Рішення № 139971262, 21.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3423/26 2/335/2361/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Z06.21778.005197407. Згідно з умовами договору Відповідачу було надано кредит у розмірі 40 500,00 грн строком на 24 місяці зі сплатою 21,99% річних. Відповідач підтвердила ознайомлення з умовами кредитування та Публічною пропозицією Банку шляхом підписання договору.

Кредитор виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу грошові кошти, що підтверджується меморіальним ордером № 6283500 від 26.04.2019 та випискою по рахунку.

Відповідач, у порушення вимог ст. ст. 525, 526, 1054 ЦК України та умов Кредитного договору, не здійснювала своєчасне повернення кредитних коштів та сплату нарахованих відсотків і комісій у визначені графіком строки.

11 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 11-12/25. Відповідно до Реєстру боржників № 2 (Лот № 15) до цього договору, право вимоги до Відповідача за Кредитним договором № Z06.21778.005197407 від 26.04.2019 перейшло до Позивача. На момент відступлення права вимоги заборгованість Відповідача не була погашена.

Станом на день подання позову загальна сума заборгованості Відповідача перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» становить 66 543,82 грн, яка складається з: 25 356,14 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 436,01 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 30 751,67 грн заборгованість за комісіями.

З огляду на викладене, Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Кредитним договором № Z06.21778.005197407 від 26.04.2019 у розмірі 66 543,82 грн, судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою судді від 01 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, місце проживання якої зареєстроване на тимчасово окупованій території Запорізької області, про час та місце судового засідання повідомлена оголошенням на офіційному вебпорталі судової влади України. Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позов не подала.

Частиною 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 14 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 26 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Позичальник/Застрахована особа) було укладено Договір кредиту та страхування № Z06.21778.005197407.

Згідно з умовами Розділу 1 договору («Надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах»): тип кредиту: цільовий; сума кредиту: 40 500,00 грн; процентна ставка: 21,99% річних (фіксована); строк кредитування: 24 місяці; мета кредиту: для власних потреб (споживчий кредит) (а. с. 8).

Підписанням договору Відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його умовами, тарифами банку та Публічною пропозицією, умови кредитування їй зрозумілі, і вона добровільно погоджується на їх виконання. Кошти в розмірі 40 500,00 грн були надані Відповідачу в день підписання договору, що підтверджується меморіальним ордером № 6283500 від 26.04.2019 (а. с. 10).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

11 грудня 2025 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі Клієнт/Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі Фактор/Позивач) було укладено Договір факторингу № 11-12/25 (а. с. 2830).

Відповідно до умов вказаного Договору факторингу, Клієнт відступив Фактору Права Вимоги до Боржників, зазначених у відповідних Реєстрах Боржників, а Фактор прийняв ці права та зобов`язався надати Клієнту фінансування.

Факт переходу права вимоги до Відповідача підтверджується реєстром Боржників № 2 (Лот № 15) до Договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025, згідно з яким Позивачу перейшло право вимоги за Кредитним договором № Z06.21778.005197407 від 26.04.2019, укладеним із ОСОБА_1 (а. с. 37); витягом з Реєстру боржників, де під порядковим номером 1187 зазначено Відповідача ( ОСОБА_1 ), номер первинного договору, РНОКПП боржника та загальну суму заборгованості у розмірі 66 543,82 грн (а. с. 40); актами приймання-передачі Реєстрів Боржників від 11.12.2025 (у паперовому та електронному вигляді), які підтверджують виконання сторонами умов Договору факторингу щодо передачі прав вимоги (а. с. 3536); платіжним дорученням № 0588840000 від 12.12.2025, що засвідчує здійснення Позивачем оплати за відступлені права вимоги на користь АТ «Ідея Банк» у розмірі 9 238 597,00 грн (відповідно до умов Лоту № 15) (а. с. 33).

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі Договору факторингу № 11-12/25 від 11.12.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло статусу нового кредитора та права вимоги до Відповідача за Кредитним договором № Z06.21778.005197407 від 26.04.2019. На момент відступлення права вимоги заборгованість Відповідача склала 66 543,82 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком первісного кредитора та розрахунком Позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості (комісії), суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості за договором кредиту включено заборгованість за комісією у розмірі 30 751,67 грн.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Проте в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене, відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 30 751,67 грн.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надав, складений первісним кредитором розрахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами не спростував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Щодо понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн, судом встановлено наступні обставини.

Взаємовідносини між Позивачем та особою, що надає правову допомогу, регулюються Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року. Договір укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (Виконавець). Згідно з п. 4.1 Договору, вартість послуг узгоджується сторонами у Заявках на надання юридичної допомоги.

На виконання умов Договору щодо стягнення заборгованості саме з Відповідача ( ОСОБА_1 ) Позивачем надано копії заявки на надання юридичної допомоги № 528 від 02.02.2026 року, у якій сторони погодили перелік необхідних послуг, їх обсяг у годинах та вартість; витягу з Акта № 29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року, який підтверджує фактичне виконання робіт та прийняття їх Позивачем без зауважень. Згідно з вищезазначеним актом загальна сума витрат у розмірі 16 000,00 грн складається з наступних послуг: надання усної консультації з вивченням документів (2 години за ціною 2 000,00 грн/год) 4 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (4 години за ціною 3 000,00 грн/год) 12 000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідач із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до суду не зверталася.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1 432,04 грн та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 8 605,94 грн.

Доказів понесення інших витрат позивачем суду не надано, із заявами про намір надати такі докази після ухвалення рішення позивач до суду не звертався.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 7681, 141, 223, 247, 259, 263265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ідентифікаційний код 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 6, оф. 521) заборгованість за Договором кредиту та страхування № Z06.21778.005197407 від 26 квітня 2019 року в розмірі 35 792 (тридцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто дві) гривні 15 копійок.

В іншій частині позов залишити без задоволення .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 1 432,04 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 605,94 грн.

Копію заочного рішення надіслати сторонам. Відповідача повідомити про ухвалення цього рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади України з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко