Ухвала суду № 139964925, 21.09.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №1312/5327/12

Провадження №6/463/172/26

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про визнання

виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

21 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань Онишкевича О.І.,

представника заявника Ганусяка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ганусяка Олега Ігоровича про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого 24 травня 2013 року на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова у справі №1312/5327/12, провадження №2/463/348/13, в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «Земкомерц» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

адвокат Ганусяк О.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру серії ВС №1281960 від 15 травня 2026 року, звернувся до Личаківського районного суду м. Львова із заявою, відповідно до якої просить визнати виконавчий лист, виданий Личаківським районним судом м. Львова 24 травня 2013 року у справі №1312/5327/12, провадження №2/463/348/13, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованості у розмірі 23168813,5 грн. та судових витрат у розмірі 3219 грн., таким, що не підлягає виконанню повністю.

Подану заяву мотивує тим, що заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2013 року у справі №1312/5327/12, провадження №2/463/348/13, задоволено позов ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Земкомерц», про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість у розмірі 23168813,5 грн., а також судові витрати в розмірі 3219 грн. На виконання зазначеного рішення Личаківським районним судом м. Львова 24 травня 2013 року видано виконавчий лист у справі №2/463/348/13. Вказує, що підставою виникнення відповідної заборгованості був кредитний договір №28800/OF від 24 травня 2011 року, укладений між ПАТ «Марфін Банк» та ТОВ «Земкомерц». Додатковою угодою №2 від 18 серпня 2011 року ліміт кредитної лінії було збільшено до 22000000 грн., а кінцевий строк погашення встановлено до 23 травня 2012 року. Відповідальність ОСОБА_1 за виконання зобов`язань ТОВ «Земкомерц» за цим кредитним договором була пов`язана з договором поруки №06260-СО від 24 травня 2011 року, що, зокрема, безпосередньо зазначено у наявних платіжних документах. Стверджує, що після виникнення зобов`язання та ухвалення судового рішення відповідна кредитна заборгованість погашалася самим ОСОБА_1 , іншими особами, за рахунок майна, переданого в забезпечення виконання цього самого кредитного зобов`язання, а остаточний залишок вимог банку було погашено в межах процедури банкрутства основного боржника ТОВ «Земкомерц», у результаті чого матеріальний обов`язок ОСОБА_1 перед ПАТ «МТБ БАНК» за виконавчим листом від 24 травня 2013 року відсутній повністю внаслідок припинення зобов`язання його належним виконанням, що відповідно до частини другої статті 432 ЦПК України є самостійною матеріально-правовою підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю. Зокрема вказує, що в рахунок погашення кредиту 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 сплатив 2236710 грн., 28 грудня 2012 року ОСОБА_2 сплатив 700000 грн., 20 березня 2013 року сплачено 4387138 грн., 25 березня 2013 року сплачено 9932 грн., надалі 24 січня 2014 року іншою особою в рахунок заборгованості було сплачено 14666220 грн. та в постанові Апеляційного суду Львівської області від 25 січня 2018 року у справі №446/515/16 встановлено, що станом на 11 червня 2013 року заборгованість за кредитним договором №28800/OF становила 23117895,85 грн. Також вказує, що 11 вересня 2015 року ОСОБА_1 безпосередньо сплатив на користь ПАТ «Марфін Банк» 2800000 грн., факт сплати додатково підтверджені ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року у справі №918/756/13, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну кредитора. Окрім того ПАТ «Марфін Банк» одержало часткове задоволення своєї вимоги також за рахунок майна майнового поручителя у справі №446/515/16 задоволено позов ПАТ «Марфін Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнано за банком право власності на дві земельні ділянки, які забезпечували виконання саме кредитного договору №28800/OF від 24 травня 2011 року. Вказує, що фактичне набуття банком майна було реалізовано шляхом державної реєстрації права власності. Так, право власності ПАТ «Марфін Банк» на земельну ділянку кадастровий номер 4624855300:09:012:0010 зареєстровано 12 лютого 2018 року, право власності банку на іншу земельну ділянку, кадастровий номер 4622183300:12:000:0001, зареєстровано 14 лютого 2018 року, внаслідок звернення стягнення на майно майнового поручителя та прийняття його на баланс банку в рахунок погашення заборгованості було враховано 878900 грн. Зазначає, що остаточний залишок вимог банку було погашено в процедурі банкрутства ТОВ «Земкомерц» - у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/756/13 про банкрутство ТОВ «Земкомерц» та ухвалою від 3 грудня 2013 року до реєстру вимог кредиторів були внесені забезпечені вимоги ПАТ «Марфін Банк» у сумі 23117895,85 грн, які виникли на підставі кредитного договору №28800/OF та відповідного забезпечення. Згідно з офіційною відповіддю арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ «Земкомерц» Сокольвака М.В. від 6 березня 2026 року №01-21/38, решта забезпечених кредиторських вимог ПАТ «Марфін Банк» у сумі 6433213,3 грн. була сплачена ліквідатором 16 грудня 2021 року за рахунок коштів від реалізації майна забезпечення. Вказує, що арбітражний керуючий прямо підтвердив, що станом на 16 грудня 2021 року вимоги ПАТ «Марфін Банк»/ПАТ «МТБ БАНК», які виникли на підставі кредитного договору №28800/OF, а також поточні вимоги банку, що виникли у процедурі банкрутства, були погашені. Відтак вважає, що матеріали справи демонструють послідовний ланцюг виконання кредитного зобов`язання та що сукупність наявних доказів підтверджує, що заборгованість за кредитним договором №28800/OF від 24 травня 2011 року, яка становила матеріально-правову основу виконавчого листа Личаківського районного суду м. Львова від 24 травня 2013 року, у подальшому була погашена, у результаті чого відповідний матеріальний обов`язок ОСОБА_1 припинився у повному обсязі на підставі статей 598, 599 ЦК України.

