Рішення № 139971988, 21.09.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1860/26

Номер провадження 2/728/1021/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

16 вересня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Кирути Л.І.,

а також

позивача не з`явилася,

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмачі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку, негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про таке.

І. Рух справи.

1. Ухвалою Бахмацького районного суду (далі також Суд) від 03.08.2026 № 728/1860/26 позовну заяву ОСОБА_1 (далі також Позивач), до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (далі також Відповідач, АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ), за змістом якої Позивач просить стягнути заборгованість з матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки у розмірі визначеному Наказом від 14.07.2026 № ДЗР-5-24/382/ОС та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 25 липня 2026 і по день ухвалення судом остаточного рішення, було залишено без руху у зв`язку з невиконанням Позивачем процесуальних вимог статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України), а саме відсутності документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, у зв`язку з чим надано Позивачу п`ятиденний строк з дня вручення відповідної ухвали для усунення виявлених недоліків.

2. У зв`язку з виконанням вимог ухвали Суду від 03.08.2026 № 728/1860/26 та долучення Позивачем квитанції до платіжної інструкції від 05.08.2026 № 27931627-b7f9-4fe5-a898-82d801cd40ef про сплату судового збору у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.), ухвалою Суду від 05.08.2026 № 728/1860/26 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено проведення судового засідання на 16 вересня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

3. У подальшому Судом було задоволене клопотання представника Відповідача про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з відсутністю відомостей у позовній заяві про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, зокрема Відповідача, відомостей про вжиті заходи досудового регулювання спору, а також не зазначено реквізитів рахунку Позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність, а також до позову не додано документу, що підтверджує наявність такого рахунку.

Крім того, подана позовна заява не містила обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, а також зазначення щодо наявності у Позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви у зв`язку з чим Судом на підставі відповідних положень частини одинадцятої статті 187 ЦПК України, повторно постановлено ухвалу від 11.08.2026 № 728/1860/26 про залишення позовної заяви без руху.

4. На виконання вимог ухвали Суду від 11.08.2026 № 728/1860/26, Позивачем 12.08.2026 подано заяву про усунення недоліків, в якій остання повідомила про наявність електронних кабінетів у учасників справи, про відсутність досудового врегулювання спору, а також про наявність оригіналів доказів у учасників справи, крім того, Позивачем надані розрахунок сум, що оспорюються, та реквізити її банківського рахунку, а також подано клопотання про витребування доказів по справі, а саме довідку про доходи за травень-червень 2026 року, клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

5. Ухвалою Суду від 17.08.2026 № 728/1021/26 було продовжено розгляд справи по суті, призначено проведення судового засідання з розгляду справи на 16 вересня 2026 року о 10 годині 00 хвилин, однак у задоволенні клопотання про витребування доказів було відмовлено, оскільки Позивач не довела, що нею були вжиті заходи щодо отримання необхідних доказів самостійно і такі заходи виявилися безрезультатними.

6. У судове засідання 16.09.2026 о 10 годині 00 хвили учасники справи не з`явилися, причини неявки не повідомили, участі уповноважених представників не забезпечили, у зв`язку з чим відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

7. Також у судовому засіданні 16.09.2026 Суд, в порядку частини шостої статті 259 ЦПК України, відклав складання повного рішення на строк не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи, а саме до 21 вересня 2026 року.

ІІ. Позиції учасників справи.

8. За змістом позовної заяви Позивач вказує, що працювала на посаді чергового по залізничній станції Виробничого штату виробничого підрозділу Служба роботи станцій Регіональної філії Південно-Західна залізниця звідки звільнилася 24 липня 2026 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України згідно з Наказом (розпорядженням) від 14.07.2026 № ДЗР-5-24/382/ОС.

9. Також вказувала, що роботодавцем не були дотримані вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У порушення зазначеної норми закону, Відповідач у день звільнення (24.07.2026) не провів зі нею повного розрахунку, зокрема не виплатив матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки.

10. Зазначала, що у наказі про припинення трудового договору від 14.07.2026 № ДЗР-5-24/382/ОС в графі Виплатити Відповідач офіційно встановив та визнав заборгованість, зазначивши: Виплатити шість прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік, 2023 рік передбачені п. 3.10 зі змінами та доповненнями до Колективного договору…, однак згаданий наказ містить протиправну примітку про те, що виплата буде проведена лише після отримання окремого рішення керівництва АТ Укрзалізниця.

