Ухвала суду № 139971162, 21.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8389/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Крегул М.М..

за участю секретаря судового засідання Бєлікова К.А.

прокурора Романець О.П.

представника відповідача адвоката Глеби П.О.

розглянувши заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Ужгородської міської ради, до ОСОБА_1 про стягнення із замовників будівництва безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом Ужгородської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у сумі 4 970 983,13 грн, з них: 3 265 807,50 грн розмір пайового внеску, 1 343 073,63 грн інфляційне збільшення, 362 102,00 грн 3 % річних.

Підставою для пред`явлення позову прокурор зазначає те, що всупереч положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ відповідачем у зв`язку з будівництвом об`єкта «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 » не сплачено кошти пайової участі до місцевого бюджету.

10.06.2026 року Ужгородською окружною прокуратурою подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог 4 970 983,13 грн; 2) накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у межах ціни позову 4 970 983,13 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Заява мотивована тим, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів пайової участі, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язання у зв`язку з будівництвом ОСОБА_1 зазначеного об`єкта. Прокурор стверджує, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на своїх рахунках та відчужити належне йому майно є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити таке виконання неможливим і нівелювати функцію судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів територіальної громади.

Також заявник зазначає, що обраний захід є співмірним із заявленими вимогами, оскільки арешт коштів і майна застосовується в межах ціни позову та не призведе до подвійного забезпечення позовних вимог, адже нерухоме майно арештовується лише в межах різниці між ціною позову та арештованими коштами у разі їх недостатності; арешт не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно залишається у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову заявник не висловлює, оскільки запропоновані заходи не призведуть до спричинення відповідачу матеріальних збитків чи шкоди. На обґрунтування заяви прокурор посилається, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 19.02.2024 у справі № 906/952/23, від 08.01.2024 у справі № 910/152/23.

14.07.2026 року представником відповідача адвокатом Ільницьким М.П. подані до суду заперечення на заяву про забезпечення позову, доводи яких зводяться до того, що заява прокурора є передчасною та ґрунтується лише на припущеннях. Прокурором не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, відчуження майна чи приховування коштів, або існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення.

Також зазначає, що Претензія позивача від 13.02.2026 відповідачу не вручалася, що позбавило її можливості добровільно врегулювати питання. Крім того, розрахунок пайового внеску прокурором здійснено від загальної площі будівлі (14 514,7 кв.м), а не від площі квартир (10 322,3 кв.м), як передбачено законом та зазначалося в претензії міськради.

Вража, що накладення арешту на всі грошові кошти на рахунках і на все майно є занадто суворим заходoм, що блокує щоденні комерційні операції відповідача та фактично є тотожним задоволенню позовних вимог.

Зазначає, що у власності ОСОБА_1 перебуває нежитлове, комерційне приміщення № 938 площею 91,8 кв.м по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2592357621100), ринкова вартість якого становить не менше 5 000 000,00 грн, що повністю покриває суму позовних вимог (4 970 983,13 грн).

У зв`язку з цим представник відповідача просив обмежити забезпечення позову накладенням арешту виключно на вказаний об`єкт нерухомості для забезпечення балансу інтересів сторін.

У судовому засіданні прокурор Романець О.П. підтримала заяву про забезпечення позову, просила задовольнити з підстав та мотивів наведених у заяві.

Представник відповідача адвокат Глеба П.О. заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову, просив відмовити з підстав та мотивів наведених у письмових заперечення від 14.07.2026 року.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

За положенням ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача на користь Ужгородської міської ради коштів пайової участі у розмірі 3 265 807,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 343 073,63 грн та 3 % річних у розмірі 362 102,00 грн, а всього 4 970 983,13 грн, у зв`язку з будівництвом об`єкта «Будівництво багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 ».

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Суд враховує наведені висновки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли майно чи кошти відповідача можуть бути відчужені або витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Оцінюючи співмірність заявленого заходу забезпечення позову, суд зазначає, що арешт коштів на рахунках відповідача та (за їх недостатності) нерухомого майна, який просить накласти заявник, має безпосередній зв`язок із предметом спору і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення про стягнення коштів у разі задоволення позову. Арешт застосовується в межах ціни позову, при цьому арешт нерухомого майна просить застосувати лише в межах різниці між ціною позову та арештованими коштами у разі їх недостатності, що виключає подвійне забезпечення позовних вимог.

Таким чином, беручи до уваги предмет спору, розмір заявлених вимог та підстави, викладені у заяві про забезпечення позову, суд вважає за можливе задовольнити вимоги заявника щодо забезпечення позову, оскільки з матеріалів заяви та позову вбачається наявність об`єктивного спору між сторонами та з метою усунення загрози неможливості або утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом накладення арешту не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не позбавляє відповідача права володіння належним йому майном, а лише обмежує можливість розпорядження ним і коштами на рахунках у межах ціни позову, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також на запобігання завданню значної шкоди позивачу. Вжиття такого заходу не порушує прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Щодо заперечень відповідача, суд критично оцінює такі, зокрема доводи стосовно неправильності розрахунку суми пайової участі та ненадходження претензії стосуються оцінки обставин справи та доказів по суті спору. Питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження під час розгляду справи по суті і не вирішується судом при розгляді заяви про забезпечення позову.

Накладення арешту на кошти та майно в межах ціни позову не є тотожним задоволенню позовних вимог, оскільки відповідач не позбавляється права власності на майно чи кошти, а лише тимчасово обмежується у праві розпоряджатися ними на період розгляду справи.

Запропонований представником відповідача спосіб забезпечення шляхом арешту лише одного комерційного приміщення не підлягає застосуванню, оскільки надані відповідачем матеріали - роздруківки оголошень з інтернет сайтів не є належними та допустимими доказами дійсної ринкової або ліквідної вартості об`єкта.

Твердження про те, що позивачем не доведено фактів підготовки до відчуження майна чи приховування коштів, суперечать правовій природі забезпечення грошових вимог. Зазначені заходи мають тимчасовий і запобіжний характер. У позовних вимогах про стягнення грошових коштів наявність у відповідача права вільно розпоряджатися власним майном та рахунками вже сама по собі створює вірогідність утруднення виконання майбутнього рішення.

Також, суд вважає за можливе, керуючись положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, не вирішувати на даному етапі питання про визначення зустрічного забезпечення.

Щодо заявленої в заяві вимоги про стягнення з відповідача судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що питання розподілу судових витрат вирішується судом при ухваленні рішення по суті спору відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 89, 141, 149-154, 157, 258-261, 263, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву керівника Ужгородської окружної прокуратури про забезпечення позову задовольнити .

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) , як в національній валюті (гривня) так і в іноземній валюті , що міститься на відкритих рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах у тому числі інших держав а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належатимуть ОСОБА_1 у межах суми позовних вимог на загальну суму 4 970 983 , 13 грн. (чотири мільйони дев`ятсот сімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят три грн. тринадцять коп.).

Накласти арешт на нерухоме майно яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 у межах ціни позову 4970 983,13 грн. (чотири мільйони дев`ятсот сімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят три грн. тринадцять коп.). в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Позивач: Ужгородська міська рада (ЄДРПОУ 33868924, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Повний текст ухвали виготовлено 22.09.2206 року о 16 годині.

Суддя: М.М. Крегул