Рішення № 139977437, 09.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/109/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 Справа № 908/1742/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1742/26

за позовною заявою: Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, буд. 50

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, буд. 17

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

У засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

20.07.26 до Господарського суду Запорізької області в системі Електронний суд надійшла позовна заява за вих. від 20.07.26 Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі Степненської СР) до товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013 (надалі ТОВ Агроінвест-2013) про:

- визнати недійсним з моменту укладання договір оренди землі від 12.12.23 № 12/1, земельної ділянки, кадастровий № 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га, укладений між Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області та товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013;

- зобов`язання ТОВ Агроінвест-2013 повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області земельну ділянку, кадастровий № 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га.

20.07.26 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/1742/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 27.07.26 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1742/26. Підготовче судове засідання призначено на 18.08.26 о/об 11 год. 30 хв.

07.08.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову з проханням прийняти її до розгляду та розглядати справу № 908/1742/26 з наступними позовними вимогами:

- визнати недійсним з моменту укладання договір оренди землі від 12.12.2023 № 12/1, укладений між Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 05383342, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, 50) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013 (ЄДРПОУ 40507058, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.12.2023 внесено запис про інше речове право за номером 53112977 про право оренди земельної ділянки, к.н. 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2531166223060);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013 (ЄДРПОУ 40507058, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17) повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 05383342, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, 50) земельну ділянку, к.н. 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га.

12.08.26 на адресу суду від відповідача надійшов відзив за вих. від 10.08.26 з проханням позовні вимоги Степненської СР задовольнити та подальший розгляд справи № 908/1742/26 здійснювати без участі представника відповідача.

Представники сторін в судове засідання 18.08.26 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши в засіданні 18.08.26 заяву представника позивача про зміну предмету позову, судом прийнято до розгляду вказану заяву виходячи з положень ч. 3 ст. 46 ГПК України.

З огляду на вказане подальший розгляд цієї справи здійснюється з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зміну предмету позову (документ сформований в системі Електронний суд 07.08.26) в наступній редакції:

… - визнати недійсним з моменту укладання договір оренди землі від 12.12.2023 № 12/1, укладений між Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 05383342, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, 50) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013 (ЄДРПОУ 40507058, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.12.2023 внесено запис про інше речове право за номером 53112977 про право оренди земельної ділянки, к.н. 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2531166223060);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013 (ЄДРПОУ 40507058, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17) повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 05383342, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, 50) земельну ділянку, к.н. 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га. ….

Також, в засіданні 18.08.26 судом прийнято до розгляду відзив відповідача за вих. від 10.08.26.

Ухвалою від 18.08.26 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.26 о 12 год. 00 хв.

02.09.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява за вих. від 02.09.26 з проханням розглянути справу, призначену на 09.09.26 о 12 год. 00 хв. без участі представника позивача. Крім того, просить суд, з урахуванням визнання позову відповідачем, здійснити розподіл судових витрат та повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Представники сторін в судове засідання 09.09.26 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 09.09.26 завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами.

В засіданні 09.09.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення без оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Позивач, (його представник (ки) в судові засідання жодного разу не з`явився (лись), про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

При цьому, 02.09.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява за вих. від 02.09.26 з проханням розглянути справу, призначену на 09.09.26 о 12 год. 00 хв. без участі представника позивача.

В позовній заяві за вих. від 20.07.26, з урахуванням заяви за вих. від 07.08.26 про зміну предмету позову, позовні вимоги позивача вмотивовані тим, що:

- Степненська СР не проводила аукціони з продажу права оренди (земельні торги) земельної ділянки з кадастровим № 2322188600:03:001:3548;

- Степненська СР не приймала рішення про проведення торгів права оренди земельної ділянки з кадастровим № 2322188600:03:001:3548, що містить оголошення про проведення торгів, опис лоту торгів, стартової ціни торгів, шагу торгів, затвердження договору оренди, тощо;

- як вбачається з договору оренди землі від 12.12.23 № 12/1, на земельній ділянці з кадастровим № 2322188600:03:001:3548 розміщені об`єкти нерухомого майна, реєстраційний № 25829623221 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що належать фізичній особі, яка не є стороною оспорюваного договору;

- об`єкти нерухомого майна з реєстраційним № 25829623221 не перебувають у власності ТОВ «Агроінвест-2013», що виключає можливість укладання договору оренди землі без проведення земельних торгів;

- оскільки договір оренди землі від 12.12.23 № 12/1 укладено з порушенням вимог статей 116, 122, 124, 134 ЗК України, а саме через неприйняття сільською радою відповідного рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду, а також не проведення земельних торгів, він підлягає визнанню недійсним (з моменту укладення) в судовому порядку;

- наслідком визнання недійсним договору оренди землі від 12.12.23 № 12/1 є повернення земельної ділянки орендарем орендодавцю на підставі ст. 216 ЦК України.

Відповідач (його представник (ки) в судові засідання жодного разу не з`явився (лись), про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

При цьому, 12.08.26 на адресу суду від відповідача надійшов відзив за вих. від 10.08.26 з проханням позовні вимоги Степненської СР задовольнити та подальший розгляд справи № 908/1742/26 здійснювати без участі представника відповідача.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наявні матеріали справи за № 908/1742/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Крім того, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- учасники по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.23 між Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013 (Орендар) укладено договір оренди землі № 12/1 (Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, категорія земель: Землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання для розташування складу, к.н. 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га, яка розташована: Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17 (п. 1. Договору).

Пунктом 2. Договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка, .н. 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га, що перебуває у комунальній власності Орендодавця.

Згідно із п. 3. Договору, на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 25829623221), що перебувають в найму (оренді) у Орендаря (№ запису про інше речове право: 52911452 від 12.12.23), строк найму (оренди) нерухомого майна до 12.12.38.

Відповідно до п. 4. Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що затверджена рішенням Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 14.07.2023 № 100, становить 1 267 189,12 грн (станом на 30.06.23).

Договір укладено строком на 15 років. Дата закінчення дії договору оренди 12.12.38. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. … (п. 7. Договору).

Пунктом 8. Договору встановлено, що орендна плата за землю вноситься Орендарем у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один календарний рік, що складає 38 015,67 грн в цінах 2023 року.

У відповідності до п. 35. Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за, зокрема, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із п. 41. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.06.26 № НВ-0001068842026, земельна ділянка з кадастровим № 2322188600:03:001:3548 площею 0,6572 га розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17.

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.07.26 № 484584802, земельна ділянка з кадастровим № 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га зареєстрована на праві власності за Територіальною громадою в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

При цьому, 12.12.23 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про інше речове право - право оренди ТОВ Агроінвест-2013 земельної ділянки з кадастровим № 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га, номер запису про інше речове право 53112977).

У відповідності до Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.07.26 № 485765217, нежитлова будівля літ. А, загальною площею 1652,5 кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17, належить на праві власності ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право 5686268).

При цьому, 12.12.23 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про інше речове право - право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами ТОВ Агроінвест-2013 нежитловою будівлею літ. А, загальною площею 1652,5 кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17.

Факт передачі ТОВ Агроінвест-2013 земельної ділянки на підставі договору оренди землі № 12/1 від 12.12.23, розташованої на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області без проведення процедури земельних торгів та без прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо передачі земельних ділянок в оренду, стало підставою для звернення з позовом до господарського суду.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

При цьому, порядок набуття права користування земельною ділянкою державної та комунальної власності чітко регламентовано земельним законодавством.

За змістом ст.ст. 1, 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ст. 140 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.

Водночас, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із п. в ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2322188600:03:001:3548 належить до комунальної власності, власником земельних ділянок є Територіальна громада в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Вказана земельна ділянка загальною площею 0,6572 га розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Степне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про оренду землі, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати земельних торгів.

Згідно із ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2, 3 ст. 134 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначений вичерпний перелік випадків, коли земельні ділянки не підлягають передачі на конкурентних засадах: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим; поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до ст. 37-1 цього Кодексу; надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення; надання земельної ділянки державної або комунальної власності в користування (оренду) інвестору із значними інвестиціями для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 ч. 1 ст. 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Варто зазначити, що підстави, передбачені ч. 3 ст. 134 ЗК України для не проведення земельних торгів стосуються земельних ділянок, які надаються для сінокосіння та городництва громадянам, відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 135 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються, зокрема, продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради АР Крим, Ради міністрів АР Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція). Земельні торги проводяться в електронній торговій системі, адміністратором якої є визначений Кабінетом Міністрів України суб`єкт господарювання державного сектору економіки.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.21 № 1013 Деякі питання підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), державне підприємство Прозорро.Продажі, управління корпоративними правами щодо якого здійснює Міністерство економіки, визначено адміністратором електронної торгової системи. Крім того, затверджено вимоги щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису).

Офіційним вебсайтом адміністратора електронної торгової системи є https://prozorro.sale/.

Отже, з аналізу ст.ст. 116, 122, 124, 134, 135 ЗК України, ст.ст. 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що передумовою укладення договору оренди земельних ділянок комунальної власності є рішення відповідного органу місцевого самоврядування щодо передачі таких земельних ділянок в оренду та проведення земельних торгів.

Матеріали справи не містять доказів прийняття Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області відповідного рішення про передачу в користування земельної ділянки комунальної власності з кадастровим № 2322188600:03:001:3548 площею 0,6572 га, зокрема, ТОВ Агроінвест-2013.

Земельні торги щодо передання права оренди на спірні земельні ділянки Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області не проводились, що не заперечується відповідачем (докази зворотного матеріали справи не містять і суду не надано).

Як вбачається з договору оренди землі від 12.12.23 № 12/1, на земельній ділянці з кадастровим № 2322188600:03:001:3548 розміщені об`єкти нерухомого майна (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 25829623221), що перебувають в найму (оренді) у Орендаря (№ запису про інше речове право: 52911452 від 12.12.23), строк найму (оренди) нерухомого майна до 12.12.38 (п. 3. Договору).

У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.07.26 № 485765217, нежитлова будівля літ. А, загальною площею 1652,5 кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17, належить на праві власності ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право 5686268).

Відтак, на вказаній земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ТОВ Агроінвест-2013.

Наведене виключає можливість укладання спірного договору оренди землі без проведення земельних торгів.

Інші підстави, передбачені ч. 2 ст. 134 ЗК України, що обумовлюють передачу в оренду земельної ділянки не на конкурентних засадах, також відсутні.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що передача відповідачу права оренди на земельні ділянки з кадастровим № 2322188600:03:001:3548 Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області мала бути здійснена виключно на конкурсних засадах за результатами земельних торгів.

Земельна ділянка з кадастровим № 2322188600:03:001:3548 площею 0,6572 га передана у користування ТОВ Агроінвест-2013 на підставі договору оренди землі № 12/1 від 12.12.23.

Зазначене свідчить про порушення порядку передачі земельної ділянки з кадастровим № 2322188600:03:001:3548, яка перебуває у комунальній власності, в користування ТОВ Агроінвест-2013, визначеного ст.ст. 116, 124, 134 ЗК України.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Матеріалами справи № 908/1742/26 доведено факт укладання договору оренди землі №12/1 від 12.12.23 з порушенням вимог ст. ст. 116, 124, 134 ЗК України, а саме: через не прийняття Степненською СР Запорізького району Запорізької області рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду, не проведення земельних торгів та, як наслідок, порушення порядку передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га в оренду ТОВ Агроінвест-2013.

З огляду на викладене, договір оренди землі від 12.12.23 №12/1 укладено з порушенням приписів ст.ст. 116, 124, 134 ЗК України, що порушує право власності Територіальної громади в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області на спірну земельну ділянку, і такий договір на підставі частини 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.22 у справі № 923/196/20 викладено такі висновки:

… За змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього Кодексу. …).

Водночас, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.23 у справі № 918/862/22, від 26.01.22 у справі № 924/637/20 викладено уточнюючий висновок про те, що правило ст. 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину, а двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Відтак, правовим наслідком визнання договору недійсним є повернення орендованої земельної ділянки орендодавцю в порядку і на умовах, встановлених законом.

Оскільки договір оренди землі від 12.12.23 № 12/1, укладений між Степненською СР Запорізького району Запорізької області та ТОВ Агроінвест-2013 визнано судом недійсним, позовна вимога про повернення земельної ділянки є реституційною та відновлює права Територіальної громади в особі Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області як власника земельної ділянки.

Відтак, вимога про зобов`язання ТОВ Агроінвест-2013 повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим № 2322188600:03:001:3548 площею 0,6572 га відповідає належному способу захисту та підлягає задоволенню судом.

Господарський суд зауважує, що в цьому випадку має місце саме застосування односторонньої реституції, оскільки двостороння реституція неможлива в силу законодавчої заборони повернення орендної плати, передбаченої ч. 6 ст. 21 Закону України Про оренду землі.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідач у відзиві за вих. від 10.08.26 на позовну заяву, позовні вимоги визнав в повному обсязі, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам ст. 191 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції враховано, що принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини справи № 908/1742/26 та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір.

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, відповідно до ч. 3, якою доповнено ст. 7 Закону України Про судовий збір згідно із Законом України від 03.10.17 № 2147-VIII, передбачено, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог у повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд визнав за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого на підставі квитанції від 16.07.26 № TS211373, що складає 2 662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір).

Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 2 662,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Враховуючи наявність заяви позивача про повернення з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, суд констатує наявність підстав для повернення із державного бюджету на користь позивача 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішення законної сили.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, 130, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 12.12.23 № 12/1 укладений між Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, буд. 50, код ЄДРПОУ 05383342) та товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013 (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17, код ЄДРПОУ 40507058), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.12.23 внесено запис про інше речове право за номером 53112977 про право оренди земельної ділянки з кадастровим № 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га (реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 2531166223060).

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013 (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17, код ЄДРПОУ 40507058) повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, буд. 50, код ЄДРПОУ 05383342) земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:03:001:3548, площею 0,6572 га. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агроінвест-2013 (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Урожайна, 17, код ЄДРПОУ 40507058) на користь Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, буд. 50, код ЄДРПОУ 05383342) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40коп. витрат із сплати судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.09.2026.

Суддя В.Л. Корсун