Рішення № 139977662, 23.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026Справа № 910/7343/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»

про стягнення 25 391,34 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення 25 391,34 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання, щодо сплати страхового відшкодування по полісу ЕР/214932564.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7343/26, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

06.07.2026 до суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про долучення доказів.

15.07.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, що містила вимогу про поновлення пропущеного процесуального строку на її подання. Поважність причин пропуску строку позивач обґрунтовує необхідністю отримання додаткових консультацій з приводу ДТП та характеру пошкоджень, що вимагало значного часу в умовах воєнного стану.

За приписами частин 1, 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Так, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на надання відповіді на відзив, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введенням воєнного стану з 24.02.2022 та складною безпековою ситуацією, керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України та з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, суд дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання позивача та, відповідно, поновлення останньому процесуального строку на подання відповіді на відзив у справі № 910/7343/26. Відповідь на відзив долучена судом до матеріалів справи.

21.07.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2023 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № LFH0AKS-238E54A, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору транспортним засобом, а саме: Cherry Tiggo 2, 2022 року випуску.

02.12.2023 у м. Львові по вул. Науковій, 3 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого у позивача автомобіля Cherry Tiggo 2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Volvo S60, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дані обставини підтверджуються довідкою НПУ про ДТП № 3023338560820796, із якої також вбачається, що адміністративний протокол складено на водія ОСОБА_3 .

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 29.01.2024 у справі № 465/10177/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до рахунку-фактури № 0000006003 від 12.12.2023, виставленого ПрАТ «Галичина-Авто», та акту виконаних робіт № 3HGA022573 від 31.01.2024, вартість відновлювального ремонту автомобіля Cherry Tiggo 2, реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 43 316,57 грн.

За результатами розгляду заяви страхувальника позивачем складено страховий акт № 3.23.05406-1 від 22.12.2023, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 40 989,73 грн (43 316,57 грн - 2326,84 франшиза) на рахунок ПрАТ «Галичина-Авто».

Позивач здійснив перерахування коштів страхового відшкодування в сумі 40 989,73 грн на рахунок ПрАТ «Галичина-Авто», що підтверджується платіжною інструкцією від 22.12.2023 № 68815282.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volvo S60, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» за полісом ЕР/214932564, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 05.02.2024 № 3.23.05406, у якій із посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України просив сплатити суму страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 40 989,73 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідач лише частково сплатив суму страхового відшкодування в порядку суброгації, перерахувавши 29.04.2024 на користь позивача кошти в сумі 15 598,39 грн.

Не погоджуючись із вказаною частковою виплатою, позивач звернувся із даним позовом, у якому заявив до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» залишок несплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 391,34 грн (40 989,73 грн - 15 598,39 грн).

Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивач безпідставно вніс до калькуляції відновлювального ремонту пошкодження кришки багажника автомобіля Cherry Tiggo 2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , які не мають жодного відношення до спірної ДТП, що сталася 02.12.2023, та мають виключно експлуатаційний характер, а тому відповідні витрати не можуть бути відшкодовані за рахунок відповідача. При цьому, з огляду на зазначене, до вказаного автомобіля мав бути застосований коефіцієнт фізичного зносу, який за визначенням відповідача складає -25,03%, та був ним застосований при розрахунку суми страхового відшкодування, що була сплачена на користь позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом Volvo S60, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена постановою Франківського районного суду м. Львова від 29.01.2024 у справі № 465/10177/23.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу Volvo S60, реєстраційний номер НОМЕР_2 , врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/214932564 (ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду становить: 160 000,00 грн; франшиза - 0,00 грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-VI (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 та від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (надалі - Методика).

Відповідно до п. 8.2 Методики, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою:

Сврз=Ср+см+Сс х(1-Ез), де: Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу; Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів; Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту.

Відповідно до п. 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Згідно з п.п. 7.38 Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

У п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, а саме: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу Cherry Tiggo 2, реєстраційний номер НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску цього автомобіля - 2022, тобто, станом на дату ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років, а тому у даному випадку коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю.

Водночас, як вказував відповідач, ним було розраховано належну до виплати позивачу суму страхового відшкодування із урахуванням наявних у автомобіля Cherry Tiggo 2, реєстраційний номер НОМЕР_1 пошкоджень, не пов`язаних із ДТП та із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Так, зокрема, на підтвердження розміру застосованого коефіцієнту фізичного зносу відповідачем було долучено до матеріалів справи складений ним відповідний Розрахунок.

Разом із цим, суд не може взяти до уваги даний розрахунок відповідача, з огляду на таке.

Як передбачено п. 4.3. Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Відповідно до п. 4.4. Методики, у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; в) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); ґ) назва об`єкта (об`єктів), представленого для оцінки; д) найменування юридичної особи (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); с) додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, наданий відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу КТЗ не відповідає вищевикладеним вимогам та не є звітом в розумінні Методики.

Зокрема, даний розрахунок не містить відомостей щодо особи, яка його складала, та відповідного підпису, а також дати його складення. Відсутні також дані про те, що такий розрахунок виконано за результатами огляду пошкодженого у спірній ДТП автомобіля Cherry Tiggo 2, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Водночас, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-77 ГПК України обставин про те, що автомобіль Cherry Tiggo 2, реєстраційний номер НОМЕР_1 вже мав пошкодження/деформації до настання ДТП 02.12.2023, тоді як із наявного в матеріалах справи Акту огляду транспортного засобу від 12.12.2023 вбачається, що внаслідок ДТП було пошкоджено кришку багажника вказаного автомобіля, задній бампер, накладку бамперу заднього та заглушку бампера. При цьому, будь-яких пошкоджень, які не пов`язані зі спірною ДТП, не зафіксовано.

Суд зазначає, що визначені у рахунку-фактурі № 0000006003 від 12.12.2023, виставленому ПрАТ «Галичина-Авто», та акті виконаних робіт № 3HGA022573 від 31.01.2024 роботи та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені у довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду в сукупності з актом огляду автомобіля після ДТП, і відповідачем не надано доказів протилежного.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Таким чином, оскільки страхове відшкодування виплачувалось на рахунок СТО, і відповідачем жодних належних доказів того, що такі пошкодження не пов`язані з ДТП, не представлено, в зв`язку з чим, суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням визначеної у рахунку-фактурі № 0000006003 від 12.12.2023 та акті виконаних робіт № 3HGA022573 від 31.01.2024 суми.

Таким чином, враховуючи, що відповідач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 15 598,39 грн у добровільному порядку, з урахуванням встановленої судом належної до сплати суми страхового відшкодування в розмірі 40 989,73 грн (43 316,57 грн - 2326,84 грн франшиза за полісом позивача), стягненню з відповідача підлягає різниця у розмірі 25 391,34 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 74 ГПК України и кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ, 03040; ідентифікаційний код 39433769) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (пр. Бандери Степана, буд. 22, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 36086124) 25 391,34 грн страхового відшкодування та 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного рішення: 23.09.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко