стягнення відповідних похідних сум. Посилання на відсутність коштів для надсилання рахунків рекомендованими відправленнями не може перекладати наслідки такого способу організації документообігу на відповідача. Відсутність коштів у комунального підприємства не є юридичною підставою для звільнення його від обов`язку доведення обставин, на які воно посилається.

В якості додатків до заперечень на відповідь на відзив подано наступні документи: копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю №1216 від 16.08.2004, ордер на надання правничої допомоги №1370796 від 03.08.2026, копію поштового конверта, трекінг поштового відправлення, квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС №8382480 від 17.08.2026.

19.08.2026 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. №20406), в якому просить суд долучити клопотання до матеріалів справи №922/2548/26. Задовольнити клопотання Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Зменшити розмір витрат на правничу допомогу в сумі 30000,00 грн., заявлений до стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торіо" до розумної межі.

Щодо поданих відповідачем заяв по суті справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2, 3 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяви по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини 1, 2 статті 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Як зазначено судом вище, ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять календарних днів з дня отримання вказаної ухвали для подання відзиву на позов, а також встановлено відповідачу строк у п`ять календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. При цьому звернуто увагу відповідача, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, відповідач зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Матеріали справи свідчать, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 20.07.2026 з відповідними роз`ясненнями щодо обов`язку відповідача зареєструвати електронний кабінет в системі "Електронний суд" згідно з частиною 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України було вручено відповідачу, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а також додана до відзиву на позовну заяву копія вказаної ухвали суду.

Однак суд зазначає, що відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив подано до суду через електронний кабінет представником відповідача - адвокатом Малишевим С.В. При цьому зазначено, що у ТОВ "Торіо" не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС, про що також свідчать відомості з інформаційної системи "Діловодство спеціалізованого суду" станом як на дату відкриття провадження у справі, так і станом на дату подання вказаних заяв по суті справи та дати ухвалення судового рішення. При цьому з вказаних заяв по суті справи судом не вбачається жодних обґрунтувань та наведення поважних причин неможливості виконати відповідачем вимоги частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України після отримання засобами поштового зв`язку ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій судом звернуто увагу на необхідність дотримання зазначених вимог.

З огляду на викладене, суд зазначає, що частина 6 статті 6 ГПК України є імперативною та передбачає, що усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

У даному разі слід зазначити, що ТОВ "Торіо" є юридичною особою, а тому згідно з приписами ГПК України зобов`язано зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Втім, обов`язку зареєструвати електронний кабінет в системі "Електронний суд" згідно з частиною 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України відповідачем, як юридичною особою - не виконано. Також, відповідачем не наведено поважних причин невиконання такого обов`язку. Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Виходячи із наведених положень частини 6 статті 6 ГПК України, незалежно від того чи зареєстрував адвокат, який представляє відповідну юридичну особу свій електронний кабінет в ЄСІТС, така юридична особа, а саме ТОВ "Торіо", зобов`язана зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в ухвалах від 20.11.2023 у справі № 909/1167/17, від 13.11.2023 року у справі № 910/9385/20, від 22.11.2023 у справі № 911/1730/22, від 13.11.2023 року у справі №910/4874/21.

Статтею 7 ГПК України передбачено, що господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи імперативність частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, приймаючи до уваги положення частини 10 статті 165 ГПК України, відзив на позовну заяву (вх. №19183 від 05.08.2026) та заперечення на відповідь на відзив (вх. №20141 від 17.08.2026) підлягають залишенню без розгляду на підставі частини 4 статті 170 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення необхідних дій для розгляду справи, створення для сторін належних умов для виконання своїх процесуальних обов`язків та реалізації своїх процесуальних прав, а також про достатність у матеріалах справи доказів для належного з`ясування обставин справи та вирішення спору по суті.

Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України унормовано, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області створене Лозівською міською радою Харківської області в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності відповідно до рішення Лозівської міської ради Харківської області №597 від 23.03.2012. Господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії розпочата з 08.06.2012, з дати отримання відповідних ліцензій.

Суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ "Торіо" на правах власника займає нежитлове вбудоване приміщення в житловому багатоквартирному будинку за адресою: Харківська область, м. Лозова, бульвар Шевченка (колишня вул. Жовтнева), буд. 8, н/п 2, площею 254,8 кв.м. та нежитлове вбудовано прибудоване приміщення в житловому багатоквартирному будинку за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 33-б, площею 228,5 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційні номери майна: 6654070 та 35398740, наведеними в Інформаційній довідці №476641981 від 11.05.2026.

Обставини справи свідчать та позивачем зазначено, що житлові будинки за вказаними адресами оснащені централізованими системами теплопостачання, які під`єднані до магістральних мереж позивача. Мережі систем теплопостачання нежитлових приміщень відповідача від`єднані від централізованої системи опалення житлового будинку та нежитлові приміщення обладнані індивідуальною системою опалення.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пункт 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі Правила № 830) передбачає, що виконавець забезпечує безпечне постачання теплоносія відповідно до цих Правил та умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно частини 1 статті 14 Закону №2189 споживачі самостійно обирають модель договірних відносин у багатоквартирному будинку на послуги з постачання теплової енергії. При цьому в обґрунтування позову зазначено, що співвласниками багатоквартирного будинку №8 по бульвару Шевченка (кол. вул. Жовтнева) та багатоквартирного будинку №33-б на мікрорайоні 3 м. Лозова Харківської області до 01.12.2021 цього зроблено не було.

Тому, відповідно до частини 5 статті 13 та частини 7 статті 14 Закону №2189, пункту 13 Правил №830, по закінченню 30-денного терміну після опублікування, з 01.12.2021, почав діяти Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання та відповідає формі Типового договору, що міститься в матеріалах справи, публікацію здійснено на сайті Лозівської міської ради lozovarada.gov.ua в розділі "Оголошення" від 01.11.2021 та на веб-сторінці позивача, яка розміщена на веб-сайті "Лозівський комунальний посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo від 01.11.2021) портал" в розділі "Повідомлення".

Відповідно до пункту 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема: надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток); сплата рахунка за надану послугу; факт отримання послуги.

З обставин справи убачається та позивачем зазначено, що приєднанням відповідача до умов Індивідуального договору (акцептування) є фактичне отримання ним, як споживачем, послуги з постачання теплової енергії в період з 01.10.2023 року по 27.03.2026 року. Позивач постачав теплову енергію (теплоносій) до житлового будинку, тим самим, відповідно, надавав послугу з постачання теплової енергії, на підставі договору протягом опалювальних сезонів 2023-2024 років, 2024-2025 років та 2025-2026 років.

У відповідності до пунктів 3, 8 Правил № 830 рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами. Підключення до подачі теплової енергії та відключення від подачі здійснювались на виконання рішень Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про початок та закінчення опалювального сезону: опалювальний сезон 2023-2024 рр. від 10.10.2023 №1078 та від 26.03.2024 №611; опалювальний сезон 2024-2025 рр. від 08.10.2024 №1936 та від 25.03.2025 №340; опалювальний сезон 2025-2026 рр. від 07.10.2025 №1428 та від 24.03.2026 №377.

Факт подачі теплової енергії до будинку в цілому та, відповідно, отримання та споживання відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується: актами про підключення до подачі теплової енергії від 19.10.2023, від 01.11.2024, від 06.11.2025; актами про відключення від подачі теплової енергії від 27.03.2024, від 28.03.2025, від 27.03.2026.

З огляду на вказане, позивачем зазначено про забезпечення безперебійного надання послуги з постачання теплової енергії, розподіл обсягів спожитої послуги та здійснення нарахувань мешканцям будинку №8 по бульвару Шевченка, будинку №33-б на мікрорайоні 3 та відповідачу, як власнику нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальною системою опалення в частині відшкодування задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

В обґрунтування позову вказано, що позивач свої зобов`язання за договором виконав. Претензій чи скарг з боку відповідача в даний період не надходило, Акти-претензії щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в порядку, визначеному статтею 27 Закону №2189, з відповідачем не складались, та складені ним самостійно за участю інших споживачів не надходили.

