Рішення № 139964732, 14.09.2026, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1104/26

провадження № 2/445/1384/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Шаровський Р.М., звернулася до суду з позовом до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, в якому просить визнати за нею право власності на частку земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - кадастровий номер 4621882600:18:001:0001, а також право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1702 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621882600:18:001:0002, в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позову вказала, що у зв`язку з смертю батька відкрилася спадщина, до складу якої входять спірні земельні ділянки. За життя її батько склав заповіт, яким частину квартири АДРЕСА_2 заповів своїй дочці ОСОБА_5 , а все інше майно, яке належало йому на день смерті, заповів позивачці. Позивачка вказує, що спадщину після смерті батька прийняла, звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою. Спадкоємців, які мали б право на обов`язкову частку, немає. На частину майна, що належало її батькові, вона отримала в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину. Однак в отриманні свідоцтв про право на спадщину на спірні земельні ділянки, нотаріусом їй було відмовлено, з тієї причини, що спадкодавцю належали дані земельні ділянки на праві спільної сумісної власності, а частки співвласників земельних ділянок не були визначені. Тому, відповідно до вимог чинного законодавства, нотаріус може видати свідоцтва про право на спадщину лише після визначення частки майна спадкодавця, яким він володів на праві спільної сумісної власності з іншими особами.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, останній подав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову не заперечив.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, подали заяви, в яких просили справу розглядати за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Встановивши обставини справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис №5959.

Як вбачається із копії заповіту складеного 10.09.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Чорній С.Б., ОСОБА_4 заповів належну йому частину квартири АДРЕСА_2 своїй дочці ОСОБА_5 , а все інше майно, яке належало йому на день смерті, заповів своїй дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про укладення шлюбу підтверджується, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доводилася дочкою ОСОБА_4 .

З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була витребувана із першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області ухвалою суду від 16.06.2026 за клопотанням представника позивача, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 спадщину прийняла як спадкоємець за заповітом, звернувшись із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, а також на частину спадкового майна після смерті батька отримала свідоцтва про право на спадщину.

З копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №36327754 від 20.11.2012 року, судом встановлено, що ОСОБА_4 належала частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , якою він володів на праві спільної часткової власності з ОСОБА_3 (1/4 частка) та ОСОБА_2 (1/4 частка).

З копії державного акту на право власності на земельну ділянку вбачається, що такий видано на ім`я ОСОБА_3 , на підставі рішення виконкому від 25.12.1993 року №25 та рішення 17 сесії 5 дем. скликання №93 від 15.05.2008 року Гологірської сільської ради Золочівського району Львівської області, земельна ділянка площею 0, 2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, кадастровий номер 4621882600:18:001:0001, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Згідно ст.328, 1216 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування є однією з підстав виникнення права власності.

Відповідно до ст.1217,1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цьогоКодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно зі статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частинами першою, другою статті 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Частиною четвертою статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

ВС в постанові від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 зазначив, що при відсутності окремої угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості слід враховувати, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

Виходячи із наведеного вище, суд приходить до висновку, що оскільки спадкодавцю ОСОБА_4 на праві власності належала частка житлового будинку, що за адресою : АДРЕСА_1 , то і частка належної йому земельної ділянки для обслуговування даного житлового будинку становить .

Окрім того, судом встановлено, що спадкодавцю на праві спільної сумісної власності, на підставі рішення виконкому від 25.12.1993 року №25 та рішення 17 сесії 5 дем. скликання №93 від 15.05.2008 року Гологірської сільської ради Золочівського району Львівської області, належала земельна ділянка площею 0,1702 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4621882600:18:001:0002, якою він володів спільно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без визначення часток, що підтверджується копією державного акту серії ЯЕ№533497.

Відповідно до ч. ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.5 ст. 89 ЗК України, поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

З огляду на те, що земельна ділянка належала трьом співвласникам на праві спільної сумісної власності, виходячи з презумції рівності часток співвласників, частка померлого ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку становить 1//3 частку, що не заперечується іншими співвласниками майна.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що нотаріусом позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки, у зв`язку із невизначенням їх часток у правовстановлюючих документах, які б належали спадкодавцю на праві власності.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУкраїни від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно із правовою позицією ВС, викладеної в постанові № 227/3750/19 від 22.09.2021, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.

Згідно змісту ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті батька, спадщину прийняла, у встановленому законом порядку, однак позбавлена можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку через відсутність у правовстановлюючих документах визначених часток спадкодавця, чинність заповіту та відсутність спадкоємців, які мали б право на обов`язкову частку, що підтверджується матеріалами спадкової справи, визнання відповідачем та третіми особами позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на спірні частки земельних ділянок в порядку спадкування є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи клопотання позивача, витрати по сплаті судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст.4,5,12,76-83,89,258,259,263-265,268,272,273,288,289 ЦПК України, ст. 16, 328, 386, 392, 1216-1218, 1222, 1223, 1225, 1268, 1272, 1296ЦК України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на частку земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - кадастровий номер 4621882600:18:001:0001, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1702 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621882600:18:001:0002, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.09.2026.

Суддя О. М. Кіпчарський