Рішення № 139971902, 17.09.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/893/26

Провадження № 2/673/892/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"17" вересня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Мартинюка В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання - Капітана В.А.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Ейс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5482604 від 23.04.2025 у розмірі 23 881,90 грн, а також понесені витрати по справі на сплату судового збору та правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5482604 в електронній формі на початкову суму 8 000,00 грн через веб-сайт credit7.ua. Укладення договору відбулося шляхом проходження процедури ідентифікації та підписання електронного документа одноразовим ідентифікатором (кодом 65745). На виконання умов договору Первісний кредитор перерахував кошти на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3.

25 березня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 25032026- Ейс/Лінеура. Відповідно до умов цього договору, Реєстру Боржників та Акта прийому-передачі до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 5482604. Позивач вказує, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором, повернути кредит у встановлений строк відмовився та проігнорував направлену на його адресу досудову вимогу про дострокове повернення заборгованості. За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача станом на дату подання позову становить 25 618,92 грн, яка складається з: 7 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 881,91грн заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 1 737,02 грн штрафні санкції (пеня, штрафи).

При цьому позивач зазначив, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 737,02 грн. ним свідомо не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог, що підлягає стягненню, становить 23 881,90 грн.

Ухвалою судді Деражнянського районного суду Хмельницької області від 20.07.2026 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку та зарахування на нього коштів. На виконання ухвали АТ КБ «ПриватБанк» надав суду запитувану інформацію.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом відправки рекомендованого повідомлення за зареєстрованим місцем проживання, яке отримав 28.07.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву на позов не подав, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, згідно ст. 281 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5482604 в електронній формі на початкову суму 8 000,00 грн. строком на 360 днів, через веб-сайт credit7.ua. Укладення договору відбулося шляхом проходження процедури ідентифікації та підписання електронного документа одноразовим ідентифікатором (кодом 65745).

На виконання умов договору Первісний кредитор перерахував кошти у розмірі 8 000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3, що підтверджується листом від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК».

Крім того, на виконання ухвали суду з АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію, що у банку на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 на яку 23.04.2025 року було зараховано 8 000,00грн., 18.08.2025 року 3 000,00 грн., фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

25 березня 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу № 25032026- Ейс/Лінеура. Відповідно до умов цього договору, Реєстру Боржників та Акта прийому-передачі до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 5482604.

Позивач вказує, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором, повернути кредит у встановлений строк відмовився та проігнорував направлену на її адресу досудову вимогу про дострокове повернення заборгованості.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача станом на дату подання позову становить 25 618,92 грн, яка складається з: 7 999,99 грн заборгованість за тілом кредиту; 15 881,91 грн заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом; 1 737,02 грн штрафні санкції (пеня, штрафи).

При цьому позивач зазначив, що вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 737,02 грн. ним не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог, що підлягає стягненню, становить 23 881,90 грн.

Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, представник позивача був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

За змістом ст. 6 вказаного Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 8 вказаного Закону, юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

В ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За положеннями ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором №5482604 від 23.04.2025 року.

Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення кредитного договору, встановлено факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та факт їх неповернення у відповідності до умов, вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України, в разі задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача.

Розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду позивача відповідно до поданої копії платіжної інструкції № 52351 від 16.07.2026 становить 2662,40 грн, відтак, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, то суд враховує, що відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, за визначеними у ній правилами, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до приписів частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із долучених до позову письмових доказів, у зв`язку зі зверненням до суду позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, що підтверджено копією договору про надання правової (правничої) допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, Додатковою угодою 25771558972 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, Актом прийому-передачі наданих послуг з якого вбачається, що Адвокатським Бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» надано послуги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» з підготовки матеріалів справи до суду - позову до ОСОБА_1 на суму 7000,00 грн, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 203, від 26.08.2010 та Довіреністю.

Відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, заявлені витрати не є явно необґрунтованими чи непропорційними щодо предмета спору, тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» у заявленому розмірі 7 000,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» суму заборгованості за кредитним договором № 5482604 від 23.04.2025 року у розмірі 23 881,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження за адресою: Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, м. Київ, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. Б. Мартинюк