Рішення № 139971177, 15.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14607/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Крегул М.М.,

за участю секретаря судового засідання Бєлікова К.А.,

представник відповідача Жук Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгороді, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даним позовом, який обґрунтовує тим, що 21.01.2025 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» уклали електронний кредитний договір «1404464». Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 18 000,00 грн. Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надав їй кредит в сумі 18 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Строк кредиту 62 дні з кінцевим терміном повернення до 23.03.2025 року, включно.

Відповідач уклала 03.02.2025 року Додаткову угоду до Кредитного договору №1404464 від 21 січня 2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, якою сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитом (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту 24.04.2025 року.

Відповідач уклала 05.03.2025 року Додаткову угоду до Кредитного договору №1404464 від 21 січня 2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, якою сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту 24.05.2025 року.

Відповідач уклала 04.04.2025 року Додаткову угоду до Кредитного договору №1404464 від 21.01.2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, якою сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту 23.06.2025 року.

Відповідач уклала 04.05.2025 року Додаткову угоду до Кредитного договору №1404464 від 21.01.2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, якою сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту 23.07.2025 року.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору. Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надані кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Кредитний договір та додаток №1 до нього підписані відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «f61832».

На банківську платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти у сумі 18 000,00 грн., що здійснено за допомогою системи EasyPay, час операції 21.01.2025 о 09:22. Згідно з п. 1.3.2 кредитного договору періодичність сплати платежів визначена так: 1-й платіж - через 12 днів з моменту укладення договору; 2-й платіж - через 50 днів.

У зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 30 464,00 грн., яка складається з 17 000,00 грн. тіла кредиту та 13 464,00 грн. нарахованих процентів.

За таких обставин позивач просить стягнути з Відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором № 1404464 від 21.01.2025 року в сумі 30 464,00грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на відправку документів Відповідачу у розмірі 120.50 грн.

29.10.2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначила про часткове визнання позовних вимог та виклала заперечення щодо розміру нарахованих відсотків. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що вона погоджується із фактом отримання кредиту та залишком основного боргу в розмірі 17 000 грн., який виник після часткового погашення тіла кредиту на суму 1 000 грн.. Водночас відповідач не погоджується із заявленим до стягнення розміром відсотків у сумі 13 464 грн., вважаючи їх безпідставними, завищеними та такими, що суперечать умовам договору, оскільки в додатковій угоді від 05.03.2025 року було узгоджено денну відсоткову ставку 0,43%, тоді як позивач здійснив розрахунок виходячи з 0,99% на день. Крім того, відповідач вказує, що згідно з Паспортом споживчого кредиту загальна сума процентів за весь початковий строк користування кредитом (62 дні) мала становити 3 029,40 грн. Також відповідач звертає увагу суду на те, що остання додаткова угода від 05.03.2025 року передбачала продовження строку дії кредиту на 80 днів із кінцевим терміном повернення 24.05.2025 року, у зв`язку з чим нарахування позивачем відсотків за станом на 23.07.2025 року, тобто поза межами строку дії договору, є неправомірним і суперечить частині 2 статті 1050 ЦК України. Наголошуючи на порушенні позивачем вимог статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» та ненаданні детального щоденного розрахунку заборгованості, відповідач просить суд витребувати такий розрахунок, перевірити правильність нарахування відсотків з урахуванням дійсного строку дії договору і визнати вимоги про стягнення відсотків у сумі 13 464 грн безпідставними, задовольнивши позов лише в частині стягнення основного боргу в розмірі 17 000 грн.

Представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача та вважає їх повністю безпідставними, наполягаючи на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач вказує, що до позовної заяви долучено належний і деталізований розрахунок заборгованості, а саме «Картку обліку Договору», яка містить щоденний графік нарахувань, відображає рух основного боргу та процентів і повністю спростовує твердження відповідача про відсутність розрахунку. Щодо правомірності застосованої процентної ставки та періоду нарахування позивач пояснив, що сторонами 04.05.2025 року було укладено додаткову угоду, якою погоджено продовження строку кредиту з кінцевим терміном повернення до 23.07.2025 року та прямо закріплено застосування основної процентної ставки у розмірі 0,99% на день протягом усього періоду пролонгації. Відтак, за розрахунком позивача, нарахована сума відсотків у розмірі 13 464,00 грн. є повністю обґрунтованою. У свою чергу, відповідач у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надала власного альтернативного розрахунку заборгованості та доказів, які б спростовували правильність розрахунку позивача, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Окрім того від представника відповідача адвоката Жук Л.Б. також надійшов відзив у якому виклала доводи, аналогічні за змістом доводам відповідача щодо незаперечення факту отримання кредиту і укладення додаткових угод, а також незгоди з розрахованою позивачем сумою процентів у розмірі 13 464,00 грн. Водночас, на відміну від попереднього відзиву, представник відповідача процесуально акцентує увагу на недоведеності позовних вимог в частині нарахування відсотків через ненадання позивачем деталізованого розрахунку. Зокрема, адвокат зазначає, що до позовної заяви не додано розрахунку, який би містив конкретну інформацію про періоди нарахування процентів, кількість днів користування кредитом у кожному періоді, застосовані процентні ставки, порядок і формулу їх обчислення, а також розрахунок процентів окремо по кожному дню чи періоду.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Жук Л.Б. заперечила проти позовних вимог про стягнення відсотків, просила у стягненні таких відмовити з підстав та мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Проте, у прохальній частині позовної заяви, позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані позивачем письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

21.01.2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» укладено електронний кредитний договір № 1404464, підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора «f61832».

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 18 000,00 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надав кредит у сумі 18 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією за сплату № 20109-1363-182857227 від 21.01.2025 року, система EasyPay, час операції 21.01.2025 о 09:22. Строк кредиту становив 62 дні з кінцевим терміном повернення до 23.03.2025 року включно. Кількість платежів 2 платежі. Періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 12дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу. Базова процентна ставка 0.99% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом. Основна процентна ставка 0.99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 0.28 % в день. Розрахунок денної процентної ставки: (3029.40грн./18000 грн. 00 коп.)/ 62 дн. ? 100% = 0.28 % в день. Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору складають: 3029.40грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 2580% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 21029.40 грн. Тип процентної ставки фіксована.

Вказані обставини визнаються відповідачем, а тому відповідно до ч. 1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем додаткових угод до кредитного договору № 1404464 від 21.01.2025 року: від 03.02.2025 року - з кінцевим терміном повернення кредиту 24.04.2025 року; від 05.03.2025 року - з кінцевим терміном повернення кредиту 24.05.2025 року; від 04.04.2025 року - з кінцевим терміном повернення кредиту 23.06.2025 року; від 04.05.2025 року - з кінцевим терміном повернення кредиту 23.07.2025 року.

Таким чином доводи відповідача про те, що остання додаткова угода була укладена 05.03.2025 року, яка передбачала продовження строку дії кредиту на 80 днів із кінцевим терміном повернення 24.05.2025 року, у зв`язку з чим нарахування позивачем відсотків за станом на 23.07.2025 року, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме додатковою угодою від 04.05.2025 року до Кредитного договору №1404464 від 21.01.2025 року, яка була підписана відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора: t02072. Сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів з кінцевим терміном повернення кредиту: 23.07.2025 року.

Згідно умов додаткових угод, сторони погодили, що кількість платежів в період пролонгації становить 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 0.99% в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження). На період продовження строку кредиту: Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 0.43% в день.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 18 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську платіжну картку позичальника.

Згідно з наданою позивачем карткою обліку Договору надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 1404464 від 21.01.2025р. слідує, що відповідач з моменту отримання кредитних коштів здійснювала часткове погашення кредиту, проте неналежним чином виконувала свої грошові зобов`язання, унаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 30 464,00 грн., яка складається із суми простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 000,00 грн. та суми нарахованих процентів у розмірі 13 464,00 грн. Відсотки нараховувалися за ставкою 0,99% в день.

