Рішення № 139971226, 22.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11251/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Дідуха Євгена Олександровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Українські Фінансові Операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 4843433 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.07.2024 року у розмірі 40 441,50 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 16,50 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 25 425,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції», а також судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4843433 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 15 000,00 грн.

Згідно з умовами договору строк кредитування становив 360 днів з 27.07.2024 року до 22.07.2025 року, а періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,5 % на день, яка застосовується у межах погодженого строку кредитування. Пунктом 1.4.2 договору передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,01 % на день за умови належного виконання позичальником передбачених договором умов програми лояльності.

Кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7» та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «55804».

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором та перерахував відповідачу кредитні кошти у сумі 15 000,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк».

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», відповідно до якої за договором № 4843433 від 27.07.2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 15 000,00 грн на зазначену відповідачем платіжну картку.

Відповідач належним чином не виконала взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, унаслідок чого виникла заборгованість.

31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до якого первісний кредитор за плату відступив, а позивач набув право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4843433 від 27.07.2024 року.

Відповідно до Реєстру боржників та Акта прийому-передачі до договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача у загальному розмірі 15 016,50 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 16,50 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 0,00 грн заборгованість за штрафами та неустойкою.

Оскільки станом на дату укладення договору факторингу строк кредитування за договором № 4843433 від 27.07.2024 року не закінчився, позивач у межах погодженого сторонами строку кредитування за період із 01.04.2025 року до 22.07.2025 року, тобто за 113 календарних днів, нарахував проценти за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,5 % на день.

Таким чином, за розрахунком позивача загальна сума заборгованості відповідача за договором № 4843433 від 27.07.2024 року становить 40 441,50 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 16,50 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 25 425,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції».

Представник позивача Дідух Є.О. у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена шляхом направлення на номер телефону, зазначений у позовній заяві, SMS-повідомлення про виклик до суду, яке було нею отримано.

У матеріалах справи міститься заява відповідача від 13.08.2026 року про відкладення судового розгляду у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та надання їй часу для реалізації права на подання відзиву на позовну заяву.

Крім того, 31.08.2026 року до суду надійшла заява адвоката Студеняк О.С. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового розгляду на іншу дату. Водночас причин повторної неявки в судове засідання відповідач суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду, відсутність відзиву на позовну заяву та відсутність повідомлення про поважність причин неявки до суду, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у взаємному зв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4843433 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти у сумі 15 000,00 грн, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до пункту 1.3 договору строк кредитування становив 360 днів з 27.07.2024 року до 22.07.2025 року. Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,5 % на день, а пунктом 1.4.2 договору знижену процентну ставку у розмірі 0,01 % на день, право на застосування якої залежало від належного виконання позичальником визначених договором умов програми лояльності.

Повернення кредиту та сплата процентів за користування ним мали здійснюватися відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

Договір № 4843433 від 27.07.2024 року укладено у формі електронного документа та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «55804».

Перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора через вебсайт або мобільний застосунок «Credit7», створила особистий кабінет, зазначила свої персональні та контактні дані, реквізити банківської платіжної картки, пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, ознайомилася з умовами кредитування, Правилами надання коштів у позику та паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердила свою згоду на укладення договору шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Наведені обставини підтверджуються договором № 4843433 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.07.2024 року, заявою про прийняття публічної пропозиції, паспортом споживчого кредиту, Правилами надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, та іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 15 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем під час укладення договору.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», відповідно до якої за договором № 4843433 від 27.07.2024 року було успішно перераховано 15 000,00 грн на вказану платіжну картку.

31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників та Акта прийому-передачі до договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4843433 від 27.07.2024 року.

На дату відступлення права вимоги розмір заборгованості відповідача становив 15 016,50 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 16,50 грн заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором.

Пунктом 1.1 договору факторингу передбачено відступлення фактору права грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне в майбутньому, включаючи основну суму кредиту, плату за кредитом, проценти та інші передбачені договором платежі.

Оскільки станом на 31.03.2025 року погоджений сторонами строк кредитування не закінчився, ТОВ «Українські Фінансові Операції» за період із 01.04.2025 року до 22.07.2025 року, тобто за 113 календарних днів, нарахувало проценти за користування кредитними коштами у розмірі 25 425,00 грн.

Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань та повного або часткового погашення заборгованості після переходу права вимоги до позивача матеріали справи не містять.

Оцінка суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Специфіка спірних правовідносин свідчить про те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити:

1.чи було укладено кредитний договір із відповідачем;

2.чи були надані відповідачу кредитні кошти;

3.чи перейшло до ТОВ «Українські Фінансові Операції» право вимоги за спірним кредитним договором, у тому числі право на нарахування процентів до закінчення строку кредитування;

4.чи наявні підстави для стягнення заявленої заборгованості та в якому розмірі.

Відповідаючи на вказані питання, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону, заповнення формуляра заяви в електронній формі або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин повинен бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Установлені судом обставини свідчать про те, що відповідач самостійно ініціювала отримання кредиту, зареєструвалася в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, зазначила свої персональні, контактні та платіжні дані, ознайомилася з умовами кредитування і підписала кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора «55804».

Без виконання відповідачем зазначеної сукупності дій укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів було б неможливим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір № 4843433 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено у належній письмовій електронній формі.

Такий висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 та від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 15 000,00 грн підтверджується договором № 4843433 від 27.07.2024 року, довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про успішне перерахування коштів на зазначену відповідачем платіжну картку та іншими письмовими доказами, які суд оцінює у сукупності.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору або отримання кредитних коштів, відповідач суду не надала.