Як зазначено позивачем, відповідачу направлялися рахунки на оплату послуги з постачання теплової енергії, але відповідачем не було зроблено оплату жодного разу. Внаслідок цього, станом на дату подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача обліковується заборгованість за послугу з постачання теплової енергії на суму 124547,39 грн., яка утворилась за період з 01.10.2023 по 27.03.2026. Наголошує, що відповідачем заборгованість не погашена, договір про її реструктуризацію не укладався, що змушує позивача звертатися до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини, які виникли між сторонами в даній справі, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію з 01.05.2019. Цим Законом регулюються основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Матеріали справи підтверджено, що ТОВ "Торіо" на правах власника займає нежитлове вбудоване приміщення в житловому багатоквартирному будинку за адресою: Харківська область, м. Лозова, бульвар Шевченка (колишня вул. Жовтнева), буд. 8, н/п 2, площею 254,8 кв.м. та нежитлове вбудовано прибудоване приміщення в житловому багатоквартирному будинку за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 33-б, площею 228,5 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційні номери майна: 6654070 та 35398740, наведеними в Інформаційній довідці №476641981 від 11.05.2026.

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Належні відповідачу нежитлове вбудоване приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, бульвар Шевченка (колишня вул. Жовтнева), буд. 8, н/п 2, та нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 3, буд. 33-б, є складовою частиною багатоквартирних житлових будинків, що відповідачем не спростовано.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пункт 5 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі Правила №830) передбачає, що виконавець забезпечує безпечне постачання теплоносія відповідно до цих Правил та умов договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно частини 1 статті 14 Закону №2189 споживачі самостійно обирають модель договірних відносин у багатоквартирному будинку на послуги з постачання теплової енергії. При цьому в обґрунтування позову зазначено та матеріали справи свідчать, що співвласниками багатоквартирного будинку №8 по бульвару Шевченка (кол. вул. Жовтнева) та багатоквартирного будинку №33-б на мікрорайоні 3 м. Лозова Харківської області до 01.12.2021 цього зроблено не було.

Тому, відповідно до частини 5 статті 13 та частини 7 статті 14 Закону №2189, пункту 13 Правил №830, по закінченню 30-денного терміну після опублікування, з 01.12.2021, почав діяти Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання та відповідає формі Типового договору, що міститься в матеріалах справи, публікацію здійснено на сайті Лозівської міської ради lozovarada.gov.ua в розділі "Оголошення" від 01.11.2021 та на веб-сторінці позивача, яка розміщена на веб-сайті "Лозівський комунальний посиланням: lkp.kh.ua/uk/info/pidpriemstva/kp-teploenergo від 01.11.2021) портал" в розділі "Повідомлення".

Згідно пункту 51 договору, договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, останній, відповідно до пункту 52 договору, вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Наведені положення законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин.

За відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23).

Таким чином, відповідачем була прийнята (акцептована) оферта позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", шляхом надання послуг з теплопостачання. Виходячи з наведених приписів законодавства, матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином доведено, що укладений між сторонами індивідуальний договір є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов`язань.

Відповідно до пункту 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема: надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток); сплата рахунка за надану послугу; факт отримання послуги.

Приєднанням відповідача до умов індивідуального договору (акцептування) є фактичне отримання ним, як споживачем, послуги з постачання теплової енергії в період з 01.10.2023 року по 27.03.2026 року.

Згідно з пунктами 3, 8 Правил №830 передбачено, що рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями, виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства та іншими нормативними документами.

