Рішення № 139977679, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2026Справа № 910/3982/25 (910/6836/26)За позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кийспецопт" арбітражного керуючого Шалашного Леоніда Олександровича

до ОСОБА_1

про стягнення 592 875,45грн.

в межах справи №910/3982/25

За заявою Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний номер 00034022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кийспецопт" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, ідентифікаційний номер 42613484)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники учасників: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3982/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кийспецопт".

05.06.2026 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 592 875,45грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 позовну заяву залишено без розгляду. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

12.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі від 10.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету позивача 15.06.2026 о 18:54 год., що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 16.06.2026.

Також, дана ухвала суду направлена відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: 31278, Хмельницька обл., с. Лозова, вул. Гагаріна, буд. 8.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Поряд із цим, 29.06.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Під час виконання передбачених законом заходів щодо банкрута ТОВ "ТК "Кийспецопт" арбітражним керуючим встановлено, що відповідно до банківської виписки АТ "УкрСиббанк" від 31.07.2025 №31-4 01/07-2692-БТ, ТОВ "ТК "Кийспецопт" перерахувало на банківський рахунок фізичної особи-підприємця Кравець Дарії Євгенівни грошові кошти в сумі 440 145,00 грн. із призначенням платежу "сплата за надані послуги згідно договору №04062022 від 04/07/2022, без ПДВ", а саме: 05.07.2022 - 26 250,00 грн., 06.07.2022 - 32 910,00 грн., 07.07.2022 - 5 270,00 грн., 07.07.2022 - 15 265,00 грн., 11.07.2022 - 78 740,00 грн., 14.07.2022 - 26 315,00 грн., 15.07.2022 - 21 050,00 грн., 18.07.2022 - 18 950,00 грн., 25.07.2022 - 42 105,00 грн., 03.08.2022 - 48 500,00 грн., 10.08.2022 - 53 100,00 грн., 15.08.2022 - 36 840,00 грн., 18.08.2022 - 34 850,00 грн.

Водночас, будь-яких документів - договору №04062022 від 04/07/2022, первинних документів, щодо правомірності отримання відповідачем грошових коштів у сумі 440 145,00 грн. матеріали справи не містять.

При цьому, арбітражний керуючий направив на поштові та електронні адреси відповідача вимогу від 31.10.2025 №02-01/Ш-6 про надання фінансово-господарських документів ТОВ "ТК "Кийспецопт", однак відповіді не отримав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Судом установлено, що згідно з наданими до матеріалів справи виписками по особовим рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Кийспецопт" останнім перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 440 145,00 грн. із призначенням платежу "сплата за надані послуги згідно договору №04062022 від 04/07/2022, без ПДВ".

Проте, до матеріалів справи не надано оригіналу або копії відповідного договору №04062022 від 04/07/2022 чи інших первинних документів, що підтверджували би правомірність отримання відповідачем грошових коштів у сумі 440 145,00 грн.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що правовідносин між сторонами мають кондиційний характер та підпадають під регулювання положень глави 83 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Ураховуючи, що відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про наявність достатніх правових підстав для утримання ним 440 145,00 грн., суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість даної вимоги позивача, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховані за період з 01.05.2023 по 30.04.2026 на суму 440 145,00 грн. 3% річних у сумі 39 613,11 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2023 року по квітень 2026 року в сумі 113 117,34 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Відповідно до приписів статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.04.2024 у справі № 910/3831/22.

За арифметичним перерахунком суду, нараховані за період з 01.05.2023 по 30.04.2026 на суму 440 145,00 грн. 3% річних у сумі 39 613,11 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2023 року по квітень 2026 року в сумі 113 117,34 грн. підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Кравець Дар`ї Євгенівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кийспецопт" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ідентифікаційний код 42613484) 440 145 (чотириста сорок тисяч сто сорок п`ять) грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів, 39 613 (тридцять дев`ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 11 коп. 3% річних, 113 117 (сто тринадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 34 коп. інфляційних втрат, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 114 (сім тисяч сто чотирнадцять) грн. 51 коп.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.09.2026

Суддя Д.В. Мандичев