Ухвала суду № 139971668, 22.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа №591/7226/26

Провадження № 4-с/591/18/26

Ухвала

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Суми, заінтересована особа АТ «Акцент-Банк»,

установив:

17.06.2026 заявник звернувся до суду із скаргою, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Зарічного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у місті Суми щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 10.04.2014 у межах виконавчого провадження ВП №42963695;

- зобов`язати Зарічний ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Суми вжити заходів щодо зняття (скасування) арешту з усього майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного постановою державного виконавця від 10.04.2014 року у межах виконавчого провадження ВП № 42963695, та вилучити відповідний запис про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23.06.2026 прийнято скаргу до розгляду, судове засідання з її розгляду призначене на 02.07.2026.

29.06.2026 скаржник подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання вимог скарги.

Судове засідання, призначене на 02.07.2026, було відкладене до 29.07.2026 через ненадходження від учасників справи пояснень щодо скарги.

17.07.2026 від АТ «Акцент-Банк» до суду надійшли заперечення, у яких наголошено на відсутності підстав для задоволення скарги, оскільки повернення виконавчого документа не є підставою для зняття арешту. Також у поданих запереченнях даний учасник просив покласти на скаржника витрати АТ «Акцент-Банк» на професійну правничу у допомогу у розмірі 5000,00 грн.

28.07.2026 скаржник подав відповідь на заперечення АТ «Акцент-Банк», наполягає на задоволенні скарги.

Судове засідання, призначене на 29.07.2026, було відкладене до 22.09.2026 з метою направлення запиту до Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

17.08.2026 до суду надійшла відповідь Білопільського ВДВС про те, що виконавче провадження № 42963695 з примусового виконання виконавчого листа № 591/7417/13-ц від 01.10.2023, виданого Зарічним районним судом м. Суми перебувало на виконанні у Зарічному відділі державної виконавчої служби.

Від Зарічного ДВС відзиву на подану скаргу не надходило, у судове засідання представник державної виконавчої служби не прибув, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання.

Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України суд не здійснював фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, доходить наступних висновків.

У ході розгляду скарги встановлено, що на виконанні у Зарічному відділі державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 42963695 з виконання виконавчого листа № 591/7417/13-ц від 01.10.2013, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-Банк» (на даний час АТ «Акцент-Банк») боргу у розмірі 22016,16 грн та судових витрат у сумі 229,10 грн.

10.04.2014 державним виконавцем у виконавчому проваджені № 42963695 винесено постанову про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.

Як вбачається з відповіді № 796699 від 07.05.2026, наданої скаржникові начальником Зарічного ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції України, державним виконавцем, керуючись пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», 15.07.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки було виявлене майно, яке належить на праві власності боржника, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також із змісту вказаної вище відповіді вбачається, що виконавче провадження № 42963695 було знищено за закінченням терміну зберігання. Виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 станом на день надання відповіді на виконанні не перебуває.

Як встановлено з відповіді Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 12.08.2026, наданої суду, виконавче провадження № 42963695 з примусового виконання виконавчого листа № 591/7417/13-ц від 01.10.2023, виданого Зарічним районним судом м. Суми перебувало на виконанні у Зарічному відділі державної виконавчої служби.

У зв`язку з тим, що виконавче провадження закінчене більш ніж 10 років тому, ОСОБА_1 звернувся до начальника Зарічного ВДВС Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з клопотанням про зняття арешту з майна боржника, однак подане клопотання було залишено органом ДВС без належного реагування, що змусило скаржника звернутись до суду з даною скаргою.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 13 ЦПК України регламентує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Право на звернення із скаргою до суду передбачено статтею 447 ЦПК України. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно частиною першою статті448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини другої статті129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті10 ЦПК України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон ).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа № 591/7517/13-ц, виданого 01.10.2023 Зарічним районним судом м. Суми, були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною шостою статті 24 Закону № 606-XIV за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 606-XIV державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Пунктом 2 частини першої статті 25 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або

витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем

заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Однак як встановлено у ході розгляду скарги, виконавче провадження № 42963695, яке за постановою державного виконавця від 15.07.2016 було передано за належністю до Білопільського ВДВС, згідно з відповіддю останнього перебув анона виконанні у Зарічному ВДВС.

При цьому встановити обставини направлення виконавчого провадження, дослідити винесені державними виконавцями постанови, які приймались у ході здійснення виконавчих дій, неможливо у зв`язку із знищенням виконавчого провадження.

Разом з тим накладений протягом тривалого часу арешт на майно скаржника порушує його право на володіння та розпорядження власним майном.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У ході розгляду даної скарги АТ «Акцент-Банк» хоча і подав заперечення проти її задоволення та подав довідку про заборгованість ОСОБА_1 перед Банком, однак доказів того, що він вживав заходів до відновлення виконавчого провадження чи доказів того, що виконавче провадження № 42963695 не є завершеним, до суду не подав.

Відтак враховуючи, що з моменту закінчення виконавчого провадження минуло близько 10 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання, суд доходить висновку, що подальше накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння своїм майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності майном, а тому скаргу в частині скасування арешту, накладеного на майно боржника, слід задовольнити.

Що стосується вимоги про визнання протиправною бездіяльності Зарічного ВДВС щодо не зняття арешту з усього майна скаржника, накладеного постановою державного виконавця від 10.04.2014, суд зазначає, що підстави для зняття арешту державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діє на даний час, визначені статтею 59, а тому у скарзі в цій частині слід відмовити.

Керуючись статтями 10-12, 43, 76, 81, 89, 247, 258-261, 263, 268, 447-1, 448, 450, 451, 452 ЦПК України, суд

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Суми, задовольнити частково.

Зняти арешт з усього майна боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця від 10.04.2014 у межах виконавчого провадження № 42963695, вилучити відповідний запис про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В іншому відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.О. Зеря