Рішення № 139978245, 15.09.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1182/25

Провадження № 2/529/250/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

15 вересня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

за участю секретаря - Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представниця позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ", через засоби поштового зв`язку, звернулась з позовною заявою до Диканського районного суду Полтавської області та просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також понесені витрати у вигляді судового збору.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 26.02.2019 між ТОВ «Манівео швидка допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 990507828.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс" уклали договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 990507828.

03.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20190103 у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 6 від 20.11.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 20.11.2019, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14 214 грн., з яких 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 214 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідачка ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання, як перед первісним кредитодавцем, так і перед його правонаступником позивачем по справі свої кредитні зобов`язання не виконала, що слугувало підставою для звернення останнього до суду з вказаною позовною заявою.

08.01.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження по справі, визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.03.2026 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області витребувано у ТОВ «ФК «ЄАПБ» детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також докази перерахунку кредитних коштів.

31.03.2026 ухвалою Диканського районного суд Полтавської області задоволено клопотання представника позивача та витребувано у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» документи стосовно укладення кредитного договору між вказаним товариством та відповідачкою ОСОБА_1

25.05.2026 ухвалою Диканського районного суду Полтавської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, які усунуто 08.06.2026.

12.06.2026 продовжено розгляд цивільної справи та витребувано у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повний текст договору факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та вказаним товариством та інші документи які підтверджують укладення цього договору.

25.08.2026 виконано ухвалу про витребування доказів та надано до суду вказані вище документи.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» до суду не з`явився, однак в самій прохальній частині позовної заяви, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з`явилась.

Відповідачці ОСОБА_1 ухвала про відкриття провадження та копія позову з додатками до нього надсилалась за останньою відомою адресою її проживання, однак конверт з вказаними документами повернувся до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою. Також до суду повернуто конверти з повідомленнями про відкладення розгляду справи на 03.03.2026, 31.03.2026, 30.04.2026, 25.05.2026, які надсилалися ОСОБА_1 рекомендованими листами, з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до довідки, виданої адміністратором ЦНАП Диканської селищної ради та відповіді № 2220163 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідачка ОСОБА_1 не зареєстрована на території Диканської громади (а.с.31).

Про розгляд справи ОСОБА_1 повідомлена згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення, однак у визначений їй строк відзиву на позов або інших клопотань суду не подала.

Враховуючи, що судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання ним у встановлений судом строк відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

З огляду на те, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутність відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

26.02.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 990507828, згідно умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» наддало ОСОБА_1 кредит на суму 4 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів з відсотковою ставкою 1,7 від суми кредиту за кожен день (а.с.5-6).

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4BJJS975 (а.с.81).

У разі порушення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за користування ним, товариство має право нараховувати пеню у розмірі 1,3% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення заборгованості, починаючи з першого дня порушення до повного погашення заборгованості за кредитом 3.3.

п.4.2 Сторони погоджуються що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжується на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 -1.5 Договору скасовується з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовується правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 % за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70% розповсюджується на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 1.3.

Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.3 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного п. 1.3 цього договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

06.03.2019 між ТОВ «Манівео швидка допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору №990507828 від 26.02.2019, відповідно до якої позикодавець збільшив суму кредиту на 1 000 грн. на строк дії Договору №990507828 від 26.02.2019 (а.с.7).

Згідно довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору № 990507828 від 26.02.2019, між позичальником ОСОБА_1 та кредитодавцем ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг АТ КБ «ПриватБанк» платіжної інструкції: сума платежу 4 000 грн. та 1 000 грн. відповідно, платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримувач ОСОБА_1 платіжна картка отримувача 4731-21хх-хххххх-0580 (а.с.84-85).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідачка ОСОБА_1 на виконання своїх кредитних зобов`язань, не вносила коштів на погашення кредитної заборгованості, тому як наслідок має заборгованість за кредитом в розмірі 14 214 грн., що складається з суми заборгованості по тілу кредиту 5 000 грн.; заборгованості за відсотками 9 214 грн. (а.с. 78-79).

Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи це положення закону правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору про споживчий кредит досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк встановлений договором або Законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу відповідачкою ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 990507828 від 26.02.2019 в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення заборгованості за нарахованими відсотками суд зазначає наступне.