Надаючи оцінку позовним вимогам у контексті обставин спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, уклавши кредитний договір в електронній формі, сторони погодили умови та порядок повернення відповідачем кредиту шляхом здійснення платежів з оплати процентів за користування кредитом та обов`язком позичальника повернути суму кредиту.

Як встановлено судом, відповідач після укладення кредитного договору належним чином не виконувала свого зобов`язання із здійснення платежів, чим допустив порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення платежів. Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо необхідності нарахування процентів за ставкою 0,43 % на день.

Як слідує з умов договору про споживчий кредит, пунктом 1.4 договору визначено саме розмір процентної ставки за користування кредитними коштами. Зокрема, пунктом 1.4.1 встановлено базову процентну ставку у розмірі 0,99 % в день, а пунктом 1.4.2 основну процентну ставку у розмірі 0,99 % в день, яка застосовується протягом відповідного періоду користування кредитом.

При цьому умовами договору передбачено, що розмір процентної ставки, яка застосовується у період продовження строку кредиту, визначається правочином про продовження строку кредиту. Також договором прямо передбачено, що на період продовження застосовується основна процентна ставка, яка діє у кредитодавця на момент такого продовження, якщо інше не визначено сторонами.

З укладених сторонами додаткових угоди про продовження строку кредиту вбачається, що пунктом 2 прямо встановлено - Основна процентна ставка - 0.99% в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження).

Отже, саме 0,99 % в день визначено сторонами як основну процентну ставку за користування кредитними коштами у період пролонгації.

Водночас зазначені в пункті 3 додаткової угоди 0,43 % в день визначені шляхом окремого розрахунку денної процентної ставки: (5890,50 грн / 17000,00 грн) / 80 днів ? 100 % = 0,43 % в день.

Таким чином, 0,43 % є розрахунковим показником, визначеним виходячи із загальної суми витрат за відповідний період, суми кредиту та тривалості періоду, а не розміром основної процентної ставки, за якою сторони погодили здійснювати безпосереднє нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Зазначене підтверджується і структурою самого договору, в якому окремо визначено процентну ставку за користування коштами кредиту та окремо денну процентну ставку, як розрахунковий показник. Ототожнення цих показників призводило б до фактичної зміни погодженого сторонами розміру процентної ставки з 0,99 % до 0,43 %, тоді як додатковою угодою такої зміни не передбачено.

Окрім цього, у додатковій угоді сторони одночасно прямо визначили основну процентну ставку у розмірі 0,99 % в день та навели розрахунок денної процентної ставки у розмірі 0,43 % в день. Тому при визначенні саме розміру процентів за користування кредитними коштами суд виходить із тієї ставки, яка безпосередньо визначена сторонами як основна процентна ставка та яка відповідно до умов договору застосовується протягом періоду пролонгації, а саме 0,99 % в день.

Отже, посилання відповідача на необхідність нарахування процентів за ставкою 0,43 % в день є необґрунтованим, оскільки така величина визначена сторонами як розрахунковий показник денної процентної ставки, тоді як безпосередній розмір основної процентної ставки за користування кредитними коштами у період пролонгації встановлений сторонами у розмірі 0,99 % в день.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлених судом обставин спірних правовідносин.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати у справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422,40 грн., які відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а також витрат на відправку документів відповідачу у розмірі 120,50 грн., на підтвердження яких позивачем надано відповідні докази.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 76, 81, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 273, 279-284 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 12, 202, 203, 205, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» (код ЄДРПОУ 39287145) заборгованість за кредитним договором № 1404464 від 21 січня 2025 року у розмірі 30464,00 грн. (тридцять тисяч чотириста шістдесят чотири) яка складається з: 17000,00 грн. тіло кредиту та 13464,00 грн. нараховані проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» (код ЄДРПОУ 39287145), судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. сорок коп.) грн. та витрати за відправку документів відповідачу у розмірі 120,50 грн. (сто двадцять грн. п`ятдесят коп).

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АБЕКОР» (код ЄДРПОУ 39287145, місцезнаходження: м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, буд. 75, приміщення 601А).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено та проголошено 21.09.2026 року о 15 год. 25 хв..

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул