Рішення № 139978853, 23.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2298/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (код ЄДРПОУ 01038950, 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 13)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чорного Валерія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення 77191,72 грн.

Позивач Басейнове управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця Чорного Валерія Михайловича про стягнення 77191,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна що належить до державної власності №103895003 від 30.11.2015.

Ухвалою суду від 05.06.2026 позовну заяву Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи; вирішено інші процесуальні питання.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 10.06.2026, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Разом з тим, відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Таким чином суд констатує, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Водночас, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов`язані із запровадженням в Україні воєнного стану, постійні тривалі повітряні тривоги, приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглянута поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 30.11.2015 між Одеським обласним управлінням водних ресурсів (далі - орендодавець) та ФОП Чорним Валерієм Михайловичем (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна що належить до державної власності №1(03895003).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме частини нежитлового приміщення площею 90,70 кв.м виробничого будинку літ. "В" та нежитлового приміщення площею 99,30 кв.м виробничого будинку літ. "И" (далі - майно) площею 190,00 кв.м, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Льва Симиренко, 33 Б, що перебуває на балансі Одеського обласного управління водних ресурсів (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ФОП Лемза І.В., і становить станом на 31.05.2015 - 423111,00 грн.

Згідно з п.п 3.1., 3.3. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

За умовами п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 30% до 70% щомісяця не пізніше 15 числа місяця.

Відповідно до п. 5.3. договору, орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30.11.2015 до 31.10.2018.

Згідно з п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відповідно до п. 10.6. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.

30.11.2015 між Одеським обласним управлінням водних ресурсів та ФОП Чорним Валерієм Михайловичем було підписано акт прийому-передачі орендованого майна, в якому сторони погодили, що орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно: складські приміщення, площею 190,00 кв.м., що розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Льва Симиренка, 33Б та перебувають на балансі Одеського обласного управління водних ресурсів, вартість яких визначена згідно з висновком про незалежну оцінку, що була проведена ФОП Лемза Ірина Валеріївна, вартість об`єкту оренди станом на 31.05.2015 року становить 423111,00 грн.

04.01.2016 між Одеським обласним управлінням водних ресурсів та ФОП Чорним Валерієм Михайловичем було укладено додаткову угоду № 1, в якій сторони погодили внести зміни до п. 11 договору, виклавши його у новій редакції.

Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 21.05.2018 №326 Одеське обласне управління водних ресурсів перейменовано в Басейнове управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю.

10.08.2018 між Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю та ФОП Чорним Валерієм Михайловичем було укладено додаткову угоду № 2, в якій сторони погодили внести зміни до п. 11 договору, виклавши його у новій редакції.

25.10.2018 між Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю та ФОП Чорним Валерієм Михайловичем було укладено додаткову угоду № 3, в якій сторони погодили внести зміни п. 10.1 договору, виклавши його в такій редакції: "Цей договір продовжено на 2 роки 11 місяців, що діє до 30.09.2021 включно".

13.05.2019 між Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю та ФОП Чорним Валерієм Михайловичем було укладено додаткову угоду № 4, в якій сторони погодили внести зміни п. 1.1. та п. 3.1. договору шляхом викладення їх у такій редакції:

-"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме частини нежитлового приміщення площею 90,70 кв.м. виробничого будинку літ. "В", та нежитлового приміщення площею 99,30 кв.м. виробничого будинку літ. "И" (далі - майно) площею 190,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Льва Симиренко, 33 Б, що перебуває на балансі Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (далі - орендодавець), вартість якого визначена згідно з висновком про ринкову вартість об`єкту незалежної оцінки, яка була проведена ТОВ "Одеська регіональна експертна компанія" і становить станом на 31.01.2019 - 540609,00 грн.";

-"3.1 Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, і становить за результатами конкурсу без ПДВ за базовий місяць квітень 2019 року 6921,06 грн.".

05.08.2021 між Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю та ФОП Чорним Валерієм Михайловичем було укладено додаткову угоду № 5, в якій сторони погодили внести зміни п. 1.1. та п. 10.1. договору шляхом викладення їх у такій редакції:

-"1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме частини нежитлового приміщення площею 90,7 кв. м. складу літ. "Б", та нежитлового приміщення площею 99,3 кв. м. складу літ. "Г" (далі - майно) площею 190,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Льва Симиренко, 33Б, що перебуває на балансі Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (далі - орендодавець), вартість якого визначена згідно з висновком про ринкову вартість об`єкту незалежної оцінки, яка була проведена ТОВ "Одеська регіональна експертна компанія" і становить станом на 31.01.2019 - 540609,00 грн.";

-"10.1. Цей договір продовжено на 2 роки 11 місяців, та діє до 31.08.2024 включно".

Позивач у позові наголошує, що відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" дія договору оренди була продовжена.

20.10.2025 відповідач звернувся до позивача з листом про розірвання договору.

24.10.2025 між Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю та ФОП Чорним Валерієм Михайловичем було укладено додаткову угоду № 1 про розірвання договору оренди нерухомого майна, в якій сторони дійшли згоди про:

- припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.11.2015 № 1 (03895003) з 24.10.2025;

- зобов`язання орендаря до 31.12.2025 погасити заборгованість за договором у сумі 73708,58 грн., яка наявна станом на 01.10.2025;

- зобов`язання орендаря сплатити орендну плату за договором оренди за 24 дні жовтня 2025 року, згідно акту наданих послуг до 31.12.2025. Сума буде розрахована згідно з індексом інфляції за жовтень, який буде опублікований не раніше 10.11.2025.

24.10.2025 між Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю та ФОП Чорним Валерієм Михайловичем було підписано акт повернення з оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності.

У вказаному акті сторони на виконання додаткової угоди №1 від 24.10.2025 дійшли згоди, що орендар повертає, а орендодавець приймає із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності, яке перебувало в оренді ФОП Чорного Валерія Михайловича.

До матеріалів позову позивач долучив акт наданих послуг від 31.10.2025 на суму 3483,14 грн. з ПДВ за жовтень 2025 року (24 дні).

Також позивачем долучено підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 26.11.2025 на суму 77191,72 грн.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання зі сплати орендної плати виконував неналежним чином, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 77191,72 грн., що і зумовило звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.2 ст.180 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

27.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі за текстом - постанова).

Відповідно до пункту 5 постанови, договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Після настання дати закінчення дії договору відповідач не повернув об`єкт оренди позивачу та не повідомив про непроводження договору оренди, а отже на підставі п. 5 постанови КМУ № 634 від 27.05.2022 договір був продовжений до прийняття сторонами рішення про припинення дії договору за взаємною згодою сторін.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 283 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За приписами ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст.284 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Оцінка об`єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об`єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За умовами ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній станом на день укладення спірного договору), орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (з подальшими змінами), орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини, за якими відповідач зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, систематично, несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував орендну плату.

Правомірність нарахування боргу та його розмір за відповідний період було повністю визнано відповідачем шляхом підписання додаткової угоди від 24.10.2025 та акту звірки взаємних розрахунків.

Отже, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, приймаючи до уваги встановлення у рішенні суду обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чорного Валерія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (код ЄДРПОУ 01038950, 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 13) - 77191 (сімдесят сім тисяч сто дев`яносто одну) грн. 72 коп. основного боргу, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Рішення складено і підписано 23 вересня 2026 р.