Рішення № 139978543, 23.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/2392/25

Номер провадження 2/711/98/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., при секретарі Кобилки Є.О., з участю представника позивача Сердійчук О.Л., представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання кредитного договору недійсним ,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування позову посилається на те, що 10.03.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 було укладено Договір №2106860083754 на суму 4800.00 грн зі сплатою процентів.

Товариство належним чином виконало зобов`язання за Договором та надало позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченими умовами Договору.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ «Слуужба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106860083754.

10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106860083754.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2106860083754.

Позичальник свої зобов`язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на день формування позовної заяви у останнього утворилась заборгованість у загальному розмірі 76623.84 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4800.00 грн; Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -71823.84 грн; Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн; Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; Заборгованість за комісіями - 0.00 грн; Інфляційні збитки - 0.00 грн; Нараховані 3% річних -0.00 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 63001.92 грн, з яких: Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4800.00 грн; Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 58201.92 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 березня 2025 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

11.04.2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Конопатський О.О., подала зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним. ОСОБА_2 свої позовні вимоги зустрічного позову мотивує тим, що кредитний договіру наданій до суду формі та з вказаним змістом нею не підписувався ні письмово, ні будь-яким іншим способом. Отже оспорюваний кредитний договір укладений без волевиявлення сторони за договором, а тому на підставі частини третьої статті 203 та та частини першої статті 215 Цк України він підлягає судом недійсним.

11.04.2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Конопатський О.О., подала відзив на позовну заяв, в якому заначила, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх недоведеними в такими, що мають бути залишення без задоволення. Так позивачем не надано доказів того, що кредитний договір №2106860083754 від 10.03.2021 року був дійсно підписаний відповідачем. Оригінал електронного договору до суду не надано, атому позовні вимоги не підтвердженні належними та допустимими доказами. Також позивач не надав до суду докази направлення відповідачу та одержання ним повідомлення про відступлення прав вимоги ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал» за договором факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року; направлення відповідачу та одержання ним повідомлення про відступлення прав вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача за договором про відступлення прав вимоги. Вказане ставить під сумнів право вимоги позивача про стягнення ймовірної заборгованості за кредитним договором. Також позивач просить стягнути проценти за користування кредитними коштами у період, який виходить за межі строку кредитування. Однак, оскільки кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, також строк кредитування становить 16 днів, а тому саме протягом даного строку позивач мав право нараховувати відповідачу проценти.

23.04.2025 року представником ТОВ «Коллект центр» подано відповідь на відзив.

18.06.2025 року представником позивача подані заперечення проти прийняття зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 липня 2025 року зустрічний позов представника ОСОБА_2 - адвоката Конопатського О.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання кредитного договору недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором та об`єднано їх в одне провадження.

Розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

05.09.2025 року представником ТОВ «Коллект центр» подані письмові пояснення, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

23.10.2025 року на виконання вимог ухвали суду АТКБ «Приватбанк» надана інформація.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13 листопада 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги до ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. В задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити, як необґрунтовані.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання.

Представник відповідача адвокат Конопатський О.О. в судовому засіданні щодо задоволення первинних позовних вимог заперечував та наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Щодо первісних позовних вимог ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором

Судом встановлено, що 10 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання фінансових послуг №2106860083754 «Стандартний».

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4800.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.0 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована.

Вказаний Договір підписано ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» здійснено переказ коштів ОСОБА_2 в сумі 4800.00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Вказане підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» та інформацією наданою АТКБ «Приватбанк».

Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ЗУ «Про електронну комерцію», на правовідносини стосовно кредитного договору № 842134 від 22.06.2023 року поширюється дія цього закону. Частина 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Окрім того, встановлено, що 01 грудня 2021 було укладено договір факторингу № 1-12 відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106860083754 від 10.03.2021.

10 березня 2023 року укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал»» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2106860083754 від 10.03.2021.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №2106860083754 від 10.03.2021 року.

Згідно Витягу з реєстру боржників до Договір №10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023, заборгованість ОСОБА_2 за договором №2106860083754 від 10.03.2021 становить: 76623.84 грн, з яких:

- Заборгованість за основним зобов`язанням 4800.00 грн;

- Заборгованість за нарахованими процентами 71823.84 грн.;

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за Договором №2106860083754 від 10.03.2021, укладеним між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Коллект Центр» на підставі Договору факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суд встановив, що відповідач порушив умови договору в частині повернення кредиту в строк, погоджений ними в кредитному договору, оскільки відповідач не надав суду доказів погашення кредиту.

