Ухвала суду № 139973854, 22.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10420/26

1-кс/308/4569/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 від імені якого діє адвокат ОСОБА_4 на постанову від 17.07.2025 року слідчого ДБР про закриття провадження у кримінальному провадженні № 42025070000000125 від 02.07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України в порядку статті 303 КПК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою на постанову слідчого ДБР про закриття провадження в порядку статті 303 КПК України.

Так, у скарзі вказано на те, що 02 липня 2025 року уповноваженою особою Закарпатської обласної прокуратури до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) було внесено відомості про самостійно виявлене кримінальне правопорушення №42025070000000125 з попередньою кримінально-правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 365 КК України.

ОСОБА_3 залучили у справу як потерпілого. 04 липня 2026 року ОСОБА_3 був допитаний прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 .

З 07.07.2025 року ОСОБА_3 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України. Протягом року від органів досудового розслідування та/чи прокуратури як органу, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, не надходило жодних повідомлень.

Проте після подання адвокатом скарги до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду на бездіяльність слідчого у цій справі на електронну пошту скаржника надійшли від Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, копії матеріалів, а саме: копія супровідного від 24.07.2026 №12-61-46604вих-26 та копія постанови слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_6 (без звання) від 17.07.2025 про закриття кримінального провадження; а також копія листа ТУ ДБР у м. Львові від 18,07.2025 за №12-61-57972вих-25. Мотиви, що наведені як підстави закриття кримінального провадження - відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.

Слідчим ДБР вказано, що досудовим розслідуванням не здобуто достатньо об`єктивних даних, що вказують на здійснення протиправних дій з боку працівників поліції ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України вказує, що проведеними слідчими діями не підтверджено в діяннях осіб ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, що є підставою для виправдувального вироку.

Із висновками слідчого, наведеними в оскаржуваній постанові, заявник не погоджується, вважає таку необгрунтованою, а висновки слідчого про відсутність у діях осіб складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 365 КК України, передчасними; вважає, що орган досудового розслідування не виконав завдань цього етапу кримінального провадження, проігнорував докази, подані ОСОБА_3 як потерпілим до матеріалів справи, не вжив заходів для встановлення та допиту свідків події, адже в цей ранішній час, як видно на відеоматеріалах (відеодокази), здобутих стороною потерпілого, на території пішохідного моста в центрі м. Ужгорода та пл. Театральної уже був достатньо активний рух перехожих, ужгородців, що здійснювали пробіжку, рухались на роботу та у особистих справах.

У скарзі вказана на те, що у оскаржуваній постанові слідчий процитував частини протоколу допиту фігурантів провадження - працівників поліції, які затримували скаржника, проте слідчим навіть не згадуються докази, подані потерпілим на підтвердження своєї позиції - відеоматеріали, скан екрану із мобільного застосунку «Резерв+» станом на день затримання ОСОБА_3 .

У скарзі вказано на те, що органом досудового розслідування не виконані в повному обсязі завдання досудового розслідування. Про виконання/невиконання слідчим вказівок процесуального керівника заявнику не відомо.

Заявник зазначає, що слідча ситуація у цьому провадженні вимагала швидких оперативних заходів із встановлення кола свідків, які проходили в зазначений час пішохідним мостом та площею Театральною, відпрацювання та їх ідентифікація за допомогою технічних засобів відеоспостереження, встановлених на пішохідному мості в обох напрямках руку, на площі Театральній у м. Ужгороді; вчинення обов`язкових дій із встановлення анкетних даних осіб, яким можуть бути відомі обставини злочину зазначеного у кримінальному провадженні, забезпечення їх явки на допит у якості свідків, встановлення очевидців, співучасників, злочину, їх анкетних даних, місця проживання, засобів зв`язку, що були обов`язковими заходами у цій ситуації. Проте як вказує адвокат, їм не відомо, а також не згадується у оскаржуваній постанові про такі дії задля вирішення завдання кримінального провадження у цій справі.

Про звернення слідчого Шостого СВ (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду для призначення судово-медичної експертизи, можливо заходів НС(Р)Д, їм не відомо.

Адвокат вважає розслідування неефективним, звертає увагу на те, що до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 було подано відеозапис події, яка відбулась близько 6.30-6.50 ранку на площі Театральній у м. Ужгороді, де Скаржника спинили працівники поліції, які в подальшому застосували до ОСОБА_3 спецзасоби активної оборони - кайданки та примусом доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аналіз доказу та його оцінка, підстави відхилення як неналежного чи недостовірного, недопустимого у оскаржуваній постанові відсутні.

Адвокат зазначає, що Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/ згідно за пошуком за контекстом «42025070000000125» не містить ЖОДНОЇ ухвали слідчого судді у цьому кримінальному провадженні.

У скарзі вказано про невиконання завдання досудового розслідування.

На переконання адвоката: висновки про відсутність складу кримінального правопорушення у діях працівників поліції є передчасними, не проаналізовані належно подані потерпілим докази та не зібрано органом досудового розслідування нових доказів, а рішення (постанова) слідчого є прийнятим формально.

Щодо строку на оскарження постанови слідчого, адвокат зазначає, що оскаржувану постанову потерпілим отримано разом із електронним листом 25 липня 2026 року. З цих підстав просить вважати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови про закриття кримінального провадження.

На підставі статті 55 Конституції України, статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини першої статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (м. Рим, 1950 рік), керуючись статтями 303, 304 КПК України, заявник просить суд: поновити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк на подання скарги на постанову слідчого від 20 грудня 2025 року у кримінальному провадженні №42025070000000125; скасувати постанову слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №42025070000000125. Повернути матеріали кримінального провадження до Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, для продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025070000000125.

На підтвердження доводів скарги до неї додано крім іншого копію супровідного листа Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 24.07.2026 №12-61-46604вих-26 з постановою від 17.07.2025 про закриття кримінального провадження - один примірник на дев`яти аркушах.

31.08.2026 від адвоката ОСОБА_4 , надійшло клопотання про долучення доказів, в якому вказано на те, що саме 25.07.2026 ОСОБА_3 отримано від ТУ ДБР на електронну пошту так звану відповідь від 24.07.2026 №12-61-46604вих-26 з копією оскаржуваної постанови слідчого на своє клопотання про залучення його потерпілим і то лише через звернення ОСОБА_3 до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого.

Проте адвокатом помилково до скарги (поданої 30.07.2026) на постанову про закриття кримінального провадження не приєднано як доказ прінт-скрін з кабінету електронної пошти ОСОБА_3 для підтвердження дати отримання вказаних матеріалів та постанови про закриття провадження для підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження цієї постанови слідчого та поновлення його. Тому керуючись статтею 56 КПК України, адвокат просить приєднати до матеріалів скарги прінт-скрін з електронної пошти ОСОБА_3 щодо електронного листа від ДБР з матеріалами, що підтверджує дату отримання оскаржуваної постанови.

При цьому адвокат зазначає, що через проходження з 06.07.2025 військової служби у в/ч НОМЕР_1 ДПС України ОСОБА_3 не мав можливості отримувати поштову кореспонденцію, а, відтак, і оскаржувану постанову, ймовірно скеровану йому слідчим в паперовому виді, за адресою своєї реєстрації.

17.08.2026 від адвоката ОСОБА_4 , надійшло клопотання про долучення доказів, в якій вказано на те, що подаючи вказану скаргу потерпілий клопотав про поновлення строку на її розгляд, оскільки перебуваючи на військовій службі з 09 липня 2025 року, не мав можливості отримати її копію чи будь-яку інформацію про стан досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. З метою встановлення дійсних обставин в розрізі цієї скарги надає суду отримані через електронний кабінет адвоката копії матеріалів у цивільній справі №308/16863/25, відповідачем у якій є ОСОБА_3 , надіслані командуванням військової частини НОМЕР_1 на запит Закарпатського апеляційного суду. Згідно із вказаними доказами ОСОБА_3 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 , поступив у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (надалі - ДПС України) з 12 липня 2025 року.

Адвокат зазначає, що військову службу ОСОБА_3 проходить не за домашньою адресою. Вважаємо, що відповідь в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України, копія довідки в/ч НОМЕР_1 ДПС України від 06 серпня 2026 року №08/1241 та витяг із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 14 липня 2025 року №1002-ОС є належними доказами, отриманими законним шляхом для підтвердження перебування потерпілого з 12 липня 2025 року у рядах в/ч НОМЕР_1 ДПС України.

Заявник та його адвокат у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Від адвоката ОСОБА_4 , надійшло клопотання про розгляд скарги без їх участі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не подавав.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

За змістом ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора визначено главою 26 Кримінального процесуального кодексу України, параграф №1, ст.ст. 303 - 308. Так, ч.1 ст.303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового провадження, та ким такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені. Встановлений даною нормою перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора які можуть бути оскаржені на стадії досудового провадження є вичерпним.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім`ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

Згідно ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначений ст. 306 КПК України. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням відповідних положень глави 26 КПК України. Скарги на рішення про закриття кримінального провадження, розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту надходження скарги.

Слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025070000000125 від 02,07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Постановою слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_7 від 17 липня 2025 року, закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено 02.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025070000000125, за ознаками кримінальної о правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Доказів надсилання вказаної постанови ОСОБА_3 , його адвокату слідчим не надано.

При цьому за твердженням ОСОБА_4 , вказану постанову отримано заявником лише лише 25 липня 2026 року.

Так, 25.07.2026 ОСОБА_3 отримано від ТУ ДБР на електронну пошту так звану відповідь від 24.07.2026 №12-61-46604вих-26 з копією оскаржуваної постанови слідчого на своє клопотання про залучення його потерпілим.

На підтвердження наведеному заявником додано до матеріалів справи: скан з електронної пошти ОСОБА_3 ..jpeg; скан з електронної пошти ОСОБА_3 ..jpeg.asice.zip; квитанція про надсилання стороні ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ, РОЗТАШОВАНЕ У МІСТІ ЛЬВОВІ 42334907.pdf.

Окрім того, на підтвердження наявності об`єктивних причин пропуску строку на оскарження постанови слідчого оскільки ОСОБА_3 перебував на військовій службі з 09 липня 2025 року, та не мав можливості отримати її копію чи будь-яку інформацію про стан досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, заявником до матеріалів справи додано відповідь в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України, копія довідки в/ч НОМЕР_1 ДПС України від 06 серпня 2026 року №08/1241 та витяг із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 14 липня 2025 року №1002-ОС є належними доказами, отриманими законним шляхом для підтвердження перебування потерпілого з 12 липня 2025 року у рядах в/ч НОМЕР_1 ДПС України.

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 304 КПК України, скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Разом із тим відповідно до згідно ч.1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Так оскільки заявником постанову слідчого від 17 липня 2025 року, що є предметом оскарження отримано 25.07.2026, а до слідчого судді він зі скаргою звернувся 30.07.2026 та клопоче про поновлення строку звернення до слідчого судді, то ОСОБА_3 слід поновити процесуальний строк для звернення до слідчого судді зі скаргою на оскарження постанови.

Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у місті Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025070000000125 від 02.07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Із матеріалів кримінального провадження при його реєстрації вбачалось, що із публікації від 02.07.2025, розміщеній на інтернет-ресурсі «Закарпаття онлайн» отримано інформацію, що 25.06.2025 близько 06.30 год. на пл. Театральній в м. Ужгороді, невідомі працівники правоохоронного органу чоловічої статі в цивільному одязі незаконно затримали ОСОБА_8 , застосувавши до нього фізичну силу та спецзасоби - кайданки, після чого повели його через пішохідний міст до автомобіля.

У постанові описано покази ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , вказано на те, що в ході досудового розслідування згідно норм КПК України отримано відеозаписи з камер зовнішнього відеоспостереження системи «Безпечне місто», які встановлена на пл. Театральній, пішохідному мості та пл. Ш.Петефі за період із 06.00 гол. до 07.00 год. 25.06.2025, при огляді яких не виявлено будь-яких протиправних дій з боку працівників Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно ОСОБА_3 .

Окрім того, в ході проведення досудового розслідування призначено судово-медичну експертизу з метою встановлення ступені тяжкості тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_3 , виконання якої доручено експертам Ужгородського міжрайонного відділення бюро судово-медичних експертиз. Однак, потерпілий для проведення огляду у вище вказану установу особисто не з`явився. Встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень по медичним документам не представляється можливим, оскільки ОСОБА_3 дб медичних закладів з приводу надання допомоги не звертався, що підтвердив під час його допиту

Також, згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.07.2025 №531 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_3 був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації в складі команди до військової частини НОМЕР_3 .

У постанові про закриття кримінального провадження вказано на те, що в ході досудового розслідування достатніх доказів для доведення винуватості працівників Ужгородського РУП ГУНП в Донецькій області та інших невстановлених осіб до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, не встановлено.

При цьому у постанові містяться покликання на норми КПК України, Конституцію України, Постанову Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" № 9 від 01.11.1996, Постанови Пленуму Верховного Суду України "про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку № 5 від 29.06.1990,

Таким чином, слідчий констатує, що досудовим розслідуванням не здобуто достатньо об`єктивних даних, що вказують про здійснення протиправних дій з боку працівників поліції, у зв`язку з чим, в його діях відсутні ознаки складу кримінальної о правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Слідчий суддя зазначає, що у судові засідання слідчий не з`явився, матеріали кримінального провадження слідчому судді наданні не були.

