Рішення № 139966889, 22.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10799/25

Провадження № 2/487/1383/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2026 року з Центрального районного суду м. Миколаєва до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2035219577, укладеним з АТ «ОТП БАНК», в сумі 131 883,25 грн та судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 уклала з АТ «ОТП Банк» кредитний договір № 2035219577. 20.06.20205 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 2035219577 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2035219577 у сумі 131 883,25 грн, з яких: 55 960,68 грн борг по тілу, 75 922,57 грн загальна сума боргу по відсотках. Відповідач не виконала свого обов`язку за кредитним договором і після відступлення права вимоги не здійснила жодного платежу. З моменту отримання права вимоги позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ».

03 лютого 2026 року судом відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20 квітня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» представником відповідача Сікорською І.С. У відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач заперечує проти позовних вимог через їх необґрунтованість та безпідставність. Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні реєстри прав грошових вимог та акти прийому-передачі. Витяги з реєстру боржників до договору факторингу не є належним та допустимим доказом переходу прав вимоги, оскільки не є реєстром підписаним обома сторонами договору, а фактично є набраним позивачем текстом, підписаним одноособово представником позивача, який подав позов до суду. Вважає, що в матеріалах відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у позивача права вимоги до відповідача. Крім цього, посилаючись на ЦК України, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», практику Верховного суду щодо доказів, які підтверджують наявність заборгованості, зазначає, що у справі відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження видачі ОСОБА_1 грошових коштів. ОСОБА_1 не отримувала грошових коштів за кредитним договором. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. Як сформовано суму заборгованості, з яких нарахувань вона складається, які були платежі та чи буди, в рахунок погашення яких складових боргу вони спрямовувалися не відомо. З наданих позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» додатків до позовної заяви, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Крім того, позивачем нараховано заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору з порушенням приписів ст. 1048 ЦК України, а саме поза межами строку кредитування, тому не підлягають стягненню. На підставі викладеного, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, розглянути справу без участі сторони відповідача.

У відповіді на відзив, який надійшов до суду 28 квітня 2026 року, представник позивача зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору, на погоджених умовах шляхом особистого підписання Договору. Також, виходячи з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених Кредитними договорами. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та, які б спростовували суму заборгованості. Відповідачем, у відзиві на позовну заяву, не заперечується належними та допустимими доказами факту укладення ним вищевказаного Кредитного договору. Стосовно доказів видачі кредитних коштів за договором №2035219577 від 26.12.2020 року, представник позивача зазначає, що твердження про відсутність належних доказів надання кредитних коштів є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи. Факт видачі кредитних коштів у готівковій формі підтверджується меморіальним ордером № 44052655, який долучений до матеріалів справи. Зазначений меморіальний ордер є первинним бухгалтерським документом, складеним відповідно до вимог Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативних актів Національний банк України, і підтверджує здійснення конкретної касової операції видачу готівкових коштів позичальнику. Враховуючи наведене, представник позивача просить відзив на позовну заяву залишити без задоволення, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати.

Враховуючи клопотання сторін про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній даних і доказів.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 28 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2035219577, відповідно до умов якого Банк надає відповідачу кредит у розмірі 64006, грн 00 коп, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 40,00 % річних. Дата остаточного повернення кредиту 28.12.2025.

Відповідно до п. 1.3. Договору, повернення Кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником Ануїтетних Платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань.

Згідно п. 1.4. Договору, датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом видачі суми Кредиту у вигляді готівкових коштів через касу Банку. У разі отримання Кредиту також і на оплату послуг у Продавця та/або на оплату Комісійної винагороди за видачу Кредиту, Кредит надається також шляхом перерахування Банком відповідної частини Кредиту на поточний рахунок Продавця Послуг та/або утримання Банком Комісії винагороди за видачу кредиту.

Вказаний договір підписано сторонами договору.

28 грудня 2020 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (інформація), яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.