За встановлених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 4800.00 грн. обґрунтовані.

Щодо заперечень відповідача з приводу відступу права вимоги, то судом встановлено, що було укладено договори факторингу, відповідно до яких Первісний кредитор відступив Фактору права грошової вимоги до третіх осіб (боржників), визначених у відповідних реєстрах.

Відповідач зазначений у Реєстрі боржників як особа, до якої здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором №2106860083754 від 10.03.2021 року. Зазначений Реєстр складено в електронному вигляді та підписано сторонами договору факторингу із застосуванням електронного підпису. Це підтверджує належне оформлення відступлення прав вимоги відповідно до ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами цивільного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги іншій особі за правочином. Боржник при цьому не є стороною договору про відступлення права вимоги, і відповідна згода боржника на таку зміну кредитора не вимагається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Отже, доводи Відповідача про відсутність його участі у договорі факторингу та, відповідно, сумнів у правомірності переходу права вимоги, є юридично неспроможними та не впливають на дійсність факту зміни кредитора.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 58201.92 грн, суд зазначає таке:

В Договорі про надання фінансових послуг №2106860083754 від 10.03.2021 року, сторони погодили, що орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту спати всіх нарахованих процентів.

Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент відступлення права вимоги за Договором №10-03/22023/1 заборгованість відповідача за основною сумою боргу 4800 грн, за відсотками 71823.84 грн. Проте позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просив стягнути заборгованість за нарахованими процентами в сумі 58201.92 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та, у даному випадку нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 10.03.2021 до 10.03.2022 (строк дії кредитного договору).

Керуючись вимогами Закону, суд, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом ОСОБА_2 , доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню розміру процентів: за період з 10.03.2021 до 10.03.2022 року в сумі 35040.00 грн (4800.00 грн х 2 % х 365 днів).

Доводи представника відповідача про те, що право нарахування відсотків за користування кредитом припинилося після спливу 16-денного строку кредитування суд оцінює критично, оскільки строк дії Договору (1 років, відповідно до п. 1.9) та строк користування кредитними коштами є різними умовами. Закінчення дисконтного періоду, не припиняє дії самого Договору та обов`язку позичальника повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодився з усіма його умовами, зокрема, розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини з ТОВ «Служба миттєвого кредитування», якщо вважав встановлений розмір процентів несправедливим. Натомість, він свідомо та без будь-яких застережень погодив умови договору, що підтверджується його підписом. Отже, умови договору, в тому числі щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 35040.00 грн.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, оскільки відповідач умови за вказаним договором належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором №2106860083754. Від 10.03.2021 в розмірі 39840.00 грн, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 4800.00 грн та 35040.00 грн за нарахованими процентами.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 16000.00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Так, в позовній заяві позивача зазначив про те, що він поніс витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи у розмірі 16000 грн..

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, представником позивача надано Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», Заявка на надання юридичної допомоги №3 від 01.02.2025 року в сумі 16000.00 грн.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).

В даному випадку, враховуючи незначну складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, критерій реальності та розумності розміру адвокатських витрат, суд вважає за можливе задовольнити частково в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000.00 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422.40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 63001.92 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 39840.00 грн, що становить 63.23% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1531.68 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Коллект центр» про визнання кредитного договору недійним.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня2019 року у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

З урахуванням зазначеної позиції Верховного Суду, суд зазначає, що в судовому засіданні встановлено, що між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір №2106860083754 від 10.03.2021 року, який на підставі ч. 2 ст. 639 ЦК України вважається укладеним у письмовій формі, що відповідає вимогам ст. 1055 ЦК України щодо форми кредитного договору.

Отже, вимога щодо визнання судом правочину нікчемним не є належним способом захисту прав. Відтак, відсутні підстави для визнання спірного кредитного договору нікчемним та застосування наслідків недійсності, а тому у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 543, 554, 599, 610 - 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-266, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження м.Київ вул.Мечнікова, буд.3 офіс 306) заборгованість за Договором про споживчий кредит №2106860083754 від 10.03.2021 року в сумі 39840.00 грн, судовий збір в розмірі 1531.68 грн та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3000.00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання кредитного договору недійним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Р.В.Демчик

Повний текст рішення складено 15 вересня 2026 року

Головуючий: Р.В.Демчик