11. Також вказує, що станом на день подання цього позову вказані кошти не виплачені, що підтверджується розрахунковим листом за липень 2026 року, виданим у день звільнення. Одностороннє призупинення виплат, передбачених Колективним договором, та відтермінування розрахунку при звільненні є незаконними, що підтверджено чисельною судовою практикою Верховного Суду.

12. Наголошувала, що згідно із Законами України про Державний бюджет на відповідні роки, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня становив: у 2022 році 2 481,00 грн, у 2023 році 2 684,00 грн.

Тобто, математичний розрахунок суми позову:

- За 2022 рік: 6 прожиткових мінімумів * 2481,00 грн = 14 886,00 грн.

- За 2023 рік: 6 прожиткових мінімумів * 2684,00 грн = 16 104,00 грн.

Загальна сума матеріальної допомоги (тіло боргу): 14 886,00 грн + 16 104,00 грн = 30 990,00 грн.

13. Крім того, у зв`язку з тим, що Відповідач не провів з Позивачем остаточний розрахунок при звільненні, Позивач просила стягнути з Відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 25.07.2026 і по день ухвалення судом остаточного рішення.

14. Як на правову підставу своїх позовних вимог посилалася на положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП), за змістом яких при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать їй від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

14. Просила витрати, пов`язані з розглядом справи просила покласти на Відповідача, а саме АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ.

15. Відповідачем, в особі представника Ільницької Ю.Ю., було подано відзив на позовну заяву, за змістом якого остання вказує, що позовні вимоги повністю не визнає, вважає поданий позов необґрунтованим та безпідставними.

16. Зазначає, що відповідно до наказу від 14.07.2026 № ДЗР-5-24/382/ОС Позивача було звільнено з роботи, за власним бажанням 24 липня 2026 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

17. Повідомляла, що AT УКРЗАЛІЗНИЦЯ є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

18. З огляду на широкомасштабну військову агресію російської федерації проти України, з перших днів протистояння AT УКРЗАЛІЗНИЦЯ активно здійснюється робота, спрямована на підтримку громадян та держави: евакуація мирного населення з регіонів та територій країни, що зазнають масованих атак з боку агресора, до більш безпечних регіонів, перевезення гуманітарних вантажів, перевезення дипломатичних делегацій дружніх країн та інше.

19. Проте, у таких умовах збройної агресії, Відповідач не має змоги забезпечити працівників усіма соціальними гарантіями, що передбачені колективними договорами структурних підрозділів.

20. Вказує, що у відповідності до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, однак, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, таке право може бути обмеженим.

21. У свою чергу, Верховною Радою України 15.03.2022 було прийнято Закон України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану № 2136-IX (далі також Закон № 2136-IX), який визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.

22. Відповідно до статті 11 Закону № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

23.Згідно даного переліку, нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення (вид оплати № 392), одноразової матеріальної допомоги працівникам, які виходять на пенсію вперше, в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті відповідно до умов колективного договору (код виплати № 602) призупиняється на період дії воєнного стану з 24.03.2022 відповідно до норм Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 № 2136. З наведеного вбачається, що призупинення роботодавцем передбаченої колективним договором виплати матеріальної допомоги, за якою працівник звернувся після 24.03.2022, повністю узгоджується зі статті 11 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.

24. Оскільки, на дату звільнення та на дату звернення Позивача до суду окремого рішення керівництва АТ Укрзалізниця про виплату чи відновлення виплати матеріальних допомог передбачених Колективним договором не було, тому фактичного нарахування цих коштів Позивачу у день звільнення не відбулось. Таким образом, призупинення виплат відбулося на легітимних підставах (стаття 11 Закону № 2136-ІХ, рішення правління та інші НПА) через форс-мажорні обставини війни. Оскільки виплати передбачені Колективним договором призупинені, а не відмінені, то у цьому випадку Позивач передчасно звернувся до суду. Адже після відновлення та покращення фінансового стану Відповідача або при закінченні військового стану дані виплати були б відновлені першочергово.

25. Також наголошували, що матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 рік виплачується протягом календарного року тобто до 31.12.2022. Якщо протягом року Позивач її не отримав, то тримісячний строк на право звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду для такої вимоги для Позивача закінчився 31 березня 2023 року. Аналогічно і з матеріальною допомогою на оздоровлення за 2023 рік. Якщо протягом 2023 Позивач її не отримав, то тримісячний строк на право звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду для такої вимоги для Позивача закінчився 31 березня 2024 року. Позивач звернувся до суду з позовом 30 липня 2026 року, вже після кого як тримісячний строк звернення до суду сплинув.