Сторонами погоджено строк кредитування 30 днів, тобто з 26.02.2019 по 28.03.2019 включно.

Умовами кредитного договору та додаткової угоди пролонгація договору не передбачена.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Таким чином граничний строк нарахування відсотків за умовами кредитного договору 28.03.2019.

Нараховані відсотки за понадстрокове користування є необгрунтованими, оскільки наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання забезпечуються нормами ч.2 ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, за період з 26.02.2019 по 28.03.2019 (в межах строку кредитування) кредитором нараховано відсотків на загальну суму 2 414 грн (а.с.78).

В подальшому з 01.04.2019 по 16.06.2019 нараховувались відсотки за ставкою 1,7 % в сумі 85 грн. на загальну суму 6 800 грн.

Слід зауважити, що з 01.04.2019 по 05.05.2019 разом одночасно з відсотками в розмірі 1,7 % вдень нараховувались і 3% в день в сумі 65 грн., а з 06.05.2019 в сумі 30 грн., на загальну суму 2 500 грн..

Всього нараховано відсотків з 01.04.2019 по 16.06.2019 в сумі 9 300 ( 2 500+6800) грн.

Стягнення процентів після закінчення строку дії Договору в розумінні ст.625 ЦК України, як визначається п. 4.3 кредитного договору, у якому вказано, що нараховані згідно п. 4.3 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного п. 1.3 цього договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 3 ст. 625 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки не доведені розрахунками позивача.

Слід розрізняти правову природу процентів за «користування кредитом» і процентів, які сплачуються у випадку прострочення грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України, що в свою чергу є мірою цивільно-правової відповідальності.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Суд зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На вищевказане неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16.

Таким чином, відсотки, нараховані відповідачці ОСОБА_1 після закінчення строку кредитування, тобто після 28.03.2019 є необґрунтованими, а тому вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Манівео швидка допомога» з 29.03.2019 по 16.06.2019 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже зі спливом строку кредитування право позикодавця нараховувати проценти за кредитом припинилося, отже останній не міг такі відсотки нараховувати, тому нараховані відсотки за період з 29.03.2019 по 19.06.2019 в сумі 9 300 грн нараховані не правомірно (за межами строку кредитування), тому не підлягають до стягнення з відповідачки.

Таким чином реальна заборгованість за відсотками ОСОБА_1 становить 2 414 грн., а загальна заборгованість за кредитним довогором 7 414 (5 000 тіло кредиту+ 2 414 нараховані відсотки в межах строку кредитування).

Що стосується переходу права вимоги, суд зазначає наступне.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Строк дії вказаного договору закінчується 28.11.2019 року, однак він продовжувався 28.11.2019 року додатковою угодою №26; 31.12.2021 року додатковою угодою №27; 31.12.2022 року додатковою угодою №31; 31.12.2023 року додатковою угодою №32 ( а.с. 133-136).

Розділом 4 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено порядок відступлення права вимоги. Зокрема, пунктом 4.1. визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно п. 5.3.3. Фактор має право розпоряджатись Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб ( а.с. 125-128).

Як вбачається з самого Реєстру прав вимоги № 29 від 04.06.2019 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 13 389 грн. 00 коп., з яких 5 000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 8 389 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками (а.с. 131 зворот, а.с. 132).

30.01.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20190103, згідно з яким ТОВ «Таліон Плюс» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.96-101).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 6 від 20.11.2019 до Договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 14 214 грн, яка складається із заборгованості за відсотками в сумі 9 214 грн. заборгованості по тілу кредиту в сумі 5 000 (а.с.103).

Як вбачається з платіжного доручення № 15839 від 27.12.2019 «ФК «ЄАПБ» здійснило плату на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу № 20190103 від 03.01.2019 (а.с.102).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» наділено правом грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов`язання відповідачка ОСОБА_1 не виконала, реальна заборгованість за яким становить загальну суму 7 414 (5 000 тіло кредиту + 2 414 нараховані відсотки в межах строку кредитування), суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 52,16 %, в сумі 1 579 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України , суд

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження вул. Лісова, 2, в м. Бровари Київської області, Код ЄДРПОУ 35625014, НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 990507828 від 26.02.2019 у розмірі 7 414 (сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн., а також судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1 579 (одна тисяча п`ятсот сорок дев`ять) грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча Л.Є. Петренко