Рішення № 139975129, 23.09.2026, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/565/26

Провадження № 2/503/738/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що 23.05.2021 року відповідач уклав з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитний договір № 773328878, згідно якого отримав кредит на умовах строковості та сплати відсотків за користування кредитними коштами. Однак, відповідач не виконав свої обов`язки за кредитним договором щодо повернення у повному обсязі та в строки, передбачені кредитним договором, наданого кредиту та сплати відсотків за користування. Зазначене вище кредитне зобов`язання в подальшому було відступлене, внаслідок чого право вимоги за ним набув позивач. В свою чергу станом на момент подання позовної заяви відповідач має перед позивачем заборгованість за кредитним договором. У зв`язку з чим позивач для захисту своїх прав пред`явив до відповідача позов шляхом подання до суду позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 773328878 від 23.05.2021 року у розмірі 28741,00 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000,00 грн.

Також в позові, у відповідності до положень ч.1 ст. 276 ЦПК України, заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а до самої позовної заяви, у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та абзацу другого ч.1 ст. 177 ЦПК України, додано доказ надсилання іншому учаснику справи відповідачу копій поданих до суду документів (а.с.100). Окрім того, в позові також заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та зазначено про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.

27.04.2026 року ухвалою суду (а.с.104-105) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу його право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали направлено сторонам у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано ними у порядку встановленому ч.6 ст. 272 ЦПК України, зокрема відповідачем за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить відповідне рекомендоване поштове відправлення (а.с.103), яке було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою про причини повернення, що адресат відсутній.

14.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву (відзив) з використанням системи «Електронний суд» (а.с.115-116), в якому зазначила про не визнання заявлених позовних вимог та просив суд врахувати принцип співмірності нарахованих сум та перевірити обґрунтованість заявлених позовних вимог, зокрема правильність розрахунку заборгованості.

18.05.2026 року представник за довіреністю позивача Сахарова О.І. з використанням системи «Електронний суд» подала додаткові пояснення (а.с.118-121), які фактично є відповіддю на відзив, в якій зазначила, що вважає заперечення відповідача проти позову необґрунтованими. Зазначила, що відповідач до підписання кредитного договору була ознайомлена з його умовами та прийняла їх підписавши договір. В свою чергу всі нарахування відсотків здійснювались в межах погоджених умов кредитного договору. В свою чергу до самої відповіді на відзив додано доказ її надсилання іншому учаснику справи відповідачу в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та пункту 2 ч.5 ст. 178 ЦПК України, а саме квитанцію № 7138943 про доставку 18.05.2026 року документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (а.с.123 на звороті).

У встановлений судом строки відповідач не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та заперечення не подала. У зв`язку з чим та після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ураховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини:

23.05.2021 року відповідач уклав з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитний договір № 773328878, згідно якого отримав кредит на умовах строковості та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що підтверджується копіями документів доданих до позовної заяви (а.с.35-41).

Однак, відповідач не виконав свої обов`язки за кредитним договором щодо повернення у повному обсязі та в строки, передбачені кредитним договором, наданого кредиту та сплати відсотків за користування.

В свою чергу інформація надана суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за № БТ/Е-20521 від 18.05.2026 року (а.с.124), на виконання ухвали суду від 29.04.2026 року (а.с.109-110), підтверджує те, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 ; фінансовим номером телефону ОСОБА_1 за зазначеною платіжною карткою, який знаходиться в її анкетних даних, є + 380978673553; а на зазначену платіжну картку були зарахування коштів, а саме:

- за період з 23.05.2021 року до 28.052021 року у сумі 5000,00 грн;

- за період з 27.05.2021 року до 01.06.2021 року у сумі 4000,00 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, з укладенням в подальшому Додаткових угод до нього, зокрема щодо продовження терміну його дії, на підставі умов якого 27.07.2021 року було здійснено відступлене право грошової до відповідача за вище вказаним кредитним зобов`язанням, що підтверджується копіями документів доданих до позовної заяви (а.с.47-62).

23.02.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, на підставі умов якого 23.02.2024 року було здійснено відступлене право грошової до відповідача за вище вказаним кредитним зобов`язанням, що підтверджується копіями документів доданих до позовної заяви (а.с.63-70).

15.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, на підставі умов якого 15.07.2025 року було здійснено відступлене право грошової до відповідача за вище вказаним кредитним зобов`язанням, що підтверджується копіями документів доданих до позовної заяви (а.с.71-84).

В свою чергу станом на момент подання позовної заяви відповідач має перед позивачем за кредитним договором заборгованість в сумі 28741,00 грн, з якої 9000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, а 19741,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що підтверджується відповідними розрахунками доданими до позовної заяви (а.с.43-46).

Нормативно-правове застосування

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону, регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12, ч.1 ст. 3 Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно абзацу першого ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також у відповідності до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Висновки суду

- щодо обґрунтованості позову

Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас із відповідних розрахунків доданих до позовної заяви (а.с.43-46) вбачається, що за договором № 773328878 від 23.05.2021 року відсотки боржнику ОСОБА_1 були нараховані за період з 23.05.2021 року по 19.09.2021 року.

Відповідачем ОСОБА_1 у змісті поданого відзиву на позовну заяву було поставлено під сумнів правильність нарахування відсотків за користування кредитом.

Суд відзначає, що у змісті Паспорту споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 773328878 від 23.05.2021 року (а.с.36) було передбачено, що строк кредитування становить 30 днів (з можливістю продовження строку).

Також у пункті 1.7 самого кредитного договору № 773328878 від 23.05.2021 року його сторонами було узгоджено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період).

Таким чином 30 денний строк кредитування (дисконтний період) тривав з 23.05.2021 року по 22.06.2021 року включно.

При цьому, в пункті 1.8 кредитного договору № 773328878 від 23.05.2021 року передбачено, що сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Однак, ОСОБА_1 не здійснила протягом 30 денного строку кредитування (дисконтного періоду) оплату нарахованих процентів в розмірі 4064,00 грн (80,00 грн Х 3 дні + 224,00 грн + 144,00 грн Х 25 дні = 4064,00 грн), що підтверджує зміст відповідного розрахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с.43-44).

Лише 25.06.2021 року ОСОБА_1 сплатила частину нарахованих відсотків в розмірі 3000,00 грн, що підтверджує зміст відповідного розрахунку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с.43-44).

Водночас пунктами 1.12.1 1.12.2 згаданого договору передбачає можливість продовження загального строку дії Договору, у випадку продовження позичальником користування кредитними коштами після завершення дисконтного періоду, яка має наслідком продовження строку дії кредитного договору (продовження загального строку дії договору) на умовах того, що зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду. Натомість з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ними.

Таким чином максимальний строк кредитування за договором № 773328878 від 23.05.2021 року становив з врахуванням граничної його пролонгації 120 днів, тобто 30 днів строк кредитування/дисконтного періоду (період з 23.05.2021 року по 22.06.2021 року) та 90 днів продовження строку дії кредитного договору (період з 23.06.2021 року по 19.09.2021 року).

При цьому розмір відсотків після закінчення дисконтного періоду становив щоденну суму 207,00 грн (сума кредиту 9000 грн / 100% = 90,00 грн Х 2,30 процентів в день = 207,00 грн).

Саме в розмірі 207,00 грн нараховувались щоденні відсотки за кредитним договором № 773328878 від 23.05.2021 року в період з 23.06.2021 року по 19.09.2021 року.

З огляду на зазначене суд погоджується із розрахунком заборгованості пред`явленої до стягнення позивачем, зокрема розрахунком відсотків за користування кредитом, який наведений у відповідних розрахунках доданих до позовної заяви (а.с.43-46)

В свою чергу відповідач, в обґрунтування висловленої незгоди з розрахунком заборгованості позивача, не надала свого контррозрахунку щодо кредитної заборгованості заявленої до стягнення позивачем.

Оскільки судом встановлено, що внаслідок не повернення тіла кредиту та не сплати відсотків за користування кредитом у встановлений строк відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 773328878 від 23.05.2021 року, укладеним з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», то суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача до відповідача ґрунтуються на законі та укладених договорах, а відтак є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню.

- щодо судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу пунктом 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено повністю, то відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2662,40 грн, сплаченого останнім за подання до суду позовної заяви, згідно документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (а.с.1).

Стосовно витрат, пов`язаних з розглядом справи, - на професійну правничу допомогу, судом встановлені наступні обставини.

Згідно абзаців 1 і 2 ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2020 року справа № 466/9758/16-ц (провадження № 61-39474св18).

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 (а.с.94-95), укладеного 20.08.2025 року між позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткової Угоди № 25771159643 від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року (а.с.97), протоколу погодження вартості послуг (а.с.95 на звороті) та акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року (а.с.98), який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, згідно яким вартість наданих юридичних послуг становить 7000,00 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката в суді першої інстанції, зокрема щодо складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, підготовки адвокатського запиту щодо отримання інформації та підготовки клопотання про витребування інформації.

При цьому, у змісті поданого відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просила суд врахувати принцип співмірності нарахованих сум, що суд сприймає як фактичне заявлення відповідачем клопотання в порядку, передбаченому ч.5 ст. 137 ЦПК України, про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Водночас у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 відзначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Однак, згідно загальних положень про розподіл судових витрат, передбачених пунктом 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У пунктах 21-22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.4 і 8 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.

В постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 наголошено на тому, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Позовна заява була підготовлена у період з вересня по грудень 2025 року, а подана до суду позивачем 16.04.2026 року.

Суд звертає увагу на те, що:

- ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX передбачав, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлений у розмірі 2920 гривень, а для працездатних осіб - 3028 гривні. Водночас ст. 8 цього Закону з 1 січня 2025 року встановлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 8000 гривень; а у погодинному розмірі - 48 гривні;

- ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX передбачає, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлений у розмірі 3209 гривень, а для працездатних осіб - 3328 гривні. Водночас ст. 8 цього Закону з 1 січня 2025 року встановлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 8647 гривень; а у погодинному розмірі - 52 гривні.

Таким чином заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн:

- в 2025 році (коли було підготовлено позов адвокатом) перевищував більше ніж у 2 рази місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб та становить 0,875 розміру місячної мінімальної заробітної плати. В свою чергу сам розмір вартості надання професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн за 6 годин роботи адвоката дорівнює більше ніж 145 розмірам законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі (7000 грн / 48 грн = 145,83);

- в 2026 році (коли позов було подано до суду та ухвалено рішення) перевищував більше ніж у 2 рази місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб та перевищує більше ніж у 0,8 рази розмір місячної мінімальної заробітної плати. В свою чергу сам розмір вартості надання професійної правничої допомоги в сумі 7000 грн за 6 годин роботи адвоката дорівнює більше ніж 134 розмірам законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі (7000 грн / 52 грн = 134,61).

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У зв`язку з чим, суд з врахуванням принципів справедливості і пропорційності, вважає обґрунтованим розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у даній категорії справ, яка є малозначною, внаслідок ціни позову в розмірі 28741,00 грн, в тому числі з огляду на кількість поданих сторонами заяв по суті справи, значенням справи для кожної із сторін, все ж таким, що не має перевищувати 4000 грн, а тому необхідно зменшити їх розмір до цієї суми.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог суд вважає необхідним стягнути понесені позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» судові витрати у вигляді витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»; місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42986956, до ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 773328878 від 23.05.2021 року у розмірі 28741 (двадцять вісім тисяч сімсот сорок одна) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати у загальному розмірі 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко