Рішення № 139977102, 15.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2026 року Справа № 903/552/26

за позовом Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради, с-ще Маневичі, Волинська область,

до Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади, м. Луцьк

про стягнення 565 004,62 грн збитків

Суддя Шум Микола

Секретар судового засідання Харкевич Ольга

Представники сторін:

від позивача: Величко Г.В.

від відповідача: Матвіїв В.М.

встановив: 10.06.2026 зареєстровано в Господарського суду Волинської області позовну заяву Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради, в якій позивач просить стягнути з Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади 565 004,62 грн збитків.

Ухвалою суду у складі судді Якушевої Інни від 15.06.2026 позовну заяву за вх.№01-52/619/26 від 10.06.2026 Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради залишено без руху.

23.06.2026 через Електронний суд від Комунальному некомерційному підприємству Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради надійшла заява про усунення недоліків.

У зв`язку з надходження заяви про усунення недоліків, враховуючи відпустку судді Якушевої І. О. та неможливість прийняття суддею позовної заяви до розгляду у встановлений строк, здійснено автоматичний перерозподіл справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026 матеріали позовної заяви розприділено судді Шуму М. С.

Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.07.2026 на 11:30 год.

06.07.2026 через Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

13.07.2026 через Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.07.2026 через Електронний суд від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 28.07.2026 представники сторін не заперечили щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи відсутність інших заяв та клопотань сторін, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 28.07.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України.

Ухвалою суду від 28.07.2026 розгляд справи по суті призначено на 15.09.2026.

В судовому засіданні представник позивача просила суд задоволити позовну заяву повністю.

В свою чергу, представник відповідача просив суд у позові відмовити. Наголосив на тому, що докази на підтвердження остаточного розміру витрат на правничу допомогу, що надана КП «МО ЛМТГ», будуть подані до суду в порядку та строки, що передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Позиція позивача Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня

19.07.2017 між Маневицькою центральною районною лікарнею (правонаступник - Комунальне некомерційне підприємство «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради) та Комунальним закладом «Луцька міська клінічна лікарня» (правонаступник - Комунальне підприємство «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади») укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл і селищ Маневицького району №189.

Згідно п. 1.2. Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове (строкове) платне користування частину приміщення на першому поверсі адміністративного приміщення центральної районної лікарні загальною площею 117,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: 44600, вул. Незалежності, 1, с-ще Маневичі.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі розпорядження Маневицької районної ради від 11.11.2016 №51 і становить на дату укладання договору 1,00 гривня за 1 рік.

Згідно з п. 8.1. Договору оренди цей Договір укладено строком на 35 місяців, що діє з 19.07.2017 до 19.06.2020 включно.

В подальшому строк дії Договору продовжено на 35 місяців з 20.06.2020 до 20.05.2023.

На сьогоднішній день строк дії Договору продовжено з огляду на положення п. 5 постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Згідно з п. 3.2. Договору оренди розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 1.6. Договору оренди умовою передачі Майна в оренду є оплата комунальних послуг і енергоносіїв за рахунок Балансоутримувача (Орендодавця).

Разом з тим, після укладення Договору оренди набрали чинності нормативно-правові акти, які визначають порядок відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ від 28.04.2021 №630 (далі - Методика №630), відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.

Методика№630 набрала чинності 19.06.2021.

Рішенням Маневицької селищної ради від 21.12.2022 №30/4 «Про окремі питання управління майном комунальної власності Маневицької селищної ради» затверджено Методику розрахунку орендної плати за майно комунальної власності Маневицької селищної ради (далі - Методика 30/4).

Пунктом 3 Методики 30/4 визначено, що відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем та орендарем.

З огляду на вказані нормативно-правові акти КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» звернулось до Маневицької селищної ради з проханням звільнити Орендаря від відшкодування комунальних послуг під час оренди майна.

05.07.2021 листом за вих. №307/20/2-21 Маневицька селищна рада відмовила КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» у звільненні від сплати комунальних послуг та енергоносіїв в орендованому приміщенні.

Проте, не зважаючи на вказану відмову, з моменту укладення Договору оренди (19.07.2017) Комунальним підприємством «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» жодного разу не відшкодовано витрати Балансоутримувача на утримання орендованого майна.

Позивач зауважує, що протягом дії Договору оренди КНП «Маневицька БЛ» оплачувались комунальні послуги в повному обсязі, в тому числі ті, що спожиті КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади», а саме: теплопостачання, електроенергія, водопостачання та водовідведення.

При цьому, за період з січня 2021 року по 30 червня 2025 року Відповідачем спожито комунальні послуги:

- теплопостачання на суму 167 736,25 грн;

- електроенергія на суму 333 274,93 грн;

- водопостачання на суму 29 659,69 грн;

- водовідведення на суму 34 333,75 грн (розрахунок додається).

Відтак, позивач виснує, що відповідачем завдано йому збитків, які полягають у понесених витратах на оплату комунальних послуг, спожитих саме Відповідачем.

Вказані порушення виявлені також Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області під час перевірки КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня», які зазначили, що зазначені порушення призвели до матеріальної шкоди (збитків) селищному бюджету за період з 01.01.2021 по 30.06.2025 на загальну суму 565004,62 грн, через оплату КНП «Маневицька БЛ» спожитих орендарем КП Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади комунальних послуг і енергоносіїв.

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що відповідач залишає поза увагою, що предметом спору не є встановлення змісту договору станом на 2017 рік.

Спір виник у зв`язку із відшкодуванням вартості комунальних послуг, спожитих відповідачем у період з 2021 по 2025 роки, тобто після істотної зміни законодавчого регулювання орендних відносин.

Отже, оцінюючи права та обов`язки сторін, суд повинен виходити не лише із змісту договору, але й із нормативного регулювання, чинного в момент виникнення спірних правовідносин.

Сам по собі пункт 1.6 договору не може розглядатися ізольовано від положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Бюджетного кодексу України та підзаконних нормативних актів, прийнятих на виконання зазначеного Закону.

Відповідач фактично виходить із того, що будь-яка умова договору, незалежно від її відповідності чинному законодавству, звільняє його від обов`язку компенсувати фактично спожиті ним комунальні послуги.

Такий підхід суперечить загальним засадам цивільного законодавства, відповідно до яких договір є обов`язковим для сторін лише стільки, оскільки його виконання не суперечить імперативним приписам законодавства.

Спірні правовідносини виникли щодо оплати комунальних послуг, фактично спожитих відповідачем після набрання чинності Закону України «Про оренду державного та комунального майна», постанови Кабінету Міністрів України №630 від 28.04.2021 р. «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно» та Методики, що затверджена рішенням Маневицької селищної ради вд 21.12.2022 р. №30/4 «Про окремі питання управління майном комунальної власності Маневицької селищної ради». Застосування зазначених нормативно-правових актів до правовідносин, які існували на момент їх прийняття та продовжувалися після набрання ними чинності, не є наданням закону зворотної дії в часі.

Фактично відповідач ототожнює поняття «триваючих правовідносин» із поняттям «незмінності правового регулювання», хоча такі поняття не є тотожними.

Неукладення окремого договору свідчить лише про неврегульованість механізму відшкодування, але не може створювати для відповідача право безоплатно користуватися електроенергією, тепловою енергією, водопостачанням та водовідведенням.

Однак предметом доказування у даній справі є не лише умови договору, а й фактична поведінка сторін після зміни законодавства, реальне споживання відповідачем комунальних послуг та понесення відповідних витрат позивачем.

Відповідач не заперечує, що протягом 20212025 років використовував орендоване приміщення, споживав теплову енергію, електроенергію, водопостачання та водовідведення. Не заперечується також, що оплату таких послуг здійснював саме позивач.

Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин користування комунальними ресурсами. Спір виник виключно щодо правових наслідків такого користування.

Через відсутність відшкодування комунальних витрат відповідачем, позивач був змушений використовувати власні кошти та кошти місцевого бюджету для забезпечення діяльності іншої юридичної особи. Фактично відбулося перекладення фінансового навантаження з відповідача на позивача. Саме це і становить майнову шкоду, яка підлягає компенсації.

Саме дії відповідача перебувають у прямому причинному зв`язку з понесеними позивачем витратами. Посилання відповідача на те, що платежі здійснювалися позивачем на виконання власних договірних зобов`язань перед постачальниками комунальних послуг, не усуває такого причинного зв`язку. Позивач не мав можливості відмовитися від оплати спожитих комунальних послуг, оскільки був стороною відповідних договорів із постачальниками. Однак це жодним чином не означає, що відповідач звільняється від обов`язку компенсувати вартість фактично спожитих ним ресурсів.

Позиція відповідача Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади

Відповідач вказує на незгоду з тими обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Просить суд відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

Представник КП Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади зазначає, що Відділення гемодіалізу було створене на виконання спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України та Національної академії медичних наук України від 30.09.2003 №65/464 «Про поліпшення якості та організації системи медичної допомоги дорослим хворим нефрологічного профілю», від 30.09.2014 №74/688 «Про внесення змін до наказу АМН та МОЗ України від 30.09.2003 №65/462» та на виконання наказу Управління охорони здоров`я Волинської ОДА від 23.08.2017 №270- од «Про відкриття відділення гемодіалізу обласного центру діалізу з територіальним розміщенням на базі Маневицької центральної районної лікарні».

На виконання означених розпорядчих актів, КП «Луцька міська клінічна лікарня» 19.07.2017 уклало з Маневицькою центральною районною лікарнею договір №189 оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл і селищ Маневицького району. За умовами даного договору було передано в оренду частину приміщення на першому поверсі адміністративного приміщення центральної районної лікарні загальною площею 117,6 кв. м для облаштування відділення (філії) гемодіалізу обласного центру діалізу.

На момент укладення договору оренди №189 від 19.07.2017 і визначення його істотних умов, у сторін було чітке розуміння, що дії по відкриттю відділення гемодіалізу вчиняються в інтересах місцевих жителів і, відповідно, в інтересах органу місцевого самоврядування.

Також сторони виходили з розуміння, що КП «Луцька міська клінічна лікарня» створене на базі майна Луцької міської територіальної громади і не мало потреби розширювати свою діяльність на інші територіальні громади Волинської області.

Всі роки функціонування відділення гемодіалізу в селищі Маневичі, пацієнт иотримували якісні медичні послуги, а органи місцевого самоврядування виконували одне із своїх завдань, передбачене Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Діяльність відділення гемодіалізу не має комерційного характеру та здійснюється, виключно з метою надання медичної допомоги пацієнтам за життєвими показами.

Функціонування відділення гемодіалізу здійснюється в умовах значного дефіциту фінансування. За підсумками 2025 року витрати на проведення процедур гемодіалізу, оплату праці персоналу та утримання відділення, в т. ч. на ремонт діалізних кімнат склали 7 441,2 тис. грн. А надходження від Національної служби здоров`я України за надані медичні послуги склали 4 468,7 тис. грн. Таким чином, різниця між доходами та витратами склала 2 972,5 тис. грн., яку КП «МО ЛМТГ» змушене покривати за рахунок інших джерел фінансування підприємства.

За таких умов, намагання покласти на КП «МО ЛМТГ» додаткові витрати і зобов`язання по відшкодуванню вартості комунальних послуг, не відповідає ні первинній меті відкриття відділення гемодіалізу, ні меті діяльності КП «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади», яке функціонує на базі майна Луцької міської територіальної громади.

Орендоване приміщення площею 117,6 кв. м використовується для надання допомоги методом хронічного гемодіалізу, виключно жителям Камінь-Каширського району. Така діяльність не має комерційної складової та фінансово збиткова для КП «МО ЛМТГ».

Пунктом 1.6 договору №189 чітко передбачено, що умовою оренди майна є оплата комунальних послуг та енергоносіїв за рахунок балансоутримувача (орендодавця). Ця умова договору незмінна до цього часу. За весь час оренди позивач жодного разу не ініціював зміну даної умови договору №189. Чинність договору підтверджує позивач у позові, а також листом №2049/14-05-2-23 від 06.11.2023 (копія додається). Попри те, ним ігнорується чинна умова договору та заявляється вимога про стягнення збитків у розмірі 565 004,62 грн. Під збитками позивач розуміє видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать територіальній громаді.

Такий підхід не узгоджується з умовами договору №189, не доводить факту збитків, але свідчить про порушення позивачем доктрини заборони суперечливої поведінки (заборони дій всупереч своїм попереднім заявам).