Разом із тим, слідчий суддя констатує, що у постанові слідчого не вказано про те, що ОСОБА_3 було долучено до матеріалів кримінального провадження відеопокази. Так, вказано лише про те що в ході досудового розслідування отримано відеозаписи з камер зовнішнього відеоспостереження системи «Безпечне місто», які встановлені на пл. Театральній, пішохідному мості та пл. Ш. Петефі за період із 06.00 гол. до 07.00 год. 25.06.2025, при огляді яких не виявлено будь-яких протиправних дій з боку працівників Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно ОСОБА_3 .

Про огляд та про наявність інших відеозаписів в оскаржуваній постанові не йдеться.

При цьому, щодо призначення у кримінальному провадженні судово-медичної експертизи з метою встановлення ступені тяжкості тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_3 , виконання якої доручено експертам Ужгородського міжрайонного відділення бюро судово-медичних експертиз, то за твердженням слідчого потерпілий для проведення огляду у вище вказану установу особисто не з`явився. А тому встановити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень по медичним документам не представляється можливим, оскільки ОСОБА_3 до медичних закладів з приводу надання допомоги не звертався, що підтвердив під час його допиту.

Поряд з цим, у поданій скарзі зазначається, що про призначення експертизи ОСОБА_3 відомо не було. З даного приводу доказів протилежного, а саме щодо обізнаності останнього про призначення експертизи та свідомої неявки для його освідчення слідчому судді не надано. А в оскаржуваній постанові відсутні відомості про те, що існує письмова відмова ОСОБА_3 про проходження експертизи.

Варто зазначити, що у поставові не вказано дату призначення, винесення постанови про призначення експертизи, при цьому як вбачається зі змісту постанови про закриття кримінального провадження потерпілий був призваний на військову службу, а згідно матеріалів даної справи ОСОБА_3 призваний на військову службу з 09.07.2025

При цьому у постанові при описі допиту свідка вказано на наявність розписки про відсутність у ОСОБА_3 претензії до працівників поліції, проте у постанові слідчий не вказує про наявність такої в матеріалах справи чи про її існування взагалі.

Поряд із цим, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ч. 1 ст. 61 Конституції України).

Стаття 4 Протоколу N 7 до Конвенції передбачає право не бути притягненим до суду або покараним двічі.

Пункт 1 ст. 4 Протоколу N 7 до Конвенції визначає, що нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Положення пункту 1 не перешкоджають відновленню провадження у справі згідно із законом та кримінальною процедурою відповідної держави за наявності нових або нововиявлених фактів чи в разі виявлення суттєвих недоліків у попередньому судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи (п. 2 ст. 4 Протоколу № 7).

Відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ поняття «те саме правопорушення» - елемент idem принципу non bis in idem, у ст. 4 ПротоколуN7 до Конвенції, належить розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого «правопорушення», якщо вони витікають з ідентичних, або, по суті, одних і тих самих фактів.

У свою чергу поняття «кримінальна процедура», що містяться у тексті ст.4 Протоколу № 7, повинна тлумачитися у світлі загальних принципів, які стосуються відповідних понять «кримінальне обвинувачення» і «покарання» у статтях 6 і 7 Конвенції («Хаарвіг проти Норвегії», 2007р.; «Резенквіст проти Швеції», 2004р.; «Манассон проти Швеції», 2003р.; «Гектан проти Франції», 2002р.; «Маліж проти Франції», 1998 р.; «Нільссон проти Швеції», 2005 р. та ін.).

Крім цього, закріплена у ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції заборона подвійного притягнення особи до відповідальності за одне й те саме правопорушення, поширюється на випадки, коли така відповідальність більш як один раз реалізується судом у межах проваджень, які за своєю суттю є кримінальними.

Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року в справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий, дізнавач зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.

Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У свою чергу, дізнавач, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов`язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.

Зокрема, якщо слідчим, дізнавачем закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину чи самої події, то він має звернути увагу на те, що б така постанова у обов`язковому порядку містила детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить вона висновки щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

До повноважень слідчого судді у відповідності до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частиною 2 ст. 307 КПК України встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Слідчим суддею встановлено, що під час проведення перевірки обставин, кримінального провадження, слідчим не проведені в повному обсязі слідчі дії з метою одержання фактичних даних вчиненого кримінального правопорушення для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано їм належної правової оцінки, зокрема, питання щодо причин не проходження ОСОБА_3 . СМЕ, при тому що за твердженням ОСОБА_3 , про призначення експертизи йому відомо не було, не досліджено надані потерпілим відеозаписи, що свідчить про формальний підхід до розслідування вказаного кримінального правопорушення та як наслідок про неефективне досудове розслідування кримінальної справи.

