Рішення № 139977493, 21.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 16/62/13-21/5/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 Справа № 908/3468/13 (908/1403/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Володимира ЧЕРКАСЬКОГО, за участю секретаря Вікторії ПОДГАЙНОЇ, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3468/13 (908/1403/25)

За позовною заявою - Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (вул. Північне шосе, 20г, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191247, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС, в особі керуючого санацією Оберемка Р.А., АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - російської федерації в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні (Повітрофлотський проспект, 27-А, м. Київ, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, російська федерація, 119991, ел. пошта: ел. пошта: info@minjust.gov.ru)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус-2021" (вул. Чумаченка, б. 7 "А", м. Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 44647756, djerk@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 2 447 902, 27 грн. завданих збитків

в межах провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (вул. Північне шосе, 20г, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191247, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Керуючий санацією - Оберемко Роман Анатолійович ( АДРЕСА_2 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

За участю представників сторін:

не з`явились

ОПИСОВА ЧАСТИНА:

Позиція позивача.

Публічне акціонерне товариство "Запорізький сталепрокатний завод" в особі керуючого санацією Оберемка Р.А. звернулося до суду з позовною заявою від 12.05.2025 (вх. № 1526/08-07/25 від 13.05.2025) до відповідача - російської федерації в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні, у якій просить: встановити юридичний факт, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок незаконної збройної агресії російської федерації проти України; стягнути з відповідача 2 447 902, 27 грн. завданих збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання плану санації позивача шляхом заміщення активів було створено, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Азов"" (код ЄДРПОУ 39262246), до статутного капіталу якого позивач передав належний йому майновий комплекс Бази відпочинку "Азов" за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 67 (кадастровий номер земельної ділянки 2324810100:12:001:0193, 2,7 га), оціночною (балансовою) вартістю 2 447 902, 27 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2024 у справі № 908/3468/13 (908/677/24), яке набрало законної сили 30.08.2024, зазначений майновий комплекс витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус-2021" на користь позивача.

Позивач зазначає, що внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації м. Приморськ він позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини є де-факто експропріацією, а майно слід вважати втраченим; відповідальність за завдану майнову шкоду покладається на державу-агресора.

На підтвердження позивач посилається на матеріали справи, зокрема на зміни до плану санації, затверджені ухвалою суду від 29.09.2014, Акт приймання-передачі та оцінки майна від 03.09.2014, рішення суду від 16.07.2024, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та фотоматеріали.

Заявою від 10.06.2025 (вх. № 11992/08-08/25 від 12.06.2025) позивач просив збільшити розмір позовних вимог до 9 700 156, 13 грн. шляхом нарахування на суму збитків інфляційних втрат та трьох процентів річних за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 18.06.2025 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог відмовлено з підстав, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

Позиція відповідача.

Відповідач - російська федерація - відзиву на позовну заяву не подав, у судові засідання не з`явився, представників не направив, заяв і клопотань до суду не надіслав. Своїм правом на участь у справі та на подання заперечень проти позову відповідач не скористався.

Позиція третьої особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус-2021" залучене ухвалою суду від 18.06.2025 до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, пояснень щодо позову не надало, у судові засідання представників не направило.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Щодо процесуального руху справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.11.2013 порушено провадження у справі № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод".

Ухвалою від 14.04.2020 (суддя Сушко Л.М.) керуючим санацією боржника призначено арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (свідоцтво № 1936 від 18.12.2019).

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею; господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику.

Отже, цей спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство № 908/3468/13.

Ухвалою суду від 21.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в межах провадження у справі про банкрутство, відкрито провадження з розгляду позовної заяви, ухвалено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2025.

Ухвалою від 18.06.2025 до участі у справі залучено третю особу - ТОВ "Статус-2021", відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, розгляд справи відкладено.

Ухвалою від 13.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження до 07.09.2026.

Ухвалою від 07.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2026; до матеріалів справи приєднано відповідь з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3279417 від 07.09.2026.

Щодо юрисдикції суду та судового імунітету відповідача.

Відповідачем у справі є іноземна держава - російська федерація. За приписами частини 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача, звернення стягнення на її майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Водночас за пунктом 3 частини 1 статті 76 цього Закону суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, а за частиною 8 статті 29 Господарського процесуального кодексу України для спорів про відшкодування шкоди, заподіяної майну, встановлено підсудність за вибором позивача - також за місцем заподіяння шкоди.

Відповідно до статті 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 держава користується імунітетом щодо себе та своєї власності від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.

Разом з тим, за статтею 7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет, якщо вона явно висловила згоду на здійснення юрисдикції, а міжнародним звичаєвим правом, кодифікованим, зокрема, у Декларації про принципи міжнародного права від 24.10.1970, передбачено підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання шкоди особі або майну - так званий "деліктний виняток" (tort exception).

Умовами його застосування є, зокрема: вчинення дії (бездіяльності) на території держави суду; можливість присвоєння дії державі; завдання шкоди майну; причинно-наслідковий зв`язок між дією і завданою шкодою.

Визначаючи межі судового імунітету відповідача у цій справі, суд враховує, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої юридичній особі внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та тимчасової окупації; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; вчинення актів збройної агресії не є реалізацією суверенних прав держави, а свідчить про порушення закріпленого у Статуті ООН зобов`язання поважати суверенітет і територіальну цілісність іншої держави.

За таких умов вчинення російською федерацією з 2014 року неспровокованої та повномасштабної збройної агресії проти України, якою порушено її суверенітет і територіальну цілісність, не охоплюється судовим імунітетом, а тому російська федерація не вправі посилатися на нього, заперечуючи юрисдикцію судів України щодо розгляду справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 796/165/18, від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 635/6172/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавило б позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, як Україна, так і російська федерація є учасницями Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20.03.1992 (ратифікованої Україною постановою Верховної Ради України від 19.12.1992) та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (ратифікованої Україною Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР).

Згідно зі статтею 1, підпунктом "г" пункту 1 статті 4 Угоди компетентний суд держави - учасниці має право розглядати спори, якщо на території цієї держави мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимог про відшкодування шкоди; при цьому пунктом 4 статті 4 Угоди встановлено вичерпний перелік випадків спеціальної підсудності (щодо визнання недійсними актів державних органів та відшкодування завданих такими актами збитків), який на спірні правовідносини не поширюється.

Аналогічно за частинами 1, 3 статті 42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, а Конвенція не містить застережень щодо юрисдикції суду у спорах, відповідачем у яких є держава чи її органи.

Оскільки шкоду позивачу завдано на території України, а спірні правовідносини не належать до передбачених наведеними міжнародними договорами винятків, спір про відшкодування шкоди підвідомчий компетентному суду за місцем заподіяння шкоди - Господарському суду Запорізької області.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що звертаючись із позовом до російської федерації, позивач не потребує згоди компетентних органів цієї держави на розгляд справи судами України, а спір підлягає вирішенню по суті.

Щодо повідомлення відповідача.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією, що унеможливлює направлення відповідачу процесуальних документів.

Функціонування дипломатичних установ припинено; згідно з листами Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 та № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 листування з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних справах не здійснюється, а акціонерне товариство "Укрпошта" з 25.02.2022 припинило поштове співробітництво з поштою росії.

З огляду на розірвання дипломатичних відносин отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі є неможливим і, з наведених вище підстав, не є необхідним.

За таких обставин повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалося шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, передбаченому частинами 4, 5 статті 122 Господарського процесуального кодексу України.

Усі процесуальні документи у справі оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є безоплатним і цілодобовим.

Суд ужив достатніх і всіх можливих заходів для повідомлення відповідача, а тому вважає його належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 21.09.2026 винесено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

З огляду на неявку представників сторін, ненадання відповідачем відзиву, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Щодо встановлених обставин та їх правової оцінки.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Судом установлено, що позивач є законним власником майнового комплексу Бази відпочинку "Азов" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 365254323248) за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, буд. 67, на земельній ділянці з кадастровим номером 2324810100:12:001:0193 площею 2,7 га.

Ця обставина підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2024 у справі № 908/3468/13 (908/677/24), яким майновий комплекс витребувано у ТОВ "Статус-2021" на користь позивача та яке набрало законної сили 30.08.2024, а також відповіддю (витягом) № 3279417 від 07.09.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою право власності на зазначений об`єкт зареєстровано за позивачем (запис про право власності від 26.08.2026).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Розмір вартості майна підтверджується змінами та доповненнями до плану санації боржника, затвердженими ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.09.2014, та Актом приймання-передачі та оцінки майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ "БВ "Азов" від 03.09.2014, згідно з якими майновий комплекс оцінено за висновком незалежного оцінювача у 2 447 902, 27 грн.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку зі збройною агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.

Місто Приморськ Запорізької області є тимчасово окупованим унаслідок збройної агресії російської федерації, що є загальновідомим фактом.

Факт збройної агресії російської федерації проти України та протиправність відповідних дій відповідача є загальновідомими і в силу частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України додатковому доказуванню не підлягають; вони засуджені Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 та ES-12/1 від 24.03.2022 і закріплені на законодавчому рівні, зокрема Постановою Верховної Ради України від 14.04.2022.

Внаслідок тимчасової окупації м. Приморськ позивач позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майновим комплексом. За змістом статті 41 Конституції України, статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, а власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Як зазначено у практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Papamichalopoulos and Others v. Greece" від 24.06.1993, заява № 14556/89, та "Vasilescu v. Romania" від 22.05.1998, заява № 53/1997/837/1043), втрата всієї можливості розпоряджатися майном у поєднанні з неможливістю виправити ситуацію означає де-факто експропріацію, несумісну з правом на мирне володіння майном, навіть якщо особа формально залишається власником; практична перешкода у здійсненні права власності може становити порушення Конвенції так само, як і правова.

Оскільки позивач, формально залишаючись власником, фактично позбавлений можливості володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що розташоване на тимчасово окупованій території, майно слід вважати втраченим унаслідок порушення відповідачем права власності позивача.

Відповідно до частин 5, 9 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відповідальність за матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок тимчасової окупації, юридичним особам покладається у повному обсязі на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

За статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Згідно частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача. У деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини заподіювача шкоди, тобто відсутність вини доводить сам завдавач шкоди.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, а судом установлено повний склад цивільного правопорушення: наявність шкоди у вигляді втрати майнового комплексу вартістю 2 447 902, 27 грн.; протиправність поведінки відповідача, що є складовим елементом загальновідомого факту збройної агресії російської федерації проти України; причинний зв`язок між збройною агресією і тимчасовою окупацією території, на якій розташоване майно, та позбавленням позивача можливості реалізації права власності.

Вину відповідача не спростовано.

Відповідальність за завдану шкоду покладається на державу-агресора - російську федерацію в цілому.

Стягнення шкоди має здійснюватися з держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів.

Пред`явлення позовних вимог до російської федерації як до держави в цілому відповідає положенням матеріального закону та є ефективним способом захисту порушеного права позивача у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо заяви про збільшення позовних вимог.

Заявою від 10.06.2025 (вх. № 11992/08-08/25 від 12.06.2025) позивач просив збільшити розмір позовних вимог до 9 700 156, 13 грн. шляхом нарахування на суму збитків інфляційних втрат та трьох процентів річних за статтею 625 Цивільного кодексу України за період з 24.02.2022 по 10.06.2025.

Ухвалою суду від 18.06.2025 у прийнятті цієї заяви відмовлено з огляду на недотримання позивачем вимог частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного предметом розгляду є первісно заявлена вимога про стягнення 2 447 902, 27 грн. завданих збитків, у межах якої й вирішується спір.

Щодо оцінки доказів.

Відповідно до статей 76 - 79, 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог, вважається доведеною, якщо надані на її підтвердження докази є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оскільки відповідач жодних доказів на спростування позовних вимог не надав, а обставини справи підтверджені сукупністю наявних доказів та загальновідомими фактами, суд визнає позовні вимоги доведеними за стандартом вірогідності доказів.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки у розмірі 2 447 902, 27 грн.

Щодо судових витрат.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки на підставі пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від його сплати у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією та порушенням права власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до ціни позову від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому подається заява (з 01.01.2025 - 3 028, 00 грн.).

За підпунктом 3 пункту 21 частини 2 статті 4 цього Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позовну заяву подано в електронній формі через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" до ставки судового збору застосовується коефіцієнт 0,8.

За таких умов розмір судового збору у цій справі становить 29 374, 83 грн. (2 447 902, 27 х 1,5 % х 0,8).

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету, пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням задоволення позову у повному обсязі з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 29 374, 83 грн.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з російської федерації в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні (Повітрофлотський проспект, 27-А, м. Київ, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, російська федерація, 119991) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (вул. Північне шосе, 20г, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191247) збитки у розмірі 2 447 902 (два мільйони чотириста сорок сім тисяч дев`ятсот дві) грн. 27 коп.

Стягнути з російської федерації в особі посольства держави росія (російська федерація) в Україні (Повітрофлотський проспект, 27-А, м. Київ, вул. Житня, буд. 14, будівля 1, м. Москва, російська федерація, 119991) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 29 374 (двадцять дев`ять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 83 коп. Стягувач - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати позивачу (до електронного кабінету).

Розмістити повний текст рішення на сайті Господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/) до відома відповідача.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 23.09.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