У спірних правовідносинах відсутні протиправна поведінка відповідача, збитки як такі та причинний зв`язок, що виключає задоволення позову незалежно від питання вини.

Також відсутній делікт, адже відносини сторін є договірними. Змішування договірної і деліктної відповідальності не допускається.

Акт ревізії Держаудитслужби не є підставою для стягнення з орендаря.

Договір №189 укладено 19.07.2017. Умову про покладення оплати комунальних послуг та енергоносіїв на орендодавця (п. 1.6) погоджено сторонами та власником майна станом на 2017 рік і на підставі чинного на той час законодавства.

Натомість, нормативні акти, якими позивач обґрунтовує вимогу: Методика розрахунку орендної плати за державне майно, затверджена постановою КМУ від 28.04.2021 №630, та Методика розрахунку орендної плати за майно комунальної власності Маневицької селищної ради, затверджена рішенням Маневицької селищної ради від 21.12.2022 №30/4, прийняті після укладення договору №189.

Ні Методика КМУ №630, ні Методика місцевої ради №30/4 не можуть застосовуватися до правовідносин оренди, що виникли у 2017 році, і не можуть ретроактивно покладати на орендаря обов`язок відшкодування комунальних послуг за період 2021 2025 років, враховуючи, що відповідних змін до договору №189 не було внесено.

Дане твердження узгоджується з пунктом 8.2 договору №189, яким передбачено, що умови договору зберігають чинність протягом усього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Тобто, на момент укладення договору №189, сторони унеможливили погіршення становища орендаря наступними змінами законодавства. Такий підхід був зумовлений розумінням того, що відповідач буде виконувати важливу соціальну та життєво важливу місію на території Маневицького (в даний час Камінь-Каширського) району.

Заявлений позивачем механізм відшкодування не діє за відсутності укладеного договору про відшкодування (про розподіл витрат на утримання майна).

Навіть якби Методики №630 і №30/4 підлягали застосуванню (з чим відповідач не погоджується), вони не створюють автоматичного обов`язку орендаря та не є самостійною підставою для стягнення.

Пунктом 5 Методики №630 і пунктом 3 Методики №30/4 чітко визначено, що відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем і орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.

Такого договору про відшкодування між сторонами не укладено. Позивач не ініціював цього питання з моменту набрання чинності Методикою №630 і Методикою

№30/4 до моменту звернення до суду. Отже, передбачений самими Методиками механізм відшкодування не запущено, а витрати балансоутримувача (орендодавця) на оплату комунальних послуг і енергоносії не трансформувалися автоматично у грошове зобов`язання орендаря.

Заявлений позивачем розмір вимоги (збитків) не підтверджується належними і допустимими доказами.

Відповідач виснує про те, що протягом усього строку дії договору №189 (з 2017 року) орендодавець:

- приймав виконання договору на умові п. 1.6 договору №189 (комунальні послуги за рахунок орендодавця);

- отримував орендну плату в символічному розмірі 1 гривня за рік (п. 3.1 договору №189);

- жодного разу не виставляв орендарю рахунків на відшкодування комунальних послуг;

- не ініціював зміну п. 1.6 договору №189;

- підтверджував чинність договору (лист №2049/14-05-2-23 від 06.11.2023).

Така поведінка позивача є логічною та очікуваною, адже було розуміння, що відповідач надає медичні послуги мешканцям району в якому розташований позивач.

Відповідач, розумно покладаючись на таку послідовну поведінку орендодавця, продовжував діяльність життєво необхідного відділення гемодіалізу, несучи при цьому власні збитки.

Поставлена позивачем вимога стягнути 565 004,62 грн «збитків» суперечить попередній поведінці позивача та є недобросовісною.

В запереченнях на відповідь на відзив представник Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади зазначає, що в порушення вимог процесуального законодавства до позовної заяви не додано ні вимоги Держаудитслужби від 14.10.2025, ні витягу з акта ревізії.

Одночасно, ревізією встановлено порушення бюджетного законодавства саме позивачем, а не відповідачем як орендарем.

Позивач стверджує, що до спірних відносин застосовуються Методика №630 та Методика №30/4, оскільки послуги спожито після набрання ними чинності. Цей довід не враховує, що обов`язок орендаря з відшкодування комунальних послуг за цими Методиками не є нормою прямої дії і не виникає автоматично.

Відповідач наголошує, що Згідно з п. 5 Методики № 630 та п. 3 Методики № 30/4, відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг здійснюється на підставі окремого договору, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна. Саме укладення такого договору є юридичним фактом, з якого виник би відповідний обов`язок орендаря. Такого договору між сторонами не укладено. Протягом всього терміну оренди, позивач не ініціював укладення такого договору.

Водночас чинним залишається п. 1.6 договору №189, за яким оплата комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється за рахунок балансоутримувача (орендодавця), і п. 8.2 договору №189, яким сторони прямо унеможливили погіршення становища орендаря наступними змінами законодавства. Ці умови позивачем не оспорені, недійсними не визнані та зберігають чинність.

Окремий договір відшкодування це єдиний передбачений самими Методиками спосіб трансформації витрат балансоутримувача у грошове зобов`язання орендаря. Поки такого договору немає, витрати орендодавця у зобов`язання орендаря не перетворюються.

Обов`язок ініціювати укладення цього договору покладався саме на позивача як балансоутримувача (п. 5 Методики №630, п. 3 Методики №30/4). Невиконання цього обов`язку зафіксовано актом ревізії як порушення з боку позивача.

Позивач не спростував відсутності складу цивільного правопорушення (ст. 22 ЦК України).

Відносини сторін є договірними, тому змішування договірної та деліктної відповідальності недопустиме. Недоведеність хоча б одного елемента складу унеможливлює стягнення збитків (постанова ВС від 07.06.2023 у справі №916/334/22, постанова ВС від 01.11.2018 у справі №905/2191/15).

Позивач хибно тлумачить листування відповідача як визнання спірного обов`язку. Листи КП «МО ЛМТГ» (№ 3396/2-7-25 від 18.11.2025, № 715/2.7.26 від 03.03.2026) не містять визнання боргу, а навпаки послідовно обстоюють позицію, що чинний п. 1.6 договору покладає витрати на орендодавця і що акт ревізії не породжує обов`язку орендаря. Звернення, спрямоване на збереження існуючого договірного порядку (статус-кво), не є визнанням нового зобов`язання; визнання боргу має бути чітким і недвозначним.

Позицію суду:

Суд дослідивши матеріали справи, вивчивши та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про відмову у позові:

Відділення гемодіалізу створене на виконання спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України та Національної академії медичних наук України від 30.09.2003 №65/464 «Про поліпшення якості та організації системи медичної допомоги дорослим хворим нефрологічного профілю», від 30.09.2014 №74/688 «Про внесення змін до наказу АМН та МОЗ України від 30.09.2003 №65/462» та на виконання наказу Управління охорони здоров`я Волинської ОДА від 23.08.2017 №270-од «Про відкриття відділення гемодіалізу обласного центру діалізу з територіальним розміщенням на базі Маневицької центральної районної лікарні» (копію долучено до матеріалів справи).

На виконання означених розпорядчих актів, КП «Луцька міська клінічна лікарня» 19.07.2017 уклало з Маневицькою центральною районною лікарнею договір №189 оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл і селищ Маневицького району. За умовами даного договору було передано в оренду частину приміщення на першому поверсі адміністративного приміщення центральної районної лікарні загальною площею 117,6 кв. м для облаштування відділення (філії) гемодіалізу обласного центру діалізу (пункти 1.2, 1.3 договру).

Орендоване приміщення площею 117,6 кв. м використовується для надання допомоги методом хронічного гемодіалізу, виключно жителям Камінь-Каширського району. Така діяльність не має комерційної складової.

Згідно з пунктом 1.3 договору №189 майно передане в оренду для облаштування відділення (філіалу) гемодіалізу обласного центру діалізу.

Відповідач уклав договір оренди на виконання наказу Управління охорони здоров`я Волинської ОДА від 23.08.2017 №270-од «Про відкриття відділення гемодіалізу обласного центру діалізу з територіальним розміщенням на базі Маневицької центральної районної лікарні».

Згідно п. 1.2. Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове (строкове) платне користування частину приміщення на першому поверсі адміністративного приміщення центральної районної лікарні загальною площею 117,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: 44600, вул. Незалежності, 1, с-ще Маневичі.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди орендна плата визначається на підставі розпорядження Маневицької районної ради від 11.11.2016 №51 і становить на дату укладання договору 1,00 гривня за 1 рік.

Згідно з п. 8.1. Договору оренди цей Договір укладено строком на 35 місяців, що діє з 19.07.2017 до 19.06.2020 включно.

В подальшому строк дії Договору продовжено на 35 місяців з 20.06.2020 до 20.05.2023.

На сьогоднішній день строк дії Договору продовжено з огляду на положення п. 5 постанови КМУ від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».

Згідно з п. 3.2. Договору оренди розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Статут відповідача передбачає основу/базу та територію діяльності:

В редакції, затвердженій рішенням Луцької міської ради від 01.12.2016 №15/50 (цитати):

- п. 1.1. КП «ЛУЦЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ» є комунальним закладом охорони здоров`я, що забезпечує надання первинної, вторинної (спеціалізованої) висококваліфікованої медичної допомоги населенню міста Луцька, а також населенню інших територіальних громад сіл, селищ, міст та громадянам, які проживають у м. Луцьку.

- п. 1.3. Власником Закладу є територіальна громада м. Луцька в особі Луцької міської ради.

- п. 4.2. Заклад є неприбутковою установою та не має на меті отримання доходів або їх частини для розподілу серед засновників (учасників), працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску). Доходи Закладу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Закладу, реалізації мети (завдань) видів та напрямів діяльності, визначених цим Статутом.

В редакції Статуту, затвердженій рішенням Луцької міської ради від 26.06.2024 №60/75:

- п. 1.3. Підприємство створене на базі майна Луцької міської територіальної громади. Майно Підприємства є власністю Луцької міської територіальної громади в особі Луцької міської ради.

- п. 4.2. Підприємство користується закріпленим за ним майном, що є власністю Луцької міської територіальної громади на праві оперативного управління.

- п. 4.3. Підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність відповідно до фінансового плану (кошторису), затвердженого Уповноваженим органом управління, самостійно організовує виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) і реалізовує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому законодавством.

В редакції статуту, затвердженій рішенням Луцької міської ради від 27.08.2025 №80/113, пункти 1.3, 4.2 і 4.3 мають аналогічний зміст з попередньою редакцією (копія долучена до матеріалів справи).

Судом встановлено, що пунктом 1.6 договору №189 передбачено, що умовою оренди майна є оплата комунальних послуг та енергоносіїв за рахунок балансоутримувача (орендодавця).

Зміни в договір в частині зазначеної умови про оплату комунальних послуг та енергоносіїв за рахунок балансоутримувача в договір не вносилися і є чинними.

Позивач не ініціював зміну даної умови договору №189. Чинність договору позивачем не спростовано.

Однак, КП Маневицька багатопрофільна лікарня просить суд стягнути збитки у розмірі 565 004,62 грн.

Під збитками позивач розуміє видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать територіальній громаді.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що такий підхід не узгоджується з умовами договору №189, не доводить факту збитків.

Для стягнення збитків позивач має довести сукупно: протиправну поведінку відповідача, наявність шкоди (збитків), причинно-наслідковий зв`язок і вину.

У позові не обґрунтовано та не вказано доказів на підтвердження таких трьох елементів:

1) не доведено протиправності. Відповідач користувався приміщенням у спосіб, дозволений чинним договором, а реалізація договірного права не є протиправною поведінкою. Позивач за весь час оренди жодного разу не виставляв для відповідача рахунків на відшкодування понесених витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв. Що також свідчить про суперечливу та недобросовісну поведінку орендодавця.

До моменту розгляду судом цієї справи КП «МБЛ» самостійно та добровільно вчиняла дії та приймала рішення, спрямовані на передачу в оренду нерухомого майна та виконання договору №189. Зокрема, протягом усього строку дії договору №189 (з 2017 року) орендодавець:

- приймав виконання договору на умові п. 1.6 договору №189 (комунальні послуги за рахунок орендодавця);

- отримував орендну плату в договірному розмірі 1 гривня за рік (п. 3.1 договору №189);

- жодного разу не виставляв орендарю рахунків на відшкодування комунальних послуг;

- не ініціював зміну п. 1.6 договору №189;

- підтверджував чинність договору (лист №2049/14-05-2-23 від 06.11.2023).