26. Просили відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі у справі № 728/1860/26 за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також застосувати строки позовної давності.

27. У свою чергу Позивачем через модуль ЄСІТС Електронний Суд 31.08.2026 до Суду була надіслана відповідь на відзив, в якій вона зазначала, що Відповідач у відзиві посилається на те, що матеріальна допомога на оздоровлення за 2022 та 2023 роки не підлягає обов`язковому стягненню через внутрішні протокольні рішення правління товариства про призупинення виплат. Вказане твердження повністю нівелюється Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 квітня 2026 року за позовом Профспілки залізничників і транспортних будівельників України до АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ. Даним рішенням суд повністю визнав протиправною діяльність АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ щодо зупинення виплат матеріальної допомоги на оздоровлення, визнав відповідні рішення правління недійсними й незаконними та поновив соціально-трудові права залізничників на отримання цих коштів. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються знову при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Право на отримання матеріальної допомоги за 2022-2023 роки є беззаперечним, а внутрішні застереження в Наказі про виплату коштів лише після отримання окремого рішення керівництва протиправними.

28. Вказувала, що заявлені Відповідачем тези про нібито пропущення Позивачем тримісячного строку звернення до суду (оскільки спір стосується виплат за 2022 та 2023 роки) вже були предметом ретельного дослідження суду під час відкриття та продовження провадження. Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 серпня 2026 року про продовження розгляду справи чітко встановлено, що Позивач усунув усі недоліки позовної заяви, а розгляд справи триває у законному русі. Обов`язок повного розрахунку з працівником виник у Відповідача виключно 24.07.2026 (в день звільнення) на підставі Наказу № ДЗР-5-24/382/ОС відповідно до імперативних вимог частин першою статті 116 КЗпП України. Позов подано 30.07.2026 тобто через шість днів після порушення права на повний розрахунок, що повністю відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом та докази на їх підтвердження.

29. Згідно з наказом (розпорядженням) від 14.07.2026 № ДЗР-5-24/382/ОС заступника начальника Виробничого штату виробничого підрозділу служби роботи станцій регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, 24.07.2026 було звільнено ОСОБА_1 з посаду черговий по залізничній станції за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП. Компенсувати за невикористані 47 днів відпустки: в тому числі 6 днів - за період з 06.07.2022-31.12.2023; 2 дні за період з 01.01.2024 05.07.2024; 4 днів за період з 06.07.2024-05.07.2025; 14 днів за період 06.07.2025 - 05.07.2026; 1 день за період з 06.07.2026-24.07.2026; додаткову відпустку одинокій матері(батьку) або опікуну за 10 днів за період з 01.01.2024-31.12.2025; додаткову відпустку одинокій матері(батьку) або опікуну за 10 днів за період з 01.01.2024-24.07.2026. Виплатити шість прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 - 2023 роки передбачені пунктом 3.10 зі змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 роки пролонгованого на 2006-2026 роки, після окремого рішення керівництва АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ (а.с. 3).

30. Відповідно до Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні Позивачу не було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, лише здійснено розрахунок який належить виплатити на день звільнення в розмірі 14 825,26 грн (а.с. 4-5).

31. Також, у відповідності до підпункту 1.1.4 рішення правління АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, протокол від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т., під час вирішення питання 1 порядку денного: Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства Українська залізниця, було визначено призупинити інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно з рішеннями правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики, що підтверджується відповідним витягом від 15.03.2022 № Ц-56/19-2022(в) (а.с. 34-35) та проєктом зазначеного рішення правління компанії (а.с. 91-93), який погоджено з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України (а.с. 94).

32. Витягом з протоколу засідання правління АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ від 27.06.2024 № Ц-82/39 Ком.т. (а.с. 99-100) підтверджується, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), починаючи з 01.07.2024:

- зупинена дія окремих положень колективних договорів АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення;

- нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, працівникам АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ здійснюється в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30 % місячної тарифної ставки (посадового окладу). Виплату матеріальної допомоги на. оздоровлення здійснювати згідно з наказами АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, за письмовою заявою працівників, які безперервно пропрацювали в АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ шість і більше місяців, при виході працівника у щорічну відпустку (тривалість якої становить не менше 14 календарних днів) один раз на календарний рік в межах одного облікового періоду відпустки.