20 червня 2025 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №20/06/25, відповідно до якого Клієнт (Первісний Кредитор) передає, Фактор (Новий Кредитор» приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості.

Відповідно до п. 3.1. Договору, підписанням цього Договору Клієнт гарантує, що йому належить Право Вимоги за Портфелем Заборгованості до Боржників, зазначених у Реєстрі Боржників.

Відповідно до п. 6.2.3. Договору, Право Вимоги переходить до Фактора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого Фактор стає Новим Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання Фактором та Клієнтом умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права Вимоги. Додаткового оформлення відступлення Права Вимоги у цих випадках не вимагається.

Відповідно до реєстру боржників № 1, який є додатком до №1 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за договором № 2035219577 від 28.12.2020, укладеним з ОСОБА_1 на суму 131 883,25 грн, з яких: 55 960,68 грн борг по тілу, 75 922,57 грн загальна сума боргу по відсотках.

Платіжною інструкцією № 43 від 20.06.205 підтверджується оплата за договором факторингу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за договором № 2035219577 складає 131 883,25 грн, з яких: 55 960,68 грн борг по тілу, 75 922,57 грн загальна сума боргу по відсотках.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого правового регулювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно з ст. 512 ЦК України , кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою . Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Тобто передання попереднім кредитором позивачу, як новому кредитору, документів, що підтверджують надання кредитних коштів у користування позичальника, є необхідною умовою для підтвердження переходу права вимоги до нового кредитора у зобов`язанні.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

На підставі матеріалів справи встановлено, що в укладеному між сторонами договорі № 2035219577 від 28.12.2020 визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату та порядок його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Цей договір підписаний сторонами та відповідачем не заперечувалось його укладення.

Водночас, суд враховує, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15).

Отже, необхідною умовою для констатації наявності зобов`язань за кредитним договором є не лише факт укладення такого договору, що в даній справі підтверджується наданими доказами, а й доведеність, власне, перерахування (надання) грошових коштів позичальникові.

За змістом частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Таким чином, з наведеного слідує, що позивач, як особа, яка вимагає повернення кредитних коштів, повинен надати докази надання кредитних коштів відповідачу.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає про наявність у справі меморіального ордеру № 44052655, яким підтверджується факт видачі готівкових коштів.

Проте, такого меморіального ордеру позивачем до позовної заяви не долучено.

Клопотань про витребування доказів ані позивач, ані відповідач не подавали.

Також слід зазначити, що у справі відсутній розрахунок заборгованості, складений Акціонерним товариством «ОТП Банк», який би містив період нарахування заборгованості, відсоткової ставки та суми до якої вона застосована, суми погашення та суми заборгованості.

Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості, складений позивачем, містить лише суму заборгованості та її складові (тіло, проценти), через що неможливо з`ясувати як саме обчислено заявлену до стягнення суму.

Крім цього, розрахунок заборгованості є похідним документом, а тому сам по собі не може підміняти собою первинний документ, що підтверджує факт видачі кредитних коштів.

Суд зазначає, що за принципом змагальності, збір та підготовка фактичного матеріалу (доказів), необхідних для вирішення спору між сторонами покладається саме на сторони, суд лише оцінює надані учасниками справи докази, проте сам їх не збирає.

Позивач разом із позовною заявою не подав всіх доказів та не скористався можливістю подати клопотання про витребування доказів, які не може подати.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Крім цього, відповідно до Постанови КЦС ВС від 20.11.2024 № 686/28882/23, пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Враховуючи наведене вище, позивач не надав достатніх доказів виконання АТ «ОТП Банк» зобов`язання щодо видачі грошових коштів та наявність заборгованості на час відступлення прав вимоги, а тому не підтверджено перехід прав вимоги до нового кредитора - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

За такого, позовні вимоги є недоведеними і суд відмовляє у їх задоволенні.

У зв`язку з відмовою у позові, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81-89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року

Суддя: З.М. Сухаревич