Доказів належного виконання зобов`язань та повного чи часткового погашення заборгованості за договором № 4843433 від 27.07.2024 року після відступлення права вимоги відповідач також не подала.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

31.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу № 31-1/03/2025.

На виконання вказаного договору сторонами підписано Акт прийому-передачі та Реєстр боржників, згідно з якими до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4843433 від 27.07.2024 року.

Факт фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією, долученою до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи боржника.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим із моменту настання цієї події.

За змістом ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови одержання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Разом із тим неповідомлення боржника про заміну кредитора саме собою не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку погасити заборгованість. У такому разі боржник має право виконати зобов`язання первісному кредиторові, а новий кредитор несе ризик наслідків такого виконання.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості ні первісному, ні новому кредитору.

Отже, наявними у справі доказами підтверджено належний перехід до ТОВ «Українські Фінансові Операції» права грошової вимоги до відповідача за договором № 4843433 від 27.07.2024 року.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за нарахованими процентами за первісним кредитором та суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції».

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Враховуючи умови Договору № 4843433 від 27.07.2024 року, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заявлених до стягнення процентів, нарахованих ТОВ «Українські Фінансові Операції», з урахуванням строку кредитування та встановлених законом обмежень щодо максимальної денної процентної ставки.

Як встановлено судом, відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору строк кредитування становив 360 днів з 27.07.2024 року до 22.07.2025 року.

Пунктом 1.4.1 Договору передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 1,5 % на день. Водночас відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. При цьому пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено тимчасове обмеження максимальної денної процентної ставки, відповідно до якого у період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року включно її максимальний розмір становив 1,5 %.

Разом з тим, оскільки право грошової вимоги за Договором № 4843433 перейшло до ТОВ «Українські Фінансові Операції» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року, проценти новим кредитором могли нараховуватися лише за період після переходу права вимоги та в межах строку кредитування, визначеного первісним договором.

Згідно з Реєстром боржників та Актом прийому-передачі до Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025 року до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 4843433 від 27.07.2024 року.

Оскільки Договір факторингу укладено 31.03.2025 року, нарахування процентів ТОВ «Українські Фінансові Операції» могло здійснюватися починаючи з 01.04.2025 року.

Відповідно до п. 1.3 Договору № 4843433 строк кредитування закінчувався 22.07.2025 року, а тому проценти після переходу права вимоги могли нараховуватися за період з 01.04.2025 року по 22.07.2025 року включно. Зазначений період становить 113 календарних днів.

З огляду на те, що на момент нарахування процентів ТОВ «Українські Фінансові Операції» законодавством було встановлено максимальний розмір денної процентної ставки у розмірі 1 %, розмір процентів, які могли бути правомірно нараховані позивачем за вказаний період, становить:16 950,00 грн.(15 000,00 грн ? 1 % ? 113 днів)

Водночас позивачем заявлено до стягнення 25 425,00 грн заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції» за період з 01.04.2025 року по 22.07.2025 року.

Отже, з урахуванням встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки та строку кредитування, до стягнення підлягає 16 950,00 грн процентів, нарахованих ТОВ «Українські Фінансові Операції».

При цьому заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, яка станом на дату відступлення права вимоги становила 16,50 грн, судом не перераховується та підлягає врахуванню у заявленому позивачем розмірі.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» підлягає стягненню заборгованість за договором № 4843433 від 27.07.2024 року, а саме: 15 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 16,50 грн заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, та 16 950,00 грн процентів, правомірно нарахованих ТОВ «Українські Фінансові Операції».

Отже, загальний розмір заборгованості за Договором № 4843433 від 27.07.2024 року, що підлягає стягненню, становить 31 966,50 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000.00 грн суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи за умови підтвердження їх розміру та обсягу наданих послуг відповідними доказами незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті.

У додатковій постанові від 22.05.2024 року у справі № 206/4841/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу визначальним є підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи та обсягу такої допомоги.

З наданих позивачем документів вбачається, що адвокатом Дідухом Є.О. надано ТОВ «Українські Фінансові Операції» професійну правничу допомогу, яка полягала у вивченні матеріалів кредитної справи, здійсненні правового аналізу документів, формуванні правової позиції, підготовці позовної заяви, розрахунку заборгованості, клопотання про витребування доказів та інших процесуальних документів.

Вартість наданої професійної правничої допомоги визначена сторонами у розмірі 10 000,00 грн.

Відсутність доказів фактичної оплати правничої допомоги на момент ухвалення рішення сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, оскільки положення ст. 137 ЦПК України передбачають можливість розподілу витрат, які вже сплачені або підлягають сплаті відповідною стороною.

Дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи характер і складність спору, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, значення справи для сторін, а також відсутність заперечень відповідача щодо заявленого розміру витрат та клопотання про їх зменшення, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 2104,46 грн. (2662,40 грн * 31966,50 грн / 40441,50 грн).

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», (ЄДРПОУ: 40966896, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, прим. 19 літ. «Н», «П») заборгованість за договором № 4843433 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.07.2024 року у розмірі 31 966,50 (тридцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість) гривень 50 копійок, з яких: 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 16,50 (шістнадцять) гривень 50 копійок заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 16 950,00 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`десят) гривень 00 копійок заборгованість за процентами, нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (0.04.1964 року народження, РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», (ЄДРПОУ: 40966896, 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, прим. 19 літ. «Н», «П») судовий збір у розмірі 2 104,46 (дві тисячі сто чотири) гривні 46 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І.