Рішення № 139967146, 16.09.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5278/26

№ провадження 2/646/3937/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Благої І.С.,

з участю секретаря судового засідання Левченко В.О.,

представниці позивача Кіслової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на праві власності на підставі рішення Куп`янського районного суду Харківської області від 22.03.1999 року справа № 2-117/1999 р. належить земельна ділянка кадастровий номер 632378901:00:001:0059, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак своє право власності на вказане нерухоме майно він не зареєстрував Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який розпочав діяти з 01.01.2013 року. У 23.12.2026 року позивач звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку кадастровий номер 632378901:00:001:0059. 21 січня 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно було прийнято рішення № 82936920 про відмову у проведенні реєстраційних дій за вказаною заявою, у зв`язку з тим, що подані для проведення державної реєстрації документи, не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Відмовляючи у реєстрації права власності державний реєстратор посилається на те, що було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, стосовно реєстрації речових прав на заявлений об`єкт нерухомого майна. В результаті цього встановлено, що інформація про реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. У зв`зку з чим було зроблено запити про отримання копії рішення Куп`янського районного суду Харківської області від 22.03.1999 року по справі № 2-117/1999 р., однак отримати копію рішення не виявляється можливим, так як згідно даних автоматизованої системи документообігу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області та ЄДРСР дане рішення відсутнє. Зазначена справа на зберігання Златопільському міськрайонному суду Харківської області не передавалася. У зв`язку з цим він вимушений звернутися до суду з позовом, оскільки держава фактично не визнає за мною право власності на нерухоме майно, про що свідчить відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій. Так у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містяться відомості про право власності/ право постійного користування внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права, що виникли після 1 січня 2013 року, де власником земельної ділянки з кадастровим номером 632378901:00:001:0059, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), значиться його покійний батько ОСОБА_2 на підставі документа, що посвідчує право, а саме Державного акту від 28.10.1997 року XP 19-00-063570. Згідно рішення Куп`янського районного суду Харківської області від 22.03.1999 року справа № 2-117/1999 р. за, ОСОБА_1 , визнано право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та приватизовану земельну ділянку при ньому розміром 0,24 га, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 . C. На підставі зазначеного рішення за ним на праві власності 08.06.2018 року була зареєстрована вказана 1/6 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. У зв`язку з тим, що його право власності на належну земельну ділянку не визнається, він змушений звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності.

Рух справи

Ухвалою суду від 11.05.2026 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року провадження у цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області належним чином повідомлений про дату та час, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Рішенням Куп`янського районного суду Харківської області від 22.03.1999 року у справі №2-117/1999 р. задоволено позов. Визнано недійсною заяву ОСОБА_4 від 02.07.1998 року, складену від імені ОСОБА_1 , 1985 р.н. про відмову від частини спадщини в порядку ст.535 ЦК України, посвідчену Моначинівською сільською радою Куп`янського району Харківської області 02.07.1988 року, номер 44. Визнано факт прийняття неповнолітнім ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Моначинівка Куп`янського району Харківської області. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , приватизовану земельну ділянку при ньому розміром 0,24 га., автомобіль ЗАЗ 967 М державний номер НОМЕР_1 і земельний пай, який розташований в КСП ім.Фрунзе Куп`янського району Харківської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 за заповітом, посвідченим в Моначинівською сільрадою Куп`янського району Харківської області 24.03.1998 р., номер реєстра 44.

Згідно Витяга з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.06.2018 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 1/6 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначене Рішення Куп`янського районного суду Харківської області від 22.03.1999 року у справі №2-117/1999 р.

Право власності на земельну ділянку розміром 0,24 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивач не зареєстрував Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який розпочав діяти з 01.01.2013 року.

У 23.12.2026 року позивач звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме земельну ділянку кадастровий номер 632378901:00:001:0059.

21 січня 2026 року державним реєстратором прав на нерухоме майно було прийнято рішення № 82936920 про відмову у проведенні реєстраційних дій за вказаною заявою, у зв`язку з тим, що оскільки інформація про реєстрацію у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня, то держаним реєстратором було направлено запит до Основ`янського районного суду м. Харкова та Златопільського міськрайонного суду Харківської області. Департаментом реєстрації Харківської міської ради отримано відповіді від: - Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 06.01.2026 за №01-58/3/2026 відповідно до якої «підсудність Куп`янського міськрайонного суду Харківської області передана до Основ`янського районного суду м. Харкова, тому Вам потрібно звернутися із запитом до вище зазначеного суду про отримання копії рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської від 22.03.1999»; Основ`янського районного суду м. Харкова від 15.01.2025 №ЕП-31/2025 відповідно до якої «надіслати копію рішення Куп`янського районного суду Харківської області від 22.03.1999 року по справі № 2-117/1999 за позовом ОСОБА_4 про визнання недійсним заяви про відмову від спадщини не виявляється можливим. Згідно даних автоматизованої системи документообігу Куп`янського міськрайонного суду Харківської області та ЄДРСР дане рішення відсутнє. Згідно відповіді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 12.01.2026 № 01-58/6/2026 зазначена справа не передавалася їм на зберігання».

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У цій справі позивач був вимушений звернутися до суду з позовом, оскільки держава фактично не визнає за ними права власності на нерухоме майно, про що свідчить відмова державного реєстратора у проведенні реєстраційних дій.

Так, згідно з ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч.4 ст.3 цього Закону).

Положення п.3 ч.3 ст.10 Закону передбачають, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

На момент отримання позивачем права власності спірного нерухомого майна у березні 1999 року діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації такого права.

Так, правова норма статті 128 Цивільного кодексу Української РСР визначала, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

У вказаний період часу був прийнятий Цивільний кодекс України, який введений в дію з 01.01.2004 та яким було змінено підхід до визначення моменту виникнення права власності на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч.1,2,4 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Крім того, 03.08.2004 набрав чинності Закон України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сферою регулювання якого є відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Вказаний Закон № 1952-IV надав визначення державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону).

Нормами ст.4 Закону № 1952-IV було встановлено принцип обов`язковості державної реєстрації прав, за яким обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Проте, відсутність об`єктивної можливості підтвердити факт отримання права власності за позивачем на спірне майно, а також відмова (незалежно від її правомірності) державного реєстратора провести реєстрацію права власності на спірне майно за позивачем, створили ситуацію, при якій позивач не може реалізовувати свої правомочності як власника майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном, отримання передбаченої законом компенсації за знищення або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації проти України тощо.

В той же час, Конституція України у статті 41 гарантує непорушність права власності та усі три правомочності власника: володіти, користуватися та розпоряджатися.

Невизнання державою права власності позивача на спірне майно є втручанням у це право, яке не переслідує легітимну мету та не є необхідним у демократичному суспільстві, а отже порушує гарантії, закріплені у статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

У вищевказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правило за аналогією закону (а саме, статті 392 ЦК України) має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.

Незважаючи на наявні у позивача документи, що підтверджують його право власності та земельну ділянку, з причин, які зазначені вище, ці документи не надають змоги позивачу беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, наслідком чого має бути державна реєстрація такого права.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки під час розгляду справи були підтверджені обставини, на які позивач посилаються як на підставу свого позову.

Отже, наявні підстави для визнання на праві власності за ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 632378901:00:001:0059, площею 0.2400 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 328, 392 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Кіндрашівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області про визнання права власності.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 632378901:00:001:0059, площею 0.2400 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Кіндрашівська сільська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, код ЄДРПОУ 44709445 місцезнаходження : 63720 Харківська обл., Куп`янський р-н, село Кіндрашівка, вул. Вишнева, буд. 1.

Повний текст рішення складено 22.09.2026 року.

Суддя І.С. Блага