Ухвала суду № 139978527, 22.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4934/26

Номер провадження 2/711/2917/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Черкаської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа: ОСОБА_4 ,-

встановив:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Черкаської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа: ОСОБА_4 .

Просить суд визначити їй додатковий строк. Тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили, для прийняття заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пропуск вказаного строку обгрунтовує тим, що вона тривалий час проживає за кордоном.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрите загальне позовне провадження у справі.

В судовому засіданні 22.09.20226 року представник позивача заявив клопотання про витребування із Державної прикордонної служби України відомостей щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у період часу з 13.05.2025 року по день надання відповіді.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтями 77,79,80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи те, що представник позивача позбавлений можливості самостійно отримати вказаний доказ, суд вважає за необхідне з метою повного та об`єктивного розгляду справи, витребувати із Державної прикордонної служби України відомості щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у період часу з 13.05.2025 року по день надання відповіді.

Керуючись ст. 84 ЦПК України, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

Витребувати із Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул.. Володимирська, 26) відомості щодо перетину державного кордону України громадянкою України ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у період часу з 13.05.2025 року по день надання відповіді.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Р. В. Демчик