Згідно ч.1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Обов`язок доказування лежить саме на слідчому та потерпілому, однак враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що слідчим не вжито достатньо заходів для повного та всебічного дослідження обставин справи, а також встановлення об`єктивної істини у справі.

Слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов`язання) слідчому, дізнавачу у кримінальному провадженні на здійснення конкретних слідчих дій, оскільки останній є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства, дізнання (п. 18 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.22 КПК України)

Згідно ч.5ст.110 КПК України постанова слідчого має бути вмотивована, однак ці вимоги процесуального закону при закритті провадження дотримані не були, із постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим по даному кримінальному провадженню не допитано жодного свідка, не надано оцінки письмовим доказам по справі.

При цьому, вказані вище сумніви слідчим під час досудового розслідування не перевірялися та не усунуті, що вказує на те, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження є передчасною, оскільки не було проведено досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню в повному обсязі та без з`ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим вказана постанова підлягає скасуванню.

Поряд з цим, згідно ст.ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Частини 1, 2,6 ст. 22 КПК України передбачають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Відсутність складу кримінального правопорушення як підстава закриття справи застосовується, коли встановлено, що подія, щодо якої надійшли заява або повідомлення, відбулася, була результатом вчиненого особою діяння (дії або бездіяльність), але сама по собі не є злочином, оскільки: а) відсутній хоча б один із елементів складу кримінального правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона); б) наявні діяння, що виключають злочинність діяння.

Так, закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України можливе лише щодо конкретної особи за умови, що в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, але є наявною подія кримінального правопорушення.

Проте, у розумінні вимог кримінального провадження, відсутність в діянні складу злочину передбачає наявність самої події, у якій відсутні певні ознаки (обов`язкові елементи конкретного складу) злочину. За таких обставин рішення слідчого повинно містити вказівку на те, яке діяння мало місце (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та які ознаки кримінального правопорушення в діях конкретної особи відсутні. Зазначена постанова не відповідає вимогам КПК України.

Окрім того в резолютивній частині постанови не зазначено в діях кого саме встановлена відсутність складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 365 КК України.

Поряд з цим, обґрунтовуючи прийняте рішення про закриття кримінального провадження слідчим зазначається, що « Таким чином, досудовим розслідуванням не здобуто достатньо об`єктивних даних, що вказують про здійснення протиправних дій з боку працівників поліції, у зв`язку з чим, в його діях відсутні ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України».

Не конкретизуючи в діях кого саме відсутні ознаки складу кримінального правопорушення.

Крім того, резолютивна частина постанови слідчого від 17.07.2025 року не конкретизована, оскільки закриття кримінального провадження за відсутністю конкретного складу кримінального правопорушення можливе лише відносно певних осіб, а слідчий зазначив лише про відсутність складу кримінального правопорушення, проте, в діях яких осіб та який саме склад злочину відсутній не вказав, що у сукупності із наведеними вище доводами є підставою для скасування постанови слідчого, у зв`язку з її невідповідністю вимогам КПК України.

Зазначені недоліки постанови від 17.07.2025 року стосуються суті рішення та є істотними.

Таким чином, слідчим не було процесуально здійснено всіх можливих заходів по збиранню та дослідженню доказів в порядку ст. 91-94 КПК України, за таких обставин суд вважає, що прийнята постанова є передчасною, постанова слідчого про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження підлягають поверненню для організації досудового розслідування, при проведенні якого необхідно повно та об`єктивно перевірити обставини кримінального правопорушення, вказаного в повідомленні про вчинення злочину, надати обґрунтовану юридичну оцінку встановленим обставинам; в достатньому для встановлення об`єктивної істини обсязі провести інші необхідні слідчі дії, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 3 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.303, 304,306,307,309,369 КПК України слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_3 , строк на подання скарги на постанову від 17.07.2025 року слідчого ДБР про закриття провадження у кримінальному провадженні № 42025070000000125 від 02.07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України в порядку статті 303 КПК.

Скаргу ОСОБА_3 від імені якого діє адвокат ОСОБА_4 на постанову від 17.07.2025 року слідчого ДБР про закриття провадження у кримінальному провадженні № 42025070000000125 від 02.07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України в порядку статті 303 КПК України - задовольнити.

Постанову слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 від 17.07.2025 року про закриття кримінального провадження №4202507000000012 від 02.07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1