Заява надійшла до Личаківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» 11 серпня 2026 року, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду дану заяву було передано для розгляду головуючому судді Стрепку Н.Л., з врахуванням терміну перебування судді у відпустці заяву було призначено до розгляду на 21 вересня 2026 року.

Представник заявника Ганусяк О.І. в судовому засіданні 21 вересня 2026 року подану заяву підтримав з мотивів, викладених у такій, просив її задовольнити.

Інші учасники процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засіданні 21 вересня 2026 року не з`явились, неявка таких відповідно до положень ст. 173, ч. 3 ст. 432 ЦПК України не є перешкодою для розгляду заяви.

Заслухавши думку представника заявника, оглянувши матеріали заяви та цивільної справи, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України, а п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду віднесено до основних засад судочинства.

При цьому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 вказаної статті Кодексу визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22, від 9 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, від 9 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, 24 червня 2020 року у справі 520/1466/14-ц, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

При цьому у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Так в судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2013 року у справі №1312/5327/12, провадження №2/463/348/13, задоволено позов ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Земкомерц» про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Марфін Банк» 23168813 (двадцять три мільйони сто шістдесят вісім тисяч вісімсот тринадцять) гривень 50 копійок, а також судові витрати в розмірі 3219 (три тисячі двісті дев`ятнадцять) гривень.

Даним рішенням було встановлено, що 24 травня 2011 року між позивачем ПАТ «Марфін Банк», який є правонаступником ВАТ «Марфін Банк» і ТОВ «Земкомерц» був укладений кредитний договір №28800/OF з усіма змінами та доповненнями до нього, зокрема додатковими угодами № 1, 2 від 4 липня 2011 року та 18 серпня 2011 року відповідно, згідно з якими позивач надав третій особі грошові кошти у вигляді поновлювальною кредитної лінії з лімітом заборгованості 22 000 000 гривень, зі сплатою 17,5% річних за користування коштами на строк з 24 травня 2011 року по 23 травня 2012 року включно.

24 травня 2011 року між позивачем і відповідачем було укладено договір поруки з усіма змінами та доповненнями до нього, зокрема додатковою угодою № 1 від 18 серпня 2011 року, відповідно до якого відповідач поручився перед позивачем за виконання третьою особою зобов`язань за кредитним договором №28800/OF від 24 травня 2011 року зі всіма додатковими угодами до нього, в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. А у випадку невиконання третьою особою зобов`язань перед позивачем, відповідач і третя особа відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Позивач взяті на себе зобов`язання згідно з кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ТОВ «Земкомерц» кредит в розмірі 22000000 гривень, а ТОВ «Земкомерц» взятих на себе зобов`язань не виконало, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 23 168813,5 гривень, з яких 19063290 гривень заборгованість за кредитом, 3027169,45 гривень заборгованість за відсотками, 1078354,05 гривень пеня.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 5 травня 2014 року у справі №463/1611/14-ц, провадження №2-п/463/18/14, було залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду в цивільній справі за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , третьої особи ТОВ «Земкомерц» про стягнення заборгованості.

Також ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 5 травня 2014 року у справі №463/2143/14-ц, провадження №2-п/463/24/14, знову було залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду в цивільній справі за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , третьої особи ТОВ «Земкомерц» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 1 липня 2024 року у справі №1312/5327/12, провадження №2-п/463/14/24, судом втретє було залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду в цивільній справі за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_1 , третьої особи ТОВ «Земкомерц» про стягнення заборгованості.

Під час розгляду вказаної заяви суд встановив, що 21 лютого 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №41961401 щодо виконання виконавчого листа №2/463/348/13, виданого 24 травня 2013 року Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Марфін Банк» 23168813,50 грн., а також судових витрат в розмірі 3219 грн. Зі змісту даної постанови вбачалось, що зазначене виконавче провадження перебувало на виконанні у відділі з 8 лютого 2014 року.

Постановою від 7 березня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. за заявою представника ПАТ «МТБ Банк» виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/463/348/13, виданого 24 травня 2013 року Личаківським районним судом м. Львова, закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі. При цьому виконавець вказав, що в рамках примусового виконання рішення з рахунків боржника було списано кошти, які перераховано наступним чином: 4203,54 грн. на рахунок стягувача, 467,06 грн. на користь держави в рахунок часткового погашення виконавчого збору та 1261,30 грн. на користь держави, як витрати виконавчого провадження.

Відтак судом було встановлено, що рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 березня 2013 року у справі №1312/5327/12, провадження №2/463/348/13, є виконаним.

При цьому з наявної в матеріалах справи інформації про виконавче провадження №41961401 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова 24 травня 2013 року №2/463/348/13 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» (після зміни назви ПАТ «МТБ Банк») заборгованості у розмірі 23168813,5 грн. та судових витрат у розмірі 3219 грн., вбачається, що вказане виконавче провадження було закрите на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому згідно з ч. 3 вказаної статті Закону у випадку, передбаченому в тому числі пунктом 9 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

А відповідно до другого абзацу ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак з наведеного вище дійсно вбачається, що зазначена у виконавчому листі, виданому Личаківським районним судом м. Львова 24 травня 2013 року №2/463/348/13 заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 23168813,5 грн. та судові витрати у розмірі 3219 грн. на даний час погашена. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в ході примусового виконання вказаного виконавчого листа з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» (після зміни назви ПАТ «МТБ Банк») було примусово стягнуто 4203,54 грн. В заяві про закінчення виконавчого провадження, з якою на адресу виконавця звернувся представник ПАТ «МТБ Банк», останній повідомляючи повне погашення заборгованості за кредитним договором та судового збору зазначав, що такі погашено включно з перерахованою державним виконавцем сумою 4203,54 грн., стягнутої в примусовому порядку з рахунків боржника, що свідчить про те, що обов`язок ОСОБА_1 перед ПАТ «Марфін Банк» (ПАТ «МТБ Банк») щодо сплати заборгованості не може вважатись таким, який був виконаний добровільно.

При цьому суд враховує те, що визначений ст. 432 ЦПК України перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю, не є виключним, однак звертає увагу на те, що, як вже зазначалось судом вище, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22, зазначене у ч. 2 ст. 432 ЦПК України словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а відтак ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачено можливість визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню лише у разі добровільним виконанням боржником обов`язку.

При цьому ч. 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу на те, що принцип non bis in idem («двічі за одне й те саме не карають») інкорпорований у частині першій статті 61 Конституції України як основному нормативному акті прямої дії в Україні, він є зобов`язуючим для будь-яких дій виконавця у виконавчому провадженні, а неможливість повторного здійснення виконавчого провадження за виконавчим листом, виконавче провадження щодо якого було закінчене у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, прямо визначена Законом України «Про виконавче провадження».

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 432 ЦПК України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а відтак подана заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 260, 261, 263, 353-355, 432 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Ганусяка Олега Ігоровича про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», місцезнаходження: 68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т Миру, 28, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21650966.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_1 .

Третя особа: арбітражний керуючий Сокольвак Михайло Васильович, місцезнаходження: 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 73-а/132, реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Стрепко Н.Л.