Регіональним філіям, філіям, їх структурним (виробничим) підрозділам, Департаменту бухгалтерського, податкового обліку, звітності та методології, Департаменту казначейства починаючи з 01.07.2024 забезпечити нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному в підпункті 1.2 пункту 1 цього рішення.

Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ та особам, які перебували в трудових правовідносинах з АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т,), матеріальної допомоги на оздоровлення, за період з 24.02.2022 до 30.06.2024, в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, регіональних філій, філій і їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік. При цьому можливість та умови таких виплат за 2022 рік визначити не пізніше грудня 2024 року.

Регіональним філіям, філіям та їх структурним (виробничим) підрозділам передбачити виплати згідно з підпунктами 1.2 пункту 1 та пункту 4 цього рішення в оперативних планах згідно з Порядком формування та виконання консолідованого оперативного плану руху грошових коштів АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, затвердженим рішенням правління від 10.09.2020 (протокол № Ц-45/75 Ком.т.), зі змінами, та надавати до Департаменту казначейства заявки на оплату в рамках затверджених показників.

Підпункт 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втрачає чинність з 01.07.2024.

33. Листом від 04.04.2025 № Ц-5-1.5/25/122-25 керівникам регіональних філій, філій АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ повідомлено, що на виконання протоколу засідання штабу АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та, до окремого рішення керівництва, виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Також наголошено про необхідність проведення роз`яснювальної роботи з працівниками, що призупинення зазначених виплат це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. На період призупинення виплат запропоновано керуватись графіком виплат працівникам Відповідача одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз`ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц/3-91/1459/Цпроф/З0-22 (додається), де чітко зазначено про збереження права на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного етану та протягом 2-ох місяців (або терміну, передбаченого колективним договором) починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово (а.с. 101-102).

34. Згідно з копією листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України повідомила усім, кого це стосується, що військова агресія рф проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 100).

ІV. Оцінка Суду та релевантне законодавство.

35. Перш за все Суд наголошує, що розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі також ЦПК України), в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

36. За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

37. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

38. Суд звертає увагу, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати Суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

39. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

40. Також під час оцінки фактичних обставин справи Суд враховує, що статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

41. Зокрема, зазначеному конституційному положенню кореспондують вимоги статті 47 КЗпП України, за змістом яких власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

42. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

43. При цьому Суд також відмічає, що згідно зі статтею 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань, з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

44. Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.п.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

45. Згідно зі статтею 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

46. Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

47. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Судом встановлено, що Позивач має право на виплату матеріальної допомоги у розмірі шести прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 - 2023 роки передбачені пунктом 3.10 зі змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 роки пролонгованого на 2006-2026 роки що становить 30 990,00 грн.

48. Однак такі виплати були призупинені Відповідачем, зокрема на підставі положень Закону № 2136-IX.

49. У цьому контексті Суд враховує, що відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

50. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

51. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України Про правовий режим воєнного стану.

52. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 цього Закону в Указі Президента України Про введення воєнного стану в Україні зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

53. Згаданим вище указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

54. Крім того 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану № 2136-IX, який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану.

55. Пунктом 2 розділу Прикінцеві положення Закону № 2136-IX регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України Про правовий режим воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.

56. Отже положення Закону № 2136-IX, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

57. Відповідно до статті 11 Закону № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця, що й було зроблено Позивачем.

58. Однак Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого, в тому числі, діє стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. зокрема постанову Верховного Суду від 17.01.2020 № 340/1018/19).

59. Відповідною практикою Європейського суду з прав людини (далі також ЄСПЛ) визначено критерії правомірності втручання у право власності та утворено трискладовий тест, за допомогою якого має відбуватися оцінка такого втручання у право власності європейським стандартам.

Так, до критеріїв трискладового тесту, які мають оцінюватися у сукупності, віднесено:

1) законність вручання;

2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом);

3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря).

60. Не ставлячи під сумнів відповідність першим двом переліченим критеріям прийнятих рішень щодо призупинення відповідних виплат працівникам Відповідача, зокрема і Позивачу, на переконання Суду, вирішення питання про нарахування та виплату всіх належних працівникові від підприємства сум при звільненні у залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, та за наявності відповідного рішення керівництва АТ УКРЗАЛІЗНИЦЯ, тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, є непропорційним і, безсумнівно, порушують трудові права Позивача, які підлягають судовому захисту, оскільки така виплата потенційно може ніколи і не настати, а отже становить надмірний тягар для Позивача.

