Рішення № 139977789, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/6543/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» (80406, Львівська область, Львівський район, село Сапіжанка, вулиця Володимира Великого, будинок 77А); ідентифікаційний код 30648990)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміва» (73003, місто Херсон, провулок Йосипа Пачовського, будинок 49; ідентифікаційний код 45643899) (назва та адреса під час відкриття провадження у справі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО.БУД.ЮА» (03193, місто Київ, вулиця Вишнева, будинок 6, офіс 41; ідентифікаційний код 45643899))

про стягнення 100 000,00 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» (далі - ТОВ «Енергомонтажвентиляція»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміва» (далі - ТОВ «Люміва»/відповідач) про стягнення 100 000,00 грн - заборгованості у вигляді безпідставно збережених коштів за договором підряду на виконання будівельних робіт №20/11/2025 від 20.11.2025.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.06.2026 позовну заяву ТОВ «Енергомонтажвентиляція» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення її недоліків.

09.06.2026 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Енергомонтажвентиляція» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.2026 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.09.2026 до канцелярії суду від ТОВ «Енергомонтажвентиляція» надійшла заява, в якій позивач повідомляє суд про зміну найменування відповідача з ТОВ «ПРО.БУД.ЮА» на ТОВ «Люміва», а також про зміну адреси місцезнаходження останнього.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Енергомонтажвентиляція» зазначає, що на виконання умов договору підряду на виконання робіт №20/11/2025 від 20.11.2025 здійснило оплату на користь відповідача у розмірі 100 000,00 грн, проте останній у встановлений договором строк не приступив до виконання робіт, у зв`язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення сплачених коштів, яка залишена без задоволення.

За таких обставин, з огляду на розірвання договору підряду на виконання робіт №20/11/2025 від 20.11.2025, сплачені позивачем кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача.

ТОВ «Люміва» відзиву на позовну заяву не надало, при цьому, було належним чином повідомлене про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленням про доставлення 15.06.2026 ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.06.2026 до електронного кабінету відповідача.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРО.БУД.ЮА», назву якого змінено на ТОВ «Люміва», (далі - підрядник) підписано договір підряду на виконання будівельних робіт №20/11/2025 від 20.11.2025, відповідно до якого підрядник зобов`язався на свій ризик за завданням та в інтересах замовника виконати передбачені цим договором роботи, а замовник зобов`язався виконані роботи прийняти та оплатити на умовах цього договору.

За умовами п. 1.2. договору характер робіт, що виконуються за цим договором - монтаж металоконструкцій та обшивка на об`єкті замовника: «Нове будівництво багатопаливної АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів в селі Святопетрівське, Бучанського району, Київської області».

Згідно з п. 2.1. договору підрядник приступає до виконання передбачених цим договором робіт після повного виконання замовником наступних умов: зарахування авансу в розмірі 30% від загальної вартості договору на поточний банківський рахунок підрядника; передачі підряднику за актом прийому-передачі затвердженої в установленому порядку проектної документації розділу КМ.

Договірна ціна виконання робіт згідно цього договору включає вартість матеріалів та визначається в додатку №1 до цього договору «Договірна ціна». Загальна сума договору визначається як сукупність усіх кошторисів (рахунків, специфікацій або змін до них), оформлених окремими додатками до договору (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору у визначений цим договором термін замовник зобов`язаний переказати на поточний банківський рахунок підрядника аванс відповідно до п. 2.1 цього договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що факт виконання робіт і прийняття їх замовником, факт використання підрядником власних матеріалів та перехід до замовника права власності на використані в процесі роботи матеріали підрядника та результати виконаних робіт засвідчується підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт.

У відповідності до п. 8.2. договору підрядник зобов`язується приступити до виконання передбачених договором робіт з моменту виконання замовником своїх зобов`язань, які передбачені п. 2.1. цього договору, та виконати передбачені цим договором роботи до 15.12.2025.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами його тексту та всіх передбачених ним додатків і діє до його повного виконання (п. 8.1. договору).

24.11.2025 на виконання умов п. 2.1. та п. 5.1. договору, згідно із платіжною інструкцією №5159 ТОВ «Енергомонтажвентиляція» перерахувало на користь відповідача грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за монтаж зг. договору №20/11/2025 від 20.11.2025 у т.ч. ПДВ 20,00%».

Позивач стверджує, що відповідач до виконання робіт, передбачених умовами договору підряду, після сплати позивачем авансу так і не приступив.

13.01.2026 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору підряду на виконання будівельних робіт №20/11/2025 від 20.11.2025, в якому повідомив про розірвання договору з моменту направлення цього повідомлення та вимагав повернути у 7-денний строк з моменту отримання повідомлення суму сплачених позивачем коштів у розмірі 100 000,00 грн.

Проте, відповідач відповіді на це повідомлення не надав, вимогу про повернення коштів не задовольнив.

За таких обставин, ТОВ «Енергомонтажвентиляція» звернулось до суду з цим позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 100 000,00 грн, з огляду на те, що договір підряду на виконання будівельних робіт №20/11/2025 від 20.11.2025 є розірваним.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов`язки.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).

Статтею 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ст. 843 ЦК України).

За змістом ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 24.11.2025 (у сервісі «Вчасно») укладено договір підряду на виконання будівельних робіт №20/11/2025 від 20.11.2025, відповідно до якого відповідач зобов`язався на свій ризик за завданням та в інтересах позивача виконати передбачені цим договором роботи, а позивач зобов`язався виконані роботи прийняти та оплатити на умовах цього договору.

Судом також встановлено, що позивач перерахував на користь відповідача аванс, проте відповідач взяті на себе зобов`язання за договором підряду не виконав.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17).

За змістом наведених норм вбачається, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.11.2021 по справі № 910/17235/20.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, оскільки самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Положеннями ст. 849 ЦК України встановлені окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду.

Так, частиною 2 статті 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування статті 849 ЦК України, викладеного у постанові від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 ЦК України, виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.

Судом встановлено, що сторони у п. 8.1. договору передбачили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.

Відтак, з огляду на встановлені вище обставини вбачається, що строк дії договору не закінчився, оскільки зобов`язання визначені договором не були виконані сторонами, а тому такий договір може бути припинено в порядку, визначеному частиною 2 статті 849 ЦК України.

Отже, сторони у п. 2.1. та п. 5.1. договору підряду погодили обв`язок позивача на здійснення авансу у розмірі 30% від загальної вартості договору.

При цьому, у п. 8.2. договору підряду передбачено, що відповідач зобов`язується приступити до виконання передбачених договором робіт з моменту виконання позивачем своїх зобов`язань, які передбачені п. 2.1. цього договору, та виконати передбачені цим договором роботи до 15.12.2025.

Суд зазначає, що аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 9 10/12382/17).

Отже, судом вище встановлено, що позивач на виконання умов п. 2.1. та п. 5.1. договору перерахував відповідачу 100 000,00 грн, проте відповідач у встановлений договором строк - 15.12.2025, підрядні робот не виконав, що є істотним порушенням договору, метою якого саме і було виконання цих робіт.

Відтак, за висновком суду, у позивача виникло право відмовитись від договору підряду на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Судом вище встановлено, що 13.01.2026 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору підряду на виконання будівельних робіт №20/11/2025 від 20.11.2025 у зв`язку із невиконанням відповідачем підрядних робіт у погоджений сторонами строк.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з частиною 4 статті 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частину 4 статті 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. Якщо ж зобов`язання за договором було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19).

Главою 83 ЦК України передбачено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17. Відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу попередньої оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.02.2019 року у справі №910/21154/17 дійшла висновку, що з припиненням дії договору підряду грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Отже, відповідач отримав аванс для виконання робіт на підставі договору підряду, при цьому така підстава отримання цих коштів перестала існувати, у зв`язку з відмовою позивача від договору, відтак відмова позивача від договору є підставою для стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Енергомонтажвентиляція» про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Енергомонтажвентиляція» про стягнення з ТОВ «Люміва» безпідставно збережених коштів у розмірі 100 000,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміва» (73003, місто Херсон, провулок Йосипа Пачовського, будинок 49; ідентифікаційний код 45643899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» (80406, Львівська область, Львівський район, село Сапіжанка, вулиця Володимира Великого, будинок 77А); ідентифікаційний код 30648990) безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Віта БОНДАРЧУК