Матеріалами справи підтверджено, що підключення до подачі теплової енергії та відключення від подачі здійснювались на виконання рішень Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про початок та закінчення опалювального сезону: опалювальний сезон 2023-2024 рр. від 10.10.2023 №1078 та від 26.03.2024 №611; опалювальний сезон 2024-2025 рр. від 08.10.2024 №1936 та від 25.03.2025 №340; опалювальний сезон 2025-2026 рр. від 07.10.2025 №1428 та від 24.03.2026 №377.

Матеріали справи свідчать, що позивач постачав теплову енергію (теплоносій) до житлового будинку, тим самим, відповідно, надавав послугу з постачання теплової енергії, на підставі договору протягом опалювальних сезонів 2023-2024, 2024-2025 2025-2026 років.

Факт подачі теплової енергії до будинку в цілому та, відповідно, отримання та споживання відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується: актами про підключення до подачі теплової енергії від 19.10.2023, від 01.11.2024, від 06.11.2025; актами про відключення від подачі теплової енергії від 27.03.2024, від 28.03.2025, від 27.03.2026 з підписами начальників ТР-1, ТР-2 та головного інженера КП "Теплоенерго".

Згідно з положеннями частини 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 №2119-VIII, та абзацу 3 пункту 24 Правил №830, обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування (далі - МЗК), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному частиною 2 статті 10 Закону №2119.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 10 Закону №2119, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 в чинній редакції (далі Методика).

Згідно абзацу 6 пункту 14 Правил №830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Разом з тим, відповідно до пункту 38 Правил №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Окрім того, суд враховує, що підпункт 11 пункту 41 договору, як і підпункт 13 пункту 45 Правил №830 обумовлює обов`язок споживача у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Також, частина 6 статті 10 Закону №2119, як і пункт 5 договору передбачає, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення.

Згідно пункту 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахованого відповідно до Методики. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Згідно з пунктом 19 Правил №830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Житловий будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії, тому розподіл обсягів спожитої у будівлі теплової енергії та розрахунки вартості спожитої співвласниками послуги з постачання теплової енергії здійснюються згідно його показань.

Матеріали справи свідчать, що за період з 01.10.2023 року по 27.03.2026 року позивач надав до вказаних багатоквартирних будинків, де розташовані нежитлові приміщення відповідача, послугу з постачання теплової енергії, що підтверджується даними будинкових приладів обліку теплової енергії у графі "Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту", що сформовані по кожному з будинків, в колонках "Реєстр показів вузлів комерційного обліку, які вплинули на визначення обсягу послуги для об`єкту" "споживання в Гкал" - "за показ. в/о" та відповідачем не спростовані.

Згідно пункту 24 Правил №830 убачається, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Позивачем зазначено та матеріали справи свідчать, що по причині ненадання позивачу від управителя чи мешканців проекту багатоквартирних будинків №8 по бульвару Шевченка та №33-б на мікрорайоні 3, результатів енергоаудиту, даних щодо площ МЗК, допоміжних приміщень, відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики, відповідно, обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, визначається спрощено, як частка від загального обсягу споживання в розрахунковому місяці.

Так, за відсутності проекту на будинок та результатів енергоаудиту, відповідно до пункту 7 розділу IV Методики №315, обсяг теплової енергії може бути визначений розрахунково за наведеною в тому ж пункту формулою. Пункт 8 розділу IV Методики №315 передбачає, що за відсутності у виконавця даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку. Визначений обсяг, відповідно до п. 9 цього ж розділу, додатково корегується із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будинку, а потім розподіляється між усіма приміщеннями співвласників будівлі, включаючи приміщення з автономним опаленням, пропорційно до їх площ.

Згідно пункту 9 розділу ІV Методики, даний обсяг додатково корегується із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будинку, а потім розподіляється між всіма співвласниками будинку.

Матеріалами справи підтверджено, що інформація щодо виконаного розподілу обсягу теплової енергії для об`єктів відповідача наведена в "Інформації по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту", в колонці "Врахований (розподілений) обсяг споживання".

Щодо тарифу, відповідно до якого здійснюються нарахування по вказаних приміщеннях, матеріали справи свідчать та суд враховує, що, відповідно до статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти. Тому така норма (в частині застосування тарифів на житлово-комунальні послуги) розповсюджується тільки на громадян, які використовують житло виключно для проживання (для реалізації конституційного права громадянина на житло), і не розповсюджується на громадян, які використовують житло у інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Виходячи з викладеного, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для категорії "населення" здійснюють власники/користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно з такою метою, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для "Інших споживачів".

Матеріалами справи підтверджено, що нарахування здійснювались згідно з площею нежитлового приміщення відповідача на підставі тарифів, затверджених рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області для категорії "Інші споживачі": від 10.10.2023 №1127 4180,27 грн., від 13.02.2024 №259 4558,41 грн., від 08.10.2024 №1963 4392,89 грн., від 21.01.2025 №37 4552,38 грн., від 25.09.2025 №1374 4654,36 грн., від 10.02.2026 №161 4841,10 грн.

Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов`язаний надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором. Проведення нарахувань за надання послуг з постачання теплової енергії виконуються згідно з Правилами №830.

Згідно пункту 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається: з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до пункту 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Матеріалами справи підтверджено належне оформлення позивачем рахунків з додатками за послуги з постачання теплової енергії з детальним відображенням відомостей щодо обсягу постачання та вартості наданих послуг щодо платника ТОВ "Торіо" (код 1559318, рахунок 300), а саме: №2520 від 31.10.2023 на суму 1948,51 грн., №2520 від 30.11.2023 на суму 6656,45 грн., №2520 від 31.12.2023 на суму 8655,13 грн., №2020 від 31.01.2024 на суму 10120,01 грн., №2520 від 29.02.2024 на суму 8284,41 грн., №2520 від 31.03.2024 на суму 5974,07 грн., №2520 від 30.11.2024 на суму 7237,29 грн., №2520 від 31.12.2024 на суму 8824,00 грн., №2510 від 31.01.2025 на суму 8560,07 грн., №2520 від 28.02.2025 на суму 10610,42 грн., №2520 від 31.03.2025 на суму 5056,37 грн., №2520 від 30.11.2025 на суму 4006,01 грн., №2520 від 31.12.2025 на суму 9922,73 грн., №2520 від 31.01.2026 на суму 12649,44 грн., №2520 від 28.02.2026 на суму 10225,27 грн., №2520 від 31.03.2026 на суму 5817,21 грн. з направленням на адресу відповідача та детальним розрахунком розподілу обсягу спожитої теплової енергії згідно опису вкладення у цінний лист, поштової накладної від 13.07.2026, 10.08.2026 №R646020044079, №R646020029371.

З матеріалів справи убачається, що позивач свої зобов`язання за договором щодо надання послуг з постачання теплової енергії виконав належним чином. Поряд з цим, Акти-претензії щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або неналежної якості від відповідача, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов`язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до обов`язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

За умовами пункту 41 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено обов`язок споживача оплачувати надані послуги за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства у строки, встановлені цим договором.

Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, наведені положення законодавства, надання позивачем відповідних послуг з належним обґрунтуванням їх виду та обсягу, порядку розподілу, коефіцієнтів, тарифу тощо, відсутність в розумінні вимог статті 13, 74 ГПК України доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин та відсутність доказів на підтвердження сплати заборгованості, суд констатує обґрунтованість здійсненого позивачем детального розрахунку основної заборгованості у розмірі 124547,39 грн., яка підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2188,29 грн. за період з 16.01.2026 по 15.07.2026, 3% річних у розмірі 10267,00 грн. за період з 01.10.2023 по 30.06.2026, інфляційні втрати у розмірі 38005,12 грн. за період з жовтня 2023 р. по червень 2026 р., суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Окрім того, за приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином. Право погодити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Згідно пункту 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається: з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Відповідно до пункту 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу, рахунок надається на паперовому носії; на вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення; загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу; нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу; пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Таким чином, виходячи з умов договору, зобов`язання споживача зі сплати за отриману теплову енергію припиняється в останній день місяця, наступного за розрахунковим. Враховуючи, що в силу пункту 34 договору відповідач зобов`язаний здійснювати оплату щомісячно, то момент прострочення виконання зобов`язання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, і, в залежності від встановленого, нараховувати 3% річних та інфляційні, за кожний місяць наданих послуг за кожним платежем окремо.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначив, що суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Разом з тим, як зазначено судом вище та підтверджено матеріалами справи, позивачем належним чином оформлено рахунки з додатками за послуги з постачання теплової енергії з детальним відображенням відомостей щодо обсягу постачання та вартості наданих послуг з направленням на адресу відповідача та детальним розрахунком розподілу обсягу спожитої теплової енергії згідно опису вкладення у цінний лист, поштової накладної оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" від 13.07.2026, 10.08.2026 №R646020044079, №R646020029371.

Натомість обставини справи свідчать та позивачем зазначено, що рахунки споживачам щомісяця протягом опалювального сезону передаються працівниками абонентного відділу КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області нарочно або надсилаються простим поштовим відправленням. У позивача відсутня інформація щодо отримання всіх рахунків протягом періоду, заявленого в позовній заяві, відповідачем особисто. В свою чергу, надсилати споживачам рахунки поштовим відправленням з повідомленням про вручення, що підтверджувало б їх отримання, позивач не має можливості через брак коштів. Копії рахунків за послугу з постачання теплової енергії спожиту за адресою місцезнаходження нежитлового приміщення відповідача за час її надання в період з 01.10.2023 по 27.03.2026, є в матеріалах справи та надсилались відповідачу разом з копією заяви про усунення недоліків позовної заяви.

У даному випадку суд зазначає, що при встановленні обставин наявності саме прострочення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання та наявності підстав для здійснення розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені, слід приймати до уваги, що згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу, рахунок надається на паперовому носії; на вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

З урахуванням визначеного позивачем періоду розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, погоджених умов договору, які покладають на позивача обов`язок з формування та надання рахунку на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу, а також вказаних позивачем пояснень щодо наявності відомостей про отримання рахунків протягом періоду, заявленого в позовній заяві, враховуючи, що позивачем виконано обов`язок з формування та направлення рахунків відповідачу згідно опису вкладення у цінний лист, поштової накладної оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" від 13.07.2026 №R646020044079, однак лише після звернення з позовом до суду, тобто після спливу спірного періоду, суд дійшов висновку про недотримання позивачем умов договору щодо строку направлення споживачу відповідних рахунків.

За змістом статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, законодавець, задекларувавши в нормах ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

При цьому, одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та погоджені умови договору щодо порядку та строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, а також умови договору щодо порядку та строку виконання позивачем обов`язку з формування та надання рахунку на оплату спожитої послуги споживачу, суд вважає, що покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені, інфляційних втрат, 3% річних суперечитиме наведеним засадам, які закріплені у статті 3 ЦК України та умовам індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021. При цьому посилання позивача про те, що надсилати споживачам рахунки поштовим відправленням з повідомленням про вручення, що підтверджувало б їх отримання, позивач не має можливості через брак коштів не є підставою для недотримання відповідних умов договору.

З огляду на викладене, оскільки позивачем не доведено належними доказами факт направлення відповідачу рахунків у встановлений договором спосіб та строки, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача про прострочення строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, безпідставності визначення періоду прострочення у розрахунку, а тому позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності доказів, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торіо" (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Лісна, буд. 6, код ЄДРПОУ 01559318) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Григорія Сковороди, буд. 23, код ЄДРПОУ 38076191) основну заборгованість у розмірі 124547,39 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1894,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "22" вересня 2026 р.

СуддяГ.І. Сальнікова