В основі доктрини venire contra factum proprium лежать принцип добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) та заборона зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 по справі №450/2286/16-ц вказано, що поведінкою, що суперечить добросовісності, є, зокрема, поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно на них покладалася.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц вказано, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

2) не доведено шкоди (збитків). Здійснені позивачем видатки на оплату комунальних послуг за орендованим приміщенням не є реальними збитками у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, оскільки не були спрямовані на відновлення порушеного відповідачем права позивача. Зазначені платежі здійснювалися позивачем на виконання власних зобов`язань перед надавачами комунальних послуг і постачальниками енергоносіїв, а також на виконання обов`язку, покладеного на нього п. 1.6 договору №189.

За відсутності порушеного цивільного права позивача та витрат на його відновлення конструкція реальних збитків не утворюється, що виключає застосування ст. 22 ЦК України та задоволення позову.

3) не доведено причинно-наслідкового зв`язку. Витрати позивача (орендодавця) випливають із договору №189, а не з протиправної поведінки відповідача (орендаря).

Недоведеність позивачем наявності хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення унеможливлює покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків. Відповідні висновки викладені, зокрема, у пункті 5.7 постанови Верховного Суду у складі КГС від 07.06.2023 у справі №916/334/22, а також у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №905/2191/15.

У спірних правовідносинах відсутні протиправна поведінка відповідача, збитки як такі та причинний зв`язок, що виключає задоволення позову незалежно від питання вини.

Також відсутній делікт, адже відносини сторін є договірними. Змішування договірної і деліктної відповідальності не допускається.

Суд також зазначає, що Акт ревізії Держаудитслужби не є підставою для стягнення з орендаря комунальних послуг за орендоване приміщення. КП «МО ЛМТГ» зазначало про це в листах №3396/2-7-25 від 18.11.2025 і №715/2.7.26 від 03.03.2026 (копії додаються).

Суд погоджується з позицією відповідача про те, що позивач КП «Маневицька багатопрофільна лікарня» не позбавлене права ініціювати відповідні зміни до договору №189 і домагатися їх імплементації в договір, у тому числі в судовому порядку.

Договір №189 укладено 19.07.2017. Відтак, умову про покладення оплати комунальних послуг та енергоносіїв на орендодавця (п. 1.6) погоджено сторонами та власником майна станом на 2017 рік і на підставі чинного на той час законодавства.

Натомість, нормативні акти, якими позивач обґрунтовує вимогу: Методика розрахунку орендної плати за державне майно, затверджена постановою КМУ від28.04.2021 №630, та Методика розрахунку орендної плати за майно комунальної власності Маневицької селищної ради, затверджена рішенням Маневицької селищної ради від 21.12.2022 №30/4, прийняті після укладення договору №189.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.

Отже, ні Методика КМУ №630, ні Методика місцевої ради №30/4 не можуть застосовуватися до правовідносин оренди, що виникли у 2017 році, і не можуть ретроактивно покладати на орендаря обов`язок відшкодування комунальних послуг за період 2021 2025 років, враховуючи, що відповідних змін до договору №189 не було внесено.

Дане твердження узгоджується з пунктом 8.2 договору №189, яким передбачено, що умови договору зберігають чинність протягом усього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Тобто, на момент укладення договору №189, сторони унеможливили погіршення становища орендаря наступними змінами законодавства.

Методики №630 і №30/4 не створюють автоматичного обов`язку орендаря та не є самостійною підставою для стягнення коштів.

Пунктом 5 Методики №630 і пунктом 3 Методики №30/4 чітко визначено, що відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг здійснюється відповідно до договору, укладеного між балансоутримувачем і орендарем, примірна форма якого затверджується Фондом державного майна.

Такого договору про відшкодування між сторонами не укладено.

Суд також погоджується із твердженням відповідача про те, що аявлений позивачем розмір вимоги (збитків) не підтверджується належними і допустимими доказами.

Додані до позову розрахунки є неналежними доказами, оскільки не містять всіх необхідних відомостей і не дозволяють перевірити їх правильність.

Розрахунки комунальних послуг (теплопостачання):

- не містять відомостей щодо порядку та методики формування ціни за одиницю виміру,

- не містять відомостей щодо умов і підстав переходу обліку з площі на Гкал.

Розрахунки щодо електроенергії:

- не містять відомостей щодо порядку та методики визначення обсягу споживання електроенергії;

- не містять відомостей, що орендоване приміщення було обладнане окремим електролічильником, який безперервно вимірював і фіксував обсяг спожитої електричної енергії.

За кожен місяць з року в рік нараховано оплату, виходячи із нібито спожитих 900 кВт, що об`єктивно неможливо, адже місяці різняться кількістю робочих днів, а робочі дні різняться кількістю пацієнтів і, відповідно, різне навантаження на медичне обладнання, яке живиться від електромережі. Окрім того, споживання в осінньо-зимовий період відрізняється від споживання у весняно-літній період.

Позивачем не надано належних розрахунків, у тому числі з використанням відомостей з Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ).

Позивач не надав доказів того, що заявлені суми (теплопостачання, електроенергія, водопостачання) спожиті саме орендарем у межах орендованого приміщення площею 117,6 кв. м. У матеріалах відсутні відомості про показники засобів обліку (лічильників) по орендованому приміщенню, первинні документи та розрахунок, які б дозволяли чітко виокремити спожите в межах орендованого приміщення.

Самі по собі Акт ревізії від 22.09.2025 №130304-22/25 і вимога органу державного фінансового контролю 14.10.2025 №130304-14/2246-2025 фіксують оцінку дотримання балансоутримувачем бюджетного законодавства та не є доказом розміру збитків у розумінні ГПК України.

Висновок суду:

Відтак, позивачем Комунальним некомерційним підприємством Маневицька багатопрофільна лікарня заявлено вимогу, яка не узгоджується із умовам договору оренди, не доведено наявність шкоди (збитків) та розміру заявленої вимоги (відсутність обґрунтованих розрахунків, які підтверджені належними і допустимими доказами).

У позові та у відповіді на відзив позиція Комунального некомерційного підприємства Маневицька багатопрофільна лікарня зводиться до того, що у відповідача Комунального підприємства Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади, як орендаря приміщення згідно з договором оренди від 19.07.2017№189 є обов`язок сплатити КНП «Маневицька БЛ», як орендодавця за цим же договором спожитих орендарем КП Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади комунальних послуг і енергоносіїв на загальну суму 565004,62 грн за період з 01.01.2021 по 30.06.2025, які позивач вважає збитками.

Такий обов`язок визначений Методикою розрахунку орендної плати за державне майно, що затверджена постановою КМУ від 28.04.2021 №630, та Методикою розрахунку орендної плати за майно комунальної власності Маневицької селищної ради, що затверджена рішенням Маневицької селищної ради від 21.12.2022 №30/4.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи між сторонами виникли договірну правовідносини, якими врегульовано порядок оплати орендної плати та інших платежів. Більше того, згідно з п. 3.2. Договору оренди розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Нормативні акти, якими позивач обґрунтовує вимогу: Методика розрахунку орендної плати за державне майно, затверджена постановою КМУ від28.04.2021 №630, та Методика розрахунку орендної плати за майно комунальної власності Маневицької селищної ради, затверджена рішенням Маневицької селищної ради від 21.12.2022 №30/4, прийняті після укладення договору №189.

Ні Методика КМУ №630, ні Методика місцевої ради №30/4 не можуть застосовуватися до конкретних договірних правовідносин оренди, що виникли у 2017 році, і не можуть автоматично покладати на орендаря обов`язок відшкодування комунальних послуг за період 2021 2025 років, враховуючи, що відповідних змін до договору №189 не було внесено.

Доводи позивача не спростовують таких висновків суду.

Суд також зазначає, що позивачем не доведено наявність збитків, які включають протиправну поведінку відповідача, наявність шкоди (збитків), причинно-наслідковий зв`язок і вину.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 129, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текс рішення

складено та підписано 21.09.2026

Суддя Микола ШУМ