Постанова № 139967122, 21.09.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

21 вересня 2026 року

Справа № 646/11352/26

Провадження № 3/646/1959/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

21.09.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі судді Глоби М.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта професійна-технічна, військовослужбовця в/ч № НОМЕР_1 , Учасника бойових дій, одруженого, маючого доньку ОСОБА_2 , 2016 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

20.08.2026 року ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за призивом під час мобілізації, проходячи службу у військовій частині № НОМЕР_1 , самовільно залишив місце служби без поважних причин, а саме 20.08.2026 року о 20 год. 15 хв. головним сержантом ОСОБА_3 , було виявлено його відсутність на місці зосередження роти ударних безпілотних авіаційних комплексів зведеного загону військової частини № НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та, який 23.08.2026 року о 10 год. 35 хв. повернувся до розташування зведеного загону військової частини.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), тривалістю до десяти діб.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою провину в скоєному правопорушенні визнав частково та пояснив, що він є військовослужбовцем за мобілізацією. 20.08.2026 року йому було потрібно зустрітися з родиною, які приїхали із Германії, у зв`язку з чим він про це повідомим командира військової частини, але офіційного дозволу на залишення місця служби з поважних причин не отримав. Факт залишення місце служби не заперечує, вважає, що він був відсутнім з 20.08.2026 року по 23.08.2026 року на місці розташування зведеного загону військової частини з поважних причин, а саме за сімейними обставинами.

Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наявні в ній докази, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у фактично скоєному підтверджується наступним.

Даними протоколу про адміністративне правопорушення ДНХІ-5983 від 02.09.2026 року, згідно якого, 20.08.2026 року ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за призивом під час мобілізації, проходячи службу у військовій частині № НОМЕР_1 , самовільно залишив місце служби без поважних причин, а саме 20.08.2026 року о 20 год. 15 хв. головним сержантом ОСОБА_3 , було виявлено його відсутність на місці зосередження роти ударних безпілотних авіаційних комплексів зведеного загону військової частини № НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 та, який 23.08.2026 року о 10 год. 35 хв. повернувся до розташування зведеного загону військової частини (а.с. 3-4).

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Як вбачається зі змісту протоколу, ОСОБА_1 були роз`яснені його права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП та роз`яснені положення ст. 63 Конституції України.

Даними пояснень ОСОБА_1 від 02.09.2026 року, в яких він факт самовільне залишення 20.08.2026 року місця зосередження роти ударних безпілотних авіаційних комплексів зведеного загону військової частини № НОМЕР_1 , без поважних причин, не заперечував (а.с. 5).

Даними військового квитка, із якого убачається, що ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України по мобілізації (а.с. 6-7).

Даними витягу із наказу (а.с. 8).

Даними довідки-доповідь (а.с. 9-11, 12-13).

Даними службової характеристики (а.с. 14).

Даними заяви, у якій ОСОБА_1 повністю визнав свою вину (а.с. 15).

Частина 3 ст. 172-11 КУпАП передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб. Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, затвердженоУказ Президента України від 24.02.2022 року№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Наразі дія воєнного стану продовжено.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, без поважних причин був відсутній у місці служби понад встановлений строк, чим допустив самовільне залишення місця служби.

Доводи щодо наявності поважних причин відсутності матеріалами справи не підтверджуються, а зазначені обставини ОСОБА_1 (перебування на зустрічі з родиною) не можуть бути визнані такими причинами.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»), суд враховує наявність узгоджених між собою, належних та допустимих доказів, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15.05.2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Таким чином, враховуючи викладене, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за скоєне, наявність постійного джерела доходу, та те, що він є Учасником бойових дій, суд вважає за можливим призначити ОСОБА_1 , мінімальне адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП у виді штрафу, що є достатньою мірою відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сплачуються особою, на яку накладено таке стягнення, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33-38, 40-1, 172-11, 283-285, 298 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. (одержувач ГУК Харків обл/МТГ Харків/21081100, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), код одержувача 37874947, рахунок одержувача UA558999980313030106000020649) (призначення платежу сплата штрафу за протоколом ДНХІ-5983 від 02.09.2026 року за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП).

Стягнути з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору на користь держави (рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ: 37993783, МФО: 899998, отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, пункт з таблиці ставок судового збору 5).

Постанова судді протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Основ`янський районний суд міста Харкова.

Суддя