61. За таких обставин Суд приходить до висновку щодо наявності порушених прав Позивача і необхідності їх захисту шляхом стягнення з Відповідача невиплачених при звільненні одноразової матеріальної на оздоровлення за 2022-2023 роки в розмірі 30 990,00 грн.

62. При цьому Суд відхиляє доводи представника Відповідача стосовно пропуску позивачем строків позовної давності і нагадує, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

63. Положеннями статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

64. Як вже вказувалося вище, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати (стаття 116 КЗпП України).

65. Отже, строк остаточного розрахунку між роботодавцем і працівником настає не раніше моменту звільнення працівника із займаної посади і, відповідно, строк позовної давності за вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні не може розпочати свій перебіг раніше від моменту звільнення.

66. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Позивача було звільнено із займаної посади 24.07.2026, а до Суду вона звернулася 30.07.2026, тобто в межах наданого строку позовної давності.

67. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то Суд вказує на таке.

68. Частиною першою статті 27 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення.

69. На виконання згаданого законодавчого положення постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

70. Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

71. Подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.

72. В позовній заяві Позивач вказувала, що при звільненні 24.07.2026 АТ УКРЗАЛІЗНИЦЕЮ з нею не було проведено повного розрахунку при звільненні, а саме не виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки, що відповідно до частини першої статті 117 КЗпП є підставою для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку.

73. Також у своїй заяві ОСОБА_1 зазначила період стягнення, а саме з 25.07.2026 та по день ухвалення судом остаточного рішення.

74. В подальшому Позивачем було заявлене клопотання про витребування доказів, в якому вона просила витребувати в АТ УКРЗАЛІЗНИЦІ довідку про доходи ОСОБА_1 за останні два повні календарні місяці роботи, що передували звільненню, а саме травень червень 2026 року із обов`язковим зазначенням суми нарахованої заробітної плати(помісячно) та кількості фактично відпрацьованих робочих днів у кожному з цих місяців.

75. Ухвалою Суду від 17.08.2026 № 728/1860/26 в задоволенні даного клопотання було відмовлено, зазначаючи, що Позивачем не додано документів, які б підтверджували вжиття Позивачем заходів для самостійного отримання доказів, які вона просить витребувати, що не позбавляє її можливості повторного заявлення цього клопотання з відповідним обґрунтуванням.

76. Відповідно до статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

77. Вказаним положенням кореспондують вимоги пункту 4 частини другої статті 84 ЦПК України, у відповідності до якого учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом, у якому зазначаються вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

78. Позивачем повторно не було заявлено клопотання про витребування доказів з відповідним обґрунтуванням, що забезпечувало б задоволення такого клопотання, а інших доказів, які б дозволяли Суду здійснити розрахунок середнього заробітку, не надано, відповідно в задоволенні даної вимоги Суд відмовляє.

V. Розподіл судових витрат.

79. Суд наголошує, що згідно положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

80. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно задоволених позовних вимог.

81. При цьому Суд враховує, що згідно з положеннями Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР структуру заробітної плати складають основна та додаткова заробітні плати, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

82. Враховуючи що у відповідності до статті 12 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів, Суд приходить до висновку, що одноразова матеріальна допомога при звільненні включається до структури заробітної плати

83. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

84. У цьому контексті слід зазначити, що згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

85. Положеннями цивільного процесуального законодавства не визначено порядку розподілу судових витрат у виді судового збору у випадку, коли позивач звільнений від його сплати у встановленому порядку, у зв`язку з чим Суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме відповідні положення Господарського процесуального кодексу України у відповідності до яких судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

86. Так, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

87. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

88. Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі станом на 01.01.2026 дорівнює 3 328,00 грн.

89. З урахуванням ціни заявленого позову, за його розгляд необхідно було б сплати судовий збір на суму 1 331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.), що становить мінімальний фіксований розмір судового збору.

90. Підсумовуючи наведене, Суд вважає, що сплачений судовий збір має бути компенсовано Відповідачем на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.), а в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку сплачений судовий збір підлягає залишенню за Позивачем.

91. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України Суд,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ про стягнення невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену при звільненні матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 30 990,00 грн (тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 00 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені Главою 1 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення цього рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ, адреса місцезнаходження: вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, індекс 03150, код ЄДРПОУ 40075815.

Повний текст рішення суду складено 21.09.2026.

Суддя Є.